Постанова

від 19.12.2024 по справі 910/7781/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. Справа№ 910/7781/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 19.12.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.08.2024 (повний текст складено 15.08.2024)

у справі № 910/7781/23 (суддя О.А. Грєхова)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 152 479 335,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 142 067 629,00 грн, з яких: 108 605 979,78 грн заборгованості, 1 692 252,94 грн пені, 6 041 180,27 грн - 3% річних та 25 728 216,11 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних, яка прийнята судом до розгляду).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку № 0695-04113 від 13.03.2020, в частині здійснення розрахунків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7781/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 041 180, 27 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 728 216, 11 грн, пеню у розмірі 1 620 331, 81 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 938 924,43 грн.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 108 605 979,78 грн закрито.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням приписів Правил ринку та умов Договору відповідач (ОСП/АР) зобов`язаний був оплатити позивачу (ППБ) вартість придбаної балансуючої електричної енергії протягом 4 банківських днів, з дати направлення (виставлення) рахунку (пункт 7.7.4 Правил ринку), оскільки порядок розрахунків, передбачений пунктом 4.3 Договору (в редакції, чинній до 07.05.2022) застосовується при остаточному розрахунку, тобто у разі, невідповідності між сумами у виставлених згідно з Правилами ринку рахунках та вартістю фактично переданої електричної енергії за місяць, яку сторони підтверджують шляхом підписання відповідних актів. Таким чином суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягненню з відповідача 3% річних в розмірі 6 041 180,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 728 216,11 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені починаючи з 24.02.2022, з огляду на пункт 16 Постанови НКРЕКП №332 25.02.2022 (в редакції постанови НКРЕКП від №413 від 26.04.2022).

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 108 605 979,78 грн, враховуючи, що відповідачем сплачено позивачу заборгованість.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти нове, яким в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що не були доведені, зробив висновки, що не відповідають встановленим обставинам справи, порушив норми процесуального права і неправильно застосував норми матеріального права

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що:

- судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача щодо відсутності прострочення оплати, а також неправильного визначення позивачем бази нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних, оскільки станом на час фактичної оплати електроенергії відповідачем, позивачем не була виконана умова оплати, передбачена пунктом 4.3 договору, а саме не зареєстровано податкові накладні, а тому відповідачем не порушено строк оплати, передбачений пунктом 4.3 договору. На підтвердження своїх доводів у даній частині скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19;

- позивач безпідставно відраховує строк оплати не від дати підписання акта сторонами (як передбачено пунктом 4.3 договору), а від дати його складання (останнього дня розрахункового місяця). Скаржник стверджує, що згідно з п. 5.14.7 гл. 5.14 р. V Правил ринку оплаті відповідачем підлягає не вся вартість отриманої за місяць електричної енергії, а вказана у рахунках-фактурах різниця (сальдо) між вартістю електроенергії, отриманої відповідачем і проданої ним же;

- суд неправомірно задовольнив вимоги про стягнення пені в частині сум, нарахованих до введення воєнного стану 24.02.2022, оскільки таке рішення суперечить вимогам пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», згідно якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. На підтвердження своїх доводів у даній частині скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22, від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22, від 12.06.2024 у справі № 910/4286/22, від 25.06.2024 у справі № 910/4269/22;

- судом не враховано законодавчі вимоги щодо порядку розрахунків на балансуючому ринку виключно з рахунка відповідача зі спеціальним режимом використання; не враховано обставини, що виключають вину відповідача;

- судом було помилково стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 938 924,43 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, наголошуючи на дотриманні судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» (позивач) є учасником ринку електричної енергії, постачальником послуг з балансування (ППБ) відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", а НЕК "Укренерго" (відповідач) виконує функції оператора системи передачі електричної енергії (ОСП).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» (постачальник послуг балансування) подало Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передачі) заяву про приєднання до договору про участь у балансуючому ринку, яку останній акцептував листом № 01/10068 від 13.03.2020 (ідентифікатор договору № 0695-04113; дата акцептування 13.03.2020).

Відповідно до п. 1.1 Типового договору про участь у балансуючому ринку (далі - договір) цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

За цим договором ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього Договору.

За підсумками місяця визначається індикативні величини: середньозважені ціни балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження за розрахунковий місяць (грн./Мвт год з точністю до дев`яти знаків після коми), які розраховуються шляхом ділення вартості балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження на загальний обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження відповідно.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.

Згідно з пунктами 4.1-4.4 договору виставлення рахунків та здійснення платежів відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.

За підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акт приймання-передачі наданих послуг з балансування (далі - акт), який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені.

ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку не підписання та/або не направлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 ПК України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

У подальшому, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 458 від 06.05.2022 внесено зміни до типового договору про участь у балансуючому ринку.

Зокрема, згідно п. 4.1 договору в редакції постанови № 458 від 06.05.2022 виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку. Пункти 4.2-4.4 типового договору виключено та додано пункти 4.2, 4.3, 4.4 наступного змісту:

"4.2. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

4.3. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП.

4.4 Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП. ОСП надає ППБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) два примірники Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії (далі - Акт), підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. Протягом двох робочих днів ППБ розглядає та повертає у паперовому або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони".

Відповідно до п. 5.4 договору на ОСП покладено обов`язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.

За змістом пункту 7.1 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.1 та п. 9.2 договору).

На виконання умов договору сторонами складено та підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії № БР/21/03-0695 від 31.03.2021 на суму 46 854 546,64 грн, № БР/21/04-0695 від 30.04.2021 на суму 11 580 493,94 грн, № БР/21/05-0695 від 31.05.2021 на суму 5 295 333,48 грн, № БР/21/06-0695 від 30.06.2021 на суму 2 102 524,46 грн, № БР/21/07-0695 від 31.07.2021 на суму 0,00 грн, № БР/21/08-0695 від 31.08.2021 на суму 4 834 423,39 грн, № БР/21/09-0695 від 30.09.2021 на суму 4 131 577,72 грн, № БР/21/10-0695 від 31.10.2021 на суму 4 174 792,85 грн, № БР/21/11-0695 від 30.11.2021 на суму 267 200,200 грн, № БР/21/12-0695 від 31.12.2021 на суму 2 075 977,42 грн, № БР/22/01-0695 від 31.01.2022 на суму 375 025,46 грн, № БР/22/02-0695 від 28.02.2022 на суму 8 960 982,97 грн, № БР/22/03-0695 від 31.03.2022 на суму 8 734 003,00 грн, № БР/22/04-0695 від 30.04.2022 на суму 37 654 170,90 грн, № БР/22/05-695 від 31.05.2022 на суму 32 832 135,16 грн, № БР/22/0-0695 від 30.06.2022 на суму 71 380 617,74 грн, № БР/22/07-0695 від 31.07.2022 на суму 30 465 323,58 грн, № БР/22/08-0695 від 31.08.2022 на суму 14 284 361,20 грн, № БР/22/09-0695 від 30.09.2022 на суму 16 167 838,48 грн, № БР/22/10-0695 від 31.10.2022 на суму 22 403 292,13 грн, № БР/22/11-0695 від 30.11.2022 на суму 58 027 622,87 грн, № БР/22/12-0695 від 31.12.2022 на суму 36 909 678,31 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач жодним чином не заперечував обсяг і вартість поставленої позивачем балансуючої електричної енергії згідно з наведеними актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.

