Ухвала

від 21.01.2025 по справі 172/128/25

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/128/25

Провадження № 2-о/172/2/25

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

21.01.2025 року суддя Васильківського районного суду Дніпропетровської області Битяк І.Г., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в порядку окремого провадження, в якій просить суд встановити факт визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зниклим безвісти 09.08.2024 року за особливих обставин під час воєнних дій в районі села Невське, Сватівського району Луганської області.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, вказав, що він є рідним братом ОСОБА_3 , який проходив військову службу за призовом під час мобілізації з ЗСУ, а саме у військовій частині НОМЕР_1 та пропав безвісти. За вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР про кримінальне провадження №12024041420000293 від 26.08.2024 року. При цьому вказав, що звернувся до суду, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Дослідивши матеріали заяви з додатками, доходжу такого висновку.

Так, відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із частиною другою статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12 липня 2018 року визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», зокрема, визначено, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин не є тотожним правовому статусу фізичної особи, визнаної в судовому порядку безвісно відсутньою, існують відмінності у вказаних правових статусах. Зокрема, законодавством визначені різні способи їх набуття. Так, фізичну особу може бути визнано безвісно відсутньою лише в судовому порядку. У свою чергу, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до відповідного Реєстру.

Тобто, законом визначено позасудовий порядок визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.

Заявник звернувся до суду із заявою про визнання його брата - ОСОБА_3 зниклим безвісти за особливих обставин, що є неможливим у порядку окремого провадження, оскільки правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

До заяви долучено сповіщення сім`ї, з якого вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_3 пропав безвісти 09.08.2024 року та витяг про це із відповідного реєстру.

Тобто даний факт вже встановлений у позасудовому порядку і даних щодо його оспорювання чи не визнання не подано.

Крім того, заявником не зазначено які конкретно юридичні наслідки тягне за собою визнання вказаного факту. Також, прохальна частина заяви сформульована не коректно, так як заявник просить "встановити факт визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин".

Таким чином, оскільки правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», тобто законом визначено позасудовий порядок визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, тому заява ОСОБА_1 про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження.

Керуючись статтями 186, 258-261, 353, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.Г. Битяк