Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/13893/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/13893/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/13893/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

12 листопада 2024 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 29.10.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" (відповідач) про стягнення 203 541,55 грн., з них: основного боргу - 168 891,90 грн. (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня 90 копійок), пені - 25 362,65 грн. (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят дві гривні 65 копійок), інфляційних втрат - 5477,70 грн. (п`ять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 70 копійок) та 3% річних - 3809,30 грн. (три тисячі вісімсот дев`ять гривень 30 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на зайняття залізничних під`їзних колій (відстій вагонів) та надання супутніх послуг № 01/23 від 15.03.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13893/24, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" за адресою: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 8-В, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» - 20.11.2024 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2023 року між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір на зайняття залізничних під`їзних колій (відстій вагонів) та надання супутніх послуг № 01/23 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги із зайняття залізничних під`їзних колій для відстою незавантажених (порожніх) вагонів замовника на власних залізничних під`їзних коліях (послуги з відстою) та супутні послуги, визначені цим договором (супутні послуги), а замовник зобов`язується здійснювати оплату за надані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору плата за зайняття залізничних під`їзних колій (відстій вагонів/локомотивів) становить - 85,00 грн. (без ПДВ) за одиницю рухомого складу за одну добу, при цьому неповна доба приймається за повну та пільгову ставку для замовників, рухомий склад яких знаходиться на коліях виконавця терміном 90 діб та більше - 80 грн. ваг/добу (без ПДВ).

Згідно з п. 9.8. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 07.09.2023 року) договір набуває чинності з 01.04.2023 року і діє до 31.12.2023 року (включно). У всіх випадках цей договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору у листопаді - грудні 2023 року надав відповідачу послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом на загальну суму 189 192,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 236 від 30.11.2023 року на суму 93 636,00 грн. та № 249 від 31.12.2023 року на суму 95 556,00 грн., а також відомостями плати за надані послуги до актів № 236 від 30.11.2023 року та № 249 від 31.12.2023 року. Зазначені акти та відомості відповідачем не підписані.

За надані послуги відповідач в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 168 891,90 грн., з них: 73 335,90 грн. - за листопад 2023 року та 95 556,00 грн. - за грудень 2023 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 168 891,90 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 25 362,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 5477,70 грн. та 3% річних у розмірі 3809,30 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, звертаючись до суду з розглядуваним позовом позивач вказує, що у листопаді - грудні 2023 року надав відповідачу послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом на загальну суму 189 192,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 236 від 30.11.2023 року на суму 93 636,00 грн. та № 249 від 31.12.2023 року на суму 95 556,00 грн., а також відомостями плати за надані послуги до актів № 236 від 30.11.2023 року та № 249 від 31.12.2023 року.

За надані послуги відповідач розрахувався лише частково, за розрахунками позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 168 891,90 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 168 891,90 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати настав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 168 891,90 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 25 362,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 5477,70 грн. та 3% річних у розмірі 3809,30 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 5.3. договору визначено, що за несвоєчасну оплату фактично наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за весь період прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 18 412,54 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 6950,11 грн. позивачу належить відмовити.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 7729,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд обмежений вправі вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 5477,70 грн.

Також здійснивши перевірку розрахунку 3% річних судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 3509,32 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 299,98 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 196 291,46 грн., з них: основного боргу - 168 891,90 грн. (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня 90 копійок), пені - 18 412,54 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста дванадцять гривень 54 копійки), інфляційних втрат - 5477,70 грн. (п`ять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 70 копійок) та 3% річних - 3509,32 грн. (три тисячі п`ятсот дев`ять гривень 32 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2944,37 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" (ідентифікаційний код 39669343, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 8-В) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (ідентифікаційний код 04737111, адреса: 02092, м. Київ, вул. Алматинська, 37) грошові кошти: основного боргу - 168 891,90 грн. (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня 90 копійок), пені - 18 412,54 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста дванадцять гривень 54 копійки), інфляційних втрат - 5477,70 грн. (п`ять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 70 копійок), 3% річних - 3509,32 грн. (три тисячі п`ятсот дев`ять гривень 32 копійки) та судовий збір - 2944,37 грн. (дві тисячі дев`ятсот сорок чотири гривні 37 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.01.2025 року.

Суддя О.В. Котков