Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/14929/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/14929/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14929/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Український графіт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

04 грудня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Український графіт» (позивач) надійшла позовна заява № 16/3194 від 29.11.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (відповідач) про стягнення неустойки за порушення строків поставки товару в розмірі 141 857,25 грн. (сто сорок одна тисяча вісімсот п`ятдесят сім гривень 25 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором № 804/2420543/04 від 19.04.2024 року в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення за порушення строків поставки товару неустойку у розмірі 141 857,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/14929/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

25.12.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на наявність підстав для зменшення розміру неустойки у зв`язку із відсутністю доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем строків поставки товару.

31.12.2024 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Український графіт» надійшла відповідь на відзив № 16/3444 від 27.12.2024 року, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факт несвоєчасної поставки товару, тому застосування до відповідача штрафних санкцій є правомірним.

07.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав, що за відсутності у позивача негативних наслідків та збитків через порушення відповідачем строків поставки товару, стягнення з неустойки у розмірі 141 857,25 грн. є порушенням балансу інтересів сторін та спробою збагатитися за рахунок відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2024 року між Приватним акціонерним товариством «Український графіт» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (надалі - відповідач, продавець) укладено договір № 804/2420543/04 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити обладнання для обліку газу (товар), найменування, асортимент, ціни, кількість та терміни поставки якого зазначено у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) та у специфікації № 2 (додаток № 2 до договору).

Згідно з п. 2.2. договору датою доставки товару вважається дата відмітки покупця про отримання товару у видатковій накладній.

Загальна сума договору становить 1 312 410,00 грн. (п. 3.2. договору).

За умовами п. 3.3. договору розрахунки за товар здійснюються шляхом попередньої 100% оплати на підставі оригіналу або скан копії рахунку продавця.

До договору № 804/2420543/04 від 19.04.2024 року була укладена специфікація № 1 від 19.04.2024 року (додаток № 1), в якій сторонами за договором було визначено найменування, кількість, ціну та строки поставки товару.

У специфікації № 1 визначено, що продавець зобов`язався поставити покупцю наступний товар: (1) лічильник газу роторного типу DELTA S3F G650 DN150 (1:200) PN, виробник Dresser Utility Solutions GmbH (Німеччина), у кількості 2 шт., у строк 3 (три) календарних дня від дати перерахування передоплати згідно п. 3.3. договору; (2) лічильник газу роторного типу DELTA S3F G650 DN150 (1:200) PN, виробник Dresser Utility Solutions GmbH (Німеччина), у кількості 1 шт., у строк 63 (шістдесят три) календарних дня від дати перерахування передоплати згідно п. 3.3. договору. Загальна вартість товару, що поставляється по специфікації № 1 становить 1 165 950,00 грн.

До договору № 804/2420543/04 від 19.04.2024 року була укладена специфікація № 2 від 19.04.2024 року (додаток № 1), в якій сторонами за договором було визначено найменування, кількість, ціну та строки поставки товару.

У специфікації № 2 визначено, що продавець зобов`язався поставити покупцю наступний товар: (1) коректор об`єму газу ВЕГА-1.01-0,7-100-0,5-НЧ-N0, у кількості 3 шт., у строк 21 (двадцять один) календарних дня від дати перерахування передоплати згідно п. 3.3. договору; (2) модуль зв`язку МС-«Комунікатор-ВЕГА»-1, у кількості 2 шт., у строк 21 (двадцять один) календарних дня від дати перерахування передоплати згідно п. 3.3. договору; (3) пристрій переносу інформації УПИ-2 Мb, у кількості 1 шт., у строк 21 (двадцять один) календарних дня від дати перерахування передоплати згідно п. 3.3. договору. Загальна вартість товару, що поставляється по специфікації № 2 становить 146 460,00 грн.

На підставі рахунків на оплату № 152 від 19.04.2024 року, № 153 від 19.04.2024 року, № 154 від 19.04.2024 року, № 155 від 19.04.2024 року покупець здійснив попередню оплату товару на суму 1 312 410,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1577 від 29.04.2024 року на суму 388 650,00 грн., № 1576 від 29.04.2024 року на суму 146 460,00 грн., № 1598 від 30.04.2024 року на суму 388 650,00 грн., № 1680 від 10.05.2024 року на суму 388 650,00 грн.

Отже, строк поставки товару за специфікаціями № 1 та № 2 є таким, що настав 02.05.2024 року, 03.05.2024 року, 20.05.2024 року, 12.07.2024 року.

Втім, продавцем не було поставлено товар в строк, визначений у специфікації № 1 від 19.04.2024 року. Так, відповідачем поставлено товар на суму 388 650,00 грн. 24.09.2024 року, що підтверджується видатковою накладною № 382 від 20.09.2024 року та прибутковим ордером № 162 від 24.09.2024 року.

Відповідно до п. 5.1. договору у разі порушення строків поставки або недопоставки товару продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,5% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що 30.09.2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 16/2591 від 27.09.2024 року про сплату неустойки у розмірі 141 857,25 грн.

