Рішення

від 15.01.2025 по справі 903/903/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2025 року Справа № 903/903/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Сумигаз

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз

про стягнення 937 703,24 грн.

Представники сторін:

від позивача: Юрченко Ірина Миколаївна (поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);

від відповідача: Козлюк Зінаїда Ростиславівна

Встановив: 28.10.2024 Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Сумигаз через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз про стягнення 937 703, 24 грн. в т.ч.758 003,20 грн. основного боргу, 68 534, 78 грн. інфляційних збитків, 26186, 71 грн. 3% річних та 84 978, 55 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 13А400- 13603-19/13А430-15868-19 від 10.12.2019 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 30.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.11.2024.

14.11.2024 від Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№01-75/7537/24 від 14.11.2024.

20.11.2024 від Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Сумигаз через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за вх. №01-75/7680/24.

Ухвалою суду від 25.11.2024 відкладено підготовче засідання на 18.12.2024.

29.11.2024 від Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява про зменшення пені за вх.№01-75/7877/24 від 29.11.2024.

09.12.2024 від позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли заперечення за вх.№01-75/8074/24 від 09.12.2024. на заяву про зменшення пені.

Ухвалою суду від 18.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025.

Представник позивача в судовому засіданні просить суд задоволити позов з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити у позові з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд зменшити заявлений у справі розмір пені до 99,99%.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

10.12.2019 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (постачальник) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (покупець) укладено договір поставки №13А400- 13603-19/13А430-15868-19 з додатковими угодами №1 від 01.02.2021, №2 від 02.02.2021, №3 від 01.09.2021 та №4 від 03.08.2023.

Відповідно до п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.01.2021 Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у господарській діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену у відповідності до умов договору суму коштів.

Предметом поставки є: спецодяг, спецвзуття, поліграфічна продукція (п. 2.1. договору)

Згідно п.п. 3.1.-3.6. договору загальна вартість (ціна) товару за цим Договором становить 15000000,00 грн. (п`ятнадцять мільйонів гривень 00 копійок), з ПДВ. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у Рахунку-фактурі. Вартість (ціна) товару включає в себе вартість тари (упаковки) товару, вартість доставки товару до місця поставки за адресою, зазначеною у п.4.2. Договору, а також компенсацію всіх понесених Постачальником витрат, пов`язаних з виконанням Договору.

Покупець здійснює оплату за кожну партію одержаного товару згідно наданого Постачальником рахунка-фактури у безготівковій формі на вказаний у Договорі рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня одержання відповідної партії товару Покупцем. Покупець залишає за собою право здійснювати попередню оплату за товар.

Постачальник зобов`язаний надати рахунок-фактуру разом з іншими документами на товар, відповідно до п.4.4. Договору, якщо інше не погоджено Сторонами.

Покупець має право повернути неналежно оформлений рахунок-фактуру для виправлення або заміни. Дата отримання належно оформленого документа, складеного з дотриманням усіх вимог Договору та чинного законодавства України, вважається датою отримання рахунку-фактури Покупцем. Покупець має право не здійснювати оплату товару до дати отримання належно оформленого рахунку-фактури. У такому випадку Покупець не несе відповідальність за можливе прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.1 договору Поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності до письмових заявок Покупця, які направляються Постачальнику засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою 20 числа поточного місяця на наступний місяць.

Постачальник здійснює поставку товару на склад Покупця, розташований за адресою: 43018, м. Луцьк, вул. Львівська,152б, протягом 30 робочих днів з моменту отримання письмової заявки Покупця, згідно п. 4.1. Договору, або іншим способом за домовленістю Сторін, окрім Товару, який виготовляються під замовлення Покупця з додатковими технічними вимогами (пункт 4.2 Договору).

Разом з товаром Постачальник передає всю документацію на товар (транспортні, товаросупровідні документи, рахунки-фактури, інструкції з експлуатації, накладні) (пункт 4.4 Договору).

Приймання товару здійснюється Покупцем за місцем поставки, визначеним в п.4.2. цього Договору (пункт 4.6 Договору).

Приймання товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється Покупцем на підставі товаросупровідних документів, видаткової накладної, документації на товар, державних стандартів України тощо (пункт 4.7 Договору).

Одержання (прийняття) товару Покупцем підтверджується оформленою у відповідності до вимог законодавства України та підписаною уповноваженим представником Покупця видатковою накладною(пункт 4.11 Договору).

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару до моменту передачі товару Покупцю в порядку, встановленому п. 4.11. Договору, несе Постачальник (пункт 4.12 Договору).

01.09.2021 між сторонами була укладена Додаткова угода №3 про застосування електронного документообігу при складанні та обміну звітів, податкових накладних, актами, видатковими накладними тощо (далі- Додаткова угода №3).

Відповідно до пункту 2.4. Додаткової угоди №3 Підготовка Е-документів здійснюється Постачальником в строки, встановлені умовами Договору та чинного законодавства України. Постачальник зобов`язаний належним чином скласти Е-документ, підписати його з використанням ЕГІ та направити Покупцю. Е-документи, які Постачальник передає/направляє, підписуються з використанням ЕГІ. Перевірка факту підписання Постачальником конкретного Е-документа здійснюється Покупцем з використанням Відкритого ключа і Кваліфікованого сертифікату відкритого ключа.

За умовами пункту 2.5. Додаткової угоди №3 E-документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням ЕП Замовником E- документа, отриманого від Виконавця з нанесеним ЕП.

E-документи вважаються прийнятими і набирають чинності у випадку, якщо Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання не відхилив та не надіслав Виконавцю мотивованої відмови таких E-документів. Мотивована відмова надсилається Замовником через механізм відхилення E- документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини такого відхилення (пункт 2.6. Додаткової угоди №3).

Згідно з пунктом 2.7. Додаткової угоди №3 у разі якщо протягом 3 (трьох) робочих днів або іншого, передбаченого Договором строку, Виконавець не отримав від Замовника підписаних ЕП E-документів, які були підписані ЕП Виконавця та надіслані Замовнику, та якщо Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів не надіслав Виконавцю мотивованої відмови від підписання таких E-документів, такі E-документи вважаються підписаними обома Сторонами і набирають чинності.

Відповідно до пункту 2.10. Додаткової угоди №3 сторони домовилися, що E- документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням ЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е- документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

За умовами пункту 7.1. договору Покупець зобов`язується прийняти товар, крім випадків встановлених п.4.9., п.4.10. Договору, та оплатити його вартість у порядку, визначеному п.3.3. договору.

Згідно з п. 3.3. додаткової угоди №4 від 03.08.2023 покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50 % від вартості замовленої відповідної партії товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку-фактури від Постачальника. Решту 50 % від вартості партії товару Покупець перераховує на банківський рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня одержання відповідної партії товару Покупцем.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 10.1. договору).

На виконання умов договору позивачем у серпні-вересні місяцях 2023 року було поставлено, а Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Волиньгаз прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 825 354,00 грн. згідно видаткових накладних №СУМ83013809 від 14.08.2023 на суму 645 372,00 грн., №СУМ83015105 від 28.08.2023 на суму 16 632,00 грн., №СУМ83017509 від 28.09.2023 на суму 162 000,0 грн. та №СУМ83017585 від 17.10.2023 на суму 1350,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Суд встановив, що АТ Оператор газорозподільної системи Сумигаз 14.08.2023 був поставлений товар (костюм робочий «Газовик-1» літній у кількості 104 шт., костюм робочий «Газовик-2» у кількості 56 шт., плащ водонепроникний у кількості 45 шт., халат «Газовик-1» білий у кількості 06 шт., халат робочий «Газовик-1» жіночий у кількості 08 шт. та черевики робочі у кількості 228 пар) на загальну суму 645 372,00 грн. з ПДВ, 28.08.2023 був поставлений товар (халат робочий «Газовик-1» жіночий у кількості 02 шт., черевики робочі у кількості 06 пар та жилет сигнальний «Газовик-1» у кількості 17 шт) на загальну суму 16 632,0 грн. з ПДВ., 28.09.2023 був поставлений товар (черевики робочі, у кількості 120 пар) на загальну суму 162 000,0 грн. з ПДВ та 17.10.2023 був поставлений товар (черевики робочі, у кількості 01 пара) на загальну суму 1 350,0 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивачем були складені видаткові накладні №СУМ83013809 від 14.08.2023 на суму 645 372,00 грн., №СУМ83015105 від 28.08.2023 на суму 16 632,00 грн., №СУМ83017509 від 28.09.2023 на суму 162 000,0 грн. та №СУМ83017585 від 17.10.2023 на суму 1350,00 грн. та направлені на підпис відповідачу, зазначені накладні не були підписані АТ «Волиньгаз», але і не була відхилена.

Відповідно до пунктів 2.7 та 2.10 додаткової угоди №3 до договору товар вважається прийнятим відповідачем - АТ «Волиньгаз».

Відповідач частково оплатив товар, на суму 67 050,80 грн.

Проте, АТ «Волиньгаз» взяті на себе згідно договору поставки №13А400-13603-19/13А430-15868-19 від 10.12.2019 у зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв`язку з чим заборгувало постачальнику 758 003,20 грн.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання АТ «Волиньгаз» своїх зобов`язань позивачем 07.05.2024 на адресу АТ «Волиньгаз» було направлено претензію від 06.05.2024 №06/05-2024/2 з вимогою погасити заборгованість на загальну суму 758 003,20 грн. Зазначену вимогу боржник залишив без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору поставки №13А400-13603-19/13А430-15868-19 від 10.12.2019. Договір предметом судового розгляду не був, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи встановлені обставини, укладення між сторонами договору поставки №13А400-13603-19/13А430-15868-19 від 10.12.2019, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості 758 003,20 грн.

Сума заборгованості 758 003,20 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована відповідачем, відображається у акті звірки взаємних розрахунків від 02.10.2024, підписаному з позивачем.

Разом з цим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 84 978, 55 грн. пені, 68 534, 78 грн. інфляційних втрат, 26 186,71 грн. 3% річних.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами пункту 8.1 договору у разі порушення покупцем встановленого п. 3.3 договору строку оплати вартості товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк в межах якого нараховуються штрафні санкції встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 84 978, 55 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 25.10.2023 по 27.04.2024. по кожній накладній окремо.

Приймаючи до уваги, що право стягнення пені обумовлене умовами договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в загальній сумі 84 978,55 грн.

Водночас, відповідачем відповідно до положень законодавчих актів України реалізоване відповідне право та шляхом подання заяви по зменшення пені за вх.№01-75/7877/24 від 29.11.2024., здійснено заяву про зменшення розміру нарахованих до стягнення сум пені посилаючись при цьому, зокрема та поруч з іншим, на те, що штрафні санкції, на думку сторони, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 у справі №914/1888/19, від 26.01.2021 у справі №916/880/20, від 26.01.2021 у справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки №13А400-13603-19/13А430-15868-19 від 10.12.2019, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, введення воєнного стану на території України з 24.02.2022, суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені на 50% та стягнути їх з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" в розмірі 50 відсотків від заявленої суми, зокрема, 42 489,28 грн. пені.

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 42 489,27 грн. в задоволенні позову суд відмовляє у зв`язку із зменшенням судом розміру пені.

Разом з цим, зменшуючи розмір пені на 50%, судом враховується принцип збалансованості майнових інтересів обох сторін та нарахування позивачем 3% річних та суми індексу інфляції у справі.

Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з наданими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 68 534,78 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 01.09.2023 по 25.10.2024 та 26 186,71 грн. трьох відсотків річних за період з 25.08.2023 по 25.10.2024. - по кожній накладній окремо.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Доводи відповідача викладенні у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на викладене, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (43000, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Івана Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (40021, Сумська область, місто Суми, вулиця ЛЕБЕДИНСЬКА, будинок 13, код ЄДРПОУ 03352432) 895 213,97 грн. заборгованості в т.ч. 758 003,20 грн. основної заборгованості, 42 489,28 грн. - пені, 68 534,78 грн. інфляційних втрат, 26 186,71 грн. 3% річних та 11 252,44 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 21.01.2025.

СуддяВ. М. Дем`як