Постанова

від 18.12.2024 по справі 912/1368/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1368/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від скаржника: Гайворонська М.С., представник

від позивача: Боруш А.О., представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.11.2023 року та на додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2023 року у справі № 912/1368/23 (суддя Коваленко Н.М.)

за позовом: Фермерського господарства "Рис-К", код ЄДР 20642999, вул. Садова, 24, с. Недогарки, Олександрійського району, Кіровоградської області, 28033, адреса для листування: вул. Тараса Карпи, 37/19, м. Кропивницький, 25006

до відповідача: Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, код ЄДР 39767636, вул.Академіка Корольова, 26, м.Кропивницький, 25030

про стягнення збитків в сумі 2 058 832,99 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява №б/н від 27.07.2023 року Фермерського господарства "Рис-К" до Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про стягнення з Державного бюджету України на користь ФГ "Рис-К" 2 058 832,99 грн. на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскільки саме Держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (яке було як стороною за договором оренди землі, так і державним органом, який неправомірно поділив земельну ділянку та передав її частини у приватну власність фізичним особам) вчинила протиправні дії, які мали безпосередній причинно-наслідковий зв`язок із завданими господарству збитками, такі збитки мають бути стягнені з Державного бюджету України.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.11.2023 року у цій справі позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Рис-К" 2 058 832,99 грн. на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди, а також 30 882, 50 грн. судового збору.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що протиправна дія відповідача, виражена у поділі орендованої відповідачем земельної ділянки та передачі землі у приватну власність, спричинила припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 як об`єкта цивільних прав, порушення відповідачем договору оренди землі, позбавила позивача можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та отримати від цього дохід.

Додатковим рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2023 року у цій справі стягнуто з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Рис-К" судові витрати на загальну суму 38 851,00 грн., які складаються з витрат на підготовку експертних висновків у розмірі 8 634,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 217,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.11.2023 року та на додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2023 року у справі № 912/1368/23, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.11.2023 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову; скасувати додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2023 року у справі № 912/1368/23.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає наступні доводи:

Орендодавець та орендар не дійшли згоди щодо поновлення договору оренди землі від 05.12.2006 року, додаткову угоду до нього не було підписано, відповідно, такий договір вважається не поновленим, а земельна ділянка - вільною.

В межах справи № 912/686/17 ані рішенням суду першої інстанції, ані постановою суду апеляційної інстанції договір оренди земельної ділянки від 05.12.2006 року не було поновлено, земельна ділянка вважається вільною.

При цьому, позивачем на даному етапі судового процесу не було подано відповідної заяви про забезпечення позову.

Апелянт звертає увагу, що на підставі розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу) у власність, 28.09.2017 року сформовано 12 земельних ділянок та в подальшому передано їх у приватну власність третім особам.

При розгляді судом позову про визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, не вирішувалось питання законності наказів Головного управління, які стали підставою поділу земельної ділянки кадастровий номер 3520385200:02:000:9019 та на теперішній час такі накази ніким не оскаржені, не скасовані, а отже, є чинними.

На переконання скаржника, після ухвалення остаточного рішення по справі №912/687/17 ФГ "Рис-К" мало право звернутися до Державного кадастрового реєстратора з заявою про скасування (поновлення) запису у Поземельній книзі на підставі рішення суду, згідно пунктів 60 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, чого позивачем зроблено не було.

За наведеного, на думку скаржника, твердження господарського суду Кіровоградської області щодо наявності протиправних дій Головного управління не відповідає дійсним обставинам справи та є незаконним.

Також апелянт вказує, що передумовою для відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданих позивачу, як орендарю, внаслідок не поновлення договору, визнання укладеної додаткової угоди щодо земельної ділянки кадастровий номер 3520385200:02:000:9019, є комісійний акт визначення розміру збитків, затверджений відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування. Проте, додані до позовної заяви матеріали не свідчать про складання та затвердження такого акта, тобто, він є відсутнім.

Скаржник вважає, що господарським судом Кіровоградської області не враховано, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що спірна земельна ділянка протягом строку її перебування в оренді в період з 2006 по 2016 роки, використовувалась ФГ "Рис-К" для обробки, посіву та збирання врожаю сільгоспкультур, зазначених в експертних висновках, розміри полів таких культур на спірній земельній ділянці не підтверджено.

На думку апелянта з наданого висновку експерта вбачається, що позивачем довільно обрані культури в хаотичному порядку, на власний розсуд, оскільки до позову не додано проект еколого-економічного обґрунтування, а господарським судом Кіровоградській області при винесенні рішення від 30.11.2023 року зазначена обставина не досліджена належним чином.

Також, в матеріалах справи відсутні відомості про наявність агрохімічного паспорта поля.

Апелянт наголошує, що позивачем не подано жодних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності. Самі собою факти встановлення карантину та введення воєнного стану не позбавили ФГ "Рис-К" права звернутись до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок.

У зв`язку з неправомірністю оскаржуваного рішення, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вважає додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області передчасним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення і додаткове рішення - без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що обставини недобросовісності дій відповідача, як сторони за договором оренди землі, встановлені судовими рішеннями у справі № 912/687/17, які набрали законної сили та є преюдиційними у даній справі.

При цьому, на час перебування справи в провадженні Вищого господарського суду України виконання судових рішень попередніх інстанцій було зупинено і відповідач був про це достеменно обізнаний.

Щодо доводів про відсутність державної реєстрації права оренди позивач вказує, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Позивач зазначає, що судами у справі № 912/686/17 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, яка є предметом договору оренди землі від 05.12.2006 року, під час розгляду даної справи поділена на 12 інших земельних ділянок, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована 28.09.2017 року і на вказані 12 земельних ділянок третіми особами (громадянами) у 2018 році оформлено право власності та присвоєно інші кадастрові номери.

При цьому, такий поділ здійснено Головним управлінням вже після прийняття Вищим господарським судом України постанови від 20.09.2017 року, незважаючи на той факт, що виконання судових рішень були зупиненні до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Позивач вказує, що дана обставина констатована судовими рішеннями у справі № 912/686/17. Цими ж судовими рішеннями встановлено, що відповідач свої обов`язки за договором оренди землі не виконав, а саме - не передав в користування земельну ділянку, яка є предметом договору, чим порушив п. 27 договору.

Таким чином, через протиправні дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ФГ "Рис-К" позбавлено можливості користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 3520385200:02:000:9019, загальною площею 22,0352 га у період з 2018 по 2021 роки.

На переконання позивача оскарження наказів відповідача про передачу у власність третім особам у рамках справи № 912/686/17 не призвело б до ефективного способу захисту та не мало за собою жодного правового підґрунтя, оскільки не впливало на предмет та підставу позову.

Позивач наголошує на тому, що подані стороною позивача висновки експерта Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати є належними доказами на підтвердження розміру упущеної вигоди.

Вважає, що відповідач не довів своєї вини у завданні позивачу збитків та не спростував наведений позивачем розрахунок цих збитків.

Позивач вважає, що не порушував строки позовної давності, оскільки не міг дізнатись про порушення свого права та законного інтересу до 27.07.2020 року.

На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавець) та ФГ "Рис-К" (орендар) 05.12.2006 року укладено договір оренди №б/н (далі - договір), відповідно до п. 1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Недогарської сільської ради.

Згідно з п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка площею 22,03 га, в тому числі ріллі - 22,03 га. Кадастровий номер 3520385200:02:000:9019.

Відповідно до п. 7. договору договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 37. договору встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано сторонами, скріплено печатками та зареєстровано у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 року за №48.

Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ФГ "Рис-К" 08.09.2011 року підписано зміни до договору оренди землі №48 від 19 грудня 2006 року щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендної плати та строку дії договору.

Відповідно до п. 7. вказаних змін, договір укладено на 5 років з моменту реєстрації змін до договору оренди №48 від 19 грудня 2006 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У п. 8. змін до договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 11 262,94 грн за рік.

Зміни до договору зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 року за №352030004000966.

ФГ "Рис-К" у березні 2017 року звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, з вимогами: 1) визнати поновленим договір оренди землі від 05.12.2006 року; 2) визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006 року (у редакції додаткової угоди від 08.09.2011 року) щодо земельної ділянки площею 22,0352 га ріллі, у редакції, запропонованій позивачем у прохальній частині позову.

В обґрунтування позовних вимог ФГ "Рис-К" зазначило, що строк дії договору оренди землі визначено до 31.10.2016 року і господарство 01.02.2017 року направило Головному управлінню лист про поновлення строку дії договору разом із проектом додаткової угоди на той самий строк і на тих самих умовах (5 років оренди).

Головне управління листом від 14.02.2017 року повідомило ФГ "Рис-К" про відмову в поновленні строку дії договору, пославшись на свій попередній лист від 04.11.2016 року, яким було відмовлено господарству в поновленні строку дії договору на інших умовах (7 років оренди).

Лист Головного управління від 14.02.2017 року про заперечення щодо поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах (5 років оренди) направлено позивачу з пропуском передбаченого ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" місячного строку.

З огляду на фактичні обставини та підстави позову, ФГ "Рис-К" зазначало, що спір між сторонами виник з підстав реалізації господарством права на укладення договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди у зв`язку з поновленням договору оренди на той же строк і на тих самих умовах відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017 року у справі №912/686/17, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено.

При цьому, в ухвалі Вищого господарського суду України від 05.09.2017 року про прийняття касаційної скарги до касаційного провадження вирішено питання про зупинення виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року по справі 912/686/17 до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Постановою Верховного Суду від 22.02.2018 року постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2017 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2018 року у справі №912/686/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 року, визнано поновленим договір оренди землі від 05.12.2006 року, укладений між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", зареєстрований в Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 року №48, у редакції додаткової угоди від 08.09.2011 року, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 року за №352030004000966.

Цим же рішенням суду визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006 року, укладеного між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", у редакції додаткової угоди від 08.09.2011 року, щодо земельної ділянки площею 22,0352 га ріллі, кадастровий номер 3520385200:02:000:9019, розташованої на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, у відповідній редакції.

Постановою Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 27.07.2020 року зазначені судові рішення залишені без змін.

Вказане судове рішення є остаточним у даному спорі.

Таким чином, договір оренди поновлено на той самий строк - п`ять років (до 31.10.2021 року) та на тих самих умовах.

У постанові Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 27.07.2020 року у справі №912/686/17 зазначено: "Як встановили суди попередніх інстанцій, позивачем під час розгляду справи, на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 року у цій справі зареєстровано за собою право оренди на земельну ділянку площею 22,0352 га із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 на новий строк, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №1000209178 від 12.10.2017 року.

Водночас, судами зазначено, що відповідач листом №27-11-0.2-10837/2-17 від 06.12.2017 року повідомив позивача про те, що державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована 28.09.2017 року шляхом поділу на 12 окремих ділянок.

Суди вказали, що доказів надання позивачем згоди на поділ земельної ділянки матеріали справи не містять. При цьому, 22.03.2018 року скасовано право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3520385200:02:000:9019) на підставі постанови Верховного Суду від 22.02.2018 року про скасування постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 року, про що міститься відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Право власності на вказані вище 12 земельних ділянок передано відповідачем третім особам громадянам, пізніше - у 2018 році, тобто, під час нового розгляду даної справи.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, яка є предметом договору оренди землі від 05.12.2006 року, під час розгляду даної справи поділена на 12 інших земельних ділянок, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована 28.09.2017 року і на вказані 12 земельних ділянок третіми особами - громадянами у 2018 році оформлено право власності та присвоєно інші кадастрові номери. Крім того, в подальшому, вказані 12 земельних ділянок передані в орендне користування третій особі-3 (скаржнику).

Тобто, земельна ділянка, про поновлення договору оренди землі якої подано позов у цій справі, була поділена в її межах на 12 інших земельних ділянок і ці дії були здійснені відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом та вже під час розгляду справи в судах до прийняття остаточного рішення у цьому спорі.

Відповідно до пункту 12 статті 186 ЗК України у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.

Суди попередніх інстанцій не встановили, що відповідачем дотримано вимоги пункту 12 статті 186 ЗК України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у Позивача за договором від 05.12.2006 року.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що позивач на момент звернення до суду з даним позовом мав статус землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 відповідно до договору від 05.12.2006 року з урахуванням обставин, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", за яких цей договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Проте, внаслідок неправомірних дій відповідача фактично сформовано 12 нових земельних ділянок та присвоєно цим ділянкам нові кадастрові номери шляхом поділу існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, яка перебувала в орендному користуванні Позивача, без його згоди, що суперечить приписам статті 186 ЗК України. До того ж, як встановили попередні судові інстанції, доказів надання згоди Позивачем на поділ земельної ділянки матеріали справи не містять."

Після прийняття Верховним Судом остаточного рішення у справі про поновлення договору оренди землі (постанова від 27.07.2020 року), ФГ "Рис-К" вживало заходів щодо витребування земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі.

30.10.2020 року ФГ "Рис-К" звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок на праві оренди відповідно до договору оренди землі, поновленому судовими рішеннями у справі №912/686/17.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2023 року по справі №398/3913/20 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ФГ "Рис-К" не зможе відновити реєстрацію свого права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі та рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2018 року у справі №912/686/17 в Державному реєстрі речового права, а витребування у відповідачів земельних ділянок не призведе до поновлення права ФГ "Рис-К", оскільки обов`язковою умовою законної оренди станом на сьогоднішній день є державна реєстрація права такої оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, строк дії договору оренди, на момент ухвалення судом рішення, вже закінчився.

У рішенні Олександрійського міськрайонного суду від 20.07.2023 року у справі №398/3913/20 встановлено, що земельні ділянки 3520385200:02:000:5148, 3520385200:02:000:5149, 3520385200:02:000:5151, 3520385200:02:000:5155, 3520385200:02:000:5156 (які надані у приватну власність) об`єднані 14.05.2018, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0464 площею 9,9000 га. У подальшому земельні ділянки 3520385200:02:000:5154, 3520385200:02:000:5153, 3520385200:02:000:5152 (які надані у приватну власність) об`єднані 14.05.2018 року, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0465 площею 5,9399 га. У подальшому земельні ділянки 3520385200:02:000:5157, 3520385200:02:000:5158, 3520385200:02:000:5150 (які надані у приватну власність) об`єднані 14.05.2018 року, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0466 площею 5,9400 га.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки 3520385200:02:000:0464 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2020 року №923.

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 року зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 25.05.2018 року (у редакції додаткової угоди від 02.09.2020 року), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки 3520385200:02:000:0465 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 11.08.2020 року №940.

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 року зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 24.05.2018 року (у редакції додаткової угоди від 02.09.2020 року), укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником 1/2 частки земельної ділянки 3520385200:02:000:0466 є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя від 07.10.2019 року №472 (спадкова справа №20/2019, заведена у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А.).

Разом з тим, власниками по 1/6 частки земельної ділянки 3520385200:02:000:0466 є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 05.10.2020 року (спадкова справа №20/2019, заведена у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А.).

Таким чином, власниками земельної ділянки 3520385200:02:000:0466 є ОСОБА_3 (1/2 частки), ОСОБА_4 (1/6 частки), ОСОБА_5 (1/6 частки) та ОСОБА_4 (1/6 частки).

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 року зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 25.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Зважаючи на поділ орендованої позивачем земельної ділянки та надання новоутворених земельних ділянок у власність фізичним особам, позивач не зміг реалізувати свої права за договором оренди.

Позивач стверджує, що саме протиправні дії Головного управління призвели до неможливості використання ФГ "Рис-К" орендованої земельної ділянки, що мало наслідком завдання господарству збитків у формі упущеної вигоди.

За доводами позивача, відповідач заподіяв йому збиток у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2 058 832,99 грн (розрахунок здійснений з врахуванням експертних висновків від 26.07.2023 року №246/1 та від 27.07.2023 року №246/3).

Спірним питанням у цій справі є висновки суду першої інстанції щодо наявності чи відсутності підстав для здійснення відшкодування збитків (упущеної вигоди) позивачу як землекористувачу земельної ділянки, який був позбавлений можливості її обробляти та отримувати дохід внаслідок неправомірних дій відповідача з поділу та передачі у власність фізичним особам земельної ділянки під час судового розгляду спору про поновлення договору оренди землі.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

У даній справі ФГ "Рис-К", звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 224, 225 ГК України, статей 22, 1173, 1174 ЦК України, статей 152, 156 Земельного кодексу України ( далі ЗК України), а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків зауважує, що внаслідок неправомірних дій ГУ Держгеокадастру, виражених у поділі з порушенням вимог статті 186 ЗК України земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні позивача, та передачі її частини у приватну власність фізичних осіб, ФГ "Рис-К" позбавлене можливості використовувати земельну ділянки, внаслідок чого позивач не отримав доходів, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Разом з тим спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною першою статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними нормами і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено в пунктах 5.9, 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17).

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.

Протиправність поведінки відповідача підтверджується судовими рішеннями у справі № 912/687/17, якими встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не дотримано вимоги пункту 12 статті 186 ЗК України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у ФГ "Рис-К". Суди дійшли до висновку про те, що відповідач діяв з порушенням принципу добросовісності (стаття 3 ЦК України), оскільки використав свої повноваження (поділ орендованої земельної ділянки з подальшою передачею новоутворених земельних ділянок у приватну власність) на шкоду своєму контрагенту за договором оренди землі від 19.12.2006 року № 47 із змінами від 31.10.2011 року, строк дії якого не скінчився.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 156 ЗК України передбачає, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

При цьому, частиною третьою статті 157 ЗК України передбачено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що норми статей 1173, 1174 ЦК України та статей 156, 157 ЗК України регулюють різні відносини та призначені для різних випадків відшкодування шкоди (упущеної вигоди), яка завдана незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів державної влади, органів місцевого самоврядування або їх посадової/службової особи (статті 1173, 1174 ЦК України), та яка завдана внаслідок неможливості одержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки з підстав, наведених у статті 156 ЗК України.

Наведене унеможливлює одночасне застосування норм статей 1173, 1174 ЦК України та статей 156, 157 ЗК України при вирішенні питання про відшкодування збитків та визначення їх розміру, зокрема, у разі неправомірного поділу та передачі орендодавцем земельної ділянки державної або комунальної власності у власність або оренду іншим фізичним та/або юридичним особам за відсутності згоди на це землекористувача.

Проте у справі, що переглядається, позивач просить стягнути збитки, завдані поділом спірної земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, який здійснено з порушенням положень статті 186 ЗК України (тобто завдання збитків внаслідок неправомірних дій органу державної влади), а не тимчасовим обмеженням позивача у використанні земельної ділянки.

Отже, оскільки неможливість використання позивачем земельної ділянки не пов`язана з передбаченими статтею 156 ЗК України обставинами, а є наслідком неправомірного поділу спірної земельної ділянки (враховуючи обставини надання новоутворених земельних ділянок у власність іншим фізичним особам), доведено повне, а не тимчасове обмеження позивача у її використанні, підстави для застосування у даному випадку положень статті 157 ЗК України та постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 щодо порядку відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам - відсутні.

В свою чергу, зважаючи на те, що збитки завдані саме внаслідок неправомірних дій відповідача як суб`єкта владних повноважень, це є підставою для відповідальності останнього в порядку статті 1173 ЦК України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судова колегія звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, за наявності доведеноі протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 1 статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 року у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

З огляду на наведене, при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати наведені принципи і засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Такий висновок викладений у постанові від 08.12.2021 року у справі № 923/1435/20 та у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року у справі № 922/3928/20.

Близький за своєю суттю підхід щодо визначення справедливого розміру збитків застосований у рішеннях Європейського суду з прав людини від 11.06.2020 року у справі "UGRINOVA AND SAKAZOVA v. BULGARIA", від 15.04.2021 року у справі "PORБZIK v. HUNGARY", в яких суд, зважаючи на неможливість (ускладненість) точного розрахунку розміру заявлених матеріальних збитків, визначив з урахуванням обставин справи справедливий розмір таких збитків керуючись критерієм справедливості.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок неправомірного поділу відповідачем земельної ділянки, позивач протягом 2018- 2021 років не мав можливість обробляти орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, у результаті чого не зміг отримати прибуток від реалізації врожаю.

Суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів, здійснивши їх оцінку в сукупності з встановленими обставинами справи, дійшов до висновоку про те, що враховуючи розмір грошових коштів, які позивач міг отримати від продажу сільськогосподарських культур на орендованій земельній ділянці, та розмір витрат, які він при цьому мав понести, сума упущеної вигоди складає 2 058 832, 99 грн.

За висновком суду першої інстанції позивач розрахував збитки виходячи з фактичних даних.

Так, зокрема, доводячи можливість обробітку землі, позивач надав суду докази існування у фермерського господарства права власності на сільськогосподарську техніку, а саме: копії свідоцтва про реєстрацію за позивачем комбайна зернозбирального, трактора колісного CASE IH PUMA 155, трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, трактора колісного БЕЛАРУС-892,; копії видаткових та податкових накладних на купівлю плугу оборотного п`ятикорпусного навісного DP-165, катка подрібнювача Shreder L60/470W, сцепки ЗПГ-15, культиватора без підкормочного, сіялки універсальної пневматичної; копію договору купівлі-продажу, видаткової накладної та акту приймання-передачі ДЛ-4 агрегату ґрунтообробного; видаткову накладну, акт приймання-передачі машини МВД-3300.

Звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, подані позивачем до територіальних органів Держстату у 2018-2021 роках, підтверджують виробництво ФГ "Рис-К" зернових та технічних культур у вказаний період.

Кіровоградською регіональною торгово-промисловою палатою 26.07.2023 року надано експертний висновок В-246/1, за яким загальна вартість витрат по вирощуванню на земельній ділянці площею 22,03 га, розташованій на території с. Недогарки (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області, згідно калькуляції на проведення технологічних операцій по вирощуванню: ячменю на зерно у 2018 році становить 3 475,70 грн на один га; кукурудзи на зерно у 2019 році - 3 948,29 грн на один га; соняшника на зерно у 2020 році - 4 782,40 грн на один га; озимої пшениці на зерно у 2021 році - 4 541,99 грн на один га.

Вартість витрат по вирощуванню с/г культур з відповідними сільськогосподарськими роботами розрахована експертом на підставі калькуляції ФГ "РИС-К", у ній враховано кількість витраченого дизпалива, оплата праці, вартість насіння, гербіциду та міндобрив для відповідних робіт.

На підтвердження даних, зазначених у висновку В-246/1, до позовної заяви додано копії звітів ФГ "РИС-К" про використання добрив і пестицидів, актів витрати насіння і садівного матеріалу за 2018-2021 роки, копії договорів поставки, видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових накладних щодо закупівель господарством палива дизельного, добрив, насіння, гербіцидів.

За експертним висновком Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати В-246/3 від 27.07.2023 року сума грошових коштів, які ФГ "РИС-К" могло би виручити з продажу зібраного на земельній ділянці площею 22,03 га, розташованій на території с. Недогарки (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області: ярого ячменю на 01.08.2018 складає 386 143,50 грн; кукурудзи на 01.11.2019 року складає 644 415,20 грн; соняшнику на 01.10.2020 року складає 626 110,00 грн; пшениці озимої на 01.08.2021 року складає 771 131,00 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що скаржник, заперечуючи проти розміру збитків, які просить стягнути позивач, та ставлячи під сумнів висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, іншого розміру збитків не доводить. Реалізуючи принцип змагальності сторін, відповідач також не ініціював проведення у справі судової експертизи, а клопотання про витребування судом інформації від Головного управління статистики у Кіровоградській області про дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), витрати, фінансовий результат до оподаткування, податок на прибуток, чистий прибуток (збиток) ФГ "Рис-К" подав після закриття підготовчого провадження у справі. Також відповідачем не було надано відповідного контррозрахунку під час розгляду справи, а також не було спростовано наведений розрахунок.

Апеляційний суд додатково наголошує на тому, що відмова у стягненні упущеної вигоди з формальних підстав недоведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків, за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості та фактично призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

При цьому, як правильно вказав місцевий господарський суд, у даній справі протиправна дія відповідача, виражена у поділі орендованої позивачем земельної ділянки та передачі землі у приватну власність, спричинила припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 як об`єкта цивільних прав, порушення відповідачем договору оренди землі, і позбавила позивача можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та отримати від цього дохід. Отже, існує причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою.

Доводи скаржника щодо необхідності подання комісійного Акту про розмір завданих збитків є необгрунтованими, оскільки норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини (стаття 1173 ЦК України), не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги розрахунками, зробленими відповідно до Порядку № 284.

Щодо строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статей 257-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статі 261 ЦК України).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків за 2018-2021 роки, про розмір збитків позивач міг довідатись на дату продажу врожаю, яка визначена у експертному висновку В-246/3, 01.08.2018 року, 01.11.2019 року, 01.10.2020 року, 01.08.2021 року, тобто строк позовної давності за вимогами 2018 року мав сплити у 2021 році, 2019 року - в 2022 році, 2020 року - в 2023 році, 2021 року - в 2024 році.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, 02.04.2020 року Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12, за положеннями якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) карантин на всій території України був встановлений з 12.03.2020 року до 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року.

Отже, у суду немає підстав застосовувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки такий строк не пропущено.

Встановлені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги.

Щодо оскарження додаткового рішення у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду із заявою №б/н від 05.12.2023 року про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Рис-К" судові витрати на загальну суму 38 851,00 грн, які складаються з витрат на підготовку експертних висновків в розмірі 8 634,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 217,00 грн.

Як вбачається з детального опису судових витрат ФГ "Рис-К" по справі №912/1368/23, позивачем включено до судових витрат окрім витрат на правничу допомогу у розмірі 30 217, 00 грн, витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 8 634,00 грн.

Понесення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, підтверджується: рахунком №КРЄК-00204 від 27.07.2023 року; Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №КРЭК-00227 від 27.07.2023 року; платіжною інструкцією №1598 від 27.07.2023 року; Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №КРЭК-00223 від 27.07.2023 року; рахунком №КРЄК-00200 від 27.07.2023 року; платіжною інструкцією №1597 від 27.07.2023 року.

Надання професійної правничої допомоги підтверджується: договором про надання правової допомоги №20/22 від 16.09.2022 року; заявкою-дорученням на отримання послуг з правової допомоги (юридичних послуг) №1 від 16.09.2022 року; Актом наданих послуг №20/22-912/1368/23 від 01.09.2023 року; платіжною інструкцією №04/09/2023 від 04.09.2023 року; Актом наданих послуг №20/22-912/1368/23-2 від 04.12.2023 року; платіжною інструкцією №1840 від 05.12.2023 року.

Як на підставу скасування додаткового рішення скаржник посилається на те, що у зв`язку з необгрунтованістю рішення від 30.11.2023 року у цій справі, додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області є передчасним та таким, що підлягає скасуванню.

Інших самостійних підстав для скасування додаткового рішення скаржником не наведено.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.11.2023 року у цій справі, відповідно, додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2023 року є також обгрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 ГПК України).

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.11.2023 року та додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2023 року у справі № 912/1368/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 21.01.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г. Іванов