Справа № 484/3827/24
Провадження № 2/484/68/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.01.2025 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді Панькова Д.А.
секретаря судового засідання Кузьменко Ю.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина,
У С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із позовом про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 проживав з Відповідачкою ОСОБА_2 у цивільному шлюбі.
Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане Первомайським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (копія додається), який наразі проживає з матір`ю.
Після припинення шлюбних відносин Відповідачка почала перешкоджати Позивачу у спілкуванні з сином, особистим зустрічам, що позбавляє його як батька приймати участь у його вихованні, піклуванні про нього, виконувати свої батьківські обов`язки.
Позивачу не відомий стан здоров`я сина, як він живе, чим займається. Він має сильні батьківські почуття та велике бажання виховувати свою доньку, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав відповідно до ст. 159 СК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»: «Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини».
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства»: «Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини».
Відповідно до статті 141 СК України: «Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу».
За вимогами статті 153 СК України: «Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом».
Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Суд, при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Отже, наведений аналіз норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини також має право на особисте спілкування із нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з житиною, брати участь у її вихованні.
У зв`язку із тим, що між сторонами склалися неприязні стосунки, з метою уникнути впливу на малолітнього сина психотравмуючих факторів, що можливо тільки шляхом встановлення побачень батька з сином без присутності матері та інших сторонніх осіб.
Позивач має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання.
Представник позивача в підготовче судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі відповідача, вказала, що позовні вимоги визнає повністю, не заперечувла проти їх задоволення.
Представник третьої особи в підготовче судове засідання надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною 3 статті 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони проживали разом у цивільному шлюбі.
Відповідно до свідоцтва про народження, копія якого наявна в матеріалах справи, за час спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дитина, на даний час, проживає з матір`ю, ОСОБА_2 , що не оспорювалось сторонами під час розгляду справи, однак сторони не можуть досягти згоди щодо участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст.9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У ст.7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що контакт з дитиною це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Статтею 150 СК України визначені наступні обов`язки батьків: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.
При цьому, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.
Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Ні міжнародні, ні національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання, спілкування та виховання з дітьми.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з ним, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у його вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на законі та доведені в судовому засіданні, тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 200, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ); третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (вул. Заводська, 1а, с-ще. Кам`яний Міст, Первомайський район, Миколаївської області, код ЄДРПОУ: 04377233) про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина - задовольнити.
Визначити наступний спосіб участі батька - ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- кожної суботи з 11:00 год. до 17.00 год. та кожної неділі з 10.00 год. до 18.00 год. без присутності матері, за місцем обраним ОСОБА_1 з обов`язком повернути дитину до місця постійного проживання;
- необмежене спілкування з сином за допомогою засобів телефонного зв`язку;
- зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти батька ОСОБА_1 місця перебування та проживання сина ОСОБА_3 у випадку його зміни.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя:
Суд | Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2025 |
Оприлюднено | 23.01.2025 |
Номер документу | 124557392 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
Паньков Д. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні