Постанова

від 20.01.2025 по справі 910/7236/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа№ 910/7236/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне виробниче підприємство "Квазар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2024, повний текст якого складено та підписано 04.10.2024

у справі № 910/7236/24 (суддя Борисенко І. І.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне виробниче підприємство "Квазар"

про стягнення 175 500,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне виробниче підприємство "Квазар" про стягнення штрафу у сумі 175 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № Л/НХ-23440/НЮ від 19.05.2023, в редакції додаткової угоди № 3 від 27.12.2023, в частині своєчасної поставки обумовленого товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заявлену суму штрафу.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився частково, посилаючись на те, що при розрахунку позивачем розміру штрафу ним не було враховано часткове виконання відповідачем зобов`язань за спірними поставки, а саме на суму 270 000,00 грн. У зв`язку з цим, відповідачем наведено контррозрахунок суми штрафу в розмірі 135 000,00 грн, що становить 15% від вартості не поставленого товару в строк, нарахованого згідно п. п.9.3.1 Договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне виробниче підприємство "Квазар" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" штраф у сумі 135 000, 00 грн. витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 329, 23 грн. У решті вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач порушив умови договору, а тому позовні вимоги щодо стягнення штрафу є обґрунтованими. Утім, у зв`язку із неврахуванням позивачем частково поставлених за заявкою товарів на суму 270 000,00 грн, суд з урахуванням умов договору та встановлених обставин, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення про часткове задоволення позову про стягнення 175 000,00 грн в частині зменшення розміру штрафних санкцій.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. А саме, суд першої інстанції при вирішенні цього спору не взяв до уваги ступінь виконання зобов`язання, не дослідив причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання та, відповідно, належним чином не з`ясував наявність виняткового випадку для зменшення неустойки в порядку ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що відповідачем належними засобами доказування не спростовані доводи позивача, викладені у розові. Більше того, як зазначає позивач, у відзиві на позовну заяву наведено розрахунок штрафних санкцій на суму 135 000,00 грн, який зроблений самим скаржником (відповідачем) та взятий судом до уваги, а також відсутнє клопотання про зменшення суми штрафу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7236/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи № 910/7236/24. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу - Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця". Роз`яснено скаржнику, що протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

05.11.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками позивачу - Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", а також подано повторно апеляційну скаргу.

Оскільки, недоліки, допущені при поданні апеляційної скарги усунено, Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне виробниче підприємство "Квазар" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 у справі № 910/7236/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 02.12.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 02.12.2024.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.05.2023 між АТ "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне виробниче підприємство "Квазар" (постачальник) був укладений договір поставки № Л/НХ-23440/НЮ (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у порядку та на умовах визначених цим договором поставити та передати у власність покупцю певну продукцію відповідно до специфікації № 1 (додаток №1), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару протягом не більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки: (ЕЧ-1) Львівська дистанція електропостачання, 79000, м. Львів, вул. Курмановича, 1.

Рознарядка покупця на товар з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п. 4.3 цього договору направляється постачальнику з електронної адреси покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу постачальника info@kvazar.com.ua. Рознарядка на товар вважається отриманою постачальником з дати її направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (п. 4.5 договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару (п. 4.6 договору).

Відповідно до пункту 9.3.1 договору при порушення строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого у строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору.

27.12.2023 між сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору поставки № Л/НХ-23440/НЮ від 27.12.2023, відповідно до якої постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (нова редакція) (додаток № 1 до цього договору) ) і специфікації № 2 (додаток № 3 до договору), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Кількість, найменування, технічний опис, рік виготовлення, код УКТЗЕД, виробник та країна виробника товару зазначено у специфікації (нова редакція) (додаток № 1 до цього договору) і специфікації № 2 (додаток № 3 до договору) (п. 1.3 договору).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (нова редакція) (додаток № 1 до цього договору) і специфікації № 2 (додаток № 3 до договору). Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору (п. 6.1 договору).

Загальна ціна договору становить 7 286 450,40 грн. (п. 6.3 договору).

Оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 20-й банківський день з дати реєстрації постачальником складеної відповідно до Податкового кодексу України податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 7.2 договору).

Строк дії цього договору встановлюється з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, але не пізніше, ніж до 29.03.2024 (п. 16.1).

Специфікацією № 2 до договору сторони погодили найменування товару - роз`єднувач контактної мережі РКС-3,3/4000 з моторним приводом типом УМП-2, їх технічні характеристики, кількість - 13 штук, та вартість товару - 1 170 000,00 грн. з ПДВ.

29.03.2024 позивачем з електронної адреси покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу відповідача info@kvazar.com.ua була направлена рознарядка на поставку роз`єднувачів контактної мережі від 29.03.2024 № Н-40/319 у кількості 13 штук на загальну суму 1 170 000,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції згідно умов п. 9.3.1 договору в сумі 175 500,00 грн, що становить 15 % від вартості непоставленого товару за заявкою від 29.03.2024.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті судового рішення

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд першої інстанції з урахуванням положень п. 4.2 договору вірно встановив, що відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строк - не пізніше 13.04.2024 за отриманою постачальником заявкою від 29.03.2024. Однак, в порушення договірного строку поставки, відповідач здійснив поставку товару вчасну лише 3 одиниць товару (роз`єднувачів контактної мережі) на загальну суму 270 000,00 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною № 131 від 12.04.2024, актом приймання-передачі від 12.04.2024.

Отже відповідачем не було поставлено товар за заявкою від 29.03.2024 на загальну суму 900 000,00 грн (1 170 000,00 грн - 270 000,00 грн).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не здійснив поставку товару в строки, встановлені договором, то відповідно він є таким, що допустив порушення договірного зобов`язання, а відтак до нього можуть бути застосовані санкції в порядку та розмірі встановленому договором.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами в п. 9.3.1 договору узгоджено, що при порушення строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого у строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору.

Беручи до уваги те, що належними засобами доказування підтверджено факт часткового виконання відповідачем свого зобов`язання з поставки товару за заявкою від 29.03.2024 на суму 270 000,00 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що розрахунок штрафу позивачем виконано невірно через неврахування вартості отриманого товару на зазначену суму. Тож правомірним слід визнати нарахування штрафу на суму непоставленого товару в розмірі 900 000,00 грн, який з урахуванням положень п. 9.3.1 договору становить 135 000,00 грн.

Відповідач в порядку статей 74, 76-79 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами обставин неналежного виконання зобов`язання в частині поставки товару на суму 900 000,00 грн не спростовано, а відтак виснування суду попередньої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є таким, що ґрунтується на вірному дослідженні та встановленні обставин у даній справі.

Поряд з цим, звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції при вирішенні цього спору не було належним чином з`ясовано наявність виняткових обставин, які мають істотне значення, та за наявності яких може бути зменшено неустойку. А саме, внаслідок збільшення інтенсивності обстрілів території міста Києва та Київської області відбулась затримка з боку постачальників у виготовленні комплектувальних до товару матеріалів через відсутність електроенергії, часті повітряні тривоги, ускладнення логістики та погіршення морально-психологічного стану працівників як підприємства відповідача, так і підприємств-постачальників.

Однак зазначені доводи не можуть бути враховані судом на стадії апеляційного перегляду справи, адже відповідач в суді першої інстанції у своїй заяві по суті спору (відзиві на позовну заяву) жодними доказами та аргументованими ствердженнями не доводив та не посилався на наявність виняткових обставин для зменшення штрафу. Зокрема, відповідачем доказово не підтверджено, що через збільшення ракетних обстрілів постачальниками відповідача не було вчасно поставлено комплектуючі товару, перебування виробництв постачальників саме на території збільшення ракетних обстрілів, тощо. Сам по собі фак збільшення інтенсивності обстрілів, як загальновідомий факт на чому наполягає апелянт, не звільняє сторону від доведення в порядку статті 74 ГПК України наявності обставин, які можуть бути підставою для зменшення неустойки.

При цьому за імперативним приписом частини 4 статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

А відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом також встановлено, що клопотання про зменшення неустойки згідно статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України відповідачем не заявлялось, доводів щодо об`єктивної неможливості вчасного виконання договірних зобов`язань за договором стороною не наводилось. У відзиві на позов відповідач лише вказував на невірно проведений позивачем розрахунок позовних вимог та надавав власний розрахунок суми штрафу.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд на підставі представлених сторонами у справу доказів та наведених ними аргументів в підтвердження і спростування позовних вимог дійшов заснованого на законі висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також звертає увагу на тому, що апеляційне провадження є однією із форм контролю за діяльністю судів першої інстанції вищестоящим судом, який перевіряє законність та обґрунтованість прийнятих ними рішень та ухвал, що не набрали законної сили. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Тобто завданням суду апеляційної інстанції є усунення допущених судом попередньої інстанції помилок в досліджені/оцінці обставин з урахуванням, зокрема, принципів диспозитивності, змагальності та перевірці вірності застосування норм матеріального і процесуального закону. Натомість невикористання стороною розумної можливості представити свою позицію суду у суттєво вигідному для неї становищі, що було забезпечено учаснику справи, не може бути підставою для висновку про допущену судом помилку в застосуванні норм закону чи оцінки обставин справи. Межі судового контролю не можуть виходити за рамки перевірки, імперативно визначеної судової процедури Глави 1 Розділу ІV ГПК України.

Резюмуючи колегія суддів доходить висновку, що оскільки відповідачем в суді першої інстанції не доводилось існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій в розумінні приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а суд за наявності лише загальновідомого факту збільшення інтенсивності обстрілів був позбавлений можливості для застосування зазначеного правового інституту за власної ініціативи, підстави для зміни оскаржуваного рішення у даній справі відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 у справі № 910/7236/24 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков