Рішення

від 21.01.2025 по справі 905/943/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2025р. Справа №905/943/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський «Райагрохім», м.Дніпро

до відповідача держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

про стягнення майнової шкоди

Суддя Левшина Г.В.

за участю секретаря судового засідання Ревенко Д.С.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

1. Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Володарський «Райагрохім», м.Дніпро, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, за змістом якого просить суд стягнути майнову шкоду, завдану у зв`язку зі збройною агресією, що складається з реальних збитків в розмірі 1281491,00 доларів США, що еквівалентно 48550829,00 грн. та упущеної вигоди у розмірі 152000,00 доларів США, що еквівалентно 5758702,00 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати за послуги з проведення оцінки реальних збитків та упущеної вигоди у розмірі 150000,00 грн.

2. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:

Ухвалою суду від 15.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/943/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.08.2024 року о 12:00 год.; встановлено повідомити відповідача про відкриття провадження у справі шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті Судової влади України; запропоновано відповідачу надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду), протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; явку у підготовче засідання учасників справи визнано не обовязковою.

У підготовче засідання 26.08.2024р. в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, надав пояснення по суті справи. Відповідач в засідання суду не з`явився, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 26.08.2024р. відкладено підготовче засідання на 23.09.2024 року об 11:15 год.; встановлено повідомити відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті Судової влади України; запропоновано відповідачу надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду), направити відзив позивачу.

У підготовче засідання 23.09.2024р. сторони не з`явились; відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 23.09.2024р. відкладено підготовче засідання на 11.11.2024 року об 11:00 год.; зобов`язано позивача до дати підготовчого засідання здійснити переклад ухвал суду від 15.07.2024р., 26.08.2024р. та 23.09.2024р., позовної заяви з додатками на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та направити копії такого перекладу засобами поштового зв`язку на адресу будь-якого посольства Російської Федерації в іншій державі; надати суду докази здійснення перекладу з належним чином оформленими доказами поштового направлення.; встановлено повідомити відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті Судової влади України; запропоновано відповідачу надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду), направити відзив позивачу.

У зв`язку з перебуванням судді Левшиної Г.В. у відпустці 11.11.2024р. з метою проходження тестування когнітивних здібностей кандидатів у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, підготовче засідання, ухвалою суду від 25.10.2024р. призначено підготовче засідання у справі на 13.11.2024 року о 10:30 год.

У підготовче засідання 13.11.2024р. сторони не з`явились; позивач докази виконання вимог ухвали суду від 23.09.2024р. не надав.

Ухвалою суду від 13.11.2024р. відкладено підготовче засідання на 17.12.2024 року об 11:15 год., зобов`язано позивача до дати підготовчого засідання здійснити переклад ухвал суду від 15.07.2024р., 26.08.2024р. 23.09.2024р. та 13.11.2024р., позовної заяви з додатками на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та направити копії такого перекладу засобами поштового зв`язку на адресу будь-якого посольства Російської Федерації в іншій державі; надати суду докази здійснення перекладу з належним чином оформленими доказами поштового направлення; запропоновано відповідачу надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду), направити відзив позивачу.

16.12.2024р. через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду та долучено до матеріалів справи копії нотаріально засвідченого перекладу російською мовою ухвал господарського суду Донецької області від 15.07.2024р., 26.08.2024р. 23.09.2024р. та 13.11.2024р. у справі №905/943/24, а також докази, на підтвердження відправлення відповідних документів на адресу посольства Російської Федерації у Польщі (фіскальний чек про відправлення, опис вкладення у цінний лист з відбитком печатки АТ «Укрпошта» від 14.12.2024р.).

У підготовче засідання 17.12.2024р. сторони не з`явились; відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 17.12.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.01.2025 року об 11:00 год.

У судове засідання 21.01.2025р. сторони не з`явились; відповідач відзив на позов не надав.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, правом на подання відзиву не скористався.

В свою чергу, до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992р., прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992р. шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022р. "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022р. припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022р. щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022р.) 24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

За наведених обставин, суд не має можливості для направлення судових рішень ані безпосередньо на адресу відповідача, ані шляхом направлення доручення, ані іншими дипломатичними каналами.

З метою дотримання основних засад господарського судочинства, суд вжив всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про наступні дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Призначення судом кожної дати підготовчого засідання, а також судового засідання щодо розгляду справи по суті, здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи та повідомити суд про своє відношення до позову.

Протягом розгляду справи судом повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі через оголошення, розміщені на офіційному вебпорталі «Судова влада України» в порядку, передбаченому частинами 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Також, позивачем на виконання вимог ухвали суду було направлено копії перекладу позовної заяви з додатками та процесуальних документів у справі на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності до відповідача через його представницький орган засобами поштового зв`язку до Посольства Російської Федерації у Польській Республіці.

Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача про сутність розглядуваної справи, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для надання суду своїх аргументів щодо суті справи.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписом ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

3. Встановлені судом обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Володарський «Райагрохім» (код ЄДРПОУ 05488319) є правонаступником товариства з додатковою відповідальністю «Володарський «Райагрохім», яке в свою чергу є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Володарський «Райагрохім», що було зареєстроване як юридична особа 28.12.1995 року.

Основним видом діяльності позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); допоміжна діяльність у рослинництві; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Місцезнаходженням вказаної юридичної особи станом на теперішній час є: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Вернадського Володимира, буд. 35П, кв.16.

Натомість адресою провадження господарської діяльності ТОВ «Володарський «Райагрохім», де розташоване все майно товариства та орендовані ним землі, є Донецька область, Маріупольський район, смт. Нікольське.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжений.

22.12.2022р. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій наказом №309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого з 05.03.2022р. і до цього часу вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко і с. Пікузи окупована Російською Федерацією.

На підставі наказу №1 від 05.03.2022р. директора товариства «Про зупинення діяльності підприємства» у зв?язку з тим, що всі активи товариства (потужності товариства), його майно, будівлі та споруди, транспортні засоби, паливно-мастильні матеріали, готова продукція, посівні матеріали та ін. знаходяться на території Донецької області, Маріупольський район, Нікольська селищна територіальна громада, смт. Нікольське, вул. Паркова, буд 1А, наймані працівники залишились проживати на території Нікольської селищної територіальної громади та по причині неможливості ведення польових робіт на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Маріупольського району Донецької області у зв?язку з тим, що вони розташовані на території, яка є тимчасово окупованою Російською Федерацією, було вирішено зупинити діяльність ТОВ «Володарський «Райагрохім» та зупинити експлуатацію земельних ресурсів, визначених в додатку 1 до цього наказу.

Так, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України товариством були втрачені усі активи, до складу яких входили:

1. Комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою Донецька обл., Маріупольський (колишня назва Нікольський/Володарський) район, смт. Нікольське (колишня назва смт. Володарське), вул. Паркова (колишня назва Советська), буд. 1А, що належали позивачу на праві власності та складались з наступного: центральна майстерня, літ.А-2, загальною площею 2464,1 кв.м.; прибудова літ, А'-1; сходи, літ. а; сходи, літ. а'; гараж з профілакторієм, літ. Б-2, загальною площею 1350,2 кв.м.; гараж, літ. Б'-1; гараж, літ. Б2-1; сходи, літ. б; виробничо-лабораторний корпус, літ. В-2, загальною площею 630 кв.м.; підвал, літ. В/п; тамбур, літ. в-1; прибудова, літ. в'-1; прибудова, літ. в2-1; ганок, літ. в3; сходи, літ. в4; склад нафтопродуктів, Д-1, загальною площею 15,3 кв.м.; контрольно-пропускний пункт, літ. Е-1, загальною площею 194,3 кв.м.; навіс, літ. Е'-1; оглядова яма, літ с/я; огорожа, літ. 1-3; мостіння, літ. І; мостіння, літ. II; колодязь, літ. К; моєчна, літ. Г; навіс, літ. Ж; майданчик для завантаження та розвантаження техніки, літ.3; майданчик, літ.з; трансформаторна підстанція, літ. ТП. Наведене підтверджується долученою до матеріалів справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №255917130 від 11.05.2021р.;

2. 378 земельних ділянок (поля №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №10, №11, №12, №13, №18, №20, №21, №22, №23, №25, №26, №28), загальною площею 636,229 га, що знаходились у позивача у користуванні на праві оренди у відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №295173660 від 18.01.2022р. та Довідки про ідентифікаційні дані земельних ділянок, що використовуються товариством;

3. Біологічні активи, що знаходяться на земельних ресурсах (Довідка - зведена характеристика земельних ресурсів, на яких знаходяться біологічні активи (незавершене виробництво рослинництва), що зазнало шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації);

4. Незавершене сільськогосподарське виробництво рослинництва на земельних ділянках у відповідності до Зведеної таблиці виробничої собівартості незавершеного сільськогосподарського виробництва рослинництва;

5. Основні засоби, втрачені товариством у відповідності до оборотно-сальдової відомості по рахунку 104, а саме: борона БП-4.0 причіпна; борона БПН-12 "Метелик"; борона роторна навісна БРН-6А; борона шлейфова гідравлічна БШГ-9; бочка обприскувача ОП-2000; БФП SAMSUNG SCX\3205ЛАЗ-Й; БФП Лазерний; ваги автомобільні тензометричні ВПТА-40-9 естакадні; завантажувач сівалок 3С-30М; заправочний модуль ДТ; зерноочищувальна машина ОВС-25; компресор МТ 10; кран-балка опорна; кран-балка; кран-балка 11,0 м; кран-балка 16 м; кран-балка 4,2 м; ковальське горно; культиватор АК-8,5; культиватор просапних культур КПК-5,6; ЛДГ-15; навісна дискова борона Catros 4003 Spesial RUCA021; навісний оборотний плуг; начіпне обладнання для плуга; ноутбук HP Presario CQ56-171SR; ноутбук SAMSUNG NP-PV510 (NP-PV510-AO1UA); ноутбук Е627; обприскувач; обприскувач (1); обприскувач шланговий; оприскувач шланговий причепний ОПК 3000-24; плуг (1); плуг (2); пневматический молот; навантажувач; посівний комплекс; прес гідравлічний; принтер Самчунг; пристрій для транспортування сівалок ПТС-3; причіп 2ПТС-4; причіп ГАРЗ-ПР Б-1; протравлювач Господар; розприскувач мін. добрив; розкидач мінеральних добрив; зварювальний апарат; зварювальний трансформатор 1; зварювальний трансформатор 2; сейф; Система Trimble EZ-Guide 250 антеною AG-15; система відеоспостереження; сівалка HORSCH Maestro 8DV; сівалка пневматична Plenter 3М; станок горизонтально-фрезерний; станок заточний (1); станок заточной (2); станок ножиці; станок свердлильний; станок свердлильний 2M112 /1; станок свердлильний 2M112 /2; станок токарно-гвинторізний 1K-62(1); станок токарно-гвинторізний 1K-62(2); станок точильно-шліфувальний; станок шліфувальний 3К634; стенд обдирочно-шліфувальний; стіл зварювальника (1); стіл зварювальника (2); зчіпка; візок Э-312; трактор CASE IH Maxxum 125, новий; трактор Case IH Puma 210; трактор Беларус-892 (1); трактор Беларус-892 (2); трактор МТЗ 80 (1); трактор Т-150K; трактор ХТЗ-17221-19-31; трактор ЮМЗ-6КЛ; транспортний пристрій роторної борони БРН-6; шафа зарядка; щит Е52213; електротельфер;

6. Транспорті засоби, що належать позивачу на праві власності у відповідності до оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 та долучених до матеріалів справи реєстраційних документів, а саме: автомобіль Toyota RAV4 2019 року випуску, НОМЕР_1 ; КАМА3 - 55102 (2) 1991 року випуску; причіп СЗАП-8327 (1) 1988 року випуску; причіп СЗАП-8327 (2) 1988 року випуску;

7. Товарно-матеріальні цінності, посівні матеріали та готова продукція по рахунках 201, 203, 207, 208, 209, 271, 276.

За фактом знищення та/або втрати майна ТОВ «Володарський «Райагрохім» подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, відомості про подію внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №42023050000000476 від 15.11.2023р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України).

З метою визначення та підтвердження розміру збитків, спричинених збройною агресією Російської Федерації на території України, позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Жирова А.К. для надання послуг з визначення розміру реальних збитків внаслідок втрати у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації основних засобів, ТМЦ та біологічних активів, а також упущеної вигоди від неможливості провадження господарської діяльності внаслідок зупинки експлуатації земельних ресурсів.

Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності - ФОП Жирова А.К., викладеного у Звіті №1-10.01/24 від 19.02.2024р., розмір реальних збитків Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський «Райагрохім» внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти Україні станом на 30.01.2024р. від втрати основних засобів, ТМЦ та біологічних активів, що належать та обліковуються на балансі товариства, становить 48550829,00 грн., що еквівалентно за курсом Національного банку України на дату оцінки 1281491,00 доларам США, у тому числі:

- будівлі та споруди (8 найменувань) 14281809,00 грн.;

- машин та обладнання (80 найменувань) 14415129,00 грн.;

- транспортні засоби (4 найменування) 1187353,00 грн.;

- сировина та матеріали (18 найменувань) 71632,00 грн.;

- паливно-мастильні матеріали (81 найменування) 1825449,00 грн.;

- запасні частини (22 найменування) 23978,00 грн.;

- добрива (29 найменувань) 8822932,00 грн.;

- інші матеріали (1 найменування) 3846,00 грн.;

- готова продукція (6 найменувань) 3621195,00 грн.;

- посівний матеріал (4 найменувань) 875401,00 грн.;

- біологічні активи (на полях №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №10, №11, №12, №13, №18, №20, №21, №22, №23, №25, №26, №28) 3422105,00 грн.

Розмір збитків у вигляді упущеної вигоди (у вартісному виразі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський «Райагрохім» від неможливості провадження господарської діяльності внаслідок зупинки експлуатації у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації земельних ресурсів (земельних ділянок загальною площею 636,229 га), що знаходяться в користуванні ТОВ «Володарський «Райагрохім», з урахуванням округлення, станом на 30.01.2024р. складає 5758702,00 грн., що еквівалентно за курсом Національного банку України на дату оцінки 152000,00 доларам США.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

4. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Відповідно ч.1 ст.49 Закону України «Про міжнародне приватне право», права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Аналогічна за змістом норма викладена у статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

В цій справі спір виник між юридичною особою - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту - позивачу.

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.

Окрім того, відповідно до ч.8 ст.29 Господарського процесуального кодексу України для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

За таких умов, наведений спір підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ч.3 ст.386 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022р. військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує ст. 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно-визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022р. у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022р., якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022р. "Про Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022р., геноцидом Українського народу, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

За таких умов, в силу положень національного законодавства України, у тому числі і міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача щодо проведення так званої "спеціальної воєнної операції" є за своєю суттю актом збройної агресії відповідача по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

За загальним правилом обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за заподіяну шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень матеріального закону. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №210/4458/15-ц, у якій висловлено правову позицію, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України не потребує встановлення в судовому порядку.

При цьому, на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди: діє презумпція вини, тобто відсутність вини у заподіянні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, в постанові від 21.04.2021р. у справі №648/2035/17-ц.

На підставі ч.5 ст.5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст.32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст.48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 08.06.1977), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст.51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 передбачає, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 08.06.1977), що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того, на підставі ст.57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 08.06.1977), при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.

Згідно ч.9 ст.5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.75 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Окрім того обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Із наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що саме внаслідок дій збройних сил Російської Федерації та окупацією Маріупольського району Донецької області, усі активи позивача, до складу яких входило нерухоме майно, машини та обладнання, транспортні засоби, товарно-матеріальні запаси, які належали позивачу на праві власності, були незаконно захоплені та втрачені власником.

Таким чином, суд вважає, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Щодо розміру заявлених збитків суд зазначає наступне.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно пп.18 п.2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Визначення шкоди та збитків здійснюється відповідно до Методики визначення шкоди та обліку збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за №1522/38858 (далі - Методика), яка є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності.

Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Незалежна оцінка збитків забезпечується суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою (п.7 Методики).

Відповідно до пунктів 8, 9 Методики об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Отже, розмір збитків визначається у доларах США з гривневим еквівалентом.

Так, відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності - ФОП Жирова А.К., викладеного у Звіті №1-10.01/24 від 19.02.2024р., розмір реальних збитків Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський «Райагрохім» внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти Україні станом на 30.01.2024р. від втрати основних засобів, ТМЦ та біологічних активів, що належать та обліковуються на балансі товариства, становить 48550829,00 грн., що еквівалентно за курсом Національного банку України на дату оцінки 1281491,00 доларам США.

На підставі долучених до звітів відповідних документів, судом було встановлено, що суб`єкт оціночної діяльності Фізична особа-підприємець Жиров Андрій Костянтинович є кваліфікованим та сертифікованим фахівцем, якому дозволена практична оціночна діяльність з такого напрямку оцінки майна як оцінка об`єктів у матеріальній формі.

У господарського суду відсутні докази, які свідчать про невиконання або неналежне виконання обов`язків, покладених на суб`єкта оціночної діяльності Жирова А.К. при проведенні оцінки майна ТОВ «Володарський «Райагрохім», зловживання правами; подання до суду неправдивих відомостей; наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів при проведенні оцінки та складенні Звіту.

Окремо суд зауважує, що компетентними органами відповідача ані Звіт №1-10.01/24 від 19.02.2024р., ані визначений розмір реальних збитків під сумнів, у належний спосіб, поставлено не було, заперечень та міркувань з цього приводу не висловлено.

Наведене свідчить про те, що позивачем доведено більш вірогідними доказами, що саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, товариству було завдано реальних збитків в розмірі 48550829,00 грн., що еквівалентно за курсом Національного банку України на дату оцінки 1281491,00 доларам США.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених законодавчих норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача реальних збитків у розмірі 48550829,00 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо вимоги про стягнення упущеної вигоди у розмірі 5758702,00 грн., суд керується наступним.

Тлумачення змісту ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.224, ст.225 Господарського кодексу України свідчить, що збитки як правова категорія включають у себе упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц.

Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Так, обґрунтовуючи наявність збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач посилався на те, що внаслідок збройної агресії РФ, у червні-липні 2022р. не відбувся збір врожаю на земельних ділянках загальною площею 636,229 га, у зв`язку із чим товариство не отримало прибуток від продажу сільськогосподарської продукції (соняшника, озимої пшениці, озимого ячменю та рапсу).

Наведене, на думку позивача, безпосередньо вказує на наявність збитків у формі упущеної вигоди.

Поряд із цим, позивачем не надано будь-яких доказів, які б беззаперечно вказували на те, що товариство влітку 2022 року збере необхідну кількість врожаю та у майбутньому отримає прибуток від його реалізації. Вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди, які базуються на Звіті №2-10.01/24 від 19.02.2024р. суб`єкта оціночної діяльності ФОП Жирова А.К., побудовані на можливих очікуваннях підприємства позивача щодо отримання певного доходу та не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач. При цьому, за основу, під час підготовки вказаного звіту, оцінювачем взято лише фінансову звітність мікропідприємства за 2020 та 2021 р.р.

На думку суду, позивач не довів належними та допустимим доказами, що упущена вигода, котру він намагається стягнути з відповідача, не є абстрактною, і лише неправомірні дії відповідача є єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати цю вигоду у зазначеному розмірі.

Посилання позивача на те, що складське приміщення, в якому зберігався товар, було зруйновано внаслідок ракетного обстрілу не усуває необхідності доведення позивачем, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, а також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи.

Таким чином, позивач не обґрунтував поданням належних та допустимих доказів можливості отримання ним прибутку в розмірі у розмірі 152000,00 доларів США, що еквівалентно 5758702,00 грн., за відсутності військової агресії РФ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в заявленому розмірі у розмірі 152000,00 доларів США, що еквівалентно 5758702,00 грн.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме до стягнення підлягають реальні збитки в розмірі 1281491,00 доларів США, що станом на 30.01.2024р. еквівалентно 48550829,00 грн., в іншій частині позовних вимог суд відмовляє за недоведеністю.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п.22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» за позовом до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 грн.

З огляду на зазначене, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви становить 814642,96 грн., що становить 1,5% від 54309531,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України судовий збір у сумі 728262,43 грн.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем були понесені 150000,00 грн. витрати на проведення оцінки розміру реальних збитків та упущеної вигоди, що підтверджується копіями наступних доказів: договору №1-10.01/24 від 10.01.2024р. на надання послуг з проведення оцінки майна (розміру реальних збитків), договору №2-10.01/24 від 10.01.2024р. на надання послуг з проведення оцінки майна (розміру упущеної вигоди); акт виконаних робіт №1-10.01/24 від 19.02.2024р. на суму 95000,00 грн.; акт виконаних робіт №2-10.01/24 від 19.02.2024р. на суму 55000,00 грн.

За приписами п.2 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані, зокрема із залученням перекладачів, експертів та проведення експертизи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Отже, суд доходить висновку, що 150000,00 грн. понесених позивачем витрат, пов`язаних із проведенням оцінки, підлягають покладенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 42, 74, 76, 129, 165, 178, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський «Райагрохім», м.Дніпро до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення майнової шкоди, що складається з реальних збитків в розмірі 1281491,00 доларів США, що еквівалентно 48550829,00 грн. та упущеної вигоди у розмірі 152000,00 доларів США, що еквівалентно 5758702,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643, 119991, Російська Федерація, м.Москва, вул.Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський «Райагрохім» (49027, м.Дніпро, вул. Вернадського Володимира, буд. 35п, кв. 16; код ЄДРПОУ 05488319) суму реальних збитків в розмірі 1281491,00 доларів США, що станом на 30.01.2024р. еквівалентно 48550829,00 грн.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643, 119991, Російська Федерація, м.Москва, вул.Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 728262,43 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 21.01.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2025р.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Г.В. Левшина