Постанова

від 16.12.2024 по справі 910/14484/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/14484/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.12.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.07.2024

у справі № 910/14484/23 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віт Енерджі "Ріпна»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 308 920,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю ««Віт Енерджі "Ріпна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець про стягнення заборгованості за договором № 17160/01 від 31.05.2019 за отриману електричну енергію за жовтень 2021 року у розмірі 268549,22 грн, 31138,88 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 9232,83 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору щодо оплати відпущеної йому протягом жовтня 2021 року електричної енергії в обсязі 55339200 кВт/год загальною вартістю 2675141,21 грн.

У процесі розгляду справи позивач подав три заяви (від 13 листопада, 26 грудня 2023, 11 березня 2024 року) про закриття провадження у справі в частинах, посилаючись на часткову сплату відповідачем заявленої до стягнення суми боргу після звернення до суду з даним позовом у розмірі 1950,57 грн, 1735,65 грн, 11710,89 грн відповідно, а загалом на суму 15397,11 грн, в іншій частині позов підтримав.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/14484/23 провадження у справі № 910/14484/23 в частині вимог про стягнення 17221,80 грн боргу закрито.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт Енерджі "Ріпна" Хмельницької області в іншій частині задоволено.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 251327,42 грн боргу, 31138,88 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 9232,83 грн три проценти річних з простроченої суми, 4633,81 грн витрат по оплаті судового збору.

Приймаючи рішення щодо задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин щодо прострочення відповідачем оплати за договором. Водночас, враховуючи, що заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 17221,80 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача в суд з указаним позовом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в даній частині відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 141705,57 грн, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, а також неправильним застосуванням матеріального права.

В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію слід керуватися нормативно-правовими актами, які встановлювали та якими встановлюються регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди. Такими актами, на переконання апелянта, є Наказ Міненерго № 140 від 28.03.2022 (далі - Наказ № 140) та № 206 від 15.06.2022 (далі - Наказ № 206).

Так, відповідач зазначає, що Наказом №140 зобов`язано ДП «Гарантований покупець» з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641.

Наказом № 206 зобов`язано ДП «Гарантований покупець» з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану України з коштів, що наявні на поточному рахунку забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в межах 18 % від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік.

Апелянт вказує, що всі його розрахунки здійснюються у відповідності до зазначених вище наказів, а тому відповідачем не порушено умов договору, здійснено розрахунки з позивачем належним чином, з врахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставленої у жовтні 2021 року.

На підтвердження своєї правової позиції скаржник посилається на постанови Північного апеляційного господарського суду у справах №910/14417/22, № 910/3071/23, №910/6224/23 та постанову Верховного Суду у справі №910/14417/22.

Крім того, апелянт в обґрунтування наявності підстав для звільнення його від відповідальності, посилається на існування обставин непереборної сили - запровадження на території України воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та посилається на засвідчення таких обставин листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. та повідомленням позивача на офіційному веб-сайті.

Апелянт також просив закрити провадження в частині позовних вимог у розмірі 141 705,57 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв`язку зі сплатою ним 30.07.2024 грошових коштів за електроенергію за жовтень 2021 року у вказаному розмірі, тобто після винесення рішення суду першої інстанції. Проте, зазначає, що на момент розгляду апеляційним судом справи предмет спору вже був відсутній.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, наголошуючи на дотриманні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Явка представників сторін

Представник позивача у судове засідання 16.12.2024 не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином шляхом доставки електронного документу до електронного кабінету, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу 26.11.2024.

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віт Енерджі "Ріпна" є виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом, діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.

Державне підприємство "Гарантований покупець" є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії на провадження діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, у відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.

Як підтверджено матеріалами справи, 31.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віт Енерджі "Ріпна» (продавець, ВАД) та Державним підприємством «Енергоринок» (покупець, ДПЕ) укладено договір № 17160/01 (далі - договір), відповідно до умов якого ВАД зобов`язався продавати, а ДПЕ купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

10.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Віт Енерджі "Ріпна», Державним підприємством "Енергоринок" та Державним підприємством «Гарантований покупець» та було укладено додаткову угоду №421/01 до договору, що є невід`ємною його частиною, згідно з якою сторони замінили слова "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець".

Згідно з п.1.1 додаткової угоди виробник за "зеленим" тарифом зобов`язався продавати, а відповідач купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26 квітня 2019 р. (далі - Порядок).

Відповідно до умов п.п. 3.1., 3.3. додаткової угоди № 421/01 до договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 3 статті 30, пункту 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Згідно з п.п. 10.1., 10.4. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

Після отримання від позивача акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру (далі - НКРЕКП) вартості послуги із забезпечення зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої відповідачем у розрахунковому місяці, відповідач здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.

На виконання умов договору, позивачем у жовтні 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Віт Енерджі "Ріпна» було продано ДП «Гарантований покупець» 55339200 кВт/год електричної енергії за "зеленим" тарифом за договором вартістю 2675141,21 грн з ПДВ, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.10.2021, який підписано сторонами без зауважень та претензій.

Однак, cтаном на дату звернення до суду з позовом оплата поставленої електричної енергії за жовтень 2021 здійснена відповідачем частково у сумі 2423813,79 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№ 185806 від 12 листопада 2021 року, 258889 від 28 вересня 2022 року, 164537 від 13 жовтня 2021 року, 262169 від 18 жовтня 2022 року, 166652 від 25 жовтня 2021 року, 175068, 172300 від 29 жовтня 2021 року, 348371 від 21 лютого 2024 року, 332676 від 28 грудня 2023 року, 326311 від 30 листопада 2023 року, 319593 від 26 жовтня 2023 року, 317667 від 20 жовтня 2023 року, 316745 від 18 жовтня 2023 року.

Обставини оплати за поставлену у жовтні 2021 року електричну енергію з порушенням строків та не у повному обсязі і стали підставою для звернення з даним позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 268549,22 грн, а також 31138,88 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 9232,83 грн - 3% річних.

Водночас, судом було встановлено, що з врахуванням здійснених відповідачем оплат після подачі позову у загальному розмірі 17221,80 грн, станом на дату ухвалення судом даного рішення вимоги позивача в частині суми основного боргу складають 251327,42 грн.

Оскільки заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 17221,80 грн відповідачем сплачена після звернення позивача в суд з указаним позовом, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, тому судом першої інстанції провадження у справі в частині вимог про стягнення 17221,80 грн боргу відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрито.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом апеляційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

Частинами 2 та 3 статті 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зеленим» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом регулюються Порядком №641 від 26.04.2019.

Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до п. п. 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку № 641.

Так, у пункті 12.5 Порядку № 641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):

- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),

- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),

- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).

У пункті 3.3 договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем, зокрема, у жовтні 2021 року.

Останнім днем оплати гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної позивачу за жовтень 2021 року є 15.09.2022.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на дату звернення до суду з позовом оплата поставленої електричної енергії за жовтень 2021 здійснено частково у розмірі 2423813,79 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№ 185806 від 12 листопада 2021 року, 258889 від 28 вересня 2022 року, 164537 від 13 жовтня 2021 року, 262169 від 18 жовтня 2022 року, 166652 від 25 жовтня 2021 року, 175068, 172300 від 29 жовтня 2021 року, 348371 від 21 лютого 2024 року, 332676 від 28 грудня 2023 року, 326311 від 30 листопада 2023 року, 319593 від 26 жовтня 2023 року, 317667 від 20 жовтня 2023 року, 316745 від 18 жовтня 2023 року.

Судом першої інстанції у ході розгляду даної справи також встановлено, що відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено 17221,80 грн, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині закрито.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань з оплати отриманої у жовтні 2021 року електричної енергії за гарантованим покупцем виникла заборгованість у загальному розмірі 251327,80 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.

Щодо посилань скаржника про неврахування судом першої інстанції положення наказів Міненерго №140 та №206, колегія суддів зазначає наступне.

Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, за укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

Накази не звільняють Державне підприємство «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Міністерство енергетики Наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності підстав для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, а підзаконні нормативно - правові акти прийняті в рамках та на виконання приписів законодавства та, зокрема, з метою уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану (на які посилається відповідач) не можуть тлумачитись всупереч меті його прийняття, тобто не змінюють чи припиняють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно чинного законодавства, Порядку № 641 та Типового договору, затвердженого НКРЕКП.

Колегія суддів також звертає увагу скаржника, що згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Північного апеляційного господарського суду у справа №910/14417/22, № 910/3071/23, №910/6224/23 та ухвалі Верховного Суду від 14.01.2024 у справі №910/14417/22 не приймаються до уваги.

При цьому, здійснене відповідачем трактування ухвали Верховного Суду від 14.01.2024 у справі №910/14417/22 є помилковим, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у вказаній справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Посилання апелянта на висновки, викладені в постанові Верховного Суду в адміністративній справі №640/10894/22 жодним чином не впливають на розгляд господарського спору, оскільки в межах розгляду справи №640/10894/22 вирішувалось питання компетенції, повноважень у Міненерго щодо прийняття наказу №206.

Крім того, колегія суддів зауважує, що зобов`язання у відповідача з оплати за послуги існує за жовтень 2021 року, тобто до введення на території України воєнного стану.

Вищевикладеним підтверджується неналежне виконання відповідачем умов договору у частині оплати вартості електричної енергії за жовтень 2021 року, тобто здійснення його не у повному обсязі та з порушенням строків, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 251327,42 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 31138,88 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 9232,83 грн - 3% річних.

Так, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Зобов`язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статі 551 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків.

Враховуючи, що встановлені судом обставини прострочення оплати за договором, вимоги позивача щодо стягнення Державного підприємства «Гарантований покупець» відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом. У а саме 31138,88 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 9232,83 грн 3% річних з простроченої суми.

Стосовно посилань Державного підприємства «Гарантований покупець» на запровадження в Україні воєнного стану як на дію обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність та відповідний їх вплив на сторону. В підтвердження наявності форс- мажорних обставин відповідач відповідних доказів суду не надав, а тому такі посилання Державного підприємства «Гарантований покупець» є безпідставними.

Колегія суддів також відмовляє відповідачу у його клопотанні про закриття провадження в частині позовних у розмірі 141 705,57 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку зі сплатою ним грошових коштів за електроенергію жовтень 2021 року у розмірі 141 705,57 грн - 30.07.2024, тобто після винесення рішення суду першої інстанції, з огляду на висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30 серпня 2024 року у справі № 916/3006/23, де зазначено, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 251327,42 грн боргу, 31138,88 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 9232,83 грн 3% річних з простроченої суми.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/14484/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Державне підприємство «Гарантований покупець».

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/14484/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/14484/23 залишити без змін.

Матеріали справи №910/14484/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 21.01.2025 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Г.П. Коробенко