Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/8567/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/8567/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Яковлєва М.Л.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024

у справі № 910/8567/24 (суддя - К.І.Головіна)

за позовом Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіклум»

про стягнення 49 640,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Фізична особа-підприємець Коротецький Володимир Ігорович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіклум» про стягнення заборгованості в сумі 49 640,69 грн. за договором про надання послуг від 05.08.2015.

2. Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині своєчасної сплати вартості послуг, наданих за січень-лютий 2022, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіклум» виникла заборгованість. У позові Фізична особа-підприємець Коротецький Володимир Ігорович просить cтягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 45 901, 98 грн. та пеню в сумі 3 738, 71 грн., що разом складає 49 640,69 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі № 910/8567/24 було відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіклум» про стягнення 49 640,69 грн.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином оплатив надані позивачем послуги (навіть в більшому розмірі - на суму 47 379,84 грн.), і, як наслідок, у відповідача відсутня заборгованість за договором про надання послуг від 05.08.2015, а відтак, позов в частині стягнення 45 901,98 грн. задоволенню не підлягає.

5. При цьому судом першої інстанції зроблено висновок, що сплата відповідачем вартості наданих послуг відбулась до звернення позивача з даним позовом до суду, у зв`язку з чим порушення прав позивача не відбулося, що є окремою підставою для відмови у позові.

6. Також за висновком суду першої інстанції не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій (пені), нарахованих позивачем за порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіклум» зобов`язання, оскільки встановлено, що прострочення оплати за договором з боку відповідача не сталося.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Коротецький Володимир Ігорович 14.10.2024 через систему «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі № 910/8567/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіклум» на користь Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича суму заборгованості по договору про надання послуг б/н від 05.08.2015 у загальному розмірі 49 640 грн. 69 коп., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 45 901 грн. 98 коп. та суми пені у розмірі 3738 грн. 71 коп.

8. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

9. Судом першої інстанції було порушено вимоги частин 3 та 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно до якої відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

10. Судом першої інстанції було порушено вимоги статті 91 Господарського процесуального кодексу України - на підставі документів, які обґрунтовано визивають сумнів в їх достовірності, в порушення вимог частин 2, 4-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції встановив факти оплати відповідачем, не маючи доказів на підтвердження належності рахунків позивачу. Відповідач не надав доказів належності рахунків, на які він нібито перераховував кошти, - позивачу.

11. Судом першої інстанції було порушено вимоги частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України - на власний розсуд трактуючи положення частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції на власний розсуд трактує цю норму, вказуючи, що: «доказ не береться судом до уваги лише тоді, якщо оригінал письмового доказу не був поданий стороною та якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої копії доказу. Отже, у суду відсутні сумніви щодо належності та достовірності наданих відповідачем доказів.»

12. Судом першої інстанції було порушено вимоги статті 73 Господарського процесуального кодексу України - не було розглянуто та надано оцінку листу АТ «Укрсиббанк» від 23.08.2024, який позивач подав 24.08.2024 разом з клопотанням про визнання доказів недопустимими (зареєстровано за № 07-11/75979/24), який спростовує довідку АТ «Укрсиббанк» № 54-2-01/9297 від 19.08.2024, на яку посилається у рішенні суд.

13. Судом першої інстанції було порушено вимоги частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України - у резолютивній частині рішення не було зазначено: розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

14. Судом першої інстанції було порушено вимоги частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України - встановивши строк 10 днів на апеляційне оскарження рішення.

15. Судом першої інстанції було порушено вимоги частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України України - при прийнятті ордера адвоката серія АА №1473980 від 09.08.2024 адвоката Дзери Ю.М.; не були виконані імперативні вимоги, встановлені пунктом 9 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Рішення Національної асоціації адвокатів України від 04.08.2017 № 162, а отже такий ордер не є належним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

16. Апелянт наголошує на недостовірності доказів, на які посилався суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, а саме платіжні доручення №- 0860796 від 11.01.2022 на суму 4 094, 00 грн., №- 0867189 від 31.01.2022 на суму 20 898, 96 грн., №- 0871149 від 11.02.2022 на суму 3 183, 78 грн., №- 0873330 від 11.02.2022 на суму 24, 00 грн., №- 0873766 від 17.02.2022 на суму 2 368, 99 грн., №- 0873739 від 17.02.2022 на суму 2 860, 00 грн., №- 0873709 від 17.02.2022 на суму 13 950, 11 грн., Додаткова угода від 01.12.2021.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

17. Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.10.202 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі № 910/8567/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Іоннікова І.А., Яковлєв М.Л.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Іоннікової І.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі № 910/8567/24; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8564/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіклум» про стягнення 49 640,69 грн.

19. На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 910/8567/24 24.10.2024 матеріали справи № 910/8567/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

20. Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження, окрім малозначних справ, може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

21. Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

22. Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

23. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

24. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

25. З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Позиції учасників справи

26. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що послуги по договору про надання послуг б/н від 05.08. 2015 за січень-лютий 2022 не тільки належним чином вчасно та повністю оплачені відповідачем, а й навіть з незначною перплатою.

27. Для спростування вимог позивача та підтвердження відсутності заявленої ним заборгованості відповідач надав до суду разом з відзивом на позов замовлені в АТ «Укрсибанк» та засвідчені банком платіжні доручення по оплаті послуг позивача по договору про надання послуг б/н від 05.08.2015 за січень-лютий 2022 р. в сумі 47 379, 84 грн., а саме: №- 0860796 від 11.01.2022 на суму 4 094, 00 грн., №- 0867189 від 31.01.2022 на суму 20 898, 96 грн., №- 0871149 від 11.02.2022 на суму 3 183, 78 грн., №- 0873330 від 11.02.2022 на суму 24, 00 грн., №- 0873766 від 17.02.2022 на суму 2 368, 99 грн., №- 0873739 від 17.02.2022 на суму 2 860, 00 грн., №- 0873709 від 17.02.2022 на суму 13 950, 11 грн.

28. Відповідач додатково надав довіку АТ «Укрсиббанк» від 19.08.2024 №54-2-01/9297, в якій банк підтверджує здійснення належної оплати відповідачем згідно з наданими платіжними дорученнями за січень-лютий 2022 позивачу в загальній сумі 47 379, 84 грн., а також той факт, що вказані перераховані позивачу платежі не повертались назад відповідачу.

29. При поданні відповідачем додаткових доказів разом з запереченнями на відповідь на відзив, відповідач обґрунтував перед судом як причини їх неподання разом з відзивом позов, так і необхідність їх подання, а також, що такі докази доводять чи спростовують.

30. Адвокат Дзера Ю.М., який діє як представник відповідача, надав копію власного свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю №3336 від 29.05.2008, а також копію ордеру серія АА №1473980 від 09.08.2024 на здійснення представництва відповідача у Господарському суду міста Києва, в якому міститься посилання на договір з відповідачем та вказівка про те, що «Договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються».

31. Відповідач наголошує, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 р. у справі №910/8567/24 ухвалене з додерженням норм матеріального та процесуального права, отже просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/8567/24 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

32. Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіклум» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Коротецьким Володимиром Ігоровичем (виконавець) було укладено договір про надання послуг (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, приймає та оплачує виконане замовлення, а виконавець бере на себе виконання та здачу замовлення, зміст і обсяг якого в цілому та по етапах визначається сторонами в технічному завданні (пункт 2.1 договору).

33. Замовлення виконується виконавцем у відповідності до узгодженого сторонами технічного завдання, а також загальних технічних, наукових й інших вимог (пункт 2.2. договору). Термін виконання окремих етапів (розділів, частин) замовлення визначається технічним завданням. У випадку дострокового виконання замовлення виконавцем сторони окремо визначають порядок приймання та оплати виконаного замовлення (пункт 2.3. договору).

34. Відповідно до пункту 3.1 договору за виконання замовлення на умовах договору, замовник сплачує виконавцеві винагороду, загальний розмір якої визначається в технічному завданні по кожному конкретному замовленню та відображається сторонами в акті здачі-приймання виконаного замовлення.

35. Згідно з пунктом 3.2 договору замовник здійснює сплату винагороди виконавцеві протягом 10 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаного замовлення. За домовленістю сторін замовник може здійснювати передоплату виконавцеві. З огляду на строки завершення надання окремих обсягів (етапів) замовлення сторони можуть встановлювати інший порядок сплати винагороди, особливості якої визначаються за взаємною домовленістю в письмовій формі.

36. Пунктом 3.3 договору сторони домовились про такий порядок сплати винагороди: сплата винагороди за надані послуги згідно умов договору здійснюється у безготівковому порядку, шляхом перерахування замовником належної до сплати суми, на поточний банківський рахунок виконавця, якщо інше не погоджено сторонами. Розрахунки між сторонами здійснюються виключно в національній валюті України (пункти 3.3.1 - 3.3.2 договору).

37. Пунктом 4.3. договору визначений порядок приймання результатів робіт. Так, про закінчення виконання замовлення виконавець повинен протягом 5-ти днів повідомити замовника (письмово, по факсу чи електронною поштою). Приймання виконаного замовлення або його окремих частин фіксується шляхом підписання акту здачі-приймання виконаного замовлення уповноваженими представниками сторін у двох примірниках, що підтверджує факт виконання замовлення виконавцем. Акти здачі - приймання виконаного замовлення оформлюються по завершенню виконання певних обсягів замовлень, визначених відповідним технічним завданням. Підписання сторонами акту здачі-приймання виконаного замовлення є підтвердженням того, що замовлення виконане виконавцем в повному обсязі, а якість повністю задовольняє замовника. У випадку ухилення замовника від приймання замовлення протягом 5-ти днів після отримання повідомлення, виконавець має право скласти односторонній акт здачі - приймання виконаного замовлення, який є підставою для отримання виконавцем винагороди. Якщо при прийманні замовлення буде виявлена його невідповідність технічному завданню, технічним або іншим вимогам, Сторонами складається двосторонній акт виявлених недоліків з переліком необхідного доопрацювання. Якщо при прийманні замовлення Замовником не було виявлено його невідповідності технічному завданню, претензії щодо проведення виконавцем доопрацювання замовлення повинні бути пред`явлені замовником протягом 10-ти днів з дня складання акту здачі-приймання виконаного замовлення

38. Відповідно до пункту 5.1 договору замовник зобов`язаний сплатити винагороду за належним чином виконане виконавцем замовлення в розмірі, визначеному у відповідному технічному завданні та акті здачі-приймання виконаного замовлення (або іншим узгодженим сторонами документом). Прийняттю та оплаті підлягають лише ті замовлення, які виконані виконавцем належним чином та в повному обсязі у відповідності до технічного завдання.

39. Згідно з пунктами 9.1 - 9.2 договору строк дії цього договору встановлюється до 31.12.2015 року. Строк дії договору може бути продовжений на наступний календарний рік, якщо жодна сторона не виявила побажання про закінчення умов договору, повідомивши іншу сторону за 30 календарних днів до спливу терміну дії договору.

40. Угодою від 07.09.2016 про внесення змін та Додатковою угодою № 1 від 15.02.2021 до договору про надання послуг від 05.08.2015 сторони домовились внести зміни до договору в частині банківських реквізитів замовника та умов дострокового розірвання договору.

41. За результатами виконання технічних завдань сторонами були складені акти здачі приймання виконаного замовлення, зокрема:

42. 1) За технічним завданням від 01 квітня 2018 року, загальною вартістю послуг - 50 522,69 грн., яка обраховується з вартості погодинної роботи виконавця, із розрахунку 300 грн. година роботи, обсягом - 168 годин. За результатами виконання робіт по указаному технічному завданню сторонами були складені акти виконаних робі від 30 квітня 2018 року на суму 16 875,54 грн.; від 31 травня 2018 року на суму 16 840,66 грн.; від 30 червня 2018 року на суму 16 806,49 грн. Вказані послуги за належним чином виконаним виконавцем замовленням були оплачені замовником у повному обсязі, що не оспорюється позивачем і відповідачем.

43. 2) За технічним завданням від 01 січня 2019 року, загальна вартість послуг склала: 52 783,65 грн., із розрахунку 176 годин роботи, вартість години роботи - 300 грн. За результатами виконання робіт по указаному технічному завданню сторонами були складені акти виконаних робі від 31 січня 2019 року на суму 19 000,42 грн.; від 28 лютого 2019 року на суму 16 339,86 грн.; від 31 березня 2019 року на суму 17 443,37 грн.; від 30 квітня 2020 року на суму 24 922,37 грн. Вказані послуги за належним чином виконаним виконавцем замовленням були оплачені замовником у повному обсязі, що не оспорюється позивачем і відповідачем.

44. 3) За технічним завданням від 01 квітня 2020 року, загальною вартістю послуг - 24 922,37 грн., був складений акт виконаних робіт від 30.04.2020 року на указану суму. Вказані послуги за належним чином виконаним виконавцем замовленням були оплачені замовником у повному обсязі, що не оспорюється позивачем і відповідачем.

45. 4) За технічним завданням від 01 липня 2021 року загальна вартість послуг склала 62 055,19 грн. із розрахунку 207 годин роботи, вартість години роботи - 300 грн. За результатами виконання робіт по указаному технічному завданню сторонами були складені акти виконаних робі від 31 липня 2021 року на суму 20 799,86 грн.; від 31 серпня 2021 на суму 19 464,51 грн.; від 30 вересня 2021 на суму 21 790,82 грн. Вказані послуги за належним чином виконаним виконавцем замовленням були оплачені замовником у повному обсязі, що не оспорюється позивачем і відповідачем.

46. 5) За технічним завданням від 01 жовтня 2021 року, загальною вартістю 63 863,12 грн., із розрахунку 213 годин роботи, вартість години роботи - 300 грн. За результатами виконання робіт по указаному технічному завданню сторонами були складені акти виконаних робі від 31 жовтня 2021 на суму 18 268,51 грн.; від 31 грудня 2021 на суму 22 299,37 грн. Послуги оплачені частково, в погодженій сумі, в розмірі 40 567,88 грн., що не оспорюється позивачем і відповідачем.

47. 6) За технічним завданням від 01 січня 2022 року загальною вартістю 22 299,37 грн. із розрахунку 74 години роботи, вартість години роботи 300 грн.

48. 7) За технічним завданням від 01 лютого 2022 року загальною вартістю 23 602,61 грн. із розрахунку 79 години роботи, вартість години роботи 300 грн.

49. За результатами виконання від 01 січня 2022 року загальною вартістю 22 299,37 грн., від 01 лютого 2022 року загальною вартістю 23 602,61 грн. були складені акти здачі-приймання виконаного замовлення, зокрема, акти виконаних робіт за січень 2022 та лютий 2022 на суму загальну суму 45 901,98 грн. (22 299,37 + 23 602,61).

50. Судом першої інстанції встановлено, що вказані акти виконаних робіт були оплачені відповідачем на суму 47 379,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0860796 від 11.01.2022 на суму 4 094,00 грн., № 0867189 від 31.01.2022 на суму 20 898,96 грн., № 0871149 від 11.02.2022 на суму 3 183,78 грн., № 0873330 від 11.02.2022 на суму 24,00 грн., № 0873766 від 17.02.2022 на суму 2 368,99 грн., № 0873739 від 17.02.2022 на суму 2 860,00 грн., № 0873709 від 17.02.2022 на суму 13 950,11 грн.

51. Також про факт сплати наданих послуг свідчить надана відповідачем довідка АТ «Укрсиббанку» № 54-2-01/9297 від 19.08.2024, в якій зазначені суми, дати, призначення, отримувач платежів, які здійснило Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіклум» за період з 11.01.2022 по 17.02.2022 на користь Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича за договором від 05.08.2015.

52. За твердженням позивача, відповідачем не проведений розрахунок по належним чином виконаному замовленню по технічному завданню від 01 січня 2022 року на загальну суму 22 299,37 грн., по належним чином виконаному замовленню по технічному завданню від 01 січня 2022 року на загальну суму 23 602,61 грн., у зв`язку з чим і виник даний спір.

53.21.03.2024 позивачем був направлений відповідачу засобами поштового зв`язку (цінним листом з описом вкладення) акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 22 299,37 грн., акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 23602,61 грн. з повідомленням про необхідність сплати виконаних робіт, які за номером трекінгу відправлення ПАТ Укрпошта № 6112104772549, отримані представником відповідача 28.03.2024 (інформація в публічному доступі), проте до моменту подачі позовної заяви не підписані та не повернуті на адресу позивача. При цьому, будь-які претензії з боку відповідача щодо невідповідності технічному завданню наданих послуг або необхідності доопрацювання замовлення, відповідачем, як замовником на адресу позивача, як виконавця, не пред`явлені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

54. Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

55. Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

56. Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

57. Згідно із статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

58. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

59. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

60. Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

61. Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

62. На виконання умов договору сторони підписали технічне завдання від 01.01.2022 щодо надання послуг з розробки, модифікації проектування та підтримки програмного забезпечення; оптимізації, тестування та покращення програмного забезпечення, виявлення помилок та їх усунення, аналізу можливостей для впровадження нових версій програмного забезпечення; налагодження та супроводження програмних комплексів для обробки даних, загальною вартістю послуг у сумі 22 299,37 грн. із розрахунку 74 години роботи, вартістю години роботи - 300 грн.; а також технічне завдання від 01.02.2022 загальною вартістю послуг у сумі 23 602,61 грн., із розрахунку 79 години роботи, вартістю години роботи - 300 грн.

63. Оплата за виконані послуги за спірний період підтверджується платіжними дорученнями № 0860796 від 11.01.2022 на суму 4 094,00 грн., № 0867189 від 31.01.2022 на суму 20 898,96 грн., № 0871149 від 11.02.2022 на суму 3 183,78 грн., № 0873330 від 11.02.2022 на суму 24,00 грн., № 0873766 від 17.02.2022 на суму 2 368,99 грн., № 0873739 від 17.02.2022 на суму 2 860,00 грн., № 0873709 від 17.02.2022 на суму 13 950,11 грн., які були надані відповідачем в додатках до відзиву на позовну заяву і містяться в матеріалах справи.

64. Апелянт наполягає на недостовірності зазначених доказів, оскільки, на його думку, вони містять ознаки фальсифікації та підробки. Зокрема, апелянт зазначає щодо розмитості дати та печатки банку на платіжних дорученнях, відмінності цих платіжних документів із зразками, що знаходяться в загальному доступі мережі Інтернет, надання банківських довідок на платній основі, що виключає достовірність інформації у таких довідках, відсутність табличних полів та підписів сторін на всіх сторінках договору, платіжні доручення значно більшого розміру та займають маже весь аркуш формату А4, у той час коли звичайно платіжне доручення займає половину аркушу формату А4.

65. Щодо твердження апелянта про недостовірність зазначених доказів, колегія суддів зазначає наступне.

66. У частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є ті докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

67. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

68. Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

69. Згідно з статтею 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

70. Посилання позивача на підробку, фальсифікацію доказів (а саме платіжних доручень) колегією суддів відхиляються, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних обставин. В обгрунтування своїх тверджень щодо недостовірності та фальсифікації наданих відповідачем платіжних доручень позивач не надає жодних доказів, які б надали обгрунтовані підстави поставити під сумнів належність, допустимість або достовірність, наданих відповідачем платіжних доручень. Натомість, позиція позивача базується виключно на надуманих безпідставних твердженнях щодо невідповідності: розміру аркушів A4, форм печаток, табличних полів на аркушах, розміщення підписів, кількості аркушів тощо.

71. Відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

72. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в постанові від 01.06.2022 по справі №911/5186/14 - зазначив, що частиною 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

73. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, на яких робить акцент у своїй постанові Верховний суд, що за змістом наведеної норми доказ не береться судом до уваги лише в сукупності таких умов: якщо оригінал письмового доказу не був поданий стороною та якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої копії доказу.

74. Відповідачем було зазначено про наявність у нього всіх оригіналів поданих доказів та документів.

75. Разом з тим позивач, посилаючись на неналежність та недостовірність поданих відповідачем доказів, не заявив клопотання про витребування оригіналів цих доказів, не надав суду належних та допустимих доказів підробки наданих відповідачем документів, а отже, у суду першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, відсутні сумніви щодо належності та достовірності наданих відповідачем доказів, залишаючи поза увагою той факт, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина 1 статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

76. Колегія суддів наголошує, що сторони підписали додаткову угоду від 01.12.2021 до договору про надання послуг від 05.08.2015, згідно з якою додаткові документи, що складені на виконання договору на надання послуг від 05.08.2015 можуть бути підписані кожною стороною власноручно або за допомогою кваліфікованого підпису.

77. Позивач вказує, що не має додаткової угоди від 01.12.2021 до договору про надання послуг від 05.08.2015, однак, на зазначеній угоді стоїть його підпис, що підтверджується матеріалами справи, отже колегія суддів відхиляє цей довід.

78. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідачем на підтвердження своєї позиції було надано довіку АТ «Укрсиббанк» від 19.08.2024 №54-2-01/9297 (міститься в матеріалах справи), в якій банк підтверджує здійснення належної оплати відповідачем згідно з наданими платіжними дорученнями, включно за спірний період за січень-лютий 2022 позивачу в загальній сумі 47 379, 84 грн., а також той факт, що вказані перераховані позивачу платежі не повертались назад відповідачу.

79. Зазначена довідка містить наступну інформацію - ідентифікований отримувач грошових коштів - Коротецький Володимир Ігорович з реєстраційним номером облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 , з призначенням платежу: оплата за послуги згідно договору №б/н від 05-08-15 без ПДВ; ідентифікований платник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіклум» (код ЄДРПОУ 31902643).

80. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

81. Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

82. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

83. Враховуючи вищенаведене і практику Верховного суду, колегія суддів приходить до висновку, що вказані документи (платіжні доручення, довідка «Укрсиббанк») в своїй сукупності підтверджують, що відповідач належним чином оплатив надані позивачем послуги за весь період дій договору про надання послуг від 05.08.2015, включаючи спірний період за січень 2022 та лютий 2022.

84. Щодо доводів позивача про фальсифікацію ордера адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіклум» Дзери Ю.М. колегія суддів зазначає наступне.

85. Повноваження адвоката відповідача у даній справі належним чином підтверджуються копією свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю та копією ордера, який був згенерований через «Особистий кабінет адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціацій адвокатів України з використанням кваліфікованого електронного підпису, в якому вказано, що повноваження адвоката не обмежуються договором про надання правничої допомоги.

86. Згідно з пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

87. На переконання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, так і їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.

88. Закон № 5076-VI не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії (постанова Великої палати Верховного суду у справі № 320/5420/18 від 01.07.2020).

89. Колегія суддів наголошує, що адвокат Дзера Ю.М., як представник відповідача, має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд», тому документи, що були подані відповідачем до матеріалів справи № 910/8567/24 в якості доказів у вигляді додатків підписані кваліфікованим електронним підписом представника ідповідача - адвоката Дзера Ю.М. разом зі створеними в Електронному суді документами, а саме: відзив на позовну заяву, заяву про закриття провадження, заперечення, відзив на апеляційну скаргу, до яких додані вказані додатки.

90. Згідно з пунктом 9 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат має право посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

91. Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

92. При цьому, відповідно до частини 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

93. Згідно з частиною 4 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

94. Відповідно до частини 3 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

95. Згідно з пунктом 27 Положення про функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

96. Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

97. Таким чином, всі додатки до створених в Електронному суді документів не потребують додаткового засвідчення, оскільки підписуються кваліфікованим електронним підписом користувача.

98. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що твердження позивача про те, що подані відповідачем документи через Електронний суд, що підписані кваліфікованим електронним підписом представкника відповідача - адвоката Дзера Ю.М., неналежним чином оформлені - є необгрутованими та безпідставними.

99. Щодо твердження апелянта, що судом першої інстанції було порушено вимоги частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України - встановивши строк 10 днів на апеляційне оскарження рішення, колегія суддів зазначає наступне.

100. Верховний суд у постанові постанові від 15.05.2018 у справі № 822/3633/17 зазначає, що помилковість визначення судом першої інстанції порядку оскарження рішення не може бути підставою для позбавлення відповідача у справі права на апеляційне оскарження.

101. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм процесуального права при вчиненні судами судової помилки була висловлена Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 23 липня 2019 року у справі № 826/7824/18, від 22 січня 2020 року у справі № 702/968/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 640/1920/21.

102. Однак, колегія суддів наголошує, що в даному випадку апелянт не був позбавлений права на апеляційне оскарження, отже помилковість визначення судом першої інстанції порядку оскарження рішення в даній справі не може бути підставою для скасування рішення суду.

103. Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

104. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (Постанова Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 202/3681/16).

105. Велика Палата Верховного Суду висновує, що термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (статті 233 Господарського процесуального кодексу України). Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України), коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209 - 246 Цивільного процесуального кодексу України (статей 201 - 221 Господарського процесуального кодексу України), а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення (Постанова Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 752/1058/23).

106. Колегія суддів звертає увагу, що невирішення питання щодо судових витрат в даній справі може бути підставою для ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції, але не може бути підставою для скасування рішення суду.

107. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

108. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

109. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

110. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

111. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

112. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

113. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

114. Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своії постанові від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 наголошує, що оцінюючи доводи, суди повинні враховувати принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

115. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

116. Доводи скаржника щодо постановлення оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах оскарження докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

117. При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

118. Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

119. У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

120. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятого судом рішення.

121. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Фізична особа-підприємець Коротецький Володимир Ігорович, в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 по справі 910/8567/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

122. Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 по справі 910/8567/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені статтями Господарського процесуального кодексу України для його скасування, відсутні.

123. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

124. Відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

125. Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

126. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 по справі 910/8567/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

127. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича відсутні.

Судові витрати

128. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

129. Враховуючи те, що колегія суддів перебувала у щорічній відпустці, зокрема: суддя Яковлєв М.Л. - у період з 18.12.2024 по 10.01.2025 включно, суддя Іоннікова І.А. - у період з 30.12.2024 по 13.01.2025 включно,, головуючий суддя - Яценко О.В. - у період з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, та, враховуючи те, що суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 15.01.2025 по 20.01.2025 включно повний текст у цій справі складено у перший робочий день повного складу колегії суддів 21.01.2025.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича у справі № 910/8567/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 по справі 910/8567/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу № 910/8567/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.01.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді І.А. Іоннікова

М.Л. Яковлєв