Рішення

від 21.01.2025 по справі 145/1842/24

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. с-ще Тиврів 145/1842/24

2/145/205/2025

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванця В. Д. ,

за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Олексюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Тиврівської селищної ради,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду із позовною заявою, в якій вказує, що 20.07.2008 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 .

У шлюбі народились діти: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вона зверталась до Тиврівського районного суду Вінницької області із позовною заявою про розірвання шлюбу, та 23.09.2014 судом винесено заочне рішення відповідно до якого шлюб між нею та відповідачем розірвано.

Також 10.10.2023 Тиврівським районним судом Вінницької області було видано судовий наказ, яким стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частки усіх видів його доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 02.10.2023 і до досягнення дітьми повноліття.

Не бажаючи сплачувати аліменти на дітей відповідач звернувся із позовом до суду про зміну розміру стягнення аліментів, однак рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.05.2024 у задоволенні позову йому відмовлено.

На даний час дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 проживають з нею. Для дітей створенні усі умови для їх виховання, розвитку та відпочинку. Будинок належить на праві власності її матері ОСОБА_4 .

Вона не може отримати у відповідача дозвіл на визначення місця проживання дітей із нею.

Просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею, за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, водночас повідомив, що йому стало відомо, що АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, не заперечує щодо їх задоволення.

Представник третьоїособи органуопіки тапіклування Тиврівської селищної ради Вінницької області Олексюк О.В. при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст. 9 цієї Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; таке розлучення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно зі ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разів атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Судом установлено, що 20.07.2008 зареєстровано шлюб між сторонами, що стверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.6).

Сторони є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про їх народження (а.с.7,8).

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 23.09.2024 шлюб між сторонами розірвано (а.с.11).

Після припинення сімейних відносин позивача та відповідача та з моменту роздільного їх проживання, діти залишились проживати з матір`ю, однак місце їх проживання рішенням суду визначено не було.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 12.12.2024 за адресою АДРЕСА_1 проживає третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - мати позивача ОСОБА_4 , в будинку для виховання та розвитку дітей створенні задовільні умови (а.с.53).

Відповідно до доданого органом опіки та піклування Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області рішенням 43 сесії 8 скликання від 14.02.2024 №3305 у с. Строїнці вулицю Мічуріна перейменували на вулицю Соборна (а.с. 52).

Житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.02.2020 (а.с. 13).

Аналіз поданих доказів у своїй сукупності дає суду підстави дійти до переконання, що в даному конкретному випадку батько дітей безумовно відіграє важливу роль у їх житті, однак в ситуації, що склалася мати ОСОБА_3 зайняла більш активну позицію, безпосередньо направлену на забезпечення якнайкращих інтересів дітей, діти останніх два роки проживають разом із нею.

Суду не доведено зворотнього, а саме щодо переваги батька на визначення місця проживання дітей з ним, та враховано, що він не заперечує, щоб діти проживали з позивачем.

Разом з тим, варто зазначити, що відповідно до положень ст. 157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права свободи та інтереси інших осіб, визначення місця проживання дітей із матір`ю буде відповідати їх найкращим інтересам, тому позовні вимоги є обґрунтованими та суд дійшов висновку про їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, ст.13, 49, 81, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 21 січня 2025 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 січня 2025 року.

Суддя Іванець В. Д.