Рішення

від 21.01.2025 по справі 911/2793/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2793/24

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія»

до приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон»

про стягнення заборгованості,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

16 жовтня 2024 року через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» (далі позивач) до приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 712 630,43 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №1823 від 18.04.2022 року.

Ухвалою суду від 21.10.2024 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» залишена без руху, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

23 жовтня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз`яснено, що в строк до 04.12.2024 року він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа, долученої до матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2024 року надіслана відповідачу до його електронного кабінету 04 листопада 2024 року.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 04.11.2024 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 04 листопада 2024 року.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

18 квітня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» (далі позивач) та приватним підприємством «Виробничо-комерційна організація «Еталон» (далі відповідач) укладений договір поставки №1823 (далі договір), згідно з умовами якого, позивач зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати відповідачу нафтопродукти (далі товар), а відповідач зобов`язувався товар прийняти і оплатити.

Згідно з п. 4.19. договору, право власності на товар, а разом з ним ризик його випадкової загибелі переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару. Позивач вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки товару за цим договором перед відповідачем з моменту передачі товару і підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.1. договору, загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару відповідачем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається позивачем в додатковій угоді та відображається в видатковій накладній.

Відповідач здійснює повну 100% оплату товару з моменту отримання ним рахунку-фактури позивача на електронну адресу (email) та/або факс, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний у реквізитах позивача в даному договорі (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.10. договору, товар, поставлений в рамках цього договору, оплачується відповідачем в календарній послідовності його поставки (спочатку здійснюється оплата поставки товару згідно першої видаткової накладної, потім оплачується поставка товару за наступною видатковою накладною і т.д.).

Пунктом 9.1. договору встановлено, що строк дії цього договору до 31 грудня 2022 року з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію.

Відповідно до п. 9.2. договору, всі зміни і доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і вважаються діючими, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін і завірені печатками сторін.

Товар, що є предметом даного договору, поставляється в строки, визначені в додатковій угоді (п. 3.1. договору).

12 вересня 2022 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору поставки нафтопродуктів №1823 від 18.04.2022р. (далі додаткова угода №1), відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди про те, що позивач зобов`язався передати відповідачу, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити товар у сумі 1 326 717,50 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100% (п. 2. додаткової угоди №1).

Крім цього, 14 листопада 2022 року сторони уклали додаткову угоду №2 до договору поставки нафтопродуктів №1823 від 18.04.2022р. (далі додаткова угода №2), відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди про те, що позивач зобов`язався передати відповідачу, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити товар у сумі 1 377 750,00 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100% (п. 2. додаткової угоди №2).

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 2 704 467,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №1534 від 12.09.2022 року, на суму 1 326 717,50 грн., та №2018 від 14.11.2022 року, на суму 1 377 750,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи, який відповідач оплатив частково.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №01-14 від 18.04.2024 року, в якій просив сплатити борг у сумі 304 467,50 грн. Ця претензія направлена відповідачу поштовим відправленням №0302212724625, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною від 14.05.2024 року, копії яких долучені до матеріалів справи, та була отримана відповідачем 16 травня 2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого також долучена до матеріалів справи. Відповідач не надав позивачу відповідь на претензію, борг не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 304 467,50 грн. боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на суму 2 704 467,50 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1534 від 12.09.2022 року, на суму 1 326 717,50 грн.; №2018 від 14.11.2022 року, на суму 1 377 750,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи, який відповідач оплатив частково, а саме в сумі 2 400 000,00 грн.

Частиною 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем або спростовували доводи представника позивача, представник відповідача суду не подав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 304 467,50 грн. боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача триста шістдесят п`ять процентів річних у сумі 304 467,50 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 103 695,43 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що за порушення строку оплати товару, поставленого згідно кожної окремої видаткової накладної, відповідач на вимогу позивача зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 365 процентів річних від простроченої суми боргу, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, сторони домовились про те, що розмір процентів річних становить 365.

Триста шістдесят пять процентів річних:

- враховуючи період заборгованості з 13 вересня 2022 року до 10 листопада 2022 року, що складає 59 днів, суму боргу в розмірі 1 326 717,50 грн., становлять 782 763,32 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 12 листопада 2022 року до 14 листопада 2022 року, що складає 3 дні, суму боргу в розмірі 226 717,50 грн., становлять 6 801,52 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 15 листопада 2022 року до 22 листопада 2022 року, що складає 8 днів, суму боргу в розмірі 1 604 467,50 грн., становлять 128 357,40 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 23 листопада 2022 року до 14 грудня 2022 року, що складає 22 дні, суму боргу в розмірі 1 304 467,50 грн., становлять 286 982,85 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 15 грудня 2022 року до 27 вересня 2024 року, що складає 653 дні, суму боргу в розмірі 304 467,50 грн., становлять 1 985 918,38 грн.,

а разом 3 190 823,47 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача триста шістдесят пять процентів річних у сумі 304 467,50 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

- враховуючи період заборгованості з 13 вересня 2022 року до 10 листопада 2022 року, суму боргу в розмірі 1 326 717,50 грн., індекси інфляції: у вересні 2022 року 101,9%; у жовтні 2022 року 102,5%, складає 59 005,76 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 15 листопада 2022 року до 22 листопада 2022 року, суму боргу в розмірі 1 604 467,50 грн., індекс інфляції у листопаді 2022 року 100,7%, складає 11 231,27 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 15 грудня 2022 року до 27 вересня 2024 року, суму боргу в розмірі 304 467,50 грн., індекси інфляції: у грудні 2022 року 100,7%; у січні 2023 року 100,8%; у лютому 2023 року 100,7%; у березні 2023 року 101,5%; у квітні 2023 року 100,2%; у травні 2023 року 100,5%; у червні 2023 року 100,8%; у липні 2023 року 99,4%; у серпні 2023 року 98,6 %; у вересні 2023 року 100,5%; у жовтні 2023 року 100,8%; у листопаді 2023 року 100,5%; у грудні 2023 року 100,7%; у січні 2024 року 100,4%; у лютому 2024 року 100,3%; у березні 2024 року 100,5%; у квітні 2024 року 100,2%; у травні 2024 року 100,6%; у червні 2024 року 102,2%; у липні 2024 року 100,0%; у серпні 2024 року 100,6%; у вересні 2024 року 101,5%, складає 38 527,29 грн.,

а разом 108 764,32 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 103 695,43 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 180, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 264, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 692, абз. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, п. 2 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, п. 2 ч. 6, ч. 11 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» до приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» про стягнення заборгованості.

Стягнути з приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» (09136, Київська область, Білоцерківський район, селище Скребиші, вулиця Набережна, будинок 3, ідентифікаційний код 20580703) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 100-А, ідентифікаційний код 39102316) 304 467,50 грн. (триста чотири тисячі чотириста шістдесят сім грн. 50 коп.) боргу; 304 467,50 грн. (триста чотири тисячі чотириста шістдесят сім грн. 50 коп.) трьохсот шестидесяти п`яти процентів річних; 103 695,43 грн. (сто три тисячі шістсот дев`яносто п`ять грн. 43 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 10 689,46 грн. (десять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять грн. 46 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 21.01.2025 року.

Суддя С. Грабець