За період травень-грудень 2022 року в системі управління ринком сформовано, а позивачем направлено рахунки-фактури № 2605202200001 від 26.05.2022 на суму 4 382 821,68 грн, № 0606202200001 від 06.06.2022 на суму 28 449 313,48 грн, № 1606202200001 від 16.06.2022 на суму 23 213 744,11 грн, № 2406202200001 від 24.06.2022 на суму 24 206 107,91 грн, 0607202200001 від 06.07.2022 на суму 23 960 717,18 грн, № 1407202200001 від 14.07.2022 на суму 6 073 529,45 грн, № 2607202200001 від 26.07.2022 на суму 9 353 882,77 грн, № 0408202200001 від 04.08.2022 на суму 15 037 744,84 грн, №1608202200001 від 18.08.2022 на суму 838 036,64 грн, № 25082022000036 від 25.08.2022 на суму 3 408 997,21 грн, № 0609202200001 від 06.09.2022 на суму 10 019 740,58 грн, № 1509202200001 від 15.09.2022 на суму 643 292,89 грн, № 2609202200001 від 26.09.2022 на суму 11 499 695,83 грн, № 0610202200036 від 06.10.2022 на суму 947 278,27 грн, № 2610202200001 від 26.10.2022 на суму 8 356 965,71 грн, № 04112022000007 від 04.11.2022 на суму 14 045 783,22 грн, № 1611202200007 від 16.11.2022 на суму 27 418 952,62 грн, № 2411202200008 від 24.11.2022 на суму 18 014 992,91 грн, № 0612202200001 від 06.12.2022 на суму 3 217 507,20 грн, № 0612202200012 від 06.12.2022 на суму 1 026 272,16 грн, № 0612202200024 від 06.12.2022 на суму 7 806 342,72 грн, № 1512202200001 від 15.12.2022 на суму 11 486 835,98 грн, № 2612202200001 від 26.12.2022 на суму 2 091 390,38 грн, № 2612202200570 від 26.12.2022 на суму 873 379,20 грн, № 2612202200576 від 26.12.2022 на суму 7 306 787,96 грн, № 0501202300573 від 05.01.2023 на суму 11 676 449,08 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» вказує, що відповідач оплату заборгованості в повному обсязі за період з жовтня по грудень 2022 року не здійснив, за останнім рахується заборгованість у розмірі 108 605 979,78 грн, яку позивач і просить сягнути.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків за періоди березень-червень, серпень-грудень 2021 року, лютий, травень-грудень 2022 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних, пеню в розмірі 1 692 252,94 грн, 3% річних у розмірі 6 041 180,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 728 216,11 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначив, що згідно наданих позивачем квитанцій про реєстрацію податкових накладних позивач не зареєстрував жодної податкової накладної станом на час оплати коштів відповідачем, а отже не була виконана умова оплати, передбачена пунктом 4.3 договору, що свідчить про відсутність порушень строку оплати з боку відповідача. Крім того, позивачем безпідставно відраховано строк оплати за період березень 2021 року - лютий 2022 року не від дати підписання акта сторонами, як це передбачено п. 4.3 договору, а від дати його складання. Також, відповідач зазначає, що посилаючись на несвоєчасну оплату балансуючої електроенергії за березень 2021 року - лютий 2022 року позивач нараховує пеню, 3% річних та інфляційні втрати на завищені суми, не беручи до уваги, що у строк, передбачений договором, оплаті підлягала лише сума, визначена згідно з Правилами ринку і вказана у платіжних документах (рахунка-фактурах), надісланих позивачем відповідачу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням, на думку позивача, відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором № 0695-04113 від 13.03.2020 щодо своєчасної оплати у період з жовтня 2021 року по травень 2023 року придбаної у позивача балансуючої електричної енергії на підставі виставлених рахунків.

Для вирішення спору по суті слід дослідити та встановити обставини щодо здійснення відповідачем своєчасної / несвоєчасної оплати балансуючої електричної енергії за договором та, відповідно, наявності або відсутності підстав для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України "Про ринок електричної енергії", останній також регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4-1, 5, 7, 55, 72, 95 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" надано визначення термінам, які вживаються у цьому Законі, у такому значенні:

адміністратор комерційного обліку електричної енергії (далі - адміністратор комерційного обліку) - юридична особа, яка забезпечує організацію та адміністрування комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також виконує функції центральної агрегації даних комерційного обліку;

адміністратор розрахунків - юридична особа, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг;

алгоритм розподілу коштів - порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що встановлюється Регулятором відповідно до цього Закону;

