Рішення

від 15.01.2025 по справі 909/580/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/580/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Коломийської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"

співвідповідача: Комунального некомерційного підприємства "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів в сумі 105 654 грн 08 коп.

за участю:

від прокуратури: Верешко Мар"ян Іванович ,

від позивача: представник не з`явився,

від відповідача: Оліградський Мирослав Васильович,

від співвідповідача: представник не з`явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Керівник Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коломийської міської ради із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 28.10.2021 та №2 від 22.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №260219 від 18.10.2021 та стягнення коштів в сумі 105654 грн 08 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Зазначена стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

У постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 містяться такі правові висновки щодо представництва прокурором держави в суді: бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо; прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим; частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган .

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Суд враховує і те, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 зі справи №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зазначено про те, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган, як така сторона, може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину, має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

15.04.2024 прокурор звернувся з листом №09.53-57-1091ВИХ-24, відповідно до якого повідомляв Коломийську міську раду про виявлені порушення інтересів держави та просив повідомити про те, чи вживались та чи будуть вживатися заходи щодо стягнення зайво сплачених коштів в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У відповідь, листом № 11/01.5-42/1810 від 29.04.2024 голова Коломийської міської ради повідомив, що заходи, спрямовані на визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення надмірно сплачених коштів, не вживались.

17.06.2024 прокурор відповідно до листа №09.53-57-1685ВИХ-24 повідомив Коломийську міську раду про свій намір звернутись до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угод №1-2 від 28.10.2021 та 22.11.2021 до договору про постачання електричної енергії №260219 від 18.10.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів.

За таких обставин, прокурор при зверненні до суду з цим позовом дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Порушення ж інтересів держави у цьому випадку полягає у неправомірній надлишковій переплаті бюджетних коштів. Це, вочевидь, порушує інтереси держави в особі територіальної громади. Як було зазначено вище, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору.

А отже, в цьому випадку наявні підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Коломийської міської ради (як розпорядника бюджетних коштів).

20.06.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 15.07.2024.

15.07.2024 суд постановив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради.

19.08.2024 у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 14.10.2024.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.

10.10.2024 від прокуратури надійшло клопотання про повернення справи до стадії підготовчого провадження та про залучення до участі у справі співвідповідача - Комунальне некомерційне підприємство "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради (вх.№15740/24).

В судовому засіданні 14.10.2024 прокурор подані клопотання підтримав. Просив залучити співвідповідачем КНП "Коломийська центральна районна лікарня", оскільки воно є стороною договору про постачання електричної енергії споживачу №260219 та оскаржуваних додаткових угод до договору.

14.10.2024 суд постановив повернутися до стадії підготовчого провадження; залучити до участі у справі №909/580/24 співвідповідача - Комунальне некомерційне підприємство "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради, вул. Мазепи, 134, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203, код ЄДРПОУ 25596594; співвідповідачу у 15-денний строк з дня оголошення вказаної ухвали надати суду відзив на позов, копію якого направити всім учасникам у справі; підготовче провадження у справі № 909/580/24 - закрити; розгляд справи по суті призначити на 18.11.2024.

18.11.2024 суд постановив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задовольнити, розгляд справи відкласти на 11.12.2023 в якому оголосив перерву до 15.01.2025.

Співвідповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронного кабінету відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення співвідповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи без їх участі за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.01.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція прокурора.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні спірних додаткових угод не дотримані вимоги ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", безпідставно змінені істотні умови Договору про постачання електричної енергії споживачу №260219 від 18.10.2021, не обґрунтовані та документально не підтверджені коливання ціни електричної енергії на ринку після укладення договору. Внаслідок неправомірного збільшення ціни мала місце переплата Коломийською міською радою коштів у сумі 105 654 грн 08 коп. Внесення змін до Договору №260219 від 18.10.2021 суперечить інтересам суспільства та держави, що має наслідком визнання додаткових угод №1 від 28.10.2021 та №2 від 22.11.2021 недійсними у порядку ст.203, 215 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 105 654 грн 08 коп. оплати за непоставлений товар. Прокуратура обґрунтувала позов ст.11, 175, 525, 526, 530, 655, 670 ЦК України, ЗУ "Про публічні закупівлі".

Позиція позивача.

Коломийська міська рада пояснень по суті спору не подала.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав. В судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на правомірність укладення додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №260219 від 18.10.2021. Зазначив, що при укладенні оспорюваних додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 260219 від 18.10.2021 порушень норм законодавства з боку постачальника при зміні ціни за одиницю товару не було так, як за домовленістю сторін, зміна умов договору може мати місце, за умови підтвердження довідкою Торгово-промислової палати України коливання ціни на електроенергію на ринку, та за умовами додаткової угоди № 1 ціна за одиницю товару була збільшена в межах дозволених Законом 10 %, а тому позовна вимога прокурора про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 є незаконною, безпідставною і не може бути задоволена судом.

Позиція співвідповідача:

Комунальне некомерційне підприємство "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради відзиву на позов не подало, проти позову не заперечило.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

14.09.2021 на електронному майданчику Prozorro КНП "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради опублікувало оголошення про проведення відкритих торгів https://zakupivli.pro/gov/tenders/UA-2021-09-14-007954-b (Електрична енергія), обсяг електричної енергії 275 000 кВт/год з очікуваною вартістю 880 000, 00 гривень з ПДВ.

За результатами проведеної процедури закупівлі, переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" з ціновою пропозицією 855 996,90 гривень з ПДВ.

За результатами закупівлі 18.10.2021 КНП "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради (надалі - Споживач) та ТОВ "Прикарпатенерготрейд" (надалі - Постачальник) уклали Договір № 260219 про закупівлю електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, за цим Договором Постачальник зобов"язується передати у власність Споживачу у 2021 році ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія (далі - електрична енергія), а Споживач зобов"язується прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього договору.

Обов"язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п.2.2.)

Строк (термін) поставки (передачі) товарів або наданих послуг до 31 грудня 2021 року (п.3.1.).

Ціна за один 1 кВт. год електричної енергії за цим договором становить 2,944716 грн разом з ПДВ (п.5.1.).

Загальна вартість договору становить 809 796,90 грн , разом з ПДВ в т.ч. ПДВ 134 966,15 грн (п.5.2.).

Умови цього договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (п.5.3.).

Згідно із пунктом 13.1. Договору, Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2021. Бюджетні зобов"язання за цим договором діють до завершення бюджетного року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Одночасно з Договором сторони також підписали додаток № 1 до Договору Специфікацію, за якою кількість електричної енергії - 275 000 кВт, ціна товару без ПДВ 2,45393 грн, ПДВ 0,490786, ціна за одиницю товару з ПДВ 2,944716 Всього сума 809 796,90 грн.

В подальшому сторони уклали дві додаткових угоди до Договору, відповідно до яких, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесли зміни до Додатку 1 до Договору.

28.10.2021 Сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої внесли зміни в додаток 1 до Договору та змінили обсяги закупівлі електричної енергії (кількість не вказана) та збільшили ціну за 1 кВт/год - 3,198732 грн без ПДВ. Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 1, ця угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами, є невід`ємною частиною Договору та відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України поширює дію на відносини, що виникли з 18.10.2021.

В підтвердження коливання ціни відповідач надав фактографічну довідку № В-604 від 13.10.2021, згідно з якою, зокрема, середньозважена ціна на РДН за 1 декаду жовтня 2021 року складає 2 446, 49 грн/МВт.год., це на 13, 39 % вище, ніж за 10 днів вересня 2021 року, та на 12, 74 % вище, ніж за вересень в цілому. Середньозважена ціна по "ОЕС України" за 10 днів жовтня 2021 року збільшилась в порівнянні з 1 декадою вересня на 15,84 % та становить 2 568, 15 грн/МВт.год. По Бурштинському острову за 10 днів жовтня в порівнянні з 10 днями вересня 2021 року середньозважена ціна збільшилася на 4, 34 % та складає 1 788, 51 грн/МВт.год.

22.11.2021 Сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої внесли зміни в додаток 1 до Договору та збільшили ціну за 1 кВт/год - 3,477641 грн без ПДВ. Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 1, ця угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами, є невід`ємною частиною Договору та відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України поширює дію на відносини що виникли з 01.11.2021.

