Рішення

від 15.01.2025 по справі 903/878/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2025 року Справа № 903/878/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОКОМПЛЕКС "НОВА"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВІНЕТ"

про стягнення 323 908, 62 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибули;

від відповідача: не прибули;

Встановив: 17.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТАХОКОМПЛЕКС "НОВА" через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВІНЕТ" про стягнення 323 908, 62 грн. в т.ч. 304 708,33 грн. грошових коштів, що складаються з суми надмірно сплачених грошових коштів за договором №501 від 02 квітня 2024 року, інфляційних втрат за період з 09.05.2024 до 16.10.2024 в сумі 15 179,14 грн, трьох процентів річних за період з 09.05.2024 до 16.10.2024 в сумі 4 021,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач не виконав встановленого умовами договору та вимогами законодавства обов`язку зареєструвати податкові накладні або повернути різницю між фактично сплаченими покупцем грошовими коштами та новою ціною на товар, а відтак доводить, що у відповідача з`явився обов`язок протягом трьох банківських днів з дати зміни ціни на товар повернути отримані грошові кошти, в розмірі різниці між фактично сплаченими позивачем грошовими коштами та нової ціною на товар.

Ухвалою суду від 21.10.2024 позовну заяву залишено без руху, надано заявнику строк у 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме надання суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доказів сплати судового збору у розмірі 3934, 90 грн.

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2024 усунув недоліки подачі позовної заяви, а відтак ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.11.2024.

Ухвалою суду від 25.11.2024 відкладено підготовче засідання на 18.12.2024.

Ухвалою суду від 18.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025.

15.01.2025 представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву за вх.№01-75/255/25 від 15.01.2024 про виправлення арифметичної помилки в прохальній частині позовної заяви, зокрема, в прохальній частині позовної заяви невірно зазначено стягнути 327 908,62 грн. замість вірного стягнути 323 908,62 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача за вх.№01-75/263/25 від 15.01.2025, у якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання. Ухвала суду від 18.12.2024 була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача та відповідно до довідок Господарського суду Волинської області доставлена до електронного кабінету 20.12.2024.

У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

02 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТАХОКОМПЛЕКС «НОВА» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГВІНЕТ» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №501 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору ПРОДАВЕЦЬ продає, а ПОКУПЕЦЬ купує: транспортний засіб марки MAN TG.M 18.250, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2014 р. Продавець стверджує, що на момент укладання цього договору транспортний засіб далі (т/з) не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, він не заставлений, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами. Треті особи не мають прав на транспортний засіб. Т/з оглянутий покупцем. Недоліки, які перешкоджають використанню т/з за цільовим призначенням, на момент огляду не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного т/з покупець не маєю.

Згідно пункту 2.1. договору вартість договору складає 1 828 250,00 грн. (один мільйон вісімсот двадцять вісім тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 304 708,33 гривень (триста чотири тисячі сімсот вісім гривень 33 копійки). Вартість т/з без ПДВ становить 1 523 541,67 грн.

Пунктами 2.2.-2.5. сторони погодили, що покупець проводить оплату шляхом безготівково переказу коштів на поточний рахунок продавця. Всі витрати, пов`язані з переказом коштів несе покупець. Оплата Товару проводиться в гривнях. Вид розрахунків безготівковий.

Пунктом 2.6. договору сторони погодили, що у випадку якщо продавець порушить встановлений діючим законодавством України порядок та/або строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних або якщо податкова накладна не була зареєстрована з будь-яких причин, сторони домовились, що ціна на товар за договором змінюється за наступною формулою: Ц = Цт - Цт/6. Де Ц - нова ціна на товар, Цт - ціна на товар, що визначена в договорі. Тобто ціна на товар зменшується на суму незареєстрованного податку на додану вартість, що відбувається без додаткового погодження сторонами та не потребує від сторін укладення будь-якої додаткової угоди чи виконання будь-яких інших дій. Такі зміни ціни на товар набувають чинності для сторін з наступного дня після закінчення кінцевого строку реєстрації податкової накладної. В разі зміни ціни на товар, продавець зобов`язаний протягом трьох банківських днів з дати зміни ціни на товар повернути грошові кошти отримані за товар, в розмірі різниці між фактично сплаченими покупцем грошовими коштами та нової ціною на товар.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.3. договору транспортний засіб передається Продавцем за Актом приймання-передачі, що є невід ємною частиною даного договору протягом 5 днів з дати підписання договору. Транспортний засіб вважається переданим Покупцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі та реєстрації права власності на т/з відповідно до чинного законодавства. Після передачі транспортного засобу за актом приймання-передачі. Продавець втрачає право власності на цей т/з, а Покупець приймає його у власність та без законодавчих обмежень користується та розпоряджається т/з з моменту державної реєстрації т/з в уповноважених державних органах.

02 квітня 2024 року між продавцем і покупцем було підписано акт приймання передачі до договору купівлі-продажу №501 від 02 квітня 2024 року, який підтверджує, що продавець передав, а покупець отримав транспортний засіб визначений умовами договору.

05 квітня 2024 року позивач - ТОВ "ПК "НОВА" сплатило ТОВ "ГВІНЕТ" 1 828 250,00 гривень , що підтверджується платіжною інструкцією №3472064 від 05.04.2024 долученою до матеріалів справи.

05.04.2024 право власності на транспортний засіб перереєстровано на покупця у порядку, встановленому законодавством України, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Позивач доводить, що до 05 травня 2024 року продавець був зобов`язаний зареєструвати у ЄРПН податкові накладні, однак реєстрація не відбулась і була зупинена про що свідчить квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 квітня 2024 року.

Відтак, відповідно до умов договору 06 травня 2024 року ціна товару була зменшена на суму незареєстрованного податку на додану вартість, яка відповідно до пункту 2.1. договору складає 304 708,33 гривень. Окрім того, пунктом 2.6. Договору було встановлено, що Продавець зобов`язаний протягом трьох банківських днів з дати зміни ціни на товар повернути грошові кошти отримані за товар, в розмірі різниці між фактично сплаченими покупцем грошовими коштами та нової ціною на товар.

Відповідач доводить, що строк повернення різниці між фактично сплаченими покупцем грошовими коштами та нової ціною на товар сплив 08 травня 2024 року, проте відповідач жодних дій з повернення вказаної суми не вжив.

30 вересня 2024 року позивач направив відповідачу вимогу у якій просив негайно повернути переплату за договором ТОВ «ПК «НОВА» та сплатити суму інфляційних витрат та трьох процентів річних, однак вона була залишена без належного реагування з боку відповідача.

Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 304 708,33 грн. надмірно сплачених грошових коштів, 15 179,14 грн. інфляційних втрат та 4 021,15 грн. трьох процентів річних.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до пп. 2 п. 180.1 статті 180 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування [ПДВ] платником податку є: будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця на рахунок платника податку в банку надавачу платіжних послуг як оплата товарів, або дата відвантаження товарів.

Пунктом 89, Перехідних положень ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Отже, за умови дотримання законодавства у сфері адміністрування ПДВ відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну за фактом відчуження транспортного засобу не пізніше 05 травня 2024 року.

Суд встановив, що до 05 травня 2024 року продавець був зобов`язаний зареєструвати у ЄРПН податкову накладну, однак реєстрація не відбулась і була зупинена про що свідчить квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 квітня 2024 року.

Відповідно до пункту 2.6. договору сторони погодили, що у випадку якщо продавець порушить встановлений діючим законодавством України порядок та/або строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних або якщо податкова накладна не була зареєстрована з будь-яких причин, сторони домовились, що ціна на товар за договором змінюється за наступною формулою: Ц = Цт - Цт/6. Де Ц - нова ціна на товар, Цт - ціна на товар, що визначена в договорі.

Тобто ціна на товар зменшується на суму незареєстрованного податку на додану вартість, що відбувається без додаткового погодження сторонами та не потребує від сторін укладення будь-якої додаткової угоди чи виконання будь-яких інших дій. Такі зміни ціни на товар набувають чинності для сторін з наступного дня після закінчення кінцевого строку реєстрації податкової накладної. В разі зміни ціни на товар, продавець зобов`язаний протягом трьох банківських днів з дати зміни ціни на товар повернути грошові кошти отримані за товар, в розмірі різниці між фактично сплаченими покупцем грошовими коштами та нової ціною на товар.

Згідно пункту 2.1. договору вартість договору складає 1 828 250,00 грн., в т.ч. ПДВ - 304 708,33 гривень. Вартість т/з без ПДВ становить 1 523 541,67 грн.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому з огляду на положення ст.201 Податкового кодексу України, саме на постачальника за договором покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Суд встановив, що відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 304 708,33 грн., а відтак набув право відповідно до змісту п. 2.6. договору для зміни ціни на товар, яка не потребує укладення додаткової угоди або погодження між сторонами.

Відтак, враховуючи, що відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну за фактом відчуження транспортного засобу не пізніше 05 травня 2024 року, а визначений пунктом 2.6. строк повернення різниці між фактично сплаченими покупцем грошовими коштами та нової ціною на товар сплив 08 травня 2024 року, суд враховуючи вище викладені обставини справи, дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 304 708,33 грн. надмірно сплачених грошових коштів за договором №501 від 02.04.2024, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з наданими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 15 179,14 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 09.05.2024 по 30.09.2024 та 4 021,15 трьох відсотків річних за період з 09.05.2024 по 16.10.2024.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВІНЕТ" (Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Лідавська, будинок, 4, код ЄДРПОУ 43858645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОКОМПЛЕКС "НОВА" (Харківська область, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 66, код ЄДРПОУ 34328899) 323 908,62 грн. заборгованості в т.ч. 304 708,33 грн. - надмірно сплачених коштів, 15 179,14 грн. - інфляційних втрат, 4 021,15 грн. 3% річних та 3886,91 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 21.01.2025.

Суддя В. М. Дем`як