Постанова

від 16.12.2024 по справі 910/3288/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/3288/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.12.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.05.2024

у справі №910/3288/24 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волметсервіс»

до Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім.Світлани Ковальської»

про стягнення 1 038 447, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волметсервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» про стягнення 215 660,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) обґрунтовано тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № ВМС 23/02-К від 23.02.2021 позивачем було сплачено попередню оплату товару на загальну суму 1 050 000,00 грн, відповідачем поставлено товар на суму 822 787,00 грн, 30.03.2021 повернуто грошові кошти у розмірі 11 553,00 грн. Однак, постачальник не поставив покупцю товар на усю суму попередньої оплати, коштів у сумі 215660,00 грн також не повернув.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/3288/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 170 660,00 грн попередньої оплати, 2 559, 90 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачем не наданого жодного доказу визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки товару на суму 170 660,00 грн. В іншій частині суд дійшов висновку про відмову у позові, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку при підрахунку суми попередньої оплати, що підлягає поверненню відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім.Світлани Ковальської» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що долучені до матеріалів справи податкові накладні, які були складені постачальником (відповідачем) та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийняті покупцем (позивачем), свідчать про факт досягнення між сторонами умов щодо найменування товару, кількості та ціни.

Крім того, скаржник вказує, що за умовами договору поставка здійснюється частинами шляхом самовивозу зі складу постачальника, проте позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо поставки товару на спірну суму, а тому відповідач не вважається таким, що прострочив виконання даного зобов`язання.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волметсервіс» подало відзив, у якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін, наголошуючи на тому, що викладені у рішенні висновки суду щодо наявних у відповідача зобов`язань, цілком відповідають фактичним обставинам справи, умовам договору та нормам діючого законодавства, а отже рішення є обґрунтованим та законним.

Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції

16.12.2024 через систему Електронний суд Товариством з обмеженою відповідальністю «Волметсервіс» подано клопотання про долучення доказів часткової оплати відповідачем суми боргу за договором. У даному клопотанні позивач просить вважати своєчасним строк подання клопотання та долучення до нього доказів, а також прийняти долучені до даного клопотання письмові докази до матеріалів справи та врахувати їх зміст під час розгляду справи.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волметсервіс» зазначає, що відповідачем на виконання умов договору та листа позивача від 06.12.2024 №06/12, у період з 09.12.2024 по 13.12.2024 частково погашено суму боргу по договору на загальну суму 50000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:

- від 09.12.2024 №4956 на суму 10000,00 грн;

- від 10.12.2024 №4018 на суму 10000,00 грн;

- від 11.12.2024 №5046 на суму 10000,00 грн;

- від 12.12.2024 №448 на суму 10000,00 грн;

- від 13.12.2024 №5110 на суму 10000,00 грн.

У вказаних платіжних інструкціях в графі «Призначення платежу» зазначено «повернення коштів зг. Листа №06/12 від 06.12.2024, дог. №23/02-К від 23.02.2021».

З наведеного вбачається, що відповідач повністю визнав суму боргу у розмірі 170760,00 грн, а також частково погасив її на загальну суму 50000,00 грн.

Таким чином, станом на 13.12.2024 залишок суми боргу по договору вже дорівнює не 170760,00 грн, а 120760,00 грн.

При цьому, позивач зазначив, що з незалежних від нього обставин не мав змоги раніше подати до суду відповідне клопотання та долучені до нього докази, оскільки відповідач здійснив часткове погашення боргу по договору на загальну суму 50000,00 грн за період з 09.12.2024 по 13.12.204, тобто саме під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на дані обставини, позивач просить суд вважати своєчасним строк подання даних доказів, долучити їх до матеріалів справи та врахувати їх зміст під час розгляду прави.

У судовому засіданні 16.12.2024 представник позивача підтримав означене клопотання та просив його задовольнити.

Представник відповідача щодо долучення клопотання та доданих до нього доказів до матеріалів справи не заперечував.

Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Нормою статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозитивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо його долучення його до матеріалів справи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 23.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волметсервіс» (покупець) та Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (постачальник) укладено договір поставки № ВМС 23/02-К (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах даного договору брухт та відходи чорних металів (далі - товар), у погодженій кількості та по цінах, зазначених у видаткових накладних.

Відповідно до п. 9.2 договору він вступає в дію з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку залишатиметься чинним до моменту, коли сторонами будуть повністю виконані всі зобов`язання, прийняті сторонами відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору загальна кількість та вартість договору визначається на підставі видаткових накладних.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачила, що розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідно до накладної та рахунку протягом п`яти банківських днів з моменту їх отримання покупцем.

При цьому, не зважаючи на те, що умовами договору не передбачена попередня оплата товару, позивачем з посиланням на договір перераховано відповідачу попередню оплату за металобрухт в загальному розмірі 1 005 000,00 грн, а саме згідно платіжної інструкції № 1718 від 02.03.2021 в сумі 375 000,00 грн та згідно платіжної інструкції № 2721 від 19.10.2021 в сумі 630 000,00 грн.

За умовами п. 1.3 договору товар передається покупцю частинами - партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній.

Відповідно до п. 2.1.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товар в погодженій кількості та по узгодженій ціні, з належно оформленими документами на товар і в терміни, які передбачені умовами даного договору.

В свою чергу згідно з п. 2.2.1 договору покупець зобов`язаний власними силами та засобами завантажити його у автотранспортні засоби та здійснити доставку на виробничий майданчик по заготівлі та переробці брухту та відходів чорних металів.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW само вивіз-склад постачальника) згідно Інкотермс 2010 силами та транспортними засобами покупця.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача товару від постачальника до покупця здійснюється шляхом складання накладної та акту приймання металів чорних (вторинних) по вазі нетто товару.

На виконання умов договору відповідачем за договором поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 822 787,00 грн, що підтверджується наступними документами:

- актом приймання металів чорних (вторинних) № 05-03 від 05.03.2021 та накладною № 1/14100 від 05.03.2021 на суму 346 697,00 грн;

- актом приймання металів чорних (вторинних) № 10-03 від 10.03.2021 та накладною № 1/14522 від 10.03.2021 на суму 16 750,00 грн;

- актом приймання металів чорних (вторинних) № 28-10 від 28.10.2021 та накладною № 1/99542 від 28.10.2021 на суму 402 500,00 грн;

- актом приймання металів чорних (вторинних) № 08.11.2021 від 08.11.2021 та накладною № 1/106530 від 08.11.2021 на суму 56 840,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем повернуто позивачу попередню оплату в сумі 11 553,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2486 від 30.03.2021.

Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, товар у визначений строк не поставив, що стало підставою для звернення до суду з позовом про повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 215 660,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язань має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір укладений сторонами за своє правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено вище, позивач перерахував відповідачу кошти у сумі 1 005 000,00 грн, а саме згідно платіжної інструкції № 1718 від 02.03.2021 в сумі 375 000,00 грн та платіжної інструкції № 2721 від 19.10.2021 в сумі 630 000,00 грн.

Відповідач у свою чергу здійснив поставку товару на загальну суму 822 787,00 грн, що підтверджується: актом приймання металів чорних (вторинних) № 05-03 від 05.03.2021 та накладною № 1/14100 від 05.03.2021 на суму 346 697,00 грн; актом приймання металів чорних (вторинних) № 10-03 від 10.03.2021 та накладною № 1/14522 від 10.03.2021 на суму 16 750,00 грн; актом приймання металів чорних (вторинних) № 28-10 від 28.10.2021 та накладною № 1/99542 від 28.10.2021 на суму 402 500,00 грн; актом приймання металів чорних (вторинних) № 08.11.2021 від 08.11.2021 та накладною № 1/106530 від 08.11.2021 на суму 56 840,00 грн.

