Рішення

від 21.01.2025 по справі 188/2178/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/2178/24

Провадження № 2/188/669/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Місюри К.В.

при секретарі Лисяк А.Є.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звертається до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно у зв`язку з наступним.

На праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 та членам її сім`ї: батьку ОСОБА_4 , матері ОСОБА_1 , донці ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 належить квартира АДРЕСА_1 . І

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - чоловік Позивачки.

Шлюбні відносини між Позивачем та ОСОБА_4 підтверджуються тільки відміткою про укладення шлюбу у паспорті Позивача. Свідоцтво про укладеная шлюбу у зв`язку з терміновим виїздом з місця проживання, що пов`язано з повномасштабною збройною агресією російської федерації тимчасовою окупацією м. Привілля Луганської області, не збереглося.

Після смерті чоловіка позивача ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме частка в спільній сумісній власності на квартиру № будинку АДРЕСА_1 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.

Позивач не зверталася із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, у встановлений ЦК України 6-місячний строк у зв`язку з тим, що проживала з померлим чоловіком за однією адресою та фактично прийняла спадщину після його смерті. Донька ОСОБА_7 на момент смерті ОСОБА_4 не проживала разом із своїми батьками та заяву про прийняття спадщини не подавала.

Враховуючи тимчасову окупацію м. Привілля Луганської області надати довідку осіб, які проживали з померлим чоловіком Позивача на момент його смерті неможливо. Одним доказом сумісного проживання ОСОБА_4 та позивачки є домова книга за адресою проживання, з якої вбачається, що ОСОБА_4 та позивачка проживали разом.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням військ країни агресора , ОСОБА_8 втратила можливість на отримання свідоцтва про право на спадщину та розпоряджатися спадковим майном на власний розсуд.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , про час та місце слухання справи належним чином повідомлений .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено , що , на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 та членам її сім`ї: батьку ОСОБА_4 , матері ОСОБА_1 , донці ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 06.12.1993р. І

22.03.2005 року ОСОБА_4 (чоловік позивачки) помер , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.03.2005 року.

Шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтверджуються відміткою про укладення шлюбу у паспорті позивачки. Свідоцтво про укладеная шлюбу у зв`язку з терміновим виїздом з місця проживання, що пов`язано з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією м. Привілля Луганської області, не збереглося.

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме частка в спільній сумісній власності на квартиру № будинку АДРЕСА_1 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.

Позивачка не зверталася із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, у встановлений ЦК України 6-місячний строк у зв`язку з тим, що проживала з померлим чоловіком за однією адресою та фактично прийняла спадщину після його смерті. Донька ОСОБА_7 на момент смерті ОСОБА_4 не проживала разом із своїми батьками та заяву про прийняття спадщини не подавала.

Враховуючи тимчасову окупацію м. Привілля Луганської області отримати довідку про осіб, які проживали з померлим ОСОБА_4 на момент його смерті неможливо.

За місцем перебування позивачки в м. Тернопіль було зроблено запит до Державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори щодо роз`яснення можливості оформлення спадщини, з відповіді якого вбачається , що відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 77056683 від 22 травня 2024 року спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не заводилася.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з п.1.12 глави 10 Порядку вчинення нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (в редакції, яка діяла на час смерті спадкодавця) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Позивачка є єдиною спадкоємицею померлого ОСОБА_4 в розумінні статті 71 Закону України "Про міжнародне приватне право", якою визначено, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні - правом України.

Отже, враховуючи вказані обставини, слід дійти до висновку про те, що єдиною спадкоємицею на отримання спадщини померлого ОСОБА_4 , розташованої на території України, є ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника ( пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Таким чином, ОСОБА_1 , є громадянкою України, спадщину після смерті спадкодавця фактично прийняла, але не може розпоряджатися даним майном у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та неможливості їх оформлення через органи нотаріату.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачка надала достатню кількість доказів на підтвердження своїх вимог та належним чином обґрунтувала свій позов.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. ст 4,12, 23,76-82, 136, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.328,392 , 1268 ЦК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 ,(РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , яка належала її чоловіку ОСОБА_4 .

У порядку ст. 136 ЦПК України звільнити відповідача від сплати судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К. В. Місюра