Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/985/24
№ провадження 2-а/624/2/25
РІШЕННЯ
іменем України
селище Кегичівка 21 січня 2025 року
Кегичівський районний суд Харківської області,
у складі головуючої судді Куст Н.М.,
за участю т.в.о. секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу №624/985/24 у порядку письмового провадження,
ім`я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Департамент патрульної поліції,
третя особа: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ),
суть вимог: про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1306761 від 24 січня 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, за відсутності події і складу адміністативного правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відносно позивача сержантом поліції 2 роти 4 батальйону полку Управління патрульної поліції в місті Києві Мальованим А.Р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EНA № 1306761 від 24 січня 2024 року, на підставі того, що позивач, 24 січня 2024 року о 22:53:15 на просп. Степана Бандери, 23, м. Київ, керував транспортним засобом Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п.19.1.а ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, у зв`язку з чим застосоване адміністративне стягнення: у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Оскаржувана постанова на думку позивача є протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Зазначає, що позивач ніколи не керував транспортним засобом Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_2 , а 24 січня 2024 року в м. Києві не був, а перебував в сел. Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, що підтверджується скріншотами квитанцій із мобільного застосунку «Приват24».
Враховуючи вищезазначені обставини, зазначеного в оскаржувані постанові не міг вчинити фізично, позивачу не зрозуміло на яких підставах щодо нього працівником поліції винесено оскаржувану постанову.
Таким чином, подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, вказаного в постанові - відсутні.
Також повідомляє, що за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана у оскаржуваній постанові, як місце проживання, позивач ніколи не проживав та не був зареєстрований.
Крім того, в оскаржуваній постанові реквізити посвідчення водія зазначено з помилкою, а саме, невірно вказано дату видачі посвідчення, що підтверджується копією посвідчення водія.
Як вбачається з постанови вона не підписана особою, яка притягається до відповідальності, не містить вона і зауважень щодо відмови від підпису, будь-яких пояснень, доданих доказів, інформації про отримання та відправлення постанови.
Повідомляє суду, що з оскаржуваною постановою позивач ознайомився 15 жовтня 2024 року, отримавши відповідь на електронну пошту від Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на його звернення, з яким звернувся, дізнавшись про арешт коштів на банківському рахунку, скріншот відповіді додається до позовної заяви.
Позивач зазначає, що іншим чином оскаржувана постанова не вручалась та не направлялась.
Позиція відповідача.
14 листопада 2024 року представник відповідача, подав відзив, в якому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Свою позицію обгрунтував тим, що відповідно до винесеної постанови інспектором Мальованим А.Р. 24 січня 2024 року о 22 год 53 хв. у м. Києві, по пр-ту Степана Бандери, 23, позивач керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», номерний знак НОМЕР_2 , без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив пункт 19.1 (а) ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 - чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Згідно до п. 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху по всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закриті території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих ПДР.
Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 19.1 а) ПДР - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Частина 2 статті 122 КУпАП, визначає, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до, пункту 2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (надалі - інструкція № 1395), справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена за ч.2 ст.122 КУпАП, та виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, позивач порушивши правила користування зовнішніми освітлювальними приладами вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність якого передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відповідно до останнього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн 00 коп.
Під час несення служби 24 січня 2024 року о 22 год 53 хв, Інспектором було виявлено транспортний засіб «HYUNDAI SONATA», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався без ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби.
Інспектором було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Інспектор підійшов до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4. (а) ПДР.
В ході розгляду справи Інспектором було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Щодо відеозапису з нагрудного відеореєстратора Інспектора.
Відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб.
Таким чином в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото - та відеоматеріали на підставі яких була винесена постанова серії ЕНА №1306761, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Разом з тим факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений Інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Щодо спростування тверджень позивача.
Позивач на момент винесення постанови перебував в с. Кегечівка Харківської області.
Позивач долучає до позовної заяви скріншоти квитанцій з додатку «Приват24» на підтвердження свого перебування в с. Кегечівка Харківської області.
Однак, зазначають, що на наданих квитанціях зазначено час 09 год 04 хв та 09 год 27 хв, а час винесення Постанови - 22 год 53 хв. Також на квитанціях не зазначено прізвище, ім`я та по-батькові позивача. Надані позивачем не можуть слугувати доказом його перебування в селі Кегечівка Харківської області.
Позивач ніколи не проживав за адресою АДРЕСА_1 .
При винесенні постанови інспектори патрульної поліції вносять адресу проживання (перебування) зі слів водія, оскільки інформаційна система не містить дані, де водій проживає, так як місце проживання може змінюватись на протязі короткого часу.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень інспекторів патрульної поліції в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Заяви, клопотання учасників справи.
24 жовтня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 05 листопада 2024 року.
Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року відкладено розгляд справи на 03 грудня 2024 року.
14 листопада 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року відкладено розгляд справи на 30 грудня 2024 року.
Ухвалою суду від 30 грудня 2024 року відкладено розгляд справи на 21 січня 2025 року.
