Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/13965/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/13965/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проматом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелікон Груп" про стягнення 32 232,41 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проматом" (далі - Підприємство) звернулося Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелікон Груп" (далі - Товариство) про стягнення 32 232,41 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не зареєстрував у встановленому законом порядку податкові накладні на господарські операції, вчинені в межах укладеного між сторонами договору поставки від 22 квітня 2020 року № 65-П, у зв`язку з чим позивач втратив право на віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 32 232,41 грн. Ураховуючи вказане, Товариство, посилаючись на статтю 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з відповідача завдані ним збитки у вищенаведеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

19 листопада 2024 року через загальний відділ діловодства суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі № 910/13965/24 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 25 листопада 2024 року про відкриття провадження у справі № 910/13965/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, місто Київ, вулиця Мельникова (Юрія Іллєнка), будинок 12.

Поштовий конверт із копією зазначеної ухвали був отриманий відповідачем 4 грудня 2024 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610211503826.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. ? автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 25 листопада 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Проте Товариство у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

23 грудня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній повідомив про те, що ціна позову не змінилася.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду вказаного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2020 року між Підприємством та Товариством укладеного договір поставки № 65-П, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок поставити позивачу товар (будівельні матеріали), а Підприємство - прийняти й оплатити вказану продукцію.

Цей правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 2.2.1. та 2.2.2. договору обумовлений товар поставляється партіями. Кожна партія визначається згідно рахунку та видаткової накладної, у яких зазначається: найменування продукції, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, марками, типами, розмірами та ціна з урахуванням ПДВ.

Партія товару, узгоджена відповідною видатковою накладною та рахунком, повинна бути поставлена Підприємству в термін, погоджений з Товариством. Перехід права власності, ризики випадкового пошкодження, знищення, нестачі, псування товару тощо, відбувається в момент передачі відповідної партії продукції Підприємству, що оформлюється видатковою накладною (або актом прийому-передачі). Підписання видаткової накладної свідчить про те, що Підприємство прийняло від Товариства товар належної якості та в замовленій кількості. Товар поставляється на умовах ЕХW (вказане постачальником найменування місця поставки) згідно правил Інкотермс-2010 (пункти 3.1., 3.2. та 3.4. вказаного правочину).

Пунктами 4.1., 4.2. та 5.3.3. договору передбачено, що вартість кожної партії товару визначається в рахунку й видатковій накладній. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковому порядку на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства. За окремою домовленістю сторін Товариство має право, не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості партії товару, поставити останній Підприємству.

Відповідно до пункту 5.7. вказаного договору сторони гарантують реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) через програму "М.E.Doc" протягом строку, визначеного чинним податковим законодавством України.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31 грудня 2020 року, а в частині здійснення розрахунків, сплати штрафних санкцій та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання. Якщо сторони в письмовій формі не повідомлять одна одну про припинення дії даного договору за 20 календарних днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього правочину подовжується ще на один календарний рік. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії останнього або між сторонами не буде укладений новий договір, цей договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (пункти 7.1., 7.3. вказаного правочину).

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору Товариство згідно видаткових накладних: від 5 серпня 2021 року № ГГ000001409, від 7 серпня 2021 року № ГГ000001428, від 9 серпня 2021 року №№ ГГ000001451, ГГ000001449, від 12 серпня 2021 року №№ ГГ000001518, ГГ000001517, від 2 вересня 2021 року № ГГ000001736, - поставило Підприємству обумовлений договором товар (будівельні матеріали), загальною вартістю 99 534,96 грн, з яких ПДВ складає 18 376,97 грн.

Належним чином засвідчені копії наведених первинних документів наявні в матеріалах даної справи.

У подальшому позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 83 132,61 грн, у тому числі 13 855,44 грн ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 12 серпня 2021 року № 147 на вказану суму з призначенням платежу: "оплата за пісок, щебінь та бетон згідно договору № 65-п від 22.04.2020 року, у т.ч. ПДВ 20% = 13 855,44 грн",

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори й інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 ГК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що у зв`язку з невиконанням Товариством положень укладеного між сторонами договору та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач не може віднести суму ПДВ у загальному розмірі 32 232,41 грн до складу податкового кредиту відповідного періоду, оскільки відповідач неправомірно не зареєстрував податкові накладні на вищевказані господарські операції в ЄРПН.

