Вирок

від 21.01.2025 по справі 171/56/25

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/56/25

1-кп/171/9/25

В И Р О К

Іменем України

21 січня 2025 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд

Дніпропетровської області у складі: судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Апостолове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024043090000178 від 02.07.2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гранітний, Апостолівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 приблизно восени 2023 (більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим), перебуваючи на території Грушівської об`єднаної територіальної громади Криворізького району, Дніпропетровської області поблизу с. Гранітне, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування та державної реєстрації набуття необхідних та достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, яку не сформовано, площею 1,1402 га, що розташована на території Грушівської об`єднаної територіальної громади Криворізького району, Дніпропетровської області на відстані 1,5 км західного напрямку від с. Гранітне за координатами 47.6114569° 34.0153318°, з якої 0,28 га є охоронною зоною, з південної сторони якої проходить смуга відведення, що проходить вздовж залізничної колії та становить 20 м. від осі головної колії, належної АТ «Українська залізниця», реалізовуючи свій умисел направлений на самовільне зайняття земельної ділянки, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи власну сільськогосподарську техніку, здійснив засівання вищевказаної земельної ділянки на площі 1,1402 га, з якої 0,28 га є охоронною зоною земель транспорту, сільськогосподарською зернової культурою пшениця, та в подальшому вчинив дії, щодо вирощування вищевказаних сільськогосподарських культур та їх збору 02.07.2024 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання та зв`язку, інших пристроїв та об`єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

На досудовому розслідуванні, 07.01.2025 року між сторонами кримінального провадження: прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 197-1 КК України, обвинувачений в повному обсязі сформульованого обвинувачення визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, відповідно до ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік, та покласти на останнього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Роз`яснено щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст.473,474 КПК України та невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України і щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

Потерпілий Структурний підрозділ Нікопольська дистанція колії регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме його представник ОСОБА_7 з даною угодою між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості ознайомлений та надав письмову згоду на її укладення.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду між ним та обвинуваченим.

Представник потерпілого у підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Обвинувачення підтримує у повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 197-1 КК України, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені досудовим розслідуванням. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та строку покарання у разі затвердження угоди. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник у підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши в обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили ОСОБА_4 погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого обвинувачення, виду і строку покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно ч. 2ст. 474 КПК України, розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

Відповідно до правил ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.

Аналізуючи та оцінюючи обставини кримінального провадження та всі докази в їх сукупності, пояснення обвинуваченого, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає - щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд у порядку ст. 474 КПК України, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано,що ОСОБА_4 , повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи, інтереси сторін та інших осіб.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості обов`язки, очевидно можливі для виконання.

Враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали, перевіривши угоду про визнання винуватості від 07.01.2025 року на відповідність вимогам КПК і КК України, суд дійшов до висновку про наявність всіх правових підстав для її затвердження.

За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 підлягає покаранню, яке відповідає санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України, і яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.

Речові докази у кримінальному провадженні слід повернути за належністю власнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 76, ч. 2 ст. 197-1 КК України, ст. 368, 371, 374, 394, 395, 468, 469, 472-475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07.01.2025 року між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставіст.75КК України,звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Речові докази: сільськогосподарську техніку Комбайн «Ніва» д.н.з. НОМЕР_1 , та зерно пшениці загальною вагою 2520 кг. повернути за належністю власнику ОСОБА_4 .

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя -