Ухвала

від 21.01.2025 по справі 346/5184/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5184/24

Провадження № 1-в/346/62/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_4 , про звільнення і пом`якшення покарання,

ВСТАНОВИВ:

засуджений ОСОБА_4 , звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить у зв`язку із декриміналізацією крадіжки згідно закону № 11068, та збільшенню в десять разів порогу кримінальної відповідальності, яка настає, якщо завдані збитки не перевищують 3028 гривень, згідно ст. 4, ст. 5, ст. 74 КК України та скасувати визначену міру покарання, передбачену ч. 2 ст. 185 КК України, що покращує його становище та пом`якшує попередній вирок.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 , заяву підтримав, просить задовольнити. вказує також, що станом на сьогодні відбув покарання за вироком у вигляді трьох років одного місяця позбавлення волі, оскільки відбуває покарання з 02.12.2021 року.

Прокурорвважає, що заява засудженого підлягає до часткового задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши заяву, матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 відбуває покарання у ДУ «Коломийська виправна колонія (№ 41)», за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2023 року, за ч. 2 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 визначено - три роки один місяць позбавлення волі. Відповідно до вказаного вироку ОСОБА_4 , вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України. При цьому розмір шкоди за епізодом 23.07.2020 року становить 5 972 гривень (кваліфікуючою ознакою є - вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб), а за епізодом 12.02.2021 року становить 933,66 грн (кваліфікуючою ознакою є - вчинення кримінального правопорушення повторно).

Крім того судом встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року ОСОБА_5 було засуджено за ст. ст. 289 ч. 1, 75КК України до трьох років позбавлення волі, з іспитовим строком два роки.

Згідно з п. 13 ч. 1 статті 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Згідно з ч. 6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2020 рік 2 102 грн., а станом на 2021 рік - 2 270 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_5 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2023 року ст. 185 ч. 2 КК України, і розмір завданої ним шкоди на момент вчинення за епізодом 12 лютого 2021 року на суму 933 грн. не перевищував подвійного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян, тобто вчинене ним діяння за вказаним епізодом відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним, а тому засуджений підлягає звільненню від покарання за його вчинення. Крім того, підлягає виключенню з вироку така кваліфікуюча ознака діяння як вчинення кримінального правопорушення повторно.

Суд звертає увагу на роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних із виконанням вироків», за якими не можна уточнювати призначене покарання (як основне так і додаткове) щодо його виду та строку й призначити покарання за кожний злочин окремо, якщо суд призначив покарання тільки за сукупністю злочинів, або призначити покарання за сукупністю злочинів, якщо його було призначено за кожний злочин окремо, призначити покарання за сукупністю вироків, коли при винесенні останнього за часом вироку суду було відомо про наявність інших невиконаних вироків, але питання про призначення покарання згідно зі ст. 43 КК України 1960 р. (на сьогодні ст. 71 КК України) не було вирішено.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ст.ст. 289 ч. 1, 75 КК України декриміналізації не підлягає.

Щодо твердження засудженого, що він відбув покарання, а тому підлягає звільнення з установи виконання покарань суд зазначає таке.

Відповідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2024 року, за яким ОСОБА_4 відбуває покарання, останній зсуджений за частиною другою статті 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. Відповідно до частини першої статті 71 Кримінального кодексу України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2019 призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. Строк відбування кримінального покарання рахувати з моменту проголошення вироку суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України зараховано до строку призначеного ОСОБА_4 покарання строк його перебування під вартою з 02.12.2021 по 13.04.2023 з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року (справа № 127/10689/18), яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, подання старшого інспектора ВМВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області майора внутрішньої служби ОСОБА_6 про скасування звільнення від відбування покарання та направлення до місця відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2019 за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки та покладенням обов`язків, визначених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України задоволено.

Скасувано ОСОБА_4 звільнення від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. До направлення ОСОБА_4 в місця позбавлення волі, утримувати його під вартою у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)». Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку суду до виконання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2023 року (справа № 127/27723/20) ОСОБА_4 тимчасово залишено у слідчому ізоляторі ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)" на час розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області кримінального провадження № 127/27723/20.

Таким чином, в період з 13.04.2023 по 29.06.2023 року ОСОБА_4 утримувався в установі виконання покарань не у зв`язку з обранням щодо нього запобіжного заходу, а у зв`язку з виконанням вироку Вінницького міського суду Вінницькогої області від 13.09.2019 року, тому підстав для його звільнення з установи виконання покарання у зв`язку з повним відбуттям покарання за вироком Вінницього міського суду Вінницької області від 30.06.2023 року суд не вбачає.

На пiдставi Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 336, 537, 539 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

заяву засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_4 , звільнити від покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2023 року за ч. 2 ст. 185 КК України за фактом крадіжки від 12.02.2021 року на суму 933,66 грн, у зв`язку з усуненням кримінальної караності діяння.

Виключити з вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2023 року кваліфікуючу ознаку - вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення повторно.

В іншій частині вирок залишається без змін.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1