Зокрема, як вбачається з відомостей Електронного кабінету Підприємства, як платника податків, складені та подані Товариством на реєстрацію за результатами вищевказаних господарських операцій за укладеним між сторонами договором податкові накладні: від 5 серпня 2021 року № 41 на суму ПДВ 4 613,34 грн, від 6 серпня 2021 року № 67 на суму ПДВ 3 961,00 грн, від 7 серпня 2021 року № 68 на суму ПДВ 2 442,12 грн, від 9 серпня 2021 року: № 79 на суму ПДВ 1 281,67 грн та № 78 на суму ПДВ 1 678,00 грн, від 12 серпня 2021 року: № 139 на суму ПДВ 1 411,34 грн, № 138 на суму ПДВ 1 203,34 грн, № 147 на суму ПДВ 13 855,44 грн, від 2 вересня 2021 року № 162 на суму ПДВ 1 786,16 грн, - згідно даних з ЄРПН зареєстровані, але мають статус "Реєстрацію зупинено".

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів і послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, у якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За умовами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, у якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, у якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, у яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку в зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відтак, враховуючи наведені приписи ПК України, а також положення пункту 5.7. укладеного між сторонами договору, відповідач повинен був зареєструвати в ЄРПН податкові накладні: від 5 серпня 2021 року № 41 на суму ПДВ 4 613,34 грн, від 6 серпня 2021 року № 67 на суму ПДВ 3 961,00 грн, від 7 серпня 2021 року № 68 на суму ПДВ 2 442,12 грн, від 9 серпня 2021 року: № 79 на суму ПДВ 1 281,67 грн та № 78 на суму ПДВ 1 678,00 грн, від 12 серпня 2021 року: № 139 на суму ПДВ 1 411,34 грн, № 138 на суму ПДВ 1 203,34 грн, № 147 на суму ПДВ 13 855,44 грн - до 31 серпня 2021 року (включно), від 2 вересня 2021 року № 162 на суму ПДВ 1 786,16 грн - до 30 вересня 2021 року (включно).

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач, у порушення вищенаведених положень, не зареєстрував відповідні податкові накладні у встановленому законом порядку.

Відтак, враховуючи положення пункту 198.6 статті 198 ПК України, а також те, що з дати відповідних видаткових накладних та платіжних доручень, на суму ПДВ яких не було зареєстровано податкові накладні, минуло більше 365 днів, позивач втратив право на внесення податкового кредиту за цими господарськими операціями на загальну суму 32 232,41 грн та, відповідно, права скористатись можливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму.

Спір у даній справі стосується наявності підстав для стягнення збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року в справі № 908/1568/18 та Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 серпня 2018 року в справі № 917/877/17, - при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

У силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Як було зазначено вище, протиправна поведінка відповідача, яка полягала в порушенні обов`язку щодо складення та реєстрації відповідних податкових накладних, позбавила позивача права включити суми податку на додану вартість у загальному розмірі 32 232,41 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму. Відтак, внаслідок цієї поведінки відповідача Підприємство понесло збитки.

Згідно з пунктом 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 № 520 (далі - Порядок № 520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 13 названого Порядку передбачено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом із цим, у матеріалах справи відсутні докази вжиття Товариством заходів щодо реєстрації відповідних податкових накладних за вчиненими між сторонами господарськими операціями в ЄРПН, зокрема, докази оскарження відповідачем рішень податкового органу щодо блокування реєстрації податкових накладних, а також документи, які свідчать про вчинення відповідачем будь-яких інших дій, направлених на реєстрацію спірних податкових накладних.

Суд зазначає, що зупинення податковими органами реєстрації податкових накладних та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість суб`єкту владних повноважень упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.

Тому той факт, що відповідач не подав передбачених пунктом 4 Порядку № 520 документів щодо рішення податкового органу про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних, фактично призвів до того, що позивач був позбавлений права включити зазначені суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 32 232,41 грн.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18).

Враховуючи зазначене, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні й неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду: від 3 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 та від 3 грудня 2018 року в справі № 908/76/18.

Зважаючи на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача щодо відшкодування на його користь збитків у розмірі 32 232,41 грн за рахунок Товариства. У зв`язку з цим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелікон Груп" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова (Юрія Іллєнка), будинок 12; ідентифікаційний код 38619045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проматом" (04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 18/14, корпус 1, офіс 304; ідентифікаційний код 24932636) 32 232 (тридцять дві тисячі двісті тридцять дві) грн 41 коп. збитків та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21 січня 2025 року.

Суддя Є.В. Павленко