Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/13451/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/13451/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТИМЕД" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69, ідентифікаційний код 42738652)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПИТАЛ" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 32381903)

про стягнення 981 416, 02 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮСТИМЕД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПИТАЛ" про стягнення 981 416, 02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 03-09/06/21 від 09.06.2021 (далі - договір), а саме в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 400 957, 14 грн. Крім того внаслідок прострочення виконання грошових зобов`язань позивач нарахував до стягнення з відповідача збитки у розмірі 400 957, 14 грн, інфляційні втрати у розмірі 34 856, 54 грн, 3% річних у розмірі 13 225, 95 грн та пеню у розмірі 131 419, 25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13451/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.11.2024 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПИТАЛ" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки виконав зобов`язання по договору у повному обсязі, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, платіжними дорученнями та банківською випискою.

29.11.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСТИМЕД" подано відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначивши, що докази, надані відповідачем на підтвердження відсутності у нього заборгованості, не стосуються предмету спору, натомість відповідачем порушено умови п.п. 2.6.1.; 2.6.2. п. 2.6., п. 2.8. договору, оскільки при здійсненні платежів 30.08.2023 та 26.03.2024 застосовано еквівалент гривні до євро станом на дату укладення додаткової угоди №1 до договору, який є нижчим, ніж на дати здійснення платежів.

Відповідач своїм правом на подання заперечень, передбаченим приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСТИМЕД" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАПИТАЛ" (далі - покупець) укладено договір поставки №03-9/06/21, за умовами пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити медичні вироби (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Найменування товару, його асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна вартість зазначені в специфікації №1 (додаток №1) та специфікації №2 (додаток №2), які є невід`ємними частинами даного договору (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.4. договору у редакції, викладеній в додатковій угоді №1 від 27.01.2022, враховуючи, що ціна товару включає імпортну складову, керуючись статтями 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони домовилися визначити грошовий еквівалент зобов`язання з оплати товару в іноземній валюті, а саме в євро, в зв`язку чим валютний еквівалент загальної вартості товару станом на 09.06.2021 за курсом Національного банку України (НБУ) 33,1104 грн. (UAH) за 1,00 євро (EUR) становить 213 332, 78 (двісті тринадцять тисяч триста тридцять два) євро 78 євроцентів з ПДВ.

За умовами пункту 2.6. договору оплата за договором здійснюється покупцем у національній валюті України - гривнях у безготівковому порядку наступним чином:

2.6.1. Покупець здійснює оплату за товар згідно специфікації №1 в наступному порядку:

перерахування еквіваленту грошового зобов`язання за товар у розмірі 98 600,00 євро у гривнях по курсу гривні до євро відповідно до п. 2.7 та 2.8 договору на рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання договору (підпункт 2.6.1.1 договору);

перерахування еквіваленту грошового зобов`язання за товар у розмірі 32 866,39 євро у гривнях по курсу гривні до євро відповідно до п. 2.7 та 2.8 договору на рахунок постачальника здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання покупцем повідомлення від постачальника про готовність товару до відвантаження зі складу (підпункт 2.6.1.2. договору);

перерахування еквіваленту грошового зобов`язання за товар у розмірі 32 866,39 євро у гривнях по курсу гривні до євро відповідно до п. 2.7 та 2.8 договору на рахунок постачальника здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акту введення товару в експлуатацію (підпункт 2.6.1.3. договору).

2.6.2. (у редакції, викладеній в додатковій угоді №1 від 27.01.2022 до договору) Покупець здійснює оплату за товар згідно специфікації №2 в наступному порядку:

перерахування еквіваленту грошового зобов`язання за товар у розмірі 5219, 39 євро у гривнях по курсу гривні до євро відповідно до п. 2.7 та 2.8 договору на рахунок постачальника у січні 2022 року (підпункт 2.6.2.1.);

перерахування еквіваленту грошового зобов`язання за товар у розмірі 27 270, 00 євро у гривнях по курсу гривні до євро відповідно до п. 2.7 та 2.8 договору на рахунок постачальника здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання покупцем повідомлення від постачальника про готовність товару до відвантаження зі складу виробника (підпункт 2.6.2.2. договору);

перерахування еквіваленту грошового зобов`язання за товар у розмірі 17 510, 61 євро у гривнях по курсу гривні до євро відповідно до п. 2.7. та 2.8 договору на рахунок постачальника здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту введення товару в експлуатацію (підпункт 2.6.2.3. договору).

Згідно пункту 2.7. договору сторони погодились, що в п. 2.4, 2.6, 2.6.1, 2.6.1.1, 2.6.1.2., 2.6.1.3, 2.6.2, 2.6.2.1, 2.6.2.2, 2.6.2.3 договору під поняттям "курс гривні (UAH) до євро (EUR)" розуміється курс, встановлений НБУ на дату підписання договору або виконання покупцем платежу відповідно.

За умовами пункту 2.8. договору враховуючи, що сторонами визначений грошовий еквівалент зобов`язання з оплати за товар по договору в іноземній валюті, суми, що підлягають сплаті покупцем за договором у гривнях, розраховуються покупцем самостійно, виходячи із загальної вартості товару (їх частини) в іноземній валюті (п. 2.4, 2.6, 2.6.1., 2.6.1.1., 2.6.1.2., 2.6.1.3., 2.6.2., 2.6.2.1., 2.6.2.2., 2.6.2.3. договору) за курсом гривні до євро, що визначається згідно з вимогами п. 2.7. договору. При цьому покупець визначає суму платежу за курсом гривні до євро, який був вищим, встановленим НБУ на дату підписання договору або виконання покупцем платежу. Недоплата покупцем загальної вартості договору, що сталася внаслідок порушення умов договору, зокрема, допущених ним помилок при розрахунку платежу по договору у гривні або оформленні банківського переказу грошових коштів - є підставою для постачальника вимагати у покупця відшкодування заподіяних у цьому зв`язку збитків (тобто доходи, які постачальник міг би реально отримати згідно з умовами договору, якби право не було порушене (упущена вигода) у заздалегідь оціненому і узгодженому сторонами розмірі, що становить різницю між загальною сумою грошового еквіваленту зобов`язання по договору у гривні, що підлягала розрахунку і оплаті за курсом євро до гривні на момент платежу покупця відповідно до вимог п. 2.4, 2.6, 2.6.1, 2.6.1.1, 2.6.1.2, 2.6.1.3, 2.6.2, 2.6.2.1.1, 2.6.1.2., 2.6.1.3, 2.6.2, 2.6.2.1, 2.6.2.2, 2.6.2.3 та 2.7 договору, та сумою грошових коштів у гривні, фактично перерахованих покупцем.

Товар згідно специфікації №1 постачається протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту отримання авансових платежів відповідно до п. 2.6.1.1 даного договору (пункт 3.1. договору).

Товар згідно специфікації №2 постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання авансових платежів відповідно до п. 2.6.2.1 даного договору (пункт 3.2. договору у редакції, викладеній в додатковій угоді №1 від 27.01.2022).

Згідно пункту 5.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочення до повного виконання зобов`язання.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором (пункт 8.1. договору).

Специфікацією №1 (додаток №1) та специфікацією №2 у редакції, викладеній в додатковій угоді №1 від 27.01.2022 до договору (додаток №2) сторони погодили, зокрема, найменування, асортимент, кількість, товару, ціну одиниці товару та загальну вартість товару, що склала: 5441 124, 08 грн з ПДВ за специфікацією №1 та 1456 857, 60 грн з ПДВ за специфікацією №2.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за специфікаціями №1 та №2, що підтверджується видатковими накладними №9 від 29.07.2021 на суму 5441 124, 08 грн та №12 від 30.08.2023 на суму 1 622 409, 60 грн, актами введення товару в експлуатацію №03 від 10.01.2022 та №03 від 30.08.2023, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором в частині поставки обумовленого товару свідчить також відсутність з боку покупця претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

В свою чергу, відповідачем здійснено оплату поставленого товару в загальній сумі 7 063 533, 68 грн, що підтверджується наданою позивачем банківською випискою а також наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №626 від 15.06.2021 на суму 3 264 674,44 грн, №1101 від 31.08.2021 на суму 350 000, 00 грн, №1337 від 20.10.2021 на суму 1 500 000, 00 грн, №6303 від 30.08.2023 на суму 1 622 409, 60 грн, №2059 від 26.03.2024 на суму 153 633,40 грн.

Позивач зазначає, що по специфікації №1 (додатку №1) до договору відповідач здійснив платежі 15.06.2021, 31.08.2021, 21.10.2021, 27.01.2022 без порушення умов підпунктів 2.6.1; 2.6.2. пункту 2.6., та пункту 2.8. договору, оскільки застосував на момент цих оплат курс євро до гривні, який був вищим (курс, зафіксований на дату підписання договору), однак застосувавши відповідний курс при здійсненні платежу 26.03.2024 в сумі 153 633,40 грн, який був нижчим еквівалентом гривні до євро, відповідач порушив умови підпункту 2.6.2. пункту 2.6., та пункту 2.8. договору.

Також відповідач 30.08.2023 здійснив оплату за поставлений товар по специфікації №2 (додатку №2) в сумі 1 622 409, 60 грн із застосуванням курсу, зафіксованого на дату підписання договору, який був нижчим, що є порушенням підпункту 2.6.2. пункту 2.6., та пункту 2.8. договору.

Відтак, за твердженням позивача, у відповідача виникла заборгованість в сумі 8967, 23 євро.

Позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою вих. №03-0924 від 25.09.2024, в якій просив сплатити заборгованість по договору.

Вказана претензія була вручена останньому 02.10.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0113517198381, однак залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 400 957, 14 грн, що є еквівалентом 8 967, 23 євро станом на 28.10.2024.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 400 957, 14 грн збитків (упущеної вигоди), завданих порушенням умов договору, та нарахованих відповідно до пункту 2.8. договору - у заздалегідь оціненому і узгодженому сторонами розмірі, що становить різницю між загальною сумою грошового еквіваленту зобов`язання по договору у гривні, що підлягала розрахунку і оплаті за курсом євро до гривні на момент платежу покупця відповідно до вимог п. 2.4, 2.6, 2.6.1, 2.6.1.1, 2.6.1.2, 2.6.1.3, 2.6.2, 2.6.2.1.1, 2.6.1.2., 2.6.1.3, 2.6.2, 2.6.2.1, 2.6.2.2, 2.6.2.3 та 2.7 договору, та сумою грошових коштів у гривні, фактично перерахованих покупцем.

Окрім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 131 419, 25 грн на підставі 5.4. договору, 3% річних у розмірі 13 225, 95 грн та інфляційні втрати у розмірі 38 856, 54 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що зобов`язання виконані ним у повному обсязі, при цьому у серпні 2023 року сторони провели звірку взаєморозрахунків за договором та визначили, що заборгованість відповідача за специфікацією №1 станом на 11.08.2023 складала 326 449, 64 грн, а за специфікацією №2 станом на 05.08.2023 складала 172 816, 24 грн, яка була повністю погашена 26.03.2024.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, а якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 2.4. договору в редакції, викладеній в додатковій угоді №1 від 27.01.2022, враховуючи, що ціна товару включає імпортну складову, керуючись статтями 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони домовилися визначити грошовий еквівалент зобов`язання з оплати товару в іноземній валюті, а саме в євро, в зв`язку чим валютний еквівалент загальної вартості товару станом на 09.06.2021 за курсом Національного банку України (НБУ) 33,1104 грн (UAH) за 1,00 євро (EUR) становить 213 332, 78 (двісті тринадцять тисяч триста тридцять два) євро 78 євроцентів з ПДВ.

У пункті 2.7. договору сторони погодились, що в п. 2.4, 2.6, 2.6.1, 2.6.1.1, 2.6.1.2., 2.6.1.3, 2.6.2, 2.6.2.1, 2.6.2.2, 2.6.2.3 договору під поняттям "курс гривні (UAH) до євро (EUR)" розуміється курс, встановлений НБУ на дату підписання договору або виконання покупцем платежу відповідно.

За умовами пункту 2.8. договору враховуючи, що сторонами визначений грошовий еквівалент зобов`язання з оплати за товар по договору в іноземній валюті, суми, що підлягають сплаті покупцем за договором у гривнях, розраховуються покупцем самостійно, виходячи із загальної вартості товару (їх частини) в іноземній валюті (п. 2.4, 2.6, 2.6.1., 2.6.1.1., 2.6.1.2., 2.6.1.3., 2.6.2., 2.6.2.1., 2.6.2.2., 2.6.2.3. договору) за курсом гривні до євро, що визначається згідно з вимогами п. 2.7. договору;

При цьому покупець визначає суму платежу за курсом гривні до євро, який був вищим, встановленим НБУ на дату підписання договору або виконання покупцем платежу.

Як встановлено судом, оплату товару, поставленого за специфікацією №1, відповідач здійснював частинами, зокрема: 15.06.2021 в розмірі 3 264 674,44 грн, 31.08.2021 в розмірі 350 000, 00 грн, 20.10.2021 в розмірі 1 500 000, 00 грн, 27.01.2022 в розмірі 172 816, 24 грн, що при застосуванні курсу 33,1104 грн, встановленого Національним банком України на дату підписання договору (який був більшим, ніж на дати здійснення вказаних платежів) в сумі становить 159 692,75 євро.

Останній платіж за специфікацією №1 в сумі 153 633,40 грн відповідач здійснив 26.03.2024.

З відомостей про встановлений офіційний курс гривні до іноземних валют, оприлюднених на сторінці офіційного інтернет-представництва Національного банку України, станом на 26.03.2024 офіційний курс гривні щодо євро становив 42,4898 тобто з урахуванням змісту пункту 2.8. договору, застосуванню підлягав саме курс на дату виконання покупцем платежу, який є більшим ніж на дату підписання договору.

Отже, відповідно до умов підпунктів 2.6.1.1. - 2.6.1.3 пункту 2.6.1. договору, відповідачем виконано зобов`язання з оплати товару, поставленого за специфікацією №1, лише на суму 163 308, 54 євро, неоплаченим лишився товар на суму 1024, 26 євро.

В той же час, оплата товару, поставленого за специфікацією №2, відповідачем здійснена 30.08.2023 в сумі 1 622 409, 60 грн.

З відомостей про встановлений офіційний курс гривні до іноземних валют, оприлюднених на сторінці офіційного інтернет-представництва Національного банку України, станом на 30.08.2023 офіційний курс гривні щодо євро становив 39,5160, тобто з урахуванням змісту пункту 2.8. договору, застосуванню підлягав саме курс на дату виконання покупцем платежу, який є більшим ніж на дату підписання договору.

Отже, на виконання умов підпунктів 2.6.2.1. - 2.6.2.3 пункту 2.6.2. договору, відповідачем виконано зобов`язання з оплати товару, поставленого за специфікацією №2, лише на суму 41 057, 03 євро, неоплаченим лишився товар на суму 7 942, 97 євро.

Разом з цим, суд не враховує заперечення відповідача щодо відсутності у нього заборгованості по договору з посиланням на проведену звірку розрахунків, оскільки сам лише факт підписання уповноваженими особами сторін актів звірки взаєморозрахунків, в яких відображений стан заборгованості у гривні, не змінює умов укладеного договору, зокрема порядку визначення суми платежу, що становить еквівалент іноземної валюти.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами підпункту 2.6.1.3. пункту 2.6.1. та підпункту 2.6.2.3. пункту 2.6.2. договору остаточний розрахунок по специфікаціям №1 та 2 здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту введення товару в експлуатацію.

Сторонами складено, підписано та скріплено печатками акти введення товару в експлуатацію №03 від 10.01.2022 (по специфікації №1) та №03 від 30.08.2023 (по специфікації №1).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту підпунктів 2.6.1.3; 2.6.2.3. договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, оскільки умовами пунктів 2.4, 2.8. договору визначено грошовий еквівалент зобов`язання з оплати товару в іноземній валюті (євро), та порядок визначення суми сплати у гривні за курсом до євро - на дату підписання договору або виконання покупцем платежу, в залежності від того, який курс є вищим, заявлена до стягнення позивачем сума основного боргу розрахована ним за офіційним курсом гривні до євро станом на 28.10.2024 (44,7136), який є більшим, ніж на дату підписання договору - у розмірі 400 957, 14 грн.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної оплати поставленого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 400 957, 14 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Пунктом 2.8. договору сторони погодили, що недоплата покупцем загальної вартості договору, що сталася внаслідок порушення умов договору, зокрема, допущених ним помилок при розрахунку платежу по договору, що сталася внаслідок порушення умов договору, зокрема, допущених ним помилок при розрахунку платежу по договору у гривні або оформленні банківського переказу грошових коштів - є підставою для постачальника вимагати у покупця відшкодування заподіяних у цьому зв`язку збитків (тобто доходи, які постачальник міг би реально отримати згідно з умовами договору, якби право не було порушене (упущена вигода) у заздалегідь оціненому і узгодженому сторонами розмірі, що становить різницю між загальною сумою грошового еквіваленту зобов`язання по договору у гривні, що підлягала розрахунку і оплаті за курсом євро до гривні на момент платежу покупця відповідно до вимог п. 2.4, 2.6, 2.6.1, 2.6.1.1, 2.6.1.2, 2.6.1.3, 2.6.2, 2.6.2.1.1, 2.6.1.2., 2.6.1.3, 2.6.2, 2.6.2.1, 2.6.2.2, 2.6.2.3 та 2.7 договору, та сумою грошових коштів у гривні, фактично перерахованих покупцем.

Отже сторонами у договорі погоджено інший розмір відшкодування збитків, ніж розмір доходів, які б постачальник міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення умов договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 2.8. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення збитки, в сумі 400 957, 14 грн, розмір яких становить різницю між загальною сумою грошового еквіваленту зобов`язання по договору у гривні, що підлягала розрахунку і оплаті за курсом євро до гривні на момент платежу покупця відповідно до вимог п. 2.4, 2.6, 2.6.1, 2.6.1.1, 2.6.1.2, 2.6.1.3, 2.6.2, 2.6.2.1.1, 2.6.1.2., 2.6.1.3, 2.6.2, 2.6.2.1, 2.6.2.2, 2.6.2.3 та 2.7 договору, та сумою грошових коштів у гривні, фактично перерахованих покупцем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявність правових підстав для їх задоволення з огляду на доведеність наявності всіх складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Також одним з наслідків порушення зобов`язання, які встановлюються договором або законом, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України є сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 5.4. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочення до повного виконання зобов`язання.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за поставлений товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 5.4. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 131 419, 25 грн за період з 26.03.2024 по 28.10.2024.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки, по-перше, при розрахунку позивачем невірно визначено суму основного боргу у гривні, а також початок періоду прострочення.

По-друге, позивачем не враховано приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

Здійснивши власний розрахунок пені, в межах визначеного періоду, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд встановив, що обґрунтованою сумою стягнення пені є 59 312, 94 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 3% річних в сумі 13 225, 95 грн та інфляційні втрати в сумі 34 856, 54 грн за період з 26.03.2024 по 28.10.2024.

Так, статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Як зазначалося вище, згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що керуючись статтями 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони домовилися визначити грошовий еквівалент зобов`язання з оплати товару в іноземній валюті, а саме в євро, нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на допущені позивачем помилки у визначенні суми основного боргу та початок періоду прострочення, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 11 713, 35 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість з урахуванням збитків, пені та 3% річних.

За таких обставин, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на допущені позивачем помилки під час розрахунку пені та 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТИМЕД" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПИТАЛ" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 32381903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТИМЕД" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69, ідентифікаційний код 42738652) основну заборгованість у розмірі 400 957 грн 14 коп., збитки у розмірі 400 957 грн 14 коп., пеню в сумі 59 312 грн 94 коп., 3% річних у сумі 11 713 грн 35 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 094 грн 11 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.01.2025

Суддя Л.Г. Пукшин