Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/7845/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/7845/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Яковлєва М.Л.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024

у справі № 910/7845/24 (суддя - Лиськов М.О.)

за позовом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ»

про стягнення 26 192,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ» про стягнення штрафних санкцій.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежними виконанням відповідачем умов Договору №52 від 15.06.2023 про закупівлю товарів за державні кошти у розмірі 26 192 грн. 28 коп.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/7845/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, а саме: позивачем доказів отримання товару за договором саме 19.07.2023 (з порушенням строків поставки, обумовлених зазначеним договором) до матеріалів справи не додано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник скаржника Шелехова І.О., яка діє в інтересах Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі довіреності від 01.07.2024, 23.10.2024 через систему «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/7845/24 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити в повному обсязі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ» на користь Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) штрафні санкції у розмірі 26 192 грн. 28 коп., сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. за подання позовної заяви; судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

6. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні рішення від 14.10.2024 у справі № 910/7845/24 Господарським судом міста Києва не в повній мірі встановлено всі обставини справи; оскаржуване рішення ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, і висновки суду не відповідають дійсним обставинам.

7. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

8. Оскільки договір має двосторонній характер, то певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, і за невиконання (неналежне виконання) умов договору передбачено відповідальність, а саме пунктом 7.2 укладеного договору передбачено відповідальність сторін за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань.

9. Апелянт наголошує, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

10. Сторони у Договорі про закупівлю товарів за державні кошти № 52 від 15.06.2023 передбачили зобов`язання постачальника відшкодувати замовнику збитки (пункт 7.2) в порядку сплати штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не поставленого товару за кожний день затримки.

11. Апелянт звертає увагу, що обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

12. Отже, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що наявні у справі докази, які додані позивачем до матеріалів справи, свідчать про порушення відповідачем умов договору поставки в частині строків поставки товару, і як наслідок правомірності нарахування штрафних санцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

13. Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/7845/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/7845/24; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7845/24 за позовом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ» про стягнення 26 192,28 грн.

15. На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 у справі № 910/7845/24 07.11.2024 матеріали справи № 910/7845/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

16. Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження, окрім малозначних справ, може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

17. Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

18. Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

19. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

20. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

21. З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Позиції учасників справи

22. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23. Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), із Товариством з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ», укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 52 від 15.06.2023 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1. якого учасник зобов`язується у 2023 році поставити замовнику: 33180000-5 Апаратура для підтримування фізіологічних функцій організму (Мовні процесори, 2 лота), ідентифікатор UA- 2023-05-17-005487-а, а саме: лот 1 - 33185200-2 Кохлеарні імплантати - Мовний процесор для системи кохлеарної імплантації Med-EL, або еквівалент (47374 Звуковий процесор для системи кохлеарної імплантації) - 5 шт.

24. Пунктом 5.1. Договору передбачено, що строк поставки товарів: протягом 2023 року (не більше 10 днів з дня отримання письмової заявки замовника, але не пізніше 29.12.2023).

25. 27.06.2023 Департаментом охорони здоров`я було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ» заявку на постачання товару за № 061-180/уо, на загальну суму 1 738 215 грн. 00 коп., оригінал якої отримано представником компанії 27.06.2023 (підтверджено підписом представника отримувача в заявці на постачання від 27.06.2023, яка додана до матеріалів справи).

26. Кінцевий строк постачання товару згідно одержаної Товариством з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ» заявки за № 061-180/уо з урахуванням десятиденного терміну - був 07.07.2023.

27. Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що товар на суму 1 738 215 грн. 00 коп. за видатковою накладною № 0000031 був поставлений 19.07.2023.

28. Департаментом охорони здоров`я було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ» 02.02.2024 направлено до відповідача претензію від 01.02.2024 № 061-1431 про стягнення штрафних санкцій у сумі 26 192 грн. 28 коп. на адресу 03057, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 3Я, зазначену в договорі № 52 від 15.06.2023, проте вказана претензія залишена без задоволення.

29. За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ» порушило умови договору в частині строків поставки товару, не здійснивши поставку товару вчасно в десятиденний термін за заявкою № 061-180/уо.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

30. Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

31. Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

32. Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

33. Згідно із статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

34. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

35. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

36. Відповідно до частини 2 статі 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини

37. Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

38. Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

39. Отже, колегія суддів погоджується з тим фактом, що між сторонами у даній справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки.

40. Таким чином, дані правовідносини підпадають під правове регулювання 54 Цивільнонго кодексу України (поставка, купівля-продаж).

41. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

42. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

43. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

44. Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

45. У відповідності до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

46. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

47. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

48. Стаття 612 Цивільного кодексу України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

49. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

50. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України України).

51. Так, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

52. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

53. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

54. Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

55. Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

56. В пункті 7.1. Договору вказано, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовзяань зо Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

57. Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного невиконання зобов`язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки.

58. Отже, позивач вказує, що він має право нарахувати відповідачу пеню у розмірі 26 192 грн. 28 коп. за несвоєчасне поставлення товару за заявкою № 061-180/уо.

59. Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2023 Департаментом охорони здоров`я було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ» заявку на постачання товару за № 061-180/уо, на загальну суму 1 738 215 грн. 00 коп., оригінал якої отримано представником компанії 27.06.2023 (підтверджено підписом представника отримувача в заявці на постачання від 27.06.2023, яка додана до матеріалів справи).

60. Кінцевий строк постачання товару згідно одержаної Товариством з обмеженою відповідальністю «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ» заявки за № 061-180/уо з урахуванням десятиденного терміну сплив 07.07.2023.

61. Однак, за твердженням позивача товар на суму 1 738 215 грн. 00 коп. за видатковою накладною № 0000031 був поставлений лише 19.07.2023, тобто з пропуском строку поставки, обумовленого Договором.

62. Водночас, як встановлено судом першої існатнції і перевірено судом апеляційної інстанції, позивачем доказів отримання товару за договором на підставі заявки № 061-180/уо саме 19.07.2023 за видатковою накладною № 0000031 до матеріалів справи не додано.

63. Позивачем на підтвердження обґрунтованості власних позовних вимог до суду першої інстанції в додатках до позовної заяви подано лише копії Договору про закупівлю, заявки № 061-180/уо та претензії від 01.02.2024.

64. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість встановити дату постачання товару за договором на підставі зазначених документів з огляду на наступне.

65. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

66. Перелік обов`язкових реквізитів первинних документів зазначено в пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення унормовано, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

67. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

68. Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

69. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

70. Основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна та товарно - транспортна накладна.

71. Видаткова накладна є документом, що фіксує факт отримання та передачі товарів.

72. Товарно - транспортна накладна є документом, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, а також здійснення господарської операції з поставки товарів.

73. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17.

74. Саме підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

75. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №910/14371/18.

76. Судом апеляційної існатнції досліджено наявні в матеріалах справи документи та встановлено, що в матеріалах справи відсутня видаткова накладна № 0000031, на яку посилається позивач, аргументуючи поставку товару з порушенням строку, обумволеного Договором поставки, саме 19.07.2023.

77. Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 52 від 15.06.2023, заявка № 061-180/уо та претензія від 01.02.2024, які додані позивачем до матеріалів справи, не є документами, які підтверджують факт поставки товару відповідачем саме 19.07.2023, як вказує позивач.

78. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості встановлення дати отримання позивачем товару за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 52 від 15.06.2023 на підставі наданих позивачем документів, і, як наслідок, неможливості встановлення факту порушення умов договору відповідачем, що призводить до неможливості притягнення останнього до господарсько-правової відповідальності.

79. Колегія судді звертає увагу, що позивачем у справі в порушення вимог частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт поставки товару відповідачем з порушенням строків, вказаних у Договорі, відтак у суду першої інстанції були відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.

80. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

81. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

82. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

83. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

84. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

85. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

86. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

87. Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своії постанові від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 наголошує, що оцінюючи доводи, суди повинні враховувати принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

88. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

89. Доводи скаржника щодо постановлення оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах оскарження докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

90. При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

91. Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

92. У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

93. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятого судом рішення.

94. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі 910/7845/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

95. Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі 910/7845/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені статтями Господарського процесуального кодексу України для його скасування, відсутні.

96. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

97. Відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

98. Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

99. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі 910/7845/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

100.За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні.

Судові витрати

101.У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.

102.Враховуючи те, що колегія суддів перебувала у щорічній відпустці, зокрема: суддя Яковлєв М.Л. - у період з 18.12.2024 по 10.01.2025 включно, суддя Хрипун О.О. - у період з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, головуючий суддя - Яценко О.В. - у період з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, та, враховуючи те, що суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 15.01.2025 по 20.01.2025, повний текст у цій справі складено у перший робочий день повного складу колегії суддів 21.01.2025.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі 910/7845/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.01.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

М.Л. Яковлєв