Крім того, згідно платіжної інструкції № 2486 від 30.03.2021 відповідачем повернуто позивачу попередню оплату в сумі 11 553,00 грн.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи акти звіряння взаємних розрахунків по договору № 23/02-к від 23.02.2021, станом на 31.03.2021, станом на 31.10.2021, станом на 30.11.2021 та станом на 31.01.2023, які підписані обома сторонами та завірені печатками обох сторін, і є належними доказами оскільки зазначена в них інформація підтверджується наявними у справі первинним документами: 1) платіжними інструкціями яким підтверджено здійснення позивачем оплати товару за договором на суму 1005000,00 грн; 2) актами приймання металів чорних (вторинних) та накладними, які підтверджують здійснення відповідачем поставки товару на суму 822787,00 грн; 3) платіжною інструкцією на суму 11553,00 грн, згідно якої відповідач повернув позивачу кошти.

Так, згідно останнього акту звіряння між сторонами за договором станом на 31.01.2023 сальдо на користь позивача становить 170 660,00 грн.

Долучені позивачем до матеріалів справи податкові накладні від 02.03.2021 №114 на суму 375000,00 грн, від 19.10.2021 №2253 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 02032021 №114, не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару на вказану у них суму та не спростовують встановлений вище належними та допустимими доказами факт здійснення відповідачем переплати за договором на суму 170 660,00 грн.

За приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Однак, умовами договору сторони не визначили строк поставки товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплати у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А в разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключним правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Слід зазначити, що умовами договору не визначено конкретну кількість та ціну товару, що мала бути поставлена за договором та матеріали справи не містять жодного листування сторін про досягнення згоди щодо цих умов.

Вище викладене у сукупності свідчить про здійснення позивачем переплати за договором у розмірі 182213,00 грн, з яких відповідачем позивачу було повернуто всього 11553,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу № 12/1-12/2023 від 12.12.2023, що підтверджується фіскальним чеком, накладною та описом вкладення у цінний листі № 4900002762418 від 12.12.2023, в якій позивач просив протягом 7 (семи) днів з дня отримання даного листа повернути кошти в сумі 1 038 447,00 грн.

Судом першої інстанції за результатами пошуку на сайті АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек кодом № 4900002762418 встановлено, що дане відправлення отримано відповідачем 18.12.2023.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач мав повернути кошти позивачу у строк до 25.12.2023 включно.

Водночас, доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 170662,00 грн, як і доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки позивачу обумовленого договором товару на суми попередньої оплати у розмірі 170662,00 грн, станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині та стягнення з відповідача на користь позивача 170 660,00 грн (1 005 000,00 грн - 822 787,00 грн - 11 553,00 грн) попередньої оплати.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку при підрахунку суми попередньої оплати, що підлягає поверненню відповідачем.

Колегія суддів також звертає увагу на наступне.

Як вказувало вище, 16.12.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання, до якого долучено докази здійснення відповідачем повернення суми попередньої оплати на загальну суму 50000,00 грн, а саме платіжні інструкції від 09.12.2024 №4956, від 10.12.2024 №4018, від 11.12.2024 №5046, від 12.12.2024 №448, від 13.12.2024 №5110. У вказаних платіжних інструкціях в графі «Призначення платежу» зазначено «повернення коштів зг. Листа №06/12 від 06.12.2024, дог. №23/02-К від 23.02.2021».

Отже, на стадії апеляційного розгляду справи в період з 09.12.2024 по 13.12.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 50000,00 грн суми попередньої оплати.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 3 статті 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Водночас, з викладеного вбачається, що кошти у сумі 50000,00 грн були сплачені відповідачем на користь позивача вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Разом з тим, за висновком Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 30 серпня 2024 року у справі № 916/3006/23, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у розмірі 170662,00 грн визнані колегією суддів законним та обґрунтованими, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі в частині позовних вимог у розмір 50000,00 грн немає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/3288/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської».

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/3288/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/3288/24 залишити без змін.

Матеріали справи №910/3288/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 21.01.2025 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська