Ухвала

від 21.01.2025 по справі 905/30/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

21.01.2025 № 905/30/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали позовної заяви Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради (65091, Одеська область, м. Одеса, вул. Косовського, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 25830211)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБОРД» (85287, Донецька область, Бахмутський район, сел. Щербинівка, вул. Центральна, буд. 2; код ЄДРПОУ 32970981)

про зобов`язання виконати умови п. 4.2.12 договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №8-рд від 14.11.2011, -

В С Т А Н О В И В

Комунальна установа «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБОРД» про зобов`язання виконати умови п. 4.2.12 договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №8-рд від 14.11.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем п. 4.2.12 договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №8-рд від 14.11.2011 в частині приведення рекламного засобу у належний стан після проведення демонтажних робіт, у зв`язку з чим позивач просить зобов`язати відповідача привести місця розміщення рекламних засобів у належний стан після демонтажу шляхом прибирання з території, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеса, фундаментів наземних стаціонарних конструкцій (залізобетонних блоків), відновлення твердого покриття та трав`яного покрову за адресами згідно наведеного у позовній заяві переліку.

Дослідивши матеріли справи, суд дійшов висновку про необхідність направлення справи № 905/30/25 на розгляд Господарському суду Одеської області з огляду на наступне.

Згідно зі ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За загальним правилом, перебаченим ч. 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

У той же час відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. При цьому ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Згідно з ч. 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

У постанові Верховний Суд у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 зробив висновок, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна і стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Відповідно до п. 2.1 доданого до позовної заяви договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №8-рд від 14.07.2011 позивач надає відповідачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Тобто спір між учасниками справи виник у правовідносинах щодо виконання договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів безпосередньо за місцезнаходженням місць на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам. При цьому до предмету доказування у даній справі входить, в тому числі, і питання про належне виконання робіт з приведення місця розміщення рекламних засобів у належний стан після демонтажу за адресами, визначеними у додатках до вказаного договору.

Отже вимога позивача є нерозривно пов`язаною з виконанням зобов`язання відповідачем за договором за місцезнаходженням нерухомого майна позивача, яке відповідач повинен привести у належний стан відповідно до умов п. 4.2.12 договору.

Таким чином суд доходить висновку, що підсудність у даному випадку визначається за правилами п.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, тобто за місцезнаходженням майна, тому дана справа належить до юрисдикції (підсудності) Господарського суду Одеської області.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає справу на розгляд іншому суду.

Відповідно до частини 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів .

Суд зазначає, що передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Також складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

З огляду на викладене, Господарський суд Донецької області вважає за необхідне передати позовну заяву Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області за територіальною підсудністю для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Передати позовну заяву Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБОРД» про зобов`язання ТОВ «ЄВРОБОРД» привести місця розміщення рекламних засобів у належний стан після демонтажу, шляхом прибирання з території, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, фундаментів наземних стаціонарних конструкцій (залізо-бетонних блоків), відновлення твердого покриття та трав"яного покрову - за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області (65119, м. Одеса, пров. Шевченка, 29).

Ухвала набрала законної сили в день її винесення судом 21.01.2025.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман