Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/12749/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025м. ДніпроСправа № 910/12749/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (м. Київ)

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019 у розмірі 1 145 550 грн. 94 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.12.2024)

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019 у розмірі 435 553 грн. 07 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з 24.07.2024 по 31.08.2024, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 435 553 грн. 07 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 226 грн. 64 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 матеріали справи №910/12749/24 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 матеріали справи № 910/12749/24 передано для розгляду судді Фещенко Ю.В.

Крім того, від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 57641/24 від 12.12.2024), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.12.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. суду № 57848/24 від 13.12.2024), в якій він просить суд збільшити розмір позовних вимог з 435 553 грн. 07 коп. до 1 145 550 грн. 94 коп. та ціною позову вважати 1 145 550 грн. 94 коп. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що провадження у справі відкрито 12.12.2024, а отже, заява про збільшення розміру позовних вимог може бути подана у строк до 11.01.2025. Позивач, керуючись нормами процесуального права, вважає за потрібне реалізувати своє право на збільшення розміру позовних вимог, яке полягає у збільшенні розміру орендної плати (з 435 553 грн. 07 коп. до 1 145 550 грн. 94 коп.) за рахунок подовження періоду її нарахування до 31.10.2024.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Судом встановлено, що заява про збільшення розміру позовних вимог подана позивачем з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, отже вказана заява була прийнята до розгляду судом.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 59159/24 від 23.12.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- відповідно до пункту 11.1. договору оренди договір діяв до 23.07.2024 включно. Після закінчення строку дії договору майно орендарем не повернуто, Акт приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця сторонами не підписано. Орендар продовжує використовувати орендоване майно в своїй господарській діяльності в період, необхідний для відновлення договірних відносин;

- відповідач зазначає, що в позовній заяві позивачем вказано про те, що орендна плата з 24.07.2024 орендарем не сплачується, що своєю чергою є порушенням з боку орендаря умов договору, зокрема, пунктів 2.4. та 3.6. договору. До позовної заяви позивачем долучено претензії з вимогою про сплату орендної плати відповідно до пункту 3.10. договору, з урахуванням пункту 3.3. договору, за період з 24.07.2024 по 31.08.2024, а також лист АТ "Укрзалізниця" вих. № НГ-3/554 від 29.07.2024 про здійснення оплати відповідно до пункту 3.10. (сплата орендної плати у разі припинення (розірвання) договору до дати фактичного повернення майна) та пункту 8.6. договору (сплата неустойки у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов`язання щодо повернення майна). Відповідач вказує на те, що в листі АТ "Укрзалізниця" вих. № НГ-3/554 від 29.07.2024 орендодавцем заявлено вимогу про сплату орендарем потрійного розміру орендної плати, а саме: безпосередньо орендної плати, а також неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення. ТОВ "Лемтранс" розглянуло лист АТ "Укрзалізниця" вих. № НГ-3/554 від 29.07.2024 та надало відповідь вих. № 405 від 08.08.2024, відповідно до якої з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії договору, стягується неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування майном;

- користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором оренди та регулятивним нормам статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України;

- регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за найм (оренду) майна") і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно. Отже, одночасне стягнення орендної плати та неустойки за прострочення повернення орендованого майна у вигляді подвійної орендної плати, нарахованих за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) фактично є стягненням потрійного розміру орендної плати. Однак, такий підхід у регулюванні орендних правовідносин не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та суперечить положенням статті 61 Конституції України. Вказане відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом в постановах від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, а також в постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, прийнятій Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду;

- відповідач зазначає, що позивач одночасно з претензіями про сплату орендної плати звертався до відповідача з претензіями про сплату неустойки, а саме: 1) претензією АТ "Укрзалізниця" вих. № ВПридн-02/2428 від 19.08.2024 про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 24.07.2024 по 31.07.2024, що становить 141 143 грн. 04 коп. ТОВ "Лемтранс" розглянуло та надіслало відповідь вих. № 331-В від 10.09.2024 про задоволення претензії. Грошові кошти у розмірі 141 143 грн. 04 коп. перераховані на розрахунковий рахунок регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно з платіжною інструкцією № 7115 від 09.09.2024; 2) претензією АТ "Укрзалізниця" вих. № ВПридн-04/15 від 17.09.2024 про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.08.2024 по 31.08.2024, що становить 577 721 грн. 58 коп. ТОВ "Лемтранс" розглянуло та надіслало відповідь вих. № 387-В від 14.10.2024 про задоволення претензії частково. Грошові кошти у розмірі 546 929 грн. 28 коп. перераховані на розрахунковий рахунок регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно з платіжною інструкцією № 7901 від 11.10.2024. Претензійні вимоги про сплату неустойки у розмірі 30 792 грн. 30 коп. ТОВ "Лемтранс" вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пункти 3.2. та 3.3. договору щодо коригування орендної плати на індекс інфляції та збільшення орендної плати щороку на 5%, для обрахунку орендної плати за базовий місяць, який має бути взятий для обрахунку неустойки, після припинення строку дії договору не застосовуються; 3) претензією АТ "Укрзалізниця" вих. № ВПридн-04/39 від 17.10.2024 про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, що становить 586 387 грн. 40 коп. ТОВ "Лемтранс" розглянуло та надіслало відповідь вих. №434-В від 06.11.2024 про задоволення претензії частково. Грошові кошти у розмірі 546 929 грн. 28 коп. перераховані на розрахунковий рахунок регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно з платіжною інструкцією № 8388 від 05.11.2024. Претензійні вимоги про сплату неустойки у розмірі 39 458 грн. 12 коп. ТОВ "Лемтранс" вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пункти 3.2. та 3.3. договору щодо коригування орендної плати на індекс інфляції та збільшення орендної плати щороку на 5%, для обрахунку орендної плати за базовий місяць, який має бути взятий для обрахунку неустойки, після припинення строку дії договору не застосовуються; 4) претензією АТ "Укрзалізниця" вих. № ВПридн-04/44 від 13.11.2024 про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.10.2024 по 31.10.2024, що становить 596 942 грн. 38 коп., ТОВ "Лемтранс" розглянуло та надіслало відповідь вих. №483-В від 29.11.2024 про задоволення претензії частково. Грошові кошти у розмірі 546 929 грн. 28 коп. перераховані на розрахунковий рахунок регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно з платіжною інструкцією № 8880 від 27.11.2024. Претензійні вимоги про сплату неустойки у розмірі 50 013 грн. 10 коп. ТОВ "Лемтранс" вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пункти 3.2. та 3.3. договору щодо коригування орендної плати на індекс інфляції та збільшення орендної плати щороку на 5%, для обрахунку орендної плати за базовий місяць, який має бути взятий для обрахунку неустойки, після припинення строку дії договору не застосовуються. Отже, відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 8.6. договору відповідачем сплачено неустойку у подвійному розмірі орендної плати: за період з 24.07.2024 по 31.08.2024 на загальну суму 688 072 грн. 32 коп. (141 143 грн. 04 коп. + 546 929 грн. 28 коп.); за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 на загальну суму 546 929 грн. 28 коп.; за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 на загальну суму 546 929 грн. 28 коп.;

- зважаючи на те, що правовідносини сторін за договором оренди майна у разі (після) припинення договору не можуть бути врегульовані іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що позовні вимоги АТ "Укрзалізниця" до ТОВ "Лемтранс" про стягнення орендної плати за період з 24.07.2024 по 31.08.2024 у розмірі 435 553 грн. 07 коп., є необґрунтованими.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 59819/24 від 27.12.2024), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що, відповідно до пункту 3.6. договору нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном. Пунктом 3.10. договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дати фактичного повернення майна за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити орендодавцю заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції. Таким чином, укладаючи договір від 24.07.2019 № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч (далі - договір) сторони погодили, що нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном (пункт 3.6. договору), у зв`язку з чим сам факт закінчення строку дії договору не звільняє ТОВ "Лемтранс" від оплати орендної плати, адже вона нараховується та, відповідно, сплачується до моменту повернення орендованого майна. Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2019 орендарем та орендодавцем підписано Акт приймання-передачі майна, що свідчить про передачу такого майна в оренду у цю дату та початок нарахування орендної плати. З 24.07.2024 строк дії договору закінчився, але станом на теперішній час орендоване майно орендарем орендодавцю не повернуто, а орендна плата з 24.07.2024 не сплачується, що своєю чергою є порушенням з боку орендаря умов договору, зокрема, пунктів 2.4 та 3.6. та 3.10. договору. З огляду на невиконання орендарем свого зобов`язання по сплаті орендної плати за весь час фактичного користування майном, як-то передбачено пунктами 3.6. та 3.10. договору, ТОВ "Лемтранс" за період з 24.07.2024 по 31.10.2024 має сплатити орендну плату на користь АТ "Українська залізниця" у загальному розмірі 1 145 550 грн. 94 коп. з ПДВ (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 20/25 від 01.01.2025), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- орендодавцем повідомлено орендаря про припинення договору оренди без подальшої пролонгації після закінчення встановленого строку, що підтверджується позивачем, в тому числі шляхом долучення до позовної заяви листа АТ "Укрзалізниця" вих. № 577 від 08.07.2024, листа АТ "Укрзалізниця" вих. № НГ-3/554 від 29.07.2024. За змістом наведеного, із закінченням строку договору оренди, на який його було укладено, за наявності заперечень орендодавця щодо подальшого користування орендарем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані сторонами. Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву посилається на статті 626, 627, 628 Цивільного кодексу України щодо визначення умов (пунктів) договору на розсуд сторін. Однак, правова природа орендної плати безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням майном протягом певного строку (під час дії договору) і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Відповідач наголошує, що з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії договору, стягується неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування майном;

- у відзиві на позовну заяву було зазначено, що відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 8.6. договору відповідачем сплачено за договором неустойку у подвійному розмірі орендної плати: за період з 24.07.2024 по 31.08.2024 на загальну суму 688 072 грн. 32 коп. (141 143 грн. 04 коп. + 546 929 грн. 28 коп.); за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 на загальну суму 546 929 грн. 28 коп.; за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 на загальну суму 546 929 грн. 28 коп.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі; позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 11.01.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 10.02.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення орендної плати за договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019 за період з 24.07.2024 по 31.10.2024 / неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України за період з 24.07.2024 по 31.10.2024. При цьому щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та не вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо), наявність чи відсутність факту пропуску строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 24.07.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч (далі - договір, а.с.6-10), відповідно до умов пункту 1.1. якого на умовах та в порядку, визначених договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 2 467,0 кв. м, а саме: частину будівлі колісно-візкового цеху (літ. І-1, прим. № 1-1 - 1-19) структурного підрозділу "Вагонне депо Кам`янське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", розташовану у м. Кам?янське Дніпропетровської області за адресою: вул. Енергетиків, будинок 28б (двадцять вісім літера "б"), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1593940312245, одноповерхового будинку загальною площею 2 478,7 кв. м (далі - майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 99,5 % згідно з планом за поверхами, відповідно до викопіювання з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору.

Відповідно до умов пунктів 1.2., 1.3, та 1.4. договору майно належить орендодавцю на праві власності. Майно надається орендарю для його використання за цільовим призначенням - виробнича діяльність (проведення ремонту залізничного рухомого складу). Вартість майна згідно з довідкою про балансову вартість 01.04.2019 становить 4 776 519 грн. 30 коп.

У пункті 11.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін з 24.07.2019 і діє до 23.07.2024 включно та до повного виконання зобов`язань у частині здійснення розрахунків.

Відповідно до умов пункту 2.1. договору передача орендареві майна в користування здійснюється на підставі Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного згідно з формою, що є невід`ємною частиною договору (додаток 1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (у разі наявності). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.

Як убачається з матеріалів справи, об`єкт оренди було передано від орендодавця орендарю за Актом приймання-передачі майна від 24.07.2019, відповідно до змісту якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019 у будинку за адресою: м. Кам`янське, вул. Енергетиків, 28б, частину будівлі колісно-візкового цеху (літ. І-1, прим. № 1-1 - 1-19) площею 2 467,0 кв. м, згідно з планом за поверхами. Загальна площа приміщень, прийнятих в оренду: 2 467,0 кв. м. Перелік майна, як передається в користування, разом з приміщенням (парко-місця): частина будівлі колісно-візкового цеху (літ. І-1, прим. № 1-1 - 1-19) площею 2 467,0 кв. м; інвентарний номер 2620100000005; балансова вартість - 4 776 519 грн. 30 коп. Дата приймання-передачі майна в користування - 24.07.2019 (а.с.11).

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо орендної плати та компенсації витрат орендодавця, зокрема:

- розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за 1 календарний місяць користування 1 кв. м майна - 54 грн. 87 коп., крім того ПДВ - 10 грн. 97 коп., а всього з ПДВ - 65 грн. 84 коп. (пункт 3.1. договору);

- загальний розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування майном становить 135 360 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 27 072 грн. 00 коп., а всього з ПДВ - 162 432 грн. 00 коп. (далі - орендна плата). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (пункт 3.2. договору);

- орендна плата щороку автоматично збільшується на 5 % від ставок, що діяли за попередній рік оренди через рік з дати укладення договору. При цьому сторони погодилися, що така зміна розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до нього договору (пункт 3.3. договору);

- орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за Актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20-го числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором (пункт 3.4. договору);

- нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном (пункт 3.6. договору).

Як було зазначено вище, у пункті 11.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін з 24.07.2019 і діє до 23.07.2024 включно та до повного виконання зобов`язань у частині здійснення розрахунків.

При цьому у розділі 2 договору сторонами були визначені умови, зокрема, щодо повернення орендованого майна, а саме:

- орендар не пізніше останнього дня строку дії договору зобов`язаний повернути, а орендодавець прийняти майно за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця, що складається сторонами відповідно до форми (додатку 2 до договору). Майно має бути повернуто з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна без нанесення шкоди цьому майну, в стані не гіршому, ніж на момент прийняття майна в оренду за Актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, з урахуванням його нормального зносу. У випадку погіршення стану майна понад нормальний знос або його знищення орендар повинен за вибором орендодавця відновити майно до відповідного стану або відшкодувати орендодавцю вартість пошкодженого або знищеного майна з вини орендаря (пункт 2.4. договору);

- майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання Акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (у разі наявності) (додаток 2) (пункт 2.5. договору).

Як зазначив позивач у позовній заяві, 24.07.2024 строк дії договору закінчився, але орендоване майно не було повернуто орендодавцю та орендна плата з 24.07.2024 орендарем не сплачується, що є порушенням умов договору, зокрема, пунктів 2.4 та 3.6. договору. У зв`язку з вказаними обставинами позивачем здійснено розрахунок орендної плати за весь час фактичного користування майном, що передбачено пунктом 3.6 договору, за розрахунком позивача за період з 24.07.2024 по 31.10.2024 підлягає сплаті відповідачем орендна плата в загальній сумі 1 145 550 грн. 94 коп.

Відповідач проти задоволення позовних вимог позивача заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем (орендодавцем) заявлено вимогу про сплату орендарем потрійного розміру орендної плати за період з 24.07.2024 по 31.10.2024, при цьому неустойка, розрахована на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за період з 24.07.2024 по 31.10.2024 була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Вказане і є причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначає позивач, та що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, позивач повідомив відповідача, що не має наміру продовжувати дію договору оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019, у зв`язку з чим листом №НГ-3/554 від 29.07.2024 повідомив відповідача про необхідність повернення орендованого майна та про необхідність здійснення оплати за весь час його фактичного використання.

Таким чином, з урахуванням пункту 11.1 договору, договір оренди нерухомого майна №ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019 є припиненим з 24.07.2024.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом та що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи судом, відповідач після закінчення строку дії договору (23.07.2024) не повернув орендоване майно позивачу.

Відповідач доказів вжиття ним заходів щодо своєчасного повернення об`єкта з оренди після закінченням строку договору, а саме: у спірний період з 24.07.2024 по 31.10.2024, чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні, суду не надав.

Суд відзначає, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини в порушенні зобов`язань орендаря негайно повернути орендодавцю майно, яке є предметом оренди, після закінчення строку дії відповідного договору оренди.

Отже відсутні підстави для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за таке порушення.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору, а саме: у спірний період з 24.07.2024 по 31.10.2024 відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після закінчення строку дії договору.

Так, відповідно до вимог частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вказані вимоги закону кореспондуються з положеннями пункту 8.6 договору, в якому сторони погодили, що у разі невиконання обов`язку щодо повернення майна орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов`язання щодо повернення.

Як убачається за матеріалів справи, після закінчення строку дії договору позивачем щомісяця надсилались відповідачу претензії щодо сплати неустойки у подвійному розмірі орендної плати, а саме:

1) претензія вих. № ВПридн-02/2428 від 19.08.2024 про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 24.07.2024 по 31.07.2024, що становить 141 143 грн. 04 коп. (а.с.77). Як убачається з матеріалів справи, вказана претензія була у повному обсязі задоволена відповідачем, про що відповідач повідомив позивача листом № 331-В від 10.09.2024 (а.с.78). Неустойка за період з 24.07.2024 по 31.07.2024 в сумі 141 143 грн. 04 коп. була сплачена відповідачем у повному обсязі згідно з платіжною інструкцією № 7115 від 09.09.2024 на суму 141 143 грн. 04 коп. (а.с.81);

2) претензія вих. № ВПридн-04/15 від 17.09.2024 про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.08.2024 по 31.08.2024, що становить 577 721 грн. 58 коп. (а.с.82). Як убачається з матеріалів справи, вказана претензія була частково задоволена відповідачем, про що відповідач повідомив позивача листом № 387-В від 14.10.2024 (а.с.83), в якому зазначив, що ТОВ "Лемтранс" вважає безпідставним коригування орендної плати на індекс інфляції та збільшення орендної плати щороку на 5% для визначення орендної плати за базовий місяць, який має бути взятий під час розрахунку неустойки після припинення строку дії договору, оскільки пункти 3.2. та 3.3. договору після припинення строку дії договору не застосовуються. Неустойка за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 в сумі 546 929 грн. 28 коп. була сплачена відповідачем згідно з платіжною інструкцією № 7901 від 11.10.2024 на суму 546 929 грн. 28 коп. (а.с.86);

3) претензія вих. № ВПридн-04/39 від 17.10.2024 про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, що становить 586 387 грн. 40 коп. (а.с.87). Як убачається з матеріалів справи, вказана претензія була частково задоволена відповідачем, про що відповідач повідомив позивача листом № 434-В від 06.11.2024 (а.с.88), в якому зазначив, що ТОВ "Лемтранс" вважає безпідставним коригування орендної плати на індекс інфляції та збільшення орендної плати щороку на 5% для визначення орендної плати за базовий місяць, який має бути взятий під час розрахунку неустойки після припинення строку дії договору, оскільки пункти 3.2. та 3.3. договору після припинення строку дії договору не застосовуються. Неустойка за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 в сумі 546 929 грн. 28 коп. була сплачена відповідачем згідно з платіжною інструкцією № 8388 від 05.11.2024 на суму 546 929 грн. 28 коп. (а.с.91);

4) претензія вих. № ВПридн-04/44 від 13.11.2024 про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.10.2024 по 31.10.2024, що становить 596 942 грн. 38 коп. (а.с.92). Як убачається з матеріалів справи, вказана претензія була частково задоволена відповідачем, про що відповідач повідомив позивача листом № 483-В від 29.11.2024 (а.с.94), в якому зазначив, що ТОВ "Лемтранс" вважає безпідставним коригування орендної плати на індекс інфляції та збільшення орендної плати щороку на 5% для визначення орендної плати за базовий місяць, який має бути взятий під час розрахунку неустойки після припинення строку дії договору, оскільки пункти 3.2. та 3.3. договору після припинення строку дії договору не застосовуються. Неустойка за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 в сумі 546 929 грн. 28 коп. була сплачена відповідачем згідно з платіжною інструкцією № 8880 від 27.11.2024 на суму 546 929 грн. 28 коп. (а.с.96).

