Рішення

від 14.01.2025 по справі 902/1263/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/1263/24

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ", вул. Зарічна, 62, м. Вінниця, 21022, код - 43193582

до: Приватного підприємства "ШЕВЧУК і КО", вул. Стрілецька, буд. 18, кв. 40, м. Вінниця, 21007, код - 37424092

про стягнення 155 379,77 грн заборгованості

за участю представників:

позивача: Мишковська Тетяна Миколаївна

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

04.09.2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 04.09.2024 року) (вх. № 1003/24 від 04.09.2024 року) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" до Приватного підприємства "ШЕВЧУК і КО" про стягнення 985 894,94 грн заборгованості з яких:

- 49 981,26 грн - заборгованість за Договором № 31/01-20 від 31.01.2020 року з яких, 40 000,00 грн основного боргу, 7 600,45 грн інфляційних втрат, 2 380,81 грн 3% річних;

- 60 934,69 грн - заборгованість за Договором № 06-03/20 від 06.03.2020 року з яких, 50 000,00 грн основного боргу, 8 737,36 грн інфляційних втрат, 2 197,33 грн 3% річних;

- 338 817,46 грн - заборгованість за Договором № 10/04-20 від 10.04.2024 року з яких, 280 000 грн основного боргу, 47 292,75 грн інфляційних втрат, 11 524,71 грн 3% річних;

- 155 724,86 грн - заборгованість за Договором № 03/07-20 від 03.07.2020 року з яких, 133 500,00 грн основного боргу, 17 660,26 грн інфляційних втрат, 4 564,60 грн 3% річних;

- 155 379,77 грн - заборгованість за Договором № б/н від 15.07.2020 року з яких, 135 000,00 грн основного боргу, 15 897,03 грн інфляційних втрат, 4482,74 грн 3% річних;

- 225 056,90 грн - заборгованість за Договором № 06/08-20 від 06.08.2020 року з яких, 197 450,00 грн основного боргу, 21 608,23 грн інфляційних втрат, 5 998,67 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 09.09.2024 року відкрито провадження у справі № 902/963/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.10.2024 року.

Ухвалою суду від 21.11.2024 року роз`єднано у самостійне провадження позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" до Приватного підприємства "ШЕВЧУК і КО" про стягнення 155 379,77 грн заборгованості за Договором № б/н від 15.07.2020 року.

Матеріали справи № 902/963/24 в частині позовних вимог Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" до Приватного підприємства "ШЕВЧУК і КО" про стягнення 155 379,77 грн заборгованості за Договором № б/н від 15.07.2020 року передано до канцелярії Господарського суду Вінницької області з метою їх реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду з присвоєнням єдиного унікального номеру судової справи.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.11.2024 року справі з позовними вимогами Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" до Приватного підприємства "ШЕВЧУК і КО" про стягнення 155 379,77 грн заборгованості за Договором № б/н від 15.07.2020 року присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 902/1263/24.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року позовну заяву залишено без руху.

09.12.2024 року від представника Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" надійшла заява (б/н від 09.12.2024 року) (вх.канц. № 01-34/12155/24) щодо усунення недоліків до позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі 902/1263/24 за правилами спрощеного позовного провадження на призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.01.2025 року.

У судовому засіданні 14.01.2025 року прийняв участь представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Щодо обізнаності відповідача про судове засідання, суд зазначає наступне.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 16.12.2024 року надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку до електронного кабінету у системі ЄСІТС.

Згідно довідки про доставку електронного листа, що оформлена відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області ухвалу суду від 16.12.2024 року: ухвалу надіслано Приватному підприємству "ШЕВЧУК і КО" та доставлено до електронного кабінету.

Отже, відповідача завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак сторони не скористалися своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності належно повідомленого відповідача.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" та Приватним підприємством "ШЕВЧУК і КО" ряду договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики), зокрема договору № б/н від 15.07.2020 року.

У зв`язку з неналежним виконанням Приватним підприємством "ШЕВЧУК і КО" умов договору в частині повернення наданих коштів, утворилась заборгованість.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Приватним підприємством "ШЕВЧУК і КО" 155 379,77 грн заборгованості за Договором № б/н від 15.07.2020 року.

При цьому суд зазначає, що у судовому засіданні 14.01.2025 року супровідним листом до матеріалів справи долучено копії матеріалів справи № 902/963/24, у яких наявні запереченнях на позовну заяву.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазнаючи про те, що наданні позивачем докази на підтвердження надання фінансової допомоги є неналежними, оскільки по формі та змісту не є виписками банку та не завірені відповідними посадови особами банкуй відзив відповідача.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 15.07.2020 року Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 135 000,00 грн, з призначенням платежу: "Поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 15.07.2020 року, без ПДВ", що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по особовому рахунку.

Матеріали справи не містять доказів повернення грошових коштів, перерахованих 15.07.2020 року на користь Приватного підприємства "ШЕВЧУК і КО".

01.02.2024 року позивачем на адресу відповідача претензію, щодо повернення поворотної фінансової допомоги (позики).

До матеріалів справи не надано відомостей щодо відповіді на претензію або погашення суми заборгованості.

Оскільки позивачем не подано заяви про збільшення позовних вимог судом розглянуто справу у межах первісних вимог за договором б/н від 15.07.2020 року у загальній сумі 155 379, 77 грн, яких 135 000,00 грн основного боргу, 15 897,03 грн інфляційних втрат, 4482,74 грн 3% річних.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 180 частини 2, 3 Господарського кодексу встановлює, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Враховуючи перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів в сумі 135 000,00 грн з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога", між сторонами виникли правовідносини позики.

Договір про надання поворотної фінансової допомоги є непонайменованим договором, з огляду на правову природу правовідносин, котрі склалися між сторонами до регулювання спору підлягають застосуванню норми законодавства, котрі регулюють відносини позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З приводу термінів повернення поворотної фінансової допомоги, за відсутності письмового договору, відносини сторін врегульовано ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність.

Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до долучених до матеріалів справи доказів вимогу про повернення грошових коштів пред`явлено позивачем 01.02.2024 року, що підтверджено претензією №01-1/24 від 29.01.2024 року та описом вкладення до цінного листа з відміткою відділення поштового зв`язку про її направлення 01.02.2024 року.

Оскільки, відповідачем не повернуто суму позики, початок обчислення семиденного строку за ч. 2 ст. 530 ЦК України обумовлено саме юридичним фактом пред`явлення (направлення) вимоги (претензії), то зі спливом семиденного строку, починаючи з 09.02.2024 року відбулося прострочення виконання грошових зобов`язань зі сторони Приватного підприємства "ШЕВЧУК і КО".

Отже, суд вважає вимогу позивача про стягнення 135 000,00 грн перерахованих грошових коштів за договором (безвідсоткової) поворотної фінансової допомоги б/н від 15.07.2020 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань, позивачем за договором заявлено до стягнення 15 897,03 грн інфляційних втрат, 4 482,74 грн 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 09.02.2024 року не узгоджується зі змістом п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи відсутність тексту письмового договору поворотної фінансової допомоги б/н від 15.07.2020 року, судом визначено період прострочення з 09.02.2024 року, оскільки на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем направлено претензію про повернення коштів 01.02.2024 року (мотиви наведено вище), тому вимоги в частині стягнення 15 897,03 грн інфляційних втрат та 4 482,74 грн 3% річних, які нараховані за період з 16.01.2021 року по 23.02.2022 року задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 13.05.2024 року між Мишковською Тетяною Миколаївною (Адвокат) та Щуренко Анатолієм Олександровичем (Адвокат) та Ткачук Вікторією Вікторівною (Адвокат) та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 103/24.

Відповідно п. 1 Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво та захист його інтересів в порядку та на умовах, визначених цим Договором, в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, з усіма правами, які надані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі і потерпілому, представництво інтересів Клієнта в справах щодо стягнення коштів, а Клієнт зобов`язується оплатити такі послуги.

Правнича допомога надається Адвокатом Клієнтові шляхом.

- усного та письмового консультування;

- складання з правом підпису необхідних процесуальних документів, заяв, скарг, клопотань, претензій та позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, скарг в порядку виключного провадження,

- представництво та захисту інтересів Клієнта в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності (п. 2.1 Договору).

Строк надання послуг починається з 13.05.2024 року та закінчується після надання Адвокатом обумовленої цим договором правової допомоги (п. 2.2 Договору).

За надання послуги з правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатові плату у формі гонорар в розмірі 20 000,00 грн під час підписання даного договору (п. 4.1 Договору).

Оплата гонорару адвоката не залежать від результату вирішення справи судом (п. 4.3 Договору).

Згідно квитанції прибуткового касового ордеру від 13.05.2024 року сплачено 20 000,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

В якості підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем долучено до справи договір про надання правової допомоги № 103/24 від 13.05,2024 року, квитанцію прибуткового касового ордеру від 13.05.2024 року на суму 20 000,00 грн, ордер на надання правничої допомоги серії АВ № 1150718 від 28.08.2024 року.

Визначені сторонами послуги пов`язані з предметом судового розгляду та визначення правовою позиції по справі.

Верховний Суд прийшов до висновку, що "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено" (Правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Верховний Суд дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови КГС ВС від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17,від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

Обов`язок доказування розміру понесених витрат, в силу вимог ст. ст. 73, 77-80 ГПК України, покладено на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем не додано детального опису робіт (наданих послуг) суми гонорару за надану професійну правничу допомогу.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, о саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (п.п. 141-144 Постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).

Тобто, опис виконаних робіт з надання правничої допомоги повинен надаватися навіть у випадку її фіксованого розміру.

При цьому, вимоги щодо його детального викладення є виключною прерогативою учасника справи.

З огляду на те, що предмет спору є нескладним та враховуючи надання послуг зі стягнення коштів відносно не визначеної кількості контрагентів за договорами поворотної фінансової допомоги позивача, заявлений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу на думку суду є завищеним.

Тому, у суду наявні підстави для зменшення витрат позивача понесених на професійну правову допомогу на 25% до суми 15 000,00 грн.

При цьому, оскільки предметом первісного позову (справа № 9020/963/24) було стягнення заборгованості за 6 договорами поворотної фінансової допомоги, то достатньо обґрунтованим у справі № 902/1263/24 є розмір правничої допомоги у сумі 2 500,00 грн, оскільки предмет спору стосується одного договору поворотної фінансової допомоги.

На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2 172,10 грн; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 327,90 грн - слід залишити за позивачем.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", позивачу слід було сплатити судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Разом з тим, 1 864,56 грн позивачем сплачено у справі 902/963/24, тому з позивача на користь Державного бюджету України слід стягнути 557,84 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, витрати зі сплати судового збору, з урахуванням пониженої ставки судового збору, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 104,68 грн; судовий збір в сумі 317,72 грн - слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ШЕВЧУК і КО" (вул. Стрілецька, буд. 18, кв. 40, м. Вінниця, 21007, код - 37424092) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" (вул. Зарічна, 62, м. Вінниця, 21022, код - 43193582) 135 000,00 грн - поворотної фінансової допомоги, 2 104,68 грн - судових витрат зі сплати судового збору, 2 172,10 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" (вул. Зарічна, 62, м. Вінниця, 21022, код - 43193582) в дохід Державного бюджету України 557,84 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

4. Відмовити у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС-ІІ" в частині вимог про стягнення з Приватного підприємства "ШЕВЧУК і КО" 15 897,03 грн - інфляційних втрат, 4 482,74 грн - 3% річних.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 317,72 грн та 327,90 грн судових витрат на професійну правничу допомогу - залишити за позивачем.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та за електронними адресами: представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , представнику відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20 січня 2025 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Зарічна, 62, м. Вінниця, 21022)

3 - відповідачу (вул. Стрілецька, буд. 18, кв. 40, м. Вінниця, 21007$ 21000, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, будинок 23, квартира 3; 22500, Вінницька обл., Липовецький р-н, м. Липовець, вул. Макаренка, буд. 8)