Рішення

від 20.01.2025 по справі 611/1053/24

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/1053/24

Провадження № 2/611/41/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

16 січня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» про визнання бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

21 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» про визнання бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 жовтня 2024 року засобами електронного зв`язку ним подана заява директору БКП «Благоустрій» Сопко А.Г з вимогою надати інформацію щодо якості питної води на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача, тобто у технологічному колодязі, що розташований поблизу буд. №94, вул. Холодноярська на вул. Північній м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, здійснивши відбір проб питної води для дослідження на відповідність її показників безпеки та якості вимогам Державних санітарних норм відповідно до ДСТУ ISO 5667 Якість води. Відбирання проб. Про результати розгляду та вжиті заходи повідомити у встановлений законом строк.

18 жовтня 2024 року засобами електронного зв`язку директором БКП «Благоустрій» Сопко А.Г. надано відповідь №752. Разом з тим, як вказує позивач, в порушення вимог ст. 20 Закону України №393/96-ВР, директором БКП «Благоустрій» Сопко А.Г після спливу 45 днів звернення від 04 жовтня 2024 року не розглянуте і не вирішене у термін не більше одного місяця від дня його надходження, а керівником відповідача або його заступником не встановлений необхідний термін для його розгляду, про що його не повідомлено.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №819/1566/16 не будь - яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення в розумінні Закону України «Про звернення громадян», оскільки його розгляд (як результат діяльності суб`єкта, якому адресовано звернення) повинен відповідати статті 15 цього Закону.

У зв`язку з чим, позивач просить визнати бездіяльність БКП «Благоустрій» за його зверненням від 04 жовтня 2024 року, яке не розглянуте і не вирішене у термін не більше одного місяця від дня його надходження, а керівником відповідача або його заступником не встановлений необхідний термін для його розгляду, про що не повідомлено особі, яка подала звернення, чим порушено його права та зобов`язати відповідача розглянути і вирішити звернення від 04 жовтня 2024 року та надати письмову відповідь.

Крім того, позивач посилаючись на ст.ст.23, 526 ЦК України, а також те, що відповідачем не забезпечено якість питної води відповідно до вимог державних санітарних норм, не надана інформація щодо якості питної води та порушені вимоги п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, ст.9 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» і статті 20 Закону України №393/96-ВР, що призводить до розладів здоров`я внаслідок споживання води із перевищеним майже у три рази вмістом заліза, вказуючи, що він є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи, враховуючи усталену практику Верховного Суду, просив стягнути з БКП «Благоустрій» грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

В частині заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди, представник БКП «Благоустрій» вважає що позов є недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач, на підтвердження заявлених вимог в цій частині не надав доказів, які свідчать про моральні страждання, психічний стан позивача через протиправну бездіяльність БКП «Благоустрій», інші фактори, які потребують доказування в межах даного спору та впливають на підстави та визначення розміру заподіяної шкоди.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 25 листопада 2024 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

11 листопада 2024 року представником відповідача Закаблуковим А.С. подано відзив на позовну заяву із запереченнями на позов. Вказав, що на час звернення позивача з заявою від 04.10.2024 р. запитувана інформація відповідачем не створювалась та не відображалась на будь-яких носіях.

Питання здійснення відбору проб питної води для дослідження на відповідність її показників безпеки та якості вимогам Державних санітарних норм відповідно до ДСТУ ISO 5667 Якість води. Відбирання проб передбачено Порядком здійснення відбору проб та проведення їх дослідження щодо послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води та послуг з постачання та розподілу природного газу, затвердженого Постановою КМУ від 04.10.2022 р. № 1114 (зі змінами). Цей Порядок визначає механізм здійснення відбору проб питної, гарячої води, природного газу та проведення їх дослідження щодо послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води та послуг з постачання та розподілу природного газу з метою проведення перевірки якості наданих споживачам послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води та послуг з постачання та розподілу природного газу.

Заява позивача від 04.10.2024 була розглянута і вирішена, про що було повідомлено позивачу листом від 18.10.2024 р. № 752, який в свою чергу не заперечує про отримання такого листа. Незгода позивача зі змістом наданої йому відповіді, не свідчить про порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян».

Посилаючись на викладене, представник позивача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю.

Позивач в судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Стаття 34 Конституції України передбачає, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В даній справі судом встановлені такі факти та визначені відповідні до них правовідносини.

04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , засобами електронного зв`язку, на підставі ст. ст. 1, 15,18 Закону України «Про звернення громадян», подав заяву директору БКП «Благоустрій» Сопку А.Г. з проханням надати інформацію щодо якості питної води на межі інженерно-технічних систем постачання по-слуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача, тобто у технологічному колодязі, що розташований поблизу буд. №94, вул. Холодноярська на вул. Північній м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, здійснивши відбір проб питної води для дослідження на відповідність її показників безпеки та якості вимогам Державних санітарних норм відповідно до ДСТУ ISO 5667 Якість води. Відбирання проб. Про результати розгляду та вжиті заходи повідомити у встановлений законом строк (а.с.12-13).

18 жовтня 2024 року директором БКП «Благоустрій» Сопком А.Г. надано відповідь на запит ОСОБА_1 , в якій зазначено, що БКП «Благоустрій», як виконавець послуг з централізованого водопостачання в м. Барвінкове, не заперечує щодо здійснення відбору проб питної води для дослідження на відповідність її показників безпеки та якості вимогам Державних санітарних норм за його зверненням. Про дату та час відбору проб питної води для дослідження на відповідність її показників безпеки та якості вимогам Державних санітарних норм, а також про інші заходи з цього питання ОСОБА_1 буде повідомлено додатково (а.с.14).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Приписами ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

На підставі ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 5-7 даної статті встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови №2 від 12.06.2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Твердження позивача в тій частині, що його зверненням від 04 жовтня 2024 року не розглянуте і не вирішене у термін не більше одного місяця від дня його надходження, а керівником відповідача або його заступником не встановлений необхідний термін для його розгляду, про що не повідомлено особі, яка подала звернення, чим порушені його права, повністю спростовується листом директора БКП «Благоустрій» від 18 жовтня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що відповідь на звернення позивача від 04 жовтня 2024 року надана, з вказівкою на те, що про дату та час відбору проб питної води для дослідження на відповідність її показників безпеки та якості вимогам Державних санітарних норм позивача буде повідомлено.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що відповідь на звернення позивача від 04 жовтня 2024 року надана по суті, в межах наявної, на момент створення відповіді на звернення, у відповідача інформації з порушеного ОСОБА_1 питання,в порядку та у строки, визначені чинним законодавством, а отже відповідачем не порушено ст. 15 Закону України «Про звернення громадян». Будь якої відмови щодо здійснення відбору проб питної води для дослідження її показників безпеки та якості відповідь БКП «Благоустрій» за результатами звернення ОСОБА_1 від 04 жовтня 2024 року не містить.

Суд приймає до уваги, заперечення представника відповідача Закаблукова А.С. в тій частині, що механізм здійснення відбору проб питної води для дослідження на відповідність її показників безпеки та якості вимогам Державних санітарних норм визначено Порядком здійснення відбору проб та проведення їх дослідження щодо послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води та послуг з постачання та розподілу природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2022 року № 1114 .

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання бездіяльності БКП «Благоустрій» за зверненням ОСОБА_1 від 04 жовтня 2024 року.

Окремо варто відмітити, що будь-яких позовних вимог до БКП «Благоустрій» щодо дій чи бездіяльності здійснення відбору проб питної води з метою проведення перевірки якості наданих споживачам послуг з централізованого водопостачання позивачем не заявлено.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Обов`язок відшкодувати моральну шкоду у випадку її заподіяння внаслідок неправомірних дій або рішень при розгляді звернень громадян випливає з положень ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», який є спеціальним і таким, що регулює правовідносини щодо порядку та строків розгляду звернень громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20, провадження № 61-1132св22; постанова Верховного Суду у від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, провадження № 61-21130сво21).

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. За відсутності хоча б однієї складової стягнення шкоди неможливе (постанова Верховного Суду від 24.06.2024 у справі №442/5177/21, провадження № 61-3736св23).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, щоадекватневідшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає устражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22, провадження № 61-1382сво23).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, провадження № 61-12101св23, постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19, провадження № 61-11625сво22).

Змагальність сторін є однією з основних засада (принципів) цивільного судочинства (п. 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, що вбачається з ч. 1 ст. 79 ЦПК України.

Доказування, та як, слідство рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Твердження позивача в тій частині, що відповідачем не забезпечено якість питної води відповідно до вимог державних санітарних норм, не надана інформація щодо якості питної води та порушені вимоги п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, ст.9 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» і статті 20 Закону України №393/96-ВР, що призводить до розладів здоров`я внаслідок споживання води із перевищеним майже у три рази вмістом заліза, є недоведеними та не підтверджені належними доказами.

У зв`язку з викладеним, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Щодо посилання правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 18 червня 2020 року у справі №819/1566/16, від 01.09.2020 у справі №216/35121/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 676/1557/16-ц, слід зауважити, що вони не впливають на вирішення даної справи, викладені висновки не є релевантними, та, з огляду на фактичні обставини справи, є неприйнятними.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» про визнання бездіяльності,зобов`язання вчинитипевні діїта стягненняморальної шкоди,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

1.Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

2.Відповідач - Барвінківське комунальне підприємство «Благоустрій», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35598206, місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 21, м. Барвінкове, Харківська область, 64703.

Дата складення повного судового рішення 20 січня 2025 року.

Суддя Ю.А. Коптєв