Сторони у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином, натомість позивач через канцелярію суду надав заяву про підтримання позовних вимог, просить не допитувати свідка та розглядати справу без його участі, представник відповідача у відзиві також просив розглядати справу без участі представника відповідача. Позиція третьої особи невідома.
Частиною 3 ст. 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права, які застосовує суд, мотиви суду.
Судом встановлено, що сержантом поліції 2 роти 4 батальйонуполку Управління патрульної поліції в місті Києві Мальованим А.Р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EНA № 1306761 від 24 січня 2024 року, відносно ОСОБА_1 на підставі того, що 24 січня 2024 року о 22:53:15 на просп. Степана Бандери, 23, м. Київ, керував транспортним засобом Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1.а ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Постанова не містить підпису особи притягнутої до адміністративної відповідальності або запис про відмову від підпису, також не містить запису про докази, які додаються до постанови (копія, а.с. 5).
На підставі постанови серії ЕНА № 1306761 від 24 січня 2024 року головним державним виконавцем Оболонського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції 19 серпня 2024 року відкрито виконавяе провадженн ВП № 75808806 (а.с.9) та арештовано кошти боржника ОСОБА_1 (а.с.10).
Крім того, суд не може взяти уваги скріншоти з приват 24, як підтвердження того що позивач 24 січня 2024 року о 22 год 53 хв перебував в сел. Кегичівка, оскільки наданих квитанціях зазначено час 09 год 04 хв та 09 год 27 хв, а час винесення постанови - 22 год 53 хв. Також на квитанціях не зазначено прізвище, ім`я та по-батькові позивача (а.с.6-7).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.1ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ч.1ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно з п.4 розділу І, п.2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом № 1395 від 07 листопада 2015 (далі Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбачених частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідатистатті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимогпункту 10розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285КУпАП).
У випадках, передбаченихстаттею 258КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або після повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Всупереч вказаній інструкції, постанова не містить запису про вручення копії постанови або висилалась поштою рекомендованим листом ОСОБА_1 . Доказів про вручення цієї постанови позивачу матеріали справи також не містять.
Відповідно до положеньст. 283 КУпАПпостанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначенихчастиною другоюцієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд відхиляє твердження позивача «ніколи не проживав та не був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: місце проживання чи перебування особи, стосовно якої розглядається справа, місце реєстації позивача в с. Кегичівка не може бути безумовним доказом, що ОСОБА_1 не проживав чи перебував за вищевказаною адресою.
Відповідач вказує, що в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото - та відеоматеріали на підставі яких була винесена постанова серії ЕНА №1306761, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб.
Проте, суд зазначає, що в оскаржуваній постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався) відсутні.
Згідно з вимогамист.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ч.1ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстатті 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Згідно з ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до положень статей 73-75 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно доположень ст.40Закону України«Про національнуполіцію»,поліція длявиконання покладенихна неїзавдань таздійснення повноважень,визначених законом,може застосовуватитакі технічніприлади,технічні засобита спеціалізованепрограмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.Технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
З копії оскаржуваної постанови неможливо встановити, чи здійснювався фото або відеозапис на місці події, що є обов`язковим реквізитом постанови, передбаченим ч.3ст.283 КУпАПтадодатком 5до Інструкції; копії такого запису матеріали справи не містять.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіПостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Згідно до п. 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху по всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закриті території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих ПДР.
Відповідно до п.1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п.19.1 а) ПДР - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Частина 2 статті 122 КУпАП, визначає, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На позивача накладено адміністративне у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Оскаржувана постанова не містить посилання на докази, на підставі яких позивача визнано винним за ч.2 ст. 122 КУпАП, докази на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення; відеозапису з місця події не долучено до матеріалів справи, що свідчить про формальне прийняття посадовою особою постанови, без урахування всіх обставин справи.
Суд зауважує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Слід зазначити, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
Крім того, в п.30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Оскільки відповідач в оскаржуваній постанові належних, достовірних і достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративних правопорушень суду не надано, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі, оскільки згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно зст. 55 Конституції Україникожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати,повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Як встановлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року по справі №543/775/17, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки являється інвалідом 3 групи та на підтвердження цього надав освідчення інваліда війни серії Є №100504 від 06 вересня 2019 року (копія, а.с.12).
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, судовий збір у розмірі 605,60 гривень підлягають стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Керуючись ст.ст. 7,9,19,90,241,243,245,250,257,286 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1306761 від 24 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (пятсот десять) грн,
Справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч.2ст.122 КУпАПстосовно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь державм витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) сторін
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Чернівці Чернівецької області, паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3,
третя особа: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), місцезнаходження: 04212, м. Київ, ул. Левка Лук`яненка , буд. 2Д.
Суддя Н.М. Куст
Суд | Кегичівський районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2025 |
Оприлюднено | 22.01.2025 |
Номер документу | 124551820 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них дорожнього руху |
Адміністративне
Кегичівський районний суд Харківської області
Куст Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні