Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/11947/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2025Справа № 910/11947/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОБОТИЗОВАНІ АГРОСИСТЕМИ" (вул. Галицька, б.18/2, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46002. код ЄДРПОУ 39234968)

до Фізичної особи-підприємця Яковенко Валерія Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 305 250,00 грн.

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботизовані Агросистеми" надійшла позовна заява до Фізичної особи-підприємця Яковенко Валерія Івановича, в якій викладені позовні вимоги про стягнення з відповідача 305 250, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами усних переговорів сторони погодили, що відповідач надасть позивачу послуги з маркетингу, проте, такі послуги не надавалися, печатка та підпис директора на спірному акті не ставилися, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення 305 250,00 грн попередньої оплати.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено 23.10.2024.

В системі «Електронний суд» 18.10.2024 позивачем сформовано заяву на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2024.

В системі «Електронний суд» 22.10.2024 позивачем сформовано клопотання про відкладення розгляду справи.

23.10.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує, вказуючи, що послуги надані, претензій щодо наданих послуг або повернення передоплати останньому не надходило. Акт приймання - передачі наданих послуг підписаний без зауважень. Належних доказів втрати печатки, позивачем не надано.

Ухвалою від 23.10.2024 повідомлено позивача про відкладення розгляду справи на 20.11.2024.

В системі «Електронний суд» 30.10.2024 позивачем сформовано відповідь на відзив.

В системі «Електронний суд» 19.11.2024 відповідачем сформовано заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 20.11.2024 оголошено перерву до 11.12.2024. Протокольною ухвалою від 20.11.2024 суд на місці ухвалив відмовити у призначенні експертизи.

В системі «Електронний суд» 10.12.2024 позивачем сформовано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 11.12.2024 повідомлено позивача про відкладення розгляду справи на 14.01.2025.

В судовому засіданні 14.01.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. Протокольною ухвалою від 14.01.2025 суд на місці ухвалив відмовити у прийнятті заяви свідка.

У судовому засіданні 14.01.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи встановлено, що позивачем - ТОВ "Роботизовані Агросистеми", на підставі рахунку на оплату маркетингових послуг № JPCN-000346 від 30.09.2022, виставленого відповідачем - ФОП Яковенко Валерія Івановича, було перераховано грошові кошти у сумі 305 250,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 11.10.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оплату на спірну суму було здійснено на підставі виставленого відповідачем рахунку. 04.11.2022 директор позивача - Чайківський І.І. звільнений і тому новому директору - Радомінському М.Б. не було відомо про існування між сторонами договірних відносин на підставі усних переговорів. Після вказаних обставин директор - Радомінський М.Б. провів переговори з колишнім директором Чайківським І.І., який повідомив, що між сторонами були проведені усні переговори про надання відповідачем позивачу, маркетингових послуг до кінця 2022. Позивачем було здійснено попередню оплату , проте, послуги так і не були надані. На акті № JPCT-000004 від 30.10.2022 в якому містився підпис директора та печатка позивача, колишній директор Чайківський І.І. не підписував, та печатка ним не ставилася. При цьому, під час зміни директора позивача та передачі документів було виявлено втрату печатки про що було подано оголошення в газету «Вільне життя».

Вважаючи, що його права порушені відповідачем, позивач заявив вимогу про повернення перерахованих ним грошових коштів у розмірі 305 250,00 грн шляхом стягнення їх з відповідача у судовому порядку на підставі ч.2 ст.693 ЦК України.

Відповідач позов не визнав, вказав, що послуги були надані, претензій щодо наданих послуг або повернення передоплати останньому не надходило. Акт приймання - передачі наданих послуг підписаний без зауважень. Належних доказів втрати печатки, позивачем не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наданих позивачем до позову матеріалів вбачається, що відповідачем виставлено рахунок на оплату № JPCN-000346 від 30.09.2022 за маркетингові послуги на суму 305 250,00 грн.

Перерахування коштів позивачем відповідачу здійснено за платіжним дорученням № 46 від 11.10.2022 на суму 305 250,00 грн з конкретним призначенням платежу, а саме: «оплата за послуги № JPCN-000346 від 30.09.2022 без ПДВ».

За результатами надання послуг сторони підписали Акт № JPCT-000004 від 30.10.2022, без зауважень та заперечень.

Таким чином, позивач шляхом оплати вказаного рахунку, фактично погодив підстави перерахування коштів, а відповідач прийняв оплату і здійснював дії щодо надання послуг, тобто між сторонами виникли взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 вищевказаної статті).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, дії сторін засвідчують їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Посилання позивача на те, що Акт № JPCT-000004 від 30.10.2022 не підписувався директором останнього, та не скріплювався печаткою підприємства, не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі Положення), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пункту 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відтак, підписання та засвідчення печаткою позивача акту, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи (надані послуги).

При цьому позивач заперечує стосовно підпису та проставляння печатки на Акті, проте не наводить аргументації про втрату печаток, її підробку чи інше незаконне використання печатки всупереч волі позивача до звернення позивача з даним позовом до суду

Відповідно до статті 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Згідно зі статтею 62 ГК України, підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» (яка діяла на час складання документів, втратив чинність від 04.11.2016), яка є обов`язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Згідно з пунктом 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається проставленою з відома її керівника або суб`єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Встановивши наявність відбитку печатки позивача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі). (Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі № 915/878/16).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач до звернення з позовом в суд звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч його волі, належної йому печатки.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний на Акті № JPCT-000004 від 30.10.2022, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської діяльності (у даному випадку - погодження умов надання відповідачем послуг). Отже надані позивачем документи є належними та допустимими доказами існування між сторонами договірних відносин з відповідними обов`язками.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Всупереч вказаних вимог позивачем не доведено у встановленому законом порядку належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу та обґрунтування заявлених вимог про повернення коштів.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.01.2025.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА