Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/13018/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2025Справа № 910/13018/24

За позовом Акціонерного товариства «РВС Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія

«Лідер»

про стягнення 676.591,92 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

22.10.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «РВС Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» про стягнення 676.591,92 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору про надання гарантії № Д-2632-23Г від 24.10.2023 позивачем видано гарантію № 2632-23Г виконання зобов`язань відповідача перед Акціонерним товариством «Укрпошта» за договором 12.10.2023 про надання послуг з поточного ремонту № 111023-26Е. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/8556/24 з Акціонерного товариства «РВС Банк» на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» стягнуто грошові кошти у розмірі 668.410,29 грн. Згідно меморіального ордеру № 1 від 24.09.2024 позивач на виконання вказаного рішення суду сплатив АТ «Укрпошта» кошти в розмірі 668.410,29 грн. Відповідно до п. 4.2. договору якщо на вимогу бенефіціара та/або на виконання рішення суду про сплату за гарантію банк виплачує грошові кошти за гарантією, принципал зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання регресної вимоги банку в повному обсязі відшкодувати такі виплати та усі пов`язані з цим витрати банку. Позивачем на адресу відповідача 26.09.2024 направлено регресну вимогу за № 3356/24БТ, яка не отримана відповідачем та повернута поштовим відділенням зв`язку за зворотною адресою. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 676.591,92 грн, з яких 668.410,29 грн основного боргу, 3.798,61 грн пені, 4.383,02 грн 30% річних. Також позивач просить суд до моменту виконання на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) 30% річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті відповідачем за правилами обчислення простих точних процентів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/13018/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.11.2024.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.10.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610202472608 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02222, м. Київ, вул. Сержа Лифаря (колишня вул. Сабурова), 1, кв. 230, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, відповідач ухвалу від 29.10.2024 не отримав, оскільки 25.11.2024 конверт (номер відправлення 0610202472608) повернувся до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 18.11.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Відповідач у підготовче засідання 26.11.2024 не з`явився.

26.11.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви до 10.12.2024.

Ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/13018/24 від 26.11.2024 про виклик відповідача у підготовче засідання 10.12.2024 у відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України було направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610211520798.

Проте, відповідач ухвалу суду від 26.11.2024 не отримав, оскільки конверт (номер відправлення 0610211520798) повернувся до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 15.12.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

04.12.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій не заперечує щодо закриття підготовчого провадження у судовому засіданні 10.12.2024.

Позивач у підготовче засідання 10.12.2024 не з`явився.

Відповідач у підготовче засідання 10.12.2024 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13018/24 від 10.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/13018/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025.

Ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/13018/24 від 10.12.2024 про виклик відповідача у судове засідання 14.01.2025 у відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України було направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610215201786.

Проте, відповідач ухвалу суду від 10.12.2024 не отримав, оскільки конверт (номер відправлення 0610215201786) повернувся до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 29.12.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

14.01.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судове засідання 14.01.2025 не з`явився.

Відповідач в судове засідання 14.01.2025 не з`явився.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників позивача і відповідача.

В судовому засіданні 14.01.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.10.2023 між Акціонерним товариством «Укрпошта» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг з поточного ремонту № 111023-26Е, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором відповідно до затвердженої кошторисної документації, в межах договірної ціни, складеної у відповідності до вимог Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом від 01.11.2021 № 281 Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», в обумовлений строк у 2023 році, використовуючи власні матеріали та обладнання Виконавець зобов?язується надати послуги з поточного ремонту приміщень Будинку зв?язку за адресою: вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001, а Замовник прийняти та оплатити такі послуги на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору строк надання послуг - протягом 75 календарних днів з дати початку надання послуг, визначеної п. 2.2 договору.

У п. 2.2 договору визначено, що Виконавець розпочинає надання послуг протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати здійснення Замовником попередньої оплати згідно п. 8.1. договору та надання Замовником заявки про готовність об?єкта - Будинку зв?язку за адресою: вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001 (далі - об?єкт) для надання послуг.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

24.10.2023 між Акціонерним товариством «РВС Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» (Принципал) було укладено договір про надання гарантії № Д-2632-23Г (далі - договір банківської гарантії), відповідно до п. 1.1. якого, за заявою Принципала Банк надає на користь Бенефіціара Гарантію, за якою зобов`язується сплатити Бенефіціару на його письмову вимогу, що становить належне представлення, грошову суму у разі Гарантійного випадку, протягом строку дії або до дати закінчення дії Гарантії.

Бенефіціаром за договором банківської гарантії є Акціонерне товариство «Укрпошта».

