Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/10102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/10102/24

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО РІТЕЙЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-ТРАНС ОПЕРАТОР"

про стягнення 337 543,09 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО РІТЕЙЛ" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-ТРАНС ОПЕРАТОР" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення 337 543,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати за користування Об`єктом оренди згідно умов Договору оренди № 23/07/2020 від 23.07.2020 за період з серпня по жовтень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/10102/24 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 09.08.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 8-В.

Проте, поштовий конверт було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з підстави «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про неможливість вручення поштового відправлення особі за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.08.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами до суду не подано.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2020 між Товариством (орендодавець) та Підприємством (орендар) укладено Договір оренди № 23/07/2020, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 256,2 квадратних метри на 2-му поверсі (місце погоджено у Додатку №1 до Договору) у нежилому будинку (літ. В), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 8.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. Договору за користування Об`єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виходячи із розрахунку 101054,90 грн. у т. ч. ПДВ грн. за календарний місяць не пізніше п`ятнадцятого числа поточного місяця шляхом попередньої оплати безготівковим переказом зазначених коштів на банківський рахунок Орендодавця, а витрати пов`язані з обслуговуванням Об`єкту оренди - Орендар оплачує не пізніше п`яти банківських днів з дня отримання рахунку-фактури від Орендодавця.

Орендна плата нараховується орендареві з дати підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкта оренди в орендне користування, але не раніше 01.08.2020, по дату підписання сторонами акту прийому-передачі про повернення об`єкту оренди (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 10.7. Договору припинення Договору не тягне за собою припинення зобов`язань Орендаря щодо погашення грошових зобов`язань за Договором. Припинення таких зобов`язань відбувається лише їх належним виконанням.

Відповідно до підписаного сторонами акту приймання-передачі від 23.07.2020 Товариством передало Підприємству, а останнє прийняло в оренду нежитлові приміщення загальною площею 256,2 квадратних метри на 2-му поверсі (місце погоджено у Додатку №1 до Договору) у нежилому будинку (літ. В), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 8.

Із матеріалів справи слідує, що за Підприємством утворилась заборгованість за Договором оренди № 23/07/2020 від 23.07.2020 за період липень - жовтень 2023 року в сумі 337 543,09 грн., а саме: згідно рахунку №57 від 02.10.2023 та акту №61 від 31.10.2023 заборгованість за оренду за жовтень 2023 року становить 101054,90 грн.; згідно рахунку №51 від 01.09.2023 та акту №59 від 30.09.2023 заборгованість за оренду за вересень 2023 року становить 101054,90 грн.; згідно рахунку №56 від 30.09.2023 та акту №60 від 30.09.2023 та додатку розшифровки до акту № 60 від 30.09.2023 заборгованість за компенсацію вартості ком. послуг згідно п.3.2 Договору оренди за вересень 2023 року становить 5255,69 грн.; згідно рахунку №45 від 01.08.2023 та акту №52 від 31.08.2023 заборгованість за оренду за серпень 2023 року становить 101054,90 грн.; згідно рахунку №50 від 31.08.2023 та акту №53 від 31.08.2023 та додатку - розшифровки до акту №53 від 31.08.2023 заборгованість за компенсацію вартості ком. послуг згідно п.3.2 Договору оренди за серпень 2023 року становить 6412,52 грн.; згідно рахунку №39 від 03.07.2023 та акту №44 від 31.07.2023 заборгованість за оренду за серпень 2023 року враховуючи здійснені оплати становить 22710,18 грн.

Факт своєчасного та у повному обсязі отримання Підприємством від Товариства відповідних послуг підтверджується актами, підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Оскільки Підприємство погашення заборгованості за Договором оренди № 23/07/2020 від 23.07.2020 не здійснило, Товариство звернулося з даним позовом до суду.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно з ч. 1. ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Як слідує з матеріалів справи, Підприємство всупереч умовам Договору № 23/07/2020 від 23.07.2020 не сплачувало своєчасно та в повному обсязі орендну плату за період із серпня по жовтень 2023 року, що призвело до виникнення боргу в сумі 337 543,09 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу Підприємства в розмірі 337 543,09 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з Підприємства вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО РІТЕЙЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-ТРАНС ОПЕРАТОР" про стягнення 337 543,09 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-ТРАНС ОПЕРАТОР" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 8-В, ЄДРПОУ 39669343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО РІТЕЙЛ" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 8-В, ЄДРПОУ 41888154) 337 543 (триста тридцять сім тисяч п`ятсот сорок три) грн 09 коп. основного боргу та 5 063 (п`ять тисяч шістдесят три) грн 15 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