У відповідь на претензію відповідач листом № 08/10 від 08.10.2024 року повідомив, що повідомляв покупця про затримку в поставці товару та пропонував укласти додаткову угоду про продовження строку поставки товарів, яка залишена покупцем без відповіді.

За результатами розгляду вказаного листа (№ 08/10 від 08.10.2024 року) позивач у листі № 16/2777 від 17.10.2024 року просив у строк до 25.10.2024 року перерахувати неустойку у розмірі 141 857,25 грн.

Листом від 15.11.2024 року № 15-1 відповідач відмовив позивачу у сплаті неустойки у розмірі 141 857,25 грн., посилаючись на те, що вимога щодо сплати неустойки має на меті надмірне збагачення покупця за рахунок продавця.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач порушив строки поставки товару на суму 388 650,00 грн., внаслідок чого позивач на підставі п. 5.1. договору нарахував та заявив до стягнення штрафні санкції у розмірі 141 857,25 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалося судом вище, у специфікаціях № 1 та № 2 від 19.04.2024 року визначено, що продавець зобов`язався поставити покупцю наступний товар: (1) лічильник газу роторного типу DELTA S3F G650 DN150 (1:200) PN, виробник Dresser Utility Solutions GmbH (Німеччина), у кількості 2 шт., у строк 3 (три) календарних дня від дати перерахування передоплати згідно п. 3.3. договору; (2) лічильник газу роторного типу DELTA S3F G650 DN150 (1:200) PN, виробник Dresser Utility Solutions GmbH (Німеччина), у кількості 1 шт., у строк 63 (шістдесят три) календарних дня від дати перерахування передоплати згідно п. 3.3. договору; (3) коректор об`єму газу ВЕГА-1.01-0,7-100-0,5-НЧ-N0, у кількості 3 шт., у строк 21 (двадцять один) календарних дня від дати перерахування передоплати згідно п. 3.3. договору; (4) модуль зв`язку МС-«Комунікатор-ВЕГА»-1, у кількості 2 шт., у строк 21 (двадцять один) календарних дня від дати перерахування передоплати згідно п. 3.3. договору; (5) пристрій переносу інформації УПИ-2 Мb, у кількості 1 шт., у строк 21 (двадцять один) календарних дня від дати перерахування передоплати згідно п. 3.3. договору. Загальна вартість товару, що поставляється по специфікаціям № та № 2 становить 1 312 410,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно виставлених продавцем рахунків на оплату № 152 від 19.04.2024 року, № 153 від 19.04.2024 року, № 154 від 19.04.2024 року, № 155 від 19.04.2024 року покупець здійснив попередню оплату товару на суму 1 312 410,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1577 від 29.04.2024 року на суму 388 650,00 грн., № 1576 від 29.04.2024 року на суму 146 460,00 грн., № 1598 від 30.04.2024 року на суму 388 650,00 грн., № 1680 від 10.05.2024 року на суму 388 650,00 грн.

Виходячи з умов специфікацій № 1 та № 2, строк поставки товару настав 02.05.2024 року, 03.05.2024 року, 20.05.2024 року, 12.07.2024 року.

Судом встановлено, що 24.09.2024 року відповідач поставив, а позивач прийняв товар на суму 388 650,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 382 від 20.09.2024 року та прибутковим ордером № 162 від 24.09.2024 року.

Відтак, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем поставки товару за договором.

Обставини порушення строків поставки товару відповідачем не заперечуються.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В п. 5.1. договору визначено, що у разі порушення строків поставки або недопоставки товару продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,5% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Заявлена до стягнення неустойка у розмірі 141 857,25 грн. за своєю правовою природою є пенею.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, враховуючи день фактичного виконання зобов`язання по поставці товару, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 139 914,00 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1943,25 грн. позивачу належить відмовити.

Щодо зменшення неустойки суд зазначає наступне.

В обґрунтування підстав для зменшення розміру пені відповідач посилається на те, що затримка в поставці товару сталася не з вини відповідача, а через відсутність комплектуючих у виробника Dresser Utility Solutions GmbH.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 року у справі № 909/321/24).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Застосоване у ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 року у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 року у справі № 911/95/20, від 18.12.2024 року у справі № 921/320/24).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 року у справі № 907/583/22, від 28.11.2023 року у справі № 916/1504/22, від 03.12.2024 року у справі № 904/872/24, від 03.12.2024 року у справі № 909/321/24, тощо.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 року у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК і ч. 3 ст. 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем підстав для зменшення розміру пені, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення виконання зобов`язань за договором № 804/2420543/04 від 19.04.2024 року, за наведених відповідачем обставин.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2986,52 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (ідентифікаційний код 30859718, адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 9, кімн. 7) на користь Приватного акціонерного товариства «Український графіт» (ідентифікаційний код 00196204, адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20) пеню - 139 914,00 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень) та судовий збір - 2986,52 грн. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят шість гривень 52 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.01.2025р.

Суддя О.В. Котков