балансування - усі дії та процеси, що здійснюються в будь-який період часу, за допомогою яких оператор системи передачі забезпечує постійне підтримання частоти в об`єднаній енергетичній системі України в межах попередньо визначеного діапазону стабільності та забезпечує підтримання необхідних обсягів резервів необхідної якості;

балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання;

балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;

оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;

Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

постачальник послуг з балансування - учасник ринку, який відповідає вимогам правил ринку щодо участі у балансуванні обсягів виробництва (відпуску), імпорту та споживання, експорту електричної енергії, що здійснюється на балансуючому ринку, та зареєстрований для участі у балансуванні.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про участь у балансуючому ринку.

Як вже зазначалося, сторони є учасники ринку електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", позивач є постачальником послуг з балансування (ППБ), а відповідач виконує функції оператора системи передачі електричної енергії (ОСП).

За змістом частини 1 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються:

1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби;

2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Частиною 2 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку.

Відповідно до частини 3 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

За результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку (частина 7 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Стаття 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачає, що державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом. Регулятор має право, серед іншого, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон про НКРЕКП) Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Згідно з абзацом 3 частини 5 статті 14 Закону про НКРЕКП рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Правила ринку, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку) як рішення Регулятора, є актом законодавства України, що входить в правову основу функціонування ринку електричної енергії.

Правила ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України (пункт 1.1.1. глави 1.1 розділу I Правил ринку).

Типовий договір про участь у балансуючому ринку є додатком 7 до Правил ринку, отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердила його одночасно з Правилами ринку.

У типовий договір про участь у балансуючому ринку, який є додатком 7 до Правил ринку в свою чергу неодноразово вносились зміни, зокрема згідно з Постановами НКРЕКП, № 516 від 28.02.2020, № 2328 від 04.12.2020, № 234 від 15.02.2021, № 458 від 06.05.2022, № 1592 від 29.11.2022 та має у структурі, зокрема, главу 4 "Порядок розрахунків", яка складалася зі семи підпунктів стосовно порядку розрахунків, але в яку вносились зміни, в тому числі і Постановами НКРЕКП № 458 від 06.05.2022.

Ураховуючи, що Типовий договір про участь у балансуючому ринку є додатком до Правил ринку, який затверджений постановою (як формою рішення) Регулятора, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, то він є нормативним актом, який є обов`язковим для застосування учасниками ринку електричної енергії.

Як встановлено судом між позивачем, як ППБ (постачальник послуг з балансування), і відповідачем, як ОСП (оператор системи передач) укладено Договір про участь у балансуючому ринку, шляхом приєднання позивача до типового договору про участь в балансуючому ринку, який встановлює порядок та умови здійснення балансування електричної енергії на завантаження або розвантаження об`єднаної енергетичної системи України.

Відповідно до пункту 4.2.1. глави 4 розділу VI Правил ринку для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена в додатку 7 до цих Правил, та включення до Реєстру ППБ (далі - заява). Форма заяви оприлюднюється ОСП на власному офіційному вебсайті.

Відповідно до пунктів 4.2.2-4.2.3 глави 4 розділу VI Правил ринку ОСП розглядає таку заяву та не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати її отримання інформує заявника щодо повноти та коректності наданої інформації. У випадку надання неповної та/або недостовірної інформації ОСП повідомляє про це учасника ринку, який у свою чергу повинен надати необхідну інформацію протягом 14 календарних днів з дати отримання повідомлення. Якщо учасник ринку не надав необхідну інформацію протягом визначеного строку, заява не розглядається. Протягом 10 робочих днів з дати отримання повної та коректної інформації ОСП (у ролі АР) вносить заявника до Реєстру ППБ і надає доступ до електронної платформи.

Згідно з пунктом 4.2.4 Правил ринку участь у балансуючому ринку обов`язкова для всіх ППБ, які управляють одиницями відпуску, крім ППВДЕ, в обсягах усієї їхньої залишкової доступної потужності для забезпечення балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження незалежно від факту продажу (непродажу) будь-якого типу резерву.

Згідно з частиною сьомою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Учасники ринку електричної енергії використовують у своїй діяльності систему управління ринком (Market management system (MMS)) через мережу Інтернет за http://mms.ua.energy/. Адміністратор ринку (АР), зі своєї сторони, надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком (пункт 1.11.8 Правил ринку).

Згідно з абзацами 26 пункту 1.1.2 Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.

Відповідно до пункту 1.8.1 Правил ринку АР, зокрема: реєструє учасників ринку, СВБ, ПДП і ППБ, отримує від ОСП, реєструє та зберігає дані щодо резервів, остаточні повідомлення фізичного відпуску та остаточні повідомлення фізичного відбору учасників ринку і позиції СВБ, обчислює обсяги небалансів та наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки та стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.

Система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління.

При цьому, з огляду період виникнення заявлених позивачем вимог, застосуванню підлягають Правила в різних редакціях, які діяли у певний період правовідносин сторін.

Так, АР на щоденній основі надсилає через систему управління ринком платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період щодо закупівлі балансуючої енергії, та окремий платіжний документ із зазначенням суми, яка має бути сплачена ППБ щодо платежів за невідповідність. ППБ на щоденній основі надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена АР за торговий день щодо закупівлі балансуючої енергії. АР на щомісячній основі надсилає через систему управління ринком платіжний документ кожному ПДП із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ПДП за відповідний період щодо закупівлі ДП, та окремий платіжний документ із зазначенням суми, яка має бути сплачена ПДП за повний місяць щодо плати за невідповідність. ПДП на щомісячній основі надсилає через систему управління ринком АР платіжний документ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена АР за відповідний період щодо закупівлі ДП. Платіжний документ для учасника ринку повинен містити окремі позиції, що розрізняють платежі/зарахування для балансуючої енергії і зарахування для кожного виду ДП (пункти 7.2.1 - 7.2.3 Правил ринку).

В подальшій редакції, пункти 7.2.1 - 7.2.3 Правил ринку передбачають, що АР на щодекадній основі надсилає через СУР платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. АР щомісяця надсилає ППБ через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць. ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. ПДП щомісячно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю ДП. АР щомісяця надсилає ПДП через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ПДП за повний місяць. Платіжний документ для учасника ринку повинен містити окремі позиції, що розрізняють платежі/зарахування для балансуючої енергії і зарахування для кожного виду ДП.

Пункт 7.7.1 Правил ринку передбачав, що платіжні документи для торгового дня надаються відповідним учасникам ринку на другий робочий день після цього дня.

Натомість пункти 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 Правил ринку в наступній редакції визначали, що платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади. Платіжні документи для торгового місяця (стосовно оплати наданих ДП) надаються відповідним учасникам ринку на восьмий робочий день після останнього дня місяця. Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка

Отже, платіжні документи на оплату виставляються автоматично у визначені Правилами ринку строки, так само і оплаті вони підлягають у строки, що передбачені Правилами ринку. Рахунки, які виставляються щодекадно, мають бути виставлені (з урахуванням вимог Правил ринку) раніше дати виставлення платіжного документу за місяць.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладений між позивачем та відповідачем з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України договір, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Звертаючись з позовом до суду, позивач, з урахуванням прийнятої судом до розгляд заяви про зменшення розміру позовних вимог, зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 108 605 979,78 грн за період жовтень-грудень 2022 року.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в процесі розгляду справи, відповідачем сплачено позивачу заборгованість у розмірі 108 605 979,78 грн, що також визнається обома сторонами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 3 статті 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З огляду на викладені обставини, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 108 605 979,78 грн судом першої інстанції закрито.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків за періоди березень-червень, серпень-грудень 2021 року, лютий, травень-грудень 2022 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних, пеню в розмірі 1 692 252,94 грн, 3% річних у розмірі 6 041 180,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 728 216,11 грн.