В підтвердження коливання ціни відповідач надав фактографічну довідку № В-683 від 15.11.2021, згідно з якою, зокрема, середньозважена ціна на РДН за 1 декаду листопада 2021 року складає 3 209,08 грн/МВт.год., це на 31, 17 % вище, ніж за 10 днів жовтня 2021 року, та на 19,57 % вище, ніж за жовтень в цілому. Середньозважена ціна по "ОЕС України" за 10 днів листопада 2021 року збільшилась в порівнянні з 1 декадою жовтня на 31,42 % та становить 3 374,95 грн/МВт.год. По Бурштинському острову за 10 днів листопада в порівнянні з 10 днями жовтня 2021 року середньозважена ціна збільшилася на 22,93 % та складає 2 198,67 грн/МВт.год.

На виконання умов договору позивач у 2021 році поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 239 120,79 кВт*год., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про використану електричну енергію від 01.12.2021 та 28.12.2021.

Співвідповідач в свою чергу спожиту електричну енергію оплатив в повному обсязі на суму 809 796 грн 90 коп., що підтверджується витягами трансакцій з офіційного державного вебпорталу з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів (https://spending.gov.ua/new/transactions):

1) трансакція № 221222412 на суму 249 781,1 грн; 2) трансакція № 225455481 на суму 468 678,17 грн; 3) трансакція № 225455476 на суму 91 337,63 грн.

Прокурор зазначив, що замовник - Комунальне некомерційне підприємство "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради, здійснило оплату товару за ціною значно вищою, ніж була визначена тендерною документацією, при цьому, обсяг поставленої електроенергії значно скоротився.

Про виявлене порушення та необхідність вжити заходів для його усунення прокуратура повідомила Коломийську міську раду та Комунальне некомерційне підприємство "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради, що підтверджується листами, долученими до матеріалів справи. Однак заходів щодо усунення вказаного порушення такі особи не вживали та позову до суду не заявляли, у зв"язку з чим, прокурор звернувся до господарського суду за захистом інтересів держави, шляхом подання позову про визнання додаткових угод недійсними та повернення надмірно сплачених коштів за спожиту електроенергію.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1 - 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені Законом України "Про публічні закупівлі" (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 якого договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 цього Закону. Зокрема, у випадку коливання цін на ринку товару у сторону збільшення чи у сторону зменшення. Що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, разом з тим, не більше ніж на 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Чинне законодавство не передбачає переліку документів, які можуть підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом із тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 11.10.2023 у справі № 903/742/22).

В постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20 викладено правову позицію, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10. постанови).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Відповідно до Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

У роз`ясненні Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 3304-04/69987-06 від 24.11.2020 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" зазначено, що зміна істотних умов договору про закупівлю у випадках, встановлених частиною 5 статті 41 Закону, може здійснюватися саме у разі та у спосіб, що передбачені договором про закупівлю. При цьому порядок зміни умов договору про закупівлю визначається замовником самостійно та з дотриманням законодавства в цілому. Внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.

З аналізу вищенаведеного виходить, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку електроенергії за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі № 903/366/22 зазначив, що виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Верховний Суд також вказав, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання ним договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції.

Відтак, з урахуванням положень закону щодо можливості зміни ціни виключно у разі коливання ціни такого товару на ринку, дослідженню та встановленню підлягає наявність факту такого коливання.

При цьому суд зазначає, що ціна на електричну енергію є динамічною та змінюється як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.

Приймаючи до уваги, що внесення змін до договору відбувається на підставі положень статті 652 Цивільного кодексу України, першочерговим є питання можливості сторін передбачити таку зміну обставин та закласти її у підприємницький ризик.

Заразом, оскільки договір укладається за наслідком проведення тендеру та обрання переможця, який фактично запропонував найнижчу ціну, що відповідно є вигідним для покупця електричної енергії, за висновком суду істотність зміни ціни має розглядатися та оцінюватися не у порівнянні з найменшою ціною у період дії договору, а принаймні з ціною, що мала місце станом на момент подачі тендерної пропозиції.

В рамках розгляду господарської справи № 922/2321/22 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю. Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 виклала правовий висновок про те, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Однак, у спірному випадку ціна товару загалом збільшилася на 18,1 % від вартості, встановленої у Договорі № 260219 від 18.10.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

В підтвердження необхідності збільшення ціни товару та укладення Додатковий угод №1,2 від 28.10.2021 та 22.11.2021 відповідач надав фактографічні довідки Івано-Франківської торгово-промислової палати № В-604 від 13.10.2021 та №В-683 від 15.11.2021. Суд, дослідивши зазначені документи, погоджується з доводами прокурора про те, що такі не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію, що за змістом вищенаведених приписів статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. Надані відповідачем документи не можуть виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та не можуть бути розцінені, як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору в частині збільшення ціни, оскільки у таких документах має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Суд встановив, що вперше підвищення ціни відбулось шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 28.10.2021, відповідно до якої зміни до договору щодо збільшення ціни внесені на підставі даних фактографічної довідки Івано-Франківської торгово-промислової палати № В-604 від 13.10.2021.