Загальна сума Гарантії складає 644.623,50 грн. Гарантія вступає в силу з моменту її надання та діє по 28.02.2024 включно (п. 1.2., 1.4. договору банківської гарантії).

Згідно з п. 3.1 договору банківської гарантії після належного виконання Принципалом вимог п. 4.1 цього договору, оригінал Гарантії )в паперовому або електронному вигляді) передається Принципалу для подальшого передавання її Бенефіціару. Шляхом отримання оригіналу Гарантії у Банку Принципал підтверджує те, що він ознайомлений та згоден з її змістом.

31.10.2023 в забезпечення виконання умов договору про надання послуг з поточного ремонту №111023-26Е від 12.10.2023, Акціонерним товариством «РВС Банк», як Гарантом, видано Банківську гарантію № 2632-23Г, за якою Гарант безумовно зобов`язується протягом п?яти робочих днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на його SWIFT, що містить твердження про те, що Принципал не здійснив/несвоєчасно здійснив надання послуг, виплативши Бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 28.02.2024. Повна (максимальна) сума Банківської гарантії та валюта: 644.623,50 грн.

23.02.2024 Акціонерне товариство «Укрпошта» звернулось до Акціонерного товариства «РВС Банк» з вимогою № 1.27.002.001.-4699-24 від 21.02.2024 про виплату суми гарантійного платежу за Банківською гарантією № 2632-23Г від 31.10.2023, у зв`язку з неналежним виконанням Принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» своїх зобов`язань за договором про надання послуг з поточного ремонту № 111023-26Е від 12.10.2023 у розмірі 644.623,50 грн.

У відповідь на яку Акціонерне товариство «РВС Банк» листом № 770/24-БТ від 01.03.2024 відмовив у задоволенні Гарантії.

У зв`язку з відмовою Банку у сплаті за Гарантією Бенефіціар звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Банку, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» про стягнення 658.532,31 грн, з яких 644.623,50 грн заборгованості, 5.495,15 грн 3% річних та 8.413,66 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/8556/24, яке не було оскаржено в апеляційному порядку, а отже набрало законної сили, встановлено, що в порушення умов договору про надання послуг з поточного ремонту № 111023-26Е від 12.10.2023, Підрядник не виконав роботи на загальну суму в розмірі 2.148.745,00 грн у строк по 29.01.2024, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином; в порушення вимог чинного законодавства України та Банківської гарантії № 2632-23Г від 31.10.2023, Банк не мав права відмовитися від задоволення вимоги кредитора, у зв`язку з настанням гарантійного випадку за вказаним договором - Принципал не здійснив/несвоєчасно здійснив надання послуг за договором про надання послуг з поточного ремонту № 111023-26Е від 12.10.2023; приймаючи до уваги умови Банківської гарантії № 2632-23Г від 31.10.2023 обов`язок Акціонерного товариства «РВС Банк» по виплаті банківської гарантії настав 01.03.2024.

Тому рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/8556/24 позов Бенеіціара задоволено у повному обсязі та стягнуто з Акціонерного товариства «РВС Банк» на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» 644.623,50 грн заборгованості, 5.495,15 грн 3% річних, 8.413,66 грн інфляційних втрат та 9.877,98 грн судового збору, що разом становить 668.410,29 грн.

На виконання даного судового рішення, Акціонерним товариством «РВС Банк» було сплачено Акціонерному товариству «Укрпошта» кошти в сумі 668.410,29 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 24.09.2024.

Банк звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» з регресною вимогою № 3356/24-БТ від 26.09.2024 про відшкодування Банку всіх витрат за Гарантією та сплату 30% річних до моменту зарахування коштів на рахунок Банку.

Дану вимогу було 26.09.2024 надіслано на адресу відповідача: 02222, м. Київ, вул. Сабурова, 1, кв. 230 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною Укрпошти за № 0408034248892 від 26.09.2024.

Проте, вказана вимога Банку була повернута відправнику без вручення адресату 14.10.2024 у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти в мережі Інтернет за трек кодом № 0408034248892.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором банківської гарантії не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 668.410,29 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем позивачем нараховано 3.798,61 грн пені, 4.383,02 грн 30% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв`язуючим ланцюгом між основним договором принципала і беніфеціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв`язку з його обов`язком перед беніфеціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов`язком гаранта за цим договором.

Відповідно до розділу І Положення гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами.

Судом у даній справі встановлено, що АТ «РВС Банк» на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/8556/24 від 12.09.2024 було сплачено Акціонерному товариству «Укрпошта» 668.410,29 грн, що включають в себе суму за банківською гарантією в розмірі 644.623,50 грн, 5.495,15 грн 3% річних, 8.413,66 грн інфляційних втрат та 9.877,98 грн судового збору, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 24.09.2024.

Частиною першою ст. 569 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до п. 4.2 договору банківської гарантії, якщо на вимогу Бенефіціара та/або на виконання рішення суду про сплату за Гарантією Банк виплачує грошові кошти за Гарантією, Принципал зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання регресної вимоги Банку, в повному обсязі відшкодувати Банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати Банку, зокрема, включаючи, але не обмежуючись наступним:

4.2.1 суми, фактично сплачені Банком Бенефіціару в порядку та випадках, передбачених Гарантією;

4.2.2 збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів;

4.2.3 судові витрати, витрати на юридичне обслуговування, понесені Банком в результаті виконання своїх зобов`язань за Гарантією;

4.2.4 суми, фактично сплачені Банком, у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження.

Оскільки позивачем кошти за рішенням суду у справі № 910/8556/24 на користь Бенефіціара сплачено 24.09.2024, відповідно, з цієї дати у Банку виникло право зворотної (регресної) вимоги до відповідача.

Як зазначалось вище, Банк звернувся до відповідача з регресною вимогою № 3356/24-БТ від 26.09.2024, проте остання не була вручена відповідачу поштовим відділенням зв`язку та повернута 14.10.2024 за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на викладене, день (14.10.2024) оформлення повернення поштовим відділенням зв`язку відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу регресної вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, враховуючи умови договору банківської гарантії відповідач мав виконати свій обов`язок по відшкодуванню виплаченої Банком Бенефіціару суми гарантії та інших платежів у загальному розмірі 668.410,29 грн в порядку регресу у строк до 16.10.2024 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору банківської гарантії не виконав зобов`язання по сплаті відшкодування у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 668.410,29 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті коштів за договором банківської гарантії в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 668.410,29 грн заборгованості.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору банківської гарантії, у визначені строки відшкодування коштів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 договору банківської гарантії передбачено, що за порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплати процентів, комісії та/або інших платежів за цим договором Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору банківської гарантії сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо повернення Банку сплачених ним коштів за Гарантією та інших платежів.

У поданому до позовної заяви розрахунку позивачем здійснено нарахування пені на визначену ним суму заборгованості 112.684,00 грн за період з 14.10.2024 до 21.07.2024 (7днів), що становить 3.798,61 грн.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті відшкодування коштів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за розрахунками суду на визначену позивачем суму заборгованості 112.684,00 грн за період прострочення з 17.10.2024 до 21.07.2024 (4 дні) становить 320,19 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 320,19 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення та завищено суму її нарахування.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати відшкодування позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4.383,02 грн 30% річних (нарахованих на суму боргу 112.684,00 грн за період з 14.10.2024 до 21.10.2024 (7 днів)).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно з п. 4.2 договору банківської гарантії до повного такого відшкодування принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) у валюті Гарантії, за період з моменту сплати Банком за Гарантією на вимогу Бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за Гарантією та до моменту нарахування суми боргу на належні рахунки Банку.

Проценти за користування грошовими коштами сплаченими Банком за Гарантією нараховуються із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) Банком грошових коштів за гарантією Бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених Банком за Гарантією.

Отже, умовами п. 4.2 договору банківської гарантії сторонами погоджено інший розмір річних, що не суперечить положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунками суду на визначену позивачем суму заборгованості 112.684,00 грн за період прострочення з 17.10.2024 до 21.07.2024 (4 дні) 30% річних становлять 369,46 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в іншій частині позовних вимог про стягнення 30% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення та завищено суму їх нарахування.

Позивач просить до моменту виконання на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) 30% річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» за правилами обчислення простих точних процентів.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України проценти річних сплачуються за весь час прострочення.

Отже, 30% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.

Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З огляду на викладене, вимога позивача про роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду правила розрахунку 30% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Акціонерного товариства «РВС Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» (02222, м. Київ, вул. Сержа Лифаря (колишня вул. Сабурова), 1, офіс 230; код ЄДРПОУ 37414959) на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; код ЄДРПОУ 39849797) 668.410 (шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста десять) грн 29 коп. заборгованості, 320 (триста двадцять) грн 19 коп. пені, 369 (триста шістдесят дев`ять) грн 46 коп. 30% річних, 10.036 (десять тисяч тридцять шість) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 30% річних за формулою: С х 30 х Д : 365 або 366 (в залежності від кількості днів у році за спірний період) : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення) на суму боргу 668.410,29 грн за період з 21.10.2024 до моменту виконання рішення суду відповідачем.

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством а з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» суми боргу, нарахування 30% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості, за наведеною вище формулою.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 20.01.2025.

СуддяВ.В.Сівакова