Постанова

від 20.01.2025 по справі 910/5961/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа№ 910/5961/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024

у справі №910/5961/24 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)

за позовом керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1) Головне управління Національної гвардії України

2) Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флагман"

про стягнення 132 055, 49 грн,

УСТАНОВИВ:

У травні 2024 року керівник Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України (далі - позивач 1, НГ НГУ) та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач 2, Військова частина) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флагман" (далі - відповідач, Товариство), у якому просив стягнути 132055,49грн, у тому числі: 58 869,24 грн пені та 73 186,25 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов договору №92р/с від 04.10.2023 відповідач повинен був поставити Військовій частині товар (відомчі заохочувальні відзнаки НГУ) у строк до 15.10.2023 (почесний знак "За співпрацю") та у строк до 20.10.2023 (нагрудний знак "За доблесну службу"), однак товар був поставлений з порушенням вказаних строків (останні поставки товару здійснені 28.11.2023), що є підставою для застосування передбачених договором штрафних санкцій.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що прострочення поставки товару зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, а саме аварійною зупинкою гідравлічного пресу, що унеможливило виробництво, про що відповідач повідомив позивача листом від 12.10.2023 та підтверджується сертифікатами Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 24.10.2023 та від 31.01.2024, тому поставка здійснювалась частинами в період з 24.10.2024 по 28.11.2023. Відтак, прострочення поставки товару були зумовлена обставинами, які не залежали від волі відповідача, а тому відповідач просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, керівник Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується факт порушення Товариством строків поставки товару за договором, що ним не заперечувалось, що є підставою для нарахування штрафних санкцій; суд дійшов помилкового висновку про те, що порушення зобов`язання сталося внаслідок обставин непереборної сили і Військова частина була повідомлена про це своєчасно; крім Сертифікатів від 24.10.2023 та від 31.01.2024, які долучено прокуратурою до позову, відповідачем лише подане повідомлення від 12.10.2023, яке Військова частина не отримувала, і відповідачем не надано жодного доказу об`єктивної неможливості виконання зобов`язань, в тому числі тих, які надавались для видачі Сертифікатів та перераховані в них; за умовами договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про виникнення обставин непереборної сили позбавляє постачальника права в подальшому посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення від відповідальності; судом не надано належної оцінки Сертифікатам, а також суд дійшов помилкового висновку щодо отримання Військовою частиною листа відповідача від 12.10.2023, оскільки підполковник ОСОБА_1 , підпис якого міститься на цьому листі, не уповноважений на приймання вхідної кореспонденції, а через уповноважений підрозділ Військової частини вказаний лист не подавався; також у цьому листі від 12.10.2023 зазначено, що Товариство звернулось до ТПП України для отримання Сертифікату про форс-мажорні обставини, однак у Сертифікаті від 24.10.2023 зазначено, що він надається на лист Товариства від 13.10.2023; про лист від 12.10.2023 прокурору стало відомо лише з рішення суду, тому він звернувся з відповідними запитами, у відповідь на які Військова частина повідомила, що цей лист не отримувала, а ОСОБА_1 у заяві вказав, що він цей лист не отримував, підпис і почерк на листі не його, згідно з функціональними обов`язками він не був уповноважений на приймання вхідної кореспондеції.

Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 27.12.2024, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Всі учасники справи отримали ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження 11.12.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів прокурора та сторін.

Військова частина (позивач 2) у додаткових поясненнях від 12.12.2024 підтримала апеляційну скаргу прокурора, посилаючись на те, що позивач 2 належним чином про обставини непереборної сили (форс-мажор) повідомлений не був, а ОСОБА_1 не є особою, уповноваженою на отримання листів.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, натомість, 10.01.2025 подав клопотання про закриття провадження у справі, у якому вказав, що платіжною інструкцією від 10.01.2025 №2598 Товариством було перераховано спірну суму 132 045,49 грн в добровільному порядку Військовій частині, що свідчить про відсутність предмету спору у даній справі.

Позивач 2 у додаткових поясненнях від 10.01.2025 підтвердив сплату Товариством штрафних санкцій в сумі 132 045,49 грн.

Частиною 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Розглянувши клопотання прокурора про долучення додаткових доказів, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

До апеляційної скарги прокурором додано ряд доказів, які не подавались суду першої інстанції, а саме: лист Військової частини від 18.11.2024, копія функціональних обов`язків заступника командира частини - начальника тилу ОСОБА_1 , копія функціональних обов`язків начальника служби документарного забезпечення та контролю, копія функціональних обов`язків діловода служби документального забезпечення та контролю, заява свідка ОСОБА_1 від 25.11.2024.

Прокурор вказує, що вказані докази не були подані суду першої інстанції оскільки ні відзиву відповідача, ні пояснень Військової частини прокурор не отримував і йому не було відомо про лист Товариства від 12.10.2023, про який він дізнався лише з тексту рішення суду, після чого звернувся до позивача 2 за отриманням відповідних доказів та до ОСОБА_1 для отримання пояснень.

Перевіривши доводи прокурора судом встановлено, що відзив відповідача на позовну заяву та пояснення позивача 2 подавались ними через систему "Електронний суд" та доставлені до зареєстрованого електронного кабінету спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, що підтверджується відповідними квитанціями від 18.06.2024 та від 24.06.2024 (а.с.108, 118), отже у прокурора було достатньо часу для отримання доказів і подання їх суду першої інстанції.

Згідно частини 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, додані до апеляційної скарги нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флагман", як постачальником (відповідач), укладено договір №92р/с (далі - договір) (а.с.18-30).

Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару, відомча заохочувальна відзнака Національної гвардії України - нагрудний знак "За доблесну службу" у комплекті: нагрудний знак НГУ "За доблесну службу", посвідчення BALADEK, футляр BALADEK; почесний знак Національної гвардії України "За співпрацю" у комплекті: почесний знак НГУ "За співпрацю", посвідчення BALADEK, футляр BALADEK, код ДК 021:2015:18510000-7 Ювелірні вироби та супутні товари (18512200-3 Медалі) (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна договору складає 2035000,00грн, у тому числі ПДВ 20% - 0,00 грн.

У відповідності до пункту 4.1 договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару з відстрочкою платежу до 30 календарних днів, з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній.

Згідно підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній.

Пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що постачальник приймає на себе всі ризики, пов`язані з поставкою товару за цим договором, до моменту підписання накладної уповноваженими на це представниками сторін.

Відповідно до специфікації до договору (додаток №1) (а.с.26) постачальник зобов`язався поставити замовнику:

(1) відомча заохочувальна відзнака Національної гвардії України - нагрудний знак "За доблесну службу" у комплекті: нагрудний знак НГУ "За доблесну службу", посвідчення BALADEK, футляр BALADEK у кількості 3 000 штук за 1 800 000, 00 грн;

(2) почесний знак Національної гвардії України "За співпрацю" у комплекті: почесний знак НГУ "За співпрацю", посвідчення BALADEK, футляр BALADEK у кількості 400 штук за 235 000, 00 грн;

Згідно технічного опису до договору (додаток №2) (а.с.30), постачальник зобов`язаний поставити замовнику:

- відомча заохочувальна відзнака Національної гвардії України - нагрудний знак "За доблесну службу" у комплекті до 20.10.2023;

- почесний знак Національної гвардії України "За співпрацю" у комплекті до 15.10.2023.

На виконання умов Договору постачальник поставив замовнику нагрудний знак "За доблесну службу" за наступними видатковими накладними: №31/92/РС-2023 від 25.10.2023; №48/92/РС-2023 від 31.10.2023; №41 від 08.11.2023; №42/92/РС-2023 від 13.11.2023; №43/92/РС-2023 від 13.11.2023; №40 від 17.11.2023; №46/РС 92 від 28.11.2023, а почесний знак "За співпрацю" за наступними видатковими накладними: №36/92/РС-2023 від 26.10.2023; №40 від 17.11.2023; №46/РС 92 від 28.11.2023 (а.с.31-38).

26.10.2023 (вх.№3922) відповідач надав Військовій частині Сертифікат №3200-23-4297 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою платаю 24.10.2023 №632/03.23 (а.с.39), на підставі заяви Товариства від 13.10.2023 та відповідно до: копії договору, копії доповідної записки від 13.10.2023 начальника виробництва Товариства щодо аварійної зупинки преса гідравлічного К83336У4 №545 та унеможливлення виконання робіт, копії технологічного процесу виготовлення одиниці виробу, копії акту від 13.10.2023 про виявлені дефекти устаткування (збій в робіт електричного керування пресу гідравлічного модель К8336), копії договору №4/6 від 01.06.2023 на технічне обслуговування устаткування між Товариством та ФОП Погорела М.О.

Вказаним Сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини: вихід з ладу, пошкодження устаткування, а саме аварійна зупинка Пресу гідравлічного К8336 У4 №545 та як наслідок унеможливлення виконання робіт за договором в зазначений термін, період дії форс-мажорних обставин: дата настання 13.10.2023, дата закінчення - тривають на 24.10.2023.

Відповідно до пункту 7.3 договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.

У зв`язку із порушенням строків поставки Військова частина 18.01.2024 направила Товариству претензію від 17.01.2024 вих.№78/9-197 про сплату пені та штрафу, у якій просила розглянути претензію та сплатити пеню у загальному розмірі 58869,24 грн та штраф у загальному розмірі 73176,25 грн (а.с.41). Факт направлення підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною від 18.01.2024 (а.с.47).

02.02.2024 (вх.№453) відповідач надав Військовій частині Сертифікат №3200-24-0228 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою платаю 31.01.2024 №56/03.23 (а.с.40), на підставі заяви Товариства від 10.01.2024 та відповідно до: копії договору, копії доповідної записки від 09.10.2023 начальника виробництва Товариства щодо аварійної зупинки преса гідравлічного К83336У4 №545 та унеможливлення виконання робіт, копії акту від 13.10.2023 про виявлені дефекти устаткування (збій в робіт електричного керування пресу гідравлічного модель К8336), копії Акту №119 від 28.11.2023 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), копії протоколу введення в експлуатацію обладнання №1 від 28.11.2023; копію Сертифікату №3200-23-4297.

Вказаним Сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини: вихід з ладу, пошкодження устаткування, а саме аварійна зупинка Пресу гідравлічного К8336 У4 №545 та як наслідок унеможливлення виконання робіт за договором в зазначений термін, період дії форс-мажорних обставин: дата настання 13.10.2023, дата закінчення 28.11.2023.

26.03.2024 Військова частина направила прокурор лист №78/6-1129, у якому вказала на не сплату Товариством штрафних санкцій по договору та з метою представництва інтересів в суді надала документи, пов`язані із виконанням договору (а.с.16-17).

08.04.2024 прокурор направив на адресу ГУ НГУ та Військової частини повідомлення (в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру) (а.с.48-52), у якому просив повідомити чи вживались та чи будуть вживатись заходи представницького характеру (звернення до суду із позовом) щодо стягнення з Товариства штрафних санкцій згідно з умовами договору.

Військова частина листом від 15.04.2024 повідомила прокурора, що нею направлялась претензія від 17.11.2024, яка не задоволена, і вона не заперечує стосовно вжиття прокурором заходів щодо захисту інтересів держави, у тому числі шляхом пред`явлення позову (а.с.55).

Листом від 10.05.2024 прокурор повідомив ГУ НГУ та Військовій частині про пред`явлення ним позовної заяви до суду (а.с.54).

ГУ НГУ листом від 14.05.2024 повідомило прокурором, що воно не є стороною договору, тому заходи щодо стягнення штрафних санкцій не вживалися та не вживатимуться (а.с.53).

У зв`язку із викладеними обставинами прокурор звернувся до господарського суду із даним позовом в інтересах держави в особі ГУ НГУ та Військової частини і просив стягнути з Товариства на користь Військової частини 58 869,24 грн пені та 73 186,25 грн штрафу, а всього - 132 055,49 грн.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що прострочення поставки товару зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, а саме аварійною зупинкою гідравлічного пресу, що унеможливило виробництво про що відповідач повідомив позивача листом від 12.10.2023 та підтверджується сертифікатами Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 24.10.2023 та від 31.01.2024, тому поставка здійснювалась частинами в період з 24.10.2024 по 28.11.2023. Відтак, прострочення поставки товару були зумовлена обставинами, які не залежали від волі відповідача, а тому відповідач просив відмовити в задоволені позовних вимог.

На підтвердження вказаних заперечень відповідачем надані наступні докази:

- Сертифікат №3200-23-4297 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою платаю 24.10.2023 №632/03.23 (а.с.100);

- Сертифікат №3200-24-0228 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою платаю 31.01.2024 №56/03.23 (а.с.101)

- лист Військової частини від 11.10.2023 вих.№78/9-3911 про розгляд листа Товариства від 03.10.2023 №03/4 щодо продовження до 30.11.2023 строків поставки за договором, в якому Військова частина повідомляє, що враховуючи нагальну потребу в товарі продовження строків поставки не погоджує, при цьому може розглянути можливість зміни (продовження) строків поставки у разі надання документального підтвердження об`єктивних обставин, що зумовлюють таке продовження, зокрема обставин непереборної сили (а.с.104);

- лист Товариства від 12.10.2023 вих.№ 04/4, в якому зазначено, що у зв`язку з некоректною роботою преса та неможливістю виправити ситуацію з ремонтом в стислі терміни, Товариство звернулось до ТПП України про отримання сертифікату про форс-мажорні обставини (а.с.105). На листі міститься відмітка "отримав п/п-к ОСОБА_1" (а.с.105).

Військова частина у письмових поясненнях вказала, що на листі відповідача від 12.10.2023 зазначено, що його отримав нарочно ОСОБА_1, проте відмітки про отримання його командиром позивача 2 або довіреності на право отримувати ОСОБА_1 листи відповідачем до відзиву не надано, лист Військової частини від 11.10.2023 не підтверджує обізнаність щодо настання форс-мажорних обставин, оскільки стосувався листа відповідача від 03.10.2023 щодо перенесення кінцевих термінів поставки до 30.11.2023, на що позивач 2 не погодився, отже позивач 2 належним чином на обставини непереборної сили (форс-мажор) повідомлений не був.

До пояснень додано лист Товариства від 03.10.2023 вих.№03/4, у якому останнє вказує, що оскільки товар має бути новим, то на даний час триває процес його виготовлення і враховуючи дуже стислі терміни поставки від моменту підписання договору, просить дозволити поставку окремими партіями та перенести кінцеві терміни поставки на 30.11.2023 (а.с.116).

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем доведено, що порушення зобов`язання в частині несвоєчасної поставки товару по договору сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор), про що позивач 2 був повідомлений своєчасно та на підтвердження чого відповідачем були надані відповідні докази позивачу 2, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки між сторонами у даній справі виникли на підставі договору №92р/с від 04.10.2023, який за правовою природою є договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним і обов`язковим для сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями статті 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно технічного опису до договору (додаток №2), постачальник зобов`язаний поставити замовнику:

- відомча заохочувальна відзнака Національної гвардії України - нагрудний знак "За доблесну службу" 3000 штук у комплекті до 20.10.2023;

- почесний знак Національної гвардії України "За співпрацю" 400 штук у комплекті до 15.10.2023.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство поставило обумовлений договором товар з порушенням встановлених договором строків.

Так, нагрудний знак "За доблесну службу" у комплекті був поставлений відповідачем наступними партіями:

- 25.10.2023 за видатковою накладною №31/92/РС-2023 у кількості 180 штук на суму 108 000, 00 грн з простроченням 4 дні;

- 31.10.2023 за видатковою накладною №48/92/РС-2023 у кількості 200 штук на суму 120 000, 00 грн з простроченням 10 днів;

- 08.11.2023 за видатковою накладною №41 у кількості 130 штук на суму 78 000, 00 грн з простроченням 18 днів;

- 13.11.2023 за видатковою накладною №42/92/РС-2023 у кількості 330 штук на суму 198 000, 00 грн з простроченням 23 дні;

- 13.11.2023 за видатковою накладною №43/92/РС-2023 у кількості 700 штук на суму 420 000, 00 грн з простроченням 23 дні;

- 17.11.2023 за видатковою накладною №40 у кількості 80 штук на суму 48 000, 00 грн з простроченням 27 днів;

- 28.11.2023 за видатковою накладною №46/РС 92 у кількості 1 389 штук на суму 828 000, 00 грн з простроченням 38 днів.

Почесний знак "За співпрацю" у комплекті був поставлений відповідачем наступними партіями:

- 26.10.2023 за видатковою накладною №36/92/РС-2023 у кількості 30 штук на суму 17 625, 00 грн з простроченням 9 днів;

- 17.11.2023 за видатковою накладною №40 у кількості 100 штук на суму 58 750, 00 грн з простроченням 32 дні;

- 28.11.2023 за видатковою накладною №46/РС 92 у кількості 270 штук на суму 158 625, 00 грн з простроченням 43 дні.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач факт прострочення поставки товару за договором не заперечує, проте вказує, що це сталось внаслідок настання дії обставин непереборної сили (форс-мажору).

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічні положення містяться у частині 2 статті 218 ГК України.

Положеннями частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідач, як на підставу відсутності своєї вини, посилається на настання обставин непереборної сили, а саме, аварійну зупинку Пресу гідравлічного К8336 У4 №545 та, як наслідок, унеможливлення виконання робіт за договором в зазначений термін.

Так, у Розділі 9 договору сторони узгодили наступне:

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія) (пункту 9.1.);

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили чи випадку, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з додаванням підтверджуючих документів настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє постачальника права в подальшому посилатися на випадок або обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункт 9.2.);

- доказами виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 9.3.);

- строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на час, протягом якого діють обставини непереборної сили (пункт 9.4.);

- під непереборною силою в цьому договорі розуміють будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідку, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), обставини громадського життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органами державної влади та/або місцевого самоврядування, інші законні або незаконні, заборонні або обмежуючі заходи зазначених органів, які унеможливлюють виконання належним чином сторонами зобов`язань за цим договором або тимчасово перешкоджають такому виконанню (пункту 9.6.);

- під випадком у цьому договорі розуміють будь-які обставини, які не вважаються непереборною силою відповідно до пункту 9.6. цього договору і які безпосередньо не обумовлені діями сторін і не пов`язані з ними причинним зв`язком, які виникають без вини сторін, поза волею або всупереч і бажанню сторін, і які не можна за умови застосування звичайних для цього заходів (мір) передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути) (пункту 9.7.);

- якщо обставини непереборної сили та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають повному або частковому виконанню зобов`язань за цим договором, час виконання зобов`язань продовжується на час дії таких обставин або усунення їх наслідків (пункт 9.9.).

Відповідач вказує, що він, відповідно до положень пункту 9.2 договору нарочно надав Військовій частині лист від 12.10.2023 вих.№ 04/4, в якому зазначено, що у зв`язку з некоректною роботою преса та неможливістю виправити ситуацію з ремонтом в стислі терміни, Товариство звернулось до ТПП України, та в подальшому надав Сертифікат №3200-23-4297 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою платаю 24.10.2023 №632/03.23 та Сертифікат №3200-24-0228 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою платаю 31.01.2024 №56/03.23.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) (далі - Регламент) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Верховний Суд в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Відповідач вказує, що лист від 12.10.2023 вих.№ 04/4 був отриманий підполковником ОСОБА_1 , у свою чергу Військова частина заперечує факт отримання вказаного листа, а також посилається на те, що полковник ОСОБА_1 , який на час спірних правовідносин займав посаду заступника командира частини - начальника тилу, не був уповноважений на отримання листів від контрагентів по договорах частини.

Так, згідно пункту 12.9. договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 14 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а постачальник з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту постачальника, вказаному у розділі 14 цього договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання постачальником).

Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів направлення/вручення позивачу 2 повідомлення про настання обставин непереборної сили в порядку, встановленому наведеними положеннями договору, а відмітка на листі "отримав п/п-к ОСОБА_1" (без дати), не є належним доказом повідомлення та, згідно п.12.9. договору, не підтверджує факт отримання вказаного повідомлення позивачем 2.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач вчасно повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.

Крім цього, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Таким чином, відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з позивачем договір усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є 15.10.2023 (для почесного знаку "За співпрацю" в кількості 400 шт) та 20.10.2023 (для нагрудного знака "За доблесну службу" в кількості 3000 шт), з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки. Тобто відповідач, підписавши договір, погодив усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати поставки кожної партії товару.

Однак, у листі відповідача від 03.10.2023 (ще до укладання сторонами договору від 04.10.2023) він вказав, що оскільки товар має бути новим, то на даний час триває процес його виготовлення і враховуючи дуже стислі терміни поставки від моменту підписання договору, просив дозволити поставку окремими партіями та перенести кінцеві терміни поставки на 30.11.2023.

Таким чином, ще до укладення договору відповідач усвідомлював, що не зможе поставити товар у визначні договором строки, однак незважаючи на це уклав договір.

Відповідач, посилаючись на обставини непереборної сили, не вказав, яким конкретно чином наведені ним обставини вплинули на можливість чи неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором.

Апеляційним господарським судом також враховано, що відповідач не надав суду документів, на підставі яких було видано Сертифікати про форс-мажорні обставини.

Крім того, у Сертифікатах зазначено про вихід з ладу і пошкодження устаткування (аварійна зупинка Пресу гідравлічного К8336 У4 №545) у період з 13.10.2023 по 28.11.2023 та міститься посилання на копії доповідної записки від 09.10.2023 начальника виробництва Товариства щодо аварійної зупинки преса гідравлічного К83336У4 №545 та унеможливлення виконання робіт, акту від 13.10.2023 про виявлені дефекти устаткування, протоколу введення в експлуатацію обладнання №1 від 28.11.2023.

Однак, згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних товар поставлявся відповідачем позивачу 2 у період з 25.10.2023 по 28.11.2023, тобто у період коли, за доводами відповідача, вказаний прес не працював і відповідач не міг виготовляти товар, тому апеляційний господарський суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності форс-мажорних обставин у вказаний період.

Водночас, у будь-якому випадку, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини, згідно пункту 9.2 договору, позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку щодо доведеності з боку прокурора обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару у строки, визначені договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пункту 7.3. договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.

Прокурором нараховані та заявлені до стягнення з відповідача пеня в загальній сумі 58 869,24 грн за період з 16/21.10.2023 по день, що передує поставці кожної партії товару, та штраф в загальній сумі 73 186,25 грн, нарахований на вартість товару, строк прострочення якого становив понад 30 календарних днів.

Перевіривши розрахунок, який наведений прокурором на сторінках 11-12 позовної заяви (а.с.11-12), апеляційним господарським судом встановлено, що розрахунок пені прокурором зроблено арифметично та методологічно правильно, однак у розрахунку штрафу зроблено арифметичну помилку (по накладній №40 від 17.11.2023 вартість товару №2 становить 58750,00 грн, відповідно 7% від вказаної суми - 4112,50 грн, а прокурором помилково зазначено 4122,50 грн).

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 132 045,49 грн штрафних санкцій, у тому числі 58 869,24 грн пені та 73 176,25 грн штрафу, є доведеними та обґрунтованими, а у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 10,00 грн слід відмовити.

Також апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що прокурором наведено достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України і прокурором було дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст.53 ГПК України.

Однак, в процесі апеляційного перегляду справи відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, у якому вказав, що платіжною інструкцією від 10.01.2025 №2598 Товариством було перераховано спірну суму 132 045,49 грн в добровільному порядку Військовій частині, що свідчить про відсутність предмету спору у даній справі.

Військова частина у своїх поясненнях підтвердила факт сплати відповідачем штрафних санкцій у розмірі 132 045,49 грн.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 висновував наступне:

- суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи;

- водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до частини третьої статті 278 ГПК України, згідно із якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (пункт 6 частини першої статті 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення статті 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення;

- отже, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

--- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

--- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України;

- у тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2024 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 10,00 грн штрафу та закриття провадження у справі в частині стягнення 132 045,49 грн штрафних санкцій у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Отже, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, однак у зв`язку зі сплатою відповідачем штрафних санкцій в сумі 132 045,49 грн та необхідністю закриття провадження, задовольняється частково.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 9 ст.129 ГПК України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені прокуратурою судові витрати підлягають покладенню на відповідача у повному обсязі, тому з відповідача на користь прокуратури підлягають стягненню понесені нею витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 231, 278, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2024 року.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 132 045,49 грн штрафних санкцій у зв`язку із відсутністю предмету спору.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 10,00 грн штрафу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флагман" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 37, кв. 124, ідентифікаційний код 31810757) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01104, м. Київ, вул. Петра Болбачана, 8а, ідентифікаційний код 38347014) - 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 4542,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

А.О. Мальченко