У той же час, як зазначає позивач, укладаючи договір № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019, сторони погодили, що нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном (пункти 3.6. та 3.10. договору), у зв`язку з чим позивач у відповідності до положень пунктів 3.6. та 3.10. договору розрахував та заявив до стягнення орендну плату за період фактичного користування майном в період з 24.07.2024 по 31.10.2024 в сумі 1 145 550 грн. 94 коп.

Суд вважає вказані вимоги позивача такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Враховуючи вказане, суд визнає обґрунтованими заперечення відповідача в частині неправомірності сплати в період з 24.07.2024 по 31.10.2024 фактично потрійної орендної плати, а саме: орендної плати, розрахованої та заявленої до стягнення у даній справі, а також неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, розрахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (яка у даній справі була сплачена відповідачем у повному обсязі до моменту звернення із позовом до суду).

З описаних вище підстав, судом приймаються до уваги заперечення відповідача в частині безпідставності застосування положень пунктів 3.2. та 3.3. договору під час розрахунку неустойки за період з 24.07.2024 по 31.10.2024, оскільки договір є припиненим 23.07.2024, а вказані положення договору регулюють відносини правомірного користування річчю. При цьому, як було зазначено вище, відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Судом також встановлено, що неустойки, яка підлягала сплаті за період неправомірного користування майном у період з 24.07.2024 по 31.10.2024, у відповідності до вимог частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, була у повному обсязі сплачена відповідачем до моменту звернення позивача із даним позовом до суду відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, а саме:

- платіжної інструкції № 7115 від 09.09.2024 на суму 141 143 грн. 04 коп. із призначенням платежу "оплата неустойки за оренду майна за претензією № ВПридн-02/2428 від 19.08.2024 за договором № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019, без ПДВ" (а.с. 81);

- платіжної інструкції № 7901 від 11.10.2024 на суму 546 929 грн. 28 коп. із призначенням платежу "оплата неустойки за оренду майна за претензією № ВПридн-04/15 від 17.09.2024 за договором № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019, без ПДВ" (а.с. 86);

- платіжної інструкції № 8388 від 05.11.2024 на суму 546 929 грн. 28 коп. із призначенням платежу "оплата неустойки за оренду майна за претензією № ВПридн-04/39 від 17.10.2024 за договором № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019, без ПДВ" (а.с. 91);

- платіжної інструкції № 8880 від 27.11.2024 на суму 546 929 грн. 28 коп. із призначенням платежу "оплата неустойки за оренду майна за претензією № ВПридн-04/44 від 13.11.2024 за договором № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019, без ПДВ" (а.с. 96).

Слід також наголосити, що розрахунок неустойки щомісяця за період з 24.07.2024 по 31.10.2024 здійснювався самим позивачем та зазначався ним у претензіях, які щомісяця надсилались відповідачу (а.с.77, 82, 87, 92). При цьому, як було зазначено вище, судом визнано неправомірним застосування положень пунктів 3.2. та 3.3. договору під час розрахунку неустойки за період з 24.07.2024 по 31.10.2024, у зв`язку з чим судом визнається правомірною сплата відповідачем неустойки у зазначених вище (визначених відповідачем) сумах.

Господарський суд вважає за необхідне наголосити також на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи вказане, з приводу правової позиції позивача, наявних у матеріалах справи доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог щодо стягнення орендної плати за договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019 у розмірі 1 145 550 грн. 94 коп., у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення орендної плати за договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-006/НКМ-дч від 24.07.2019 у розмірі 1 145 550 грн. 94 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.12.2024) - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 21.01.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко