Ухвала

від 21.01.2025 по справі 938/115/25

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 938/115/25

Провадження № 2-н/938/2/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року селище Верховина

Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕО Сервіс-Житло» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 нарахованої комунальної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕО Сервіс-Житло» звернулось до Верховинського районного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості в розмірі 5642,20грн за утримання будинку, яка виникла згідно договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій власнику квартири АДРЕСА_1 .

Вивчивши заяву про видачу судового наказу та долучені до неї документи, суддя приходить до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1ст.165 ЦПК Українисуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимогст.163 цього Кодексу.

Окрім цього, згідно з п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Відповідно до положень п.2 частини 2 статті 163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, крім іншого, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заявника і боржника.

Згідно з ч.6 ст.14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається, заява подана з порушенням приписів статті 163 ЦПК України, оскільки в ній відсутні відомості щодо наявності або відсутності електронного кабінету заявника та боржника.

Відповідно до ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5 ст.165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.

Як вбачається з матеріалів заяви, зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_1 , значиться, за адресою: с. Черетів, Верховинський район, Івано-Франківська область.

Вказане, підтверджується також, відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №1037155 від 15.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманою на запит судді, згідно якої, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_2 .

Тобто, боржник за адресою, за якою здійснено нарахування заборгованості, не зареєстрований.

Згідно долученого до заяви договору про надання послуг з утримання будинку та рахунку за надані послуги, між сторонами виникли відносини щодо наявності заборгованості за надані комунальні послуги з утримання будинку, та у даному випадку, при визначенні підсудності заяви про видачу судового наказу, слід виходити з того, що вимоги стягувача виникли з приводу надання послуг до відповідного будинку/квартири, а тому підлягають застосуванню відповідні положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України, які регулюють правила виключної підсудності у цивільних справах щодо нерухомого майна.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до ч. 1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів (заяв) з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, заява про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.

З огляду на викладене, оскільки місцезнаходженням нерухомого майна є м. Івано-Франківськ, вказана заява про видачу судового наказу Верховинському районному суду Івано0-Франківської області, не підсудна.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Окрім цього, згідно з п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Разом з тим, постановити ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу до іншого суду за підсудністю згідно ч.8 ст.165 ЦПК України суд вправі лише тоді, коли боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.

Враховуючи викладене, Верховинський районний суд Івано-Франківської області позбавлений можливості видати судовий наказ у цій справі з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у видачі судового наказу слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 161,163, 164,165, 166, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕО Сервіс-Житло» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 5642,20грн.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст.165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.161 ЦПК України, він має право звернутися до суду з даними вимогами в спрощеному позовному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Роман ДЖУС