Разом з тим, згідно інформації з вебсайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) вбачається, що середньозважена ціна на РДН в ОЕС України (на ринку "на добу наперед" в Об`єднаній енергетичній системі України), на який відповідач посилається у своєму листі, складала: станом на 18.10.2021 (дата укладення Договору) 2 964,57 грн/МВт.год.; станом на 27.10.2021 (день напередодні укладення додаткової угоди № 1 від 28.10.2021) 2 955,11 грн/МВт.год., що вказує на зменшення ціни електричної енергії у вказаний період.

Суд зазначає, що до принципів здійснення публічних закупівель (згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі") віднесені максимальна економія, а також ефективність та пропорційність. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі").

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору (на таких твердження неодноразово акцентував увагу Верховний Суд, для прикладу у постановах від 16.02.2023 по справі № 903/383/22, від 31.05.2022 по справі № 927/515/21).

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 922/4089/20.

Відтак суд дійшов висновку, що співвідповідач мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача про збільшення ціни підписав додаткову угоду № 1, внаслідок чого ціна електроенергії збільшилася на 8,6 % від ціни за Договором, без належного на те документального підтвердження, що призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Згідно із приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наведеного вбачається, що Додаткова угода № 1 від 28.10.2021 укладена з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", положень статті 203 Цивільного кодексу України та без належних обґрунтувань підвищення ціни за одиницю товару, а тому суд дійшов висновку, що така угода є недійсною.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Зокрема, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 по справі за № 913/368/19).

Як наслідок, всі наступні зміни істотних умов Договору в частині збільшення ціни за постачання електричної енергії, внесені відповідачами додатковими угодами №1 та № 2, здійснені з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", так як кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично є незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна по послідуючій буде фактично перевищувати підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % визначених в пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у порівнянні з ціною зазначеною у Договорі.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що 22.11.2021 відповідач та співвідповідач на підставі довідки Івано-Франківскої торгово-промислової палати № В-683 від 15.11.2021 уклали Додаткову угоду № 2, відповідно до якої змінили умови Договору в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год з 3,198732 грн з ПДВ до 3,477641 грн з ПДВ), або на 8,7 % від попередньої угоди.

Загалом ціна електричної енергії за Договором зросла на 18,1 %, а її обсяг зменшився.

У фактографічній довідці Івано-Франківської торгово-промислової палати № В-683 від 15.11.2021 не наведено розрахунок вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, у тому числі дати укладання Договору (18.10.2021), дати укладання Додаткової угоди № 1 (28.10.2021), Додаткової угоди № 2 (22.11.2021) та дані про відсоток коливання ціни електроенергії на ринку у вказаний період. При цьому, згідно з приміткою фактографічна довідка носить довідково-інформаційний характер.

Відтак, суд зазначає, що в доданих постачальником на підтвердження коливання ціни за одиницю товару означених фактографічних довідках Івано-Франківської торгово-промислової палати, не обраховане коливання і пропорційне до нього збільшення ціни електроенергії за період між останньою зміною та складенням документа, що повинен таке коливання підтвердити, не наведені дані про відсоток коливання ціни електроенергії на ринку у вказаний період. Також до довідок додаються аналітичні матеріали, які також не стосуються періоду укладання договору та додаткових угод. Фактографічні довідки Івано-Франківської ТПП та додатки до них містять інформацію про вартість електроенергії за довільно визначені відповідачем періоди за вигідним для нього принципом (коли коливання ціни відбувалося в бік збільшення), в довідках не проведено дослідження коливання ціни упродовж всього періоду (з моменту укладення основного договору до дати звернення), а констатовано ціни на електричну енергію на певні дати.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 18,1% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку постачальника, укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на відсутність підстав для зміни договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки така вартість електричної енергії на ринку "на добу наперед" в повному обсязі могла бути закладена в підприємницький ризик при поданні тендерної документації.

Як вбачається зі змісту оспорюваних додаткових угод сторони посилаючись на положення статті 631 Цивільного кодексу України, застосовували умови кожної з укладених угод на відносини сторін, які виникли до її укладання.

У той же час, необхідною умовою застосування приписів частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України є наявність між сторонами відносин, які залишались неврегульованими та виникли до укладення договору, а не під час дії іншого договору або іншої редакції цього ж договору.

Норми частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України не надають право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або окремого договору, які змінюють вже врегульовані та виконані договірні відносини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 910/14082/17 та від 12.10.2018 у справі № 910/21671/17.

З огляду на викладене, суд зазначає, що обставини справи можуть свідчити про те, що ТОВ "Прикарпатенерготрейд", бажаючи перемогти у відкритих торгах, могло навмисно занизити пропоновану ціну електричної енергії. А після укладення договору збільшити ціну шляхом укладення додаткових угод, зокрема в п. 4 Додаткової угоди №1 від 28.10.2021 зазначивши, що відповідно ст.631 ЦК України ця додаткова угода поширює свою дію на відносини, що виникли з 18.10.2021, тобто з дати укладення договору №260219 від 18.10.2021.

Відповідач не міг не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії (тобто постійне коливання цін на електричну енергію, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими). Відтак користуючись своїм становищем, повідомляв споживача про свій намір відмовитись від укладеного договору у випадку не підписання споживачем запропонованих йому додаткових угод про збільшення ціни електричної енергії та розумів, що у такому випадку споживач буде змушений здійснювати закупівлю електричної енергії у постачальника "останньої надії" за цінами, що є значно вищими, ніж за спірним договором.

За таких обставин, споживач був змушений кожного разу погоджуватись на запропоновані постачальником умови та підписувати додаткові угоди, що надходили на його адресу від останнього.

А отже, дії відповідача з послідовного та необґрунтованого збільшення ціни, в порівнянні з первісною ціною, встановленою у договорі, можуть бути кваліфіковані як недобросовісні.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону "Про публічні закупівлі".

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Наведене у сукупності свідчить про наявність підстав для визнання Додаткових угод № 1 від 28.10.2021, № 2 від 22.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 260219 від 28.01.2021 недійсними та відповідно задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до абзацу 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Обставина визнання оспорюваних додаткових угод недійсними означає, що зобов`язання сторін регулюються договором, а отже вартість 1 кВт/год становить 2,944716 грн з ПДВ.

Як вже зазначалось вище у спірний період відповідач поставив співвідповідачу 239 120, 79 кВт/год електричної енергії, вартість якої з урахуванням положень договору мала становити 704 142 грн 82 коп., при цьому споживач сплатив на користь ТОВ "Прикарпатенерготрейд" у 2021 році грошові кошти за поставлену електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії №260219 від 18.10.2021 в загальній сумі 809 796 грн 90 коп. , що на 105 654 грн 08 коп. більше, ніж мав сплатити.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

З огляду на те, що суд визнав недійсними спірні додаткові угоди суд дійшов висновку, що отримана відповідачем оплата у сумі 105654 грн 08 коп. за товар, який не був ним поставлений споживачу, підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" на користь Коломийської міської ради, як розпорядника коштів, на підставі частини 1 статті 670 Цивільного Кодексу України.

За правилами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Висновок суду.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1,2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір за подання позову сплатила Івано-Франківська обласна прокуратура , що підтверджується платіжною інструкцією №938 від 12 червня 2024 року.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 7 267 грн 20 коп. суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Коломийської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" та Комунального некомерційного підприємства "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів в сумі 105 654 грн 08 коп. задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 28.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 260219 від 18.10.2021, укладену КНП "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради та ТОВ "Прикарпатенерготрейд".

Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 22.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 260219 від 18.10.2021, укладену КНП "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради та ТОВ "Прикарпатенерготрейд".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд", вул. Надрічна, буд. 4-Б, м. Івано- Франківськ ( код ЄДРПОУ 42129720) на користь Коломийської міської ради, пр-т. Михайла Грушевського, буд.1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203 (№ НОМЕР_1 , код 37951998) кошти в сумі 105 654 (сто п"ять тисяч шістсот п"ятдесят чотири ) грн 08 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд", вул. Надрічна, буд. 4-Б, м. Івано- Франківськ (код ЄДРПОУ 42129720) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000 ( код ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172) судовий збір в сумі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.01.2025

Суддя Т. В. Максимів