Ухвала

від 21.01.2025 по справі 904/222/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

21.01.2025 Справа № 904/222/25

за позовом Фізичної особи - підприємця Вагана Дмитра Володимировича, м. Дніпро

до 1. Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

2. Фізичної особи - підприємця Христиченка Костянтина Леонідовича, м. Дніпро

про забезпечення позову до пред`явлення позову

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець Ваган Дмитро Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, у якій просить застосувати заходи забезпечення позову, шляхом заборони Комунальному підприємству "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, фізичній особі-підприємцю Христиченку К.Л. та будь-яким іншім особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з перешкоджанням у праві Фізичної особи - підприємця Вагана Дмитра Володимировича в організації, експлуатації, користуванні, управління та розпорядження майданчиком для паркування, розташованим за адресою: м. Дніпро, вул. Комбрига Петрова, в районі буд. 5, який на теперішній час експлуатується фізичною особою - підприємцем Ваганом Д.В на підставі договору № 467 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 22.07.2021, та Акту приймання-передачі майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Комбрига Петрова, в районі 6уд. 5 від 22.07.2021 до вирішення спору по позовній заяві фізичної особи - підприємця Вагана Д.В.

Заява обґрунтована тим, що між Фізичною особою - підприємцем Ваганом Дмитром Володимировичем та Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради укладено договір № 467 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 22.07.2021, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Комбрига Петрова, в районі 6уд. 5, який відповідно до акту приймання-передачі від 22.07.2021 передано у користування заявнику та який наразі останнім експлуатується. Заявник вказує, що починаючи з 22.07.2021 та по теперішній час вкладав значні кошти на благоустрій даного майданчика для паркування. Заявник зазначає, що 27.12.2024 йому зателефонувала невідома особа, яка представилася представником фізичної особи-підприємця Христиченка Костянтина Леонідовича, а також повідомила про те, що між фізичною особою-підприємцем Христиченком Костянтином Леонідовичем та Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради укладено договір № 467 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 19.12.2024 та Акт приймання-передачі майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності від 19.12.2024, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Комбрига Петрова, в районі буд. 5, загальною площею 126,5 кв.м, тобто за такої самою адресою та за тим самим місцезнаходженням. Також заявник зауважує, що вказана особа почала вимагати звільнити зазначений вище майданчик. Заявник звертає увагу, що на його прохання надати для огляду договір № 467 ОП від 19.12.2024 та Акт приймання-передачі майданчику від 19.12.2024 останній скинув на Вайбер скановану копію зазначеного вище договору та акту, з якого заявнику стало відомо про те, що нібито 19.12.2024 було проведено засідання конкурсної комісії з визначення операторів - суб`єктів господарювання будь-якої форми власності, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, і того ж дня, тобто 19.12.2024, на підставі витягу з протоколу від 19.12.2024 №6 зазначеного вище засідання конкурсної комісії, було укладено договір № 467 ОП від 19.12.2024 та акт приймання-передачі майданчику від 19.12.2024 між фізичною особою-підприємцем Христиченком Костянтином Леонідовичем та Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради.

Заявник стверджує, що не отримував від Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради будь-якого повідомлення/листа/правочину тощо про нібито припинення терміну дії договору № 467 ОП від 22.07.2021, а також не підписував акту про повернення майданчику. Заявник звертає увагу, що під час дії договору № 467 ОП від 22.07.2021 Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради було укладено ще один договір № 467 ОП від 19.12.2024 стосовно того ж самого майданчика для паркування.

Предметом майбутнього позову заявник вказує - визнання недійсним договору № 467 0П "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 19.12.2024 та акту приймання-передачі майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності від 19.12.2024, укладених між фізичною особою-підприємцем Христиченком Костянтином Леонідовичем та Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради.

Заявник вказує, що вжиття наведених заходів забезпечення позову у вказаний спосіб спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.

Розглянувши матеріали заяви, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову з урахуванням їх розумності, обґрунтованості та адекватності, збалансованості інтересів сторін, суд вважає подану Фізичною особою - підприємцем Ваганом Дмитром Володимировичем заяву про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову (частина 3 ст. 13 ГПК України).

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується забороною відповідачам вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд враховує, що предметом спору за майбутнім позовом, який заявник має намір подати до суду, буде визнання недійсним договору № 467 0П "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 19.12.2024 та акту приймання-передачі майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності від 19.12.2024, укладених між фізичною особою-підприємцем Христиченком Костянтином Леонідовичем та Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради.

Крім того, заявник посилається на наявність у відповідачів можливості у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, розпоряджатись спірним об`єктом на користь інших осіб, що призведе до неможливості позивачем, у випадку задоволення позову, відновити своє право в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Проте, суд має за необхідне зазначити, що вказані твердження заявника є лише його припущеннями про можливе вчинення дій в майбутньому відповідачами чи іншими особами та можливе в майбутньому порушення його прав.

Також, за відсутності доведеності заявником факту вчинення таких дій у даний час відповідачем чи іншими особами, заявником сформовано і вимоги про заборону вчиняти "будь-які" дії, а не певні дії, направлені на організацію та/або проведення торгів (аукціону), а також оформлення їх результатів, у тому числі вже призначених, щодо об`єктів спірного нерухомого майна.

Отже, інтерес, про захист якого просить заявник, якщо ним буде поданий позов, не можна вважати адекватним, оскільки враховуючи співвідношення порушеного права з майновими наслідками заборони відповідачам вчиняти певні не відповідають одне одному, тобто є неспівмірними.

Суд зауважує, що заява не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у відповідній справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Фізичної особи - підприємця Вагана Дмитра Володимировича про вжиття заходів до забезпечення позову.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Вагана Дмитра Володимировича про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 21.01.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Ярошенко