Оскаржуваним рішенням присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 041 180, 27 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 728 216, 11 грн, пеню у розмірі 1 620 331, 81 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 938 924,43 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження.

З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що відповідач просить переглянути рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому не переглядається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Отже, передумовою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання.

Таким чином, зобов`язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Суд враховує, що порядок розрахунків, передбачений пунктом 4.3 договору застосовується при остаточному розрахунку, тобто у разі, невідповідності між сумами у виставлених згідно з Правилами ринку рахунках та вартістю фактично переданої електричної енергії за місяць, яку сторони підтверджують шляхом підписання відповідних актів.

Натомість суперечність між пунктами 4.2, 4.3 Типового договору про участь у балансуючому ринку (додаток 7 до Правил ринку) в редакції, що діяла до 07.05.2022, та пунктом 7.7.4 Правил ринку, відповідно до якого оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка, відсутня.

Отже, внесення зазначених вище змін до Типового договору про участь у балансуючому ринку не змінює регулювання щодо строків оплати платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку.

При цьому у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вже вказував на те, що у розумінні положень Правил ринку ( зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22.

Отже, з урахуванням приписів Правил ринку та умов договору відповідач (ОСП/АР) зобов`язаний був оплатити позивачу (ППБ) вартість придбаної балансуючої електричної енергії протягом 4 банківських днів, з дати направлення (виставлення) рахунку (пункт 7.7.4 Правил ринку), оскільки порядок розрахунків, передбачений пунктом 4.3 Договору (в редакції, чинній до 07.05.2022) застосовується при остаточному розрахунку, тобто у разі, невідповідності між сумами у виставлених згідно з Правилами ринку рахунках та вартістю фактично переданої електричної енергії за місяць, яку сторони підтверджують шляхом підписання відповідних актів.

Проте такий обов`язок був виконаний відповідачем з простроченням. Відповідно, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань за договором за періоди березень-червень, серпень-грудень 2021 року, лютий, травень-грудень 2022 року.

Водночас, як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, визначивши дати виникнення боргу за кожен місяць з урахуванням дати складання актів приймання-передачі, а не згідно з пунктом 7.7.4 Правил ринку, позивач фактично зменшив період прострочення грошового зобов`язання.

Також, є безпідставними посилання відповідач на те, що згідно наданих позивачем квитанцій про реєстрацію податкових накладних позивач не зареєстрував жодної податкової накладної станом на час оплати коштів відповідачем, а отже не була виконана умова оплати, передбачена пунктом 4.3 договору, що свідчить про відсутність порушень строку оплати з боку відповідача, а також на те, що позивач безпідставно відраховує строк оплати за період березень 2021 року - лютий 2022 року не від дати підписання акта сторонами, як це передбачено п. 4.3 Договору, а від дати його складання, з огляду на встановлені обставини щодо порядку та строку оплати вартості придбаної балансуючої електричної енергії.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що ані умовами договору, ані Правилами ринку не поставлено обов`язок зі здійснення оплати відповідачем вартості придбаної балансуючої електричної енергії в залежність від строку реєстрації позивачем податкових накладних, а лише визначено у п. 4.3 договору (в редакції, чинній до 07.05.2022), що оплата здійснюється за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, доказів порушенням позивачем приписів якої відповідачем до матеріалів справи не надано, натомість відповідно до наданих позивачем податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, позивачем здійснено їх реєстрацію у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Також, є необґрунтованими доводи апелянта про нарахування позивачем 3% річних та інфляційні втрати на завищені суми, без урахування того, що у строк, передбачений договором, оплаті підлягала лише сума, визначена згідно з Правилами ринку і вказана у платіжних документах (рахунка-фактурах), надісланих позивачем відповідачу, оскільки як вбачається зі здійсненого позивачем обрахунку заявлених вимог, позивач фактично зменшив період прострочення грошового зобов`язання, оскільки здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат визначивши дати виникнення боргу за кожен місяць з урахуванням дати складання актів приймання-передачі, і при цьому, оплаті підлягала не різниця між вартістю електроенергії, отриманої відповідачем і проданої ним же, а вся вартість отриманої за місяць електричної енергії, що узгоджується із складеними сторонами в подальшому Актами зарахування зустрічних однорідних вимог, якими зараховувались такі однорідні вимоги згідно актів купівлі-продажу, та відповідно позивачем враховувались дати вчинення сторонами таким актів зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки до укладення таких актів, у відповідача існував обов`язок зі здійснення розрахунків за всю суму отриманої за місяць електроенергії.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 6 041 180,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 728 216,11 грн.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.10.2020 у справі № 922/3693/18, від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20, за якими скасування в касаційному порядку рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі. У зв`язку з цим посилання заявника на постанову Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, якою скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд, є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача в апеляційній скарзі про відсутність підстав для стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з недоведеністю вчинення ним порушень встановленого Законом України "Про ринок електричної енергії" алгоритму розрахунків за балансуючу електроенергію, а отже і наявності його вини у простроченні оплати, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції чинній на час укладення та дії Договору) постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

Отже, нормою частини 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

Положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію для балансування лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 (п. 17.20).

Посилання відповідача на те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, оскільки НЕК "Укренерго" здійснює розрахунки з дотримання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил ринку, однак у зв`язку з порушеннями учасниками ринку своїх зобов`язань перед відповідачем, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання не накопичує достатньо коштів для проведення відповідачем розрахунків на балансуючому ринку, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вказані обставини не впливають на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21,у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

Крім того, за умовами укладеного сторонами договору саме відповідач (як оператор системи передачі) взяв на себе зобов`язання здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої постачальником послуг з балансування (позивачем) балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та договором (пункт 5.4 договору).

Колегія суддів вказує на безпідставність посилань відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, а у зв`язку з порушеннями учасниками ринку своїх зобов`язань перед відповідачем, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати послуг.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено статтею 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із зазначеною нормою кореспондуються приписи статті 617 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановленні у даній справі обставини, апеляційний господарський суд вважає правильними висновки місцевого господарського суду про прострочення відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленої йому позивачем балансуючої електричної енергії за спірним Договором, а отже наявності підстав для застосування до відповідача встановленої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 692 252,94 грн, слід зазначити таке.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №332, а 26.04.2022 внесено зміни до неї постановою №413, доповнивши пунктом 16 наступного змісту: «на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».

Постанова №413 від 26.04.2022 набрала чинності з дня її прийняття (26.04.2022).

У постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з висновком апеляційного суду про те, що Постанова НКРЕКП від 26.04.2022 №413, якою доповнено Постанову №332 підпунктом 16 пункту 1, набрала чинності з дня її прийняття, проте, згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, отже, норми вказаної постанови, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача пені, нарахованої з 24.02.2022 задоволенню не підлягають, в зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1 620 331,81 грн.

Слід зазначити, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові02.10.2024 у справі № 910/4273/22, положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі №908/815/22, від 03.07.2024 у справі №908/816/22, від 03.07.2024 у справі №908/817/22, від 12.09.2024 у справі №910/4264/22 тощо)

Викладеним вище спростовуються доводи скаржника про неправомірність позовної вимоги про стягнення пені в частині сум, нарахованих до введення воєнного стану-24.02.2022.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 041 180, 27 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 728 216, 11 грн, пеню у розмірі 1 620 331, 81 грн.

Щодо посилання скаржника на те, що судом першої інстанції було помилково стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 938 924,43 грн, колегія судді зазначає, що відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у даній справі виник з вини відповідача з огляду на порушення ним умов договору в частині своєчасних розрахунків, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутись до суду із позовом та понести судові витрати, судовий збір, сплачений позивачам при поданні позовної заяви у тому числі за вимогами про стягнення основної заборгованості, слід покласти на позивача з урахуванням положень частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7781/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7781/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7781/23 залишити без змін.

Матеріали справи №910/7781/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 21.01.2025 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська