Рішення

від 21.01.2025 по справі 914/1574/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 Справа № 914/1574/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Плаксій В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик", м. Львів

про: стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 17 233,09 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області в підсистему "Електронний суд" поступила позовна заява Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 17 233,09 грн.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 р., справу № 914/1574/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2024, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 13.08.2024.

Судове засідання, призначене на 13.08.2024 не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 09.08.2024 по 16.08.2024 включно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.08.2024, розгляд справи по суті призначено на 11.09.2024.

Судове засідання, призначене на 11.09.2024 не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та продовженням додаткової відпустки судді Долінській О.З. з 22.08.2024 по 14.12.2024 включно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2024, розгляд справи по суті призначено на 21.01.2025.

21.01.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

20.01.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 1449/25.

21.01.2025 від представника позивача надійшла заява за вх. № 1529/25, в якій представник позивача просить суд провести судове засідання 21.01.2025 без участі представника ЛКП "Львівелектротранс", клопотання про відкладення розгляду даної справи від 20.01.2025р. залишити без розгляду. Також, у вказаній заяві позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

21.01.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 24.06.2024 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 21.01.2025 не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу на його електронну адресу - nadya.skrypka@ukr.net.

Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі, які направлялися судом на адресу відповідача - 79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, повернуті Укрпоштою на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвали суду у даній справі направлялись на адресу засновників відповідача - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . та ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , а також на юридичну адресу засновника відповідача - ТзОВ «Міра Кепітал Груп» - 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 44.

Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі повернуті Укрпоштою на адресу суду «За закінченням терміну зберігання» (містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/1574/24 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, а також те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1574/24.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04 лютого 2021 року між ТзОВ «Кондор Логістик» та ЛКП «Львівелектротранс» було укладено Договір поставки товарів №00090, предметом якого є дизельне паливо. Як зазначає позивач, починаючи з 17.06.2021 неможливо було отоварити на АЗС надані Відповідачем талони на дизельне пальне, на загальну суму 11 575,20 грн. Факти неможливості отоварення наданих Відповідачем талонів підтверджуються актами відмов в наданні товару за наданими талонами, товарними чеками про відмову у видачі замовленого палива згідно з талонами (дизельного палива та бензину А-95 та А-92 у сукупності), в яких зазначено, що не достатньо коштів на рахунку, а також листами Відповідача про неможливість отоварення талонів з різних технічних причин. Крім цього, позивач вказує на те, що листом від 20.07.2021 №3413 ТОВ «Кондор Логістик» в односторонньому порядку відмовилось від виконання своїх зобов`язань за Договором поставки товарів №00090 від 04.02.2021р., внаслідок чого було розірвано вказаний Договір згідно з п. 34 Договору шляхом направлення листа-повідомлення про розірвання договору від 21.07.2021 №12/1224. Позивачем 13 серпня 2021 року було надіслано на юридичну адресу Відповідача рекомендованим листом претензію № 07/1408 Однак, як зазначає позивач, претензія позивача залишилась без відповіді та реагування. Враховуючи заходи досудового врегулювання спору, вжиті позивачем, які не дали позитивного результату, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить суд стягнути з відповідача 11 233,09 грн. основної заборгованості, 1 004,66 грн. - 3% річних та 4 653,23 грн. - втрат від інфляції Також позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 24.06.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу на його електронну адресу - nadya.skrypka@ukr.net.

Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі, які направлялися судом на адресу відповідача - 79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, повернуті Укрпоштою на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвали суду у даній справі направлялись на адресу засновників відповідача - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . та ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , а також на юридичну адресу засновника відповідача - ТзОВ «Міра Кепітал Груп» - 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 44.

Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі повернуті Укрпоштою на адресу суду «За закінченням терміну зберігання» (містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

04 лютого 2021 року між ЛКП «Львівелектротранс» (Позивач у справі, Замовник за договором) та ТзОВ «Кондор Логістик» (Відповідач у справі, Постачальник за договором) укладено Договір поставки товарів №00090 (надалі -Договір), предметом якого є дизельне паливо.

Згідно з п. 1 Договору, Постачальник зобов`язується передати Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дизельне паливо (талони, паливні картки) згідно з ДК-021-2015:09130000-9 Нафта та дистиляти, у кількості, асортименті і цінах, зазначених у специфікації (Додаток №1 до Договору поставки товару), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Специфікацією до Договору визначено, що предметом поставки є дизельне паливо в кількості 74 460,00 л, ціна за одиницю товару 21,84 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3 Договору, загальна сума договору становить 1 626 206,40 грн. включно з ПДВ 271 034,40 грн.

Згідно п. 6 Договору, після підписання угоди Постачальник надає взірець продукції (поштою або особисто) для перевірки Замовником якісних характеристик товару відповідно до вимог технічного завдання. Весь поставлений товар має відповідати взірцю.

Згідно п. 5 Договору, за даним Договором наступні умови оплати: передоплата 100% протягом 5 календарних днів з дати отримання рахунку.

Позивачем була здійснена 100% передоплата за товар та отримано паливні талони, що підтверджується платіжними дорученнями і видатковими накладними з актами приймання-передачі, які долучені позивачем до позовних матеріалів.

Однак, починаючи з 17.06.2021 позивачем неможливо було отоварити на АЗС надані Відповідачем талони, на загальну суму 11 575,20 грн., зокрема: талони на ДП по 10л (загальна кількість 210л): №20001100284622371203 дійсний до 26.05.2022; №20001100284633025353 дійсний до 26.05.2022; №20001100284627825358 дійсний до 26.05.2022; №20001100284631452002 дійсний до 26.05.2022; №20001100284622432352 дійсний до 26.05.2022; №20001100284622553009 дійсний до 26.05.2022; №20001100284622613088 дійсний до 26.05.2022; №20001100263890123408 дійсний до 12.03.2022; №20001100268067430433 дійсний до 12.04.2022; №20001100284630496243 дійсний до 26.05.2022; №20001100284631837529 дійсний до 26.05.2022; №20001100284632548534 дійсний до 26.05.2022; №20001100279018338438 дійсний до 11.05.2022; №20001100279018419303 дійсний до 11.05.2022; №20001100284630672376 дійсний до 26.05.2022; №20001100284631362550 дійсний до 26.05.2022; №20001100284631926020 дійсний до 26.05.2022; №20001100279022881132 дійсний до 11.05.2022; №20001100279022202995 дійсний до 11.05.2022; №20001100284630790171 дійсний до 26.05.2022; №20001100284630511863 дійсний до 26.05.2022; талони на ДП по 20л (загальна кількість 320л): №20001200284642724688 дійсний до 26.05.2022; №20001200284641782801 дійсний до 26.05.2022; №20001200284642045952 дійсний до 26.05.2022; №20001200284642933223 дійсний до 26.05.2022; №20001200284643052886 дійсний до 26.05.2022; №20001200284643148321 дійсний до 26.05.2022; №20001200284642630711 дійсний до 26.05.2022; №20001200284641483374 дійсний до 26.05.2022; №20001200284642580445 дійсний до 26.05.2022, №20001200284643228609 дійсний до 26.05.2022; №20001200279038527023 дійсний до 11.05.2022; №20001200284642227523 дійсний до 26.05.2022; №20001200284641654812 дійсний до 26.05.2022; №20001200284642106766 дійсний до 26.05.2022; №20001200284641945298 дійсний до 26.05.2022; №20001200284641594330 дійсний до 26.05.2022.

Факти неможливості отоварення наданих Відповідачем талонів підтверджуються актами відмов в наданні товару за наданими талонами, товарними чеками про відмову у видачі замовленого палива згідно з талонами (дизельного палива та бензину А-95 та А-92 у сукупності), в яких зазначено, що не достатньо коштів на рахунку, а також листами Відповідача про неможливість отоварення талонів з різних технічних причин.

Зокрема, позивачем долучено до матеріалів справи листи відповідача про неможливість отоварення талонів за вих. № 3162 від 22.06.2021 р., за вих. № 3249 від 01.07.2021 р., за вих. № 3262 від 02.07.2021 р., за вих. № 3412 від 20.07.2021 р.

Крім цього, листом від 20.07.2021 за вих. №3413 ТОВ «Кондор Логістик» запропонувало розірвати укладений Договір поставки товару - дизельного палива (талони, картки) згідно Договору № 00090 від 04.02.2021 р.

Позивачем направлено на адресу відповідача лист-повідомлення про розірвання Договору поставки товарів від 04.02.2021 р. № 00090. У вказаному листі позивач зазначає, що у зв`язку з відмовою постачальника від виконання своїх зобов`язань за Договором, просимо вважати Договір поставки товарів від 04.02.2021 р. № 00090 розірваним з 27 липня 2021 року.

Відповідно до п. 34 Договору, договір може бути розірвано за рішенням Замовника в односторонньому порядку, про що Замовник повинен повідомити листом Постачальника. У такому випадку Договір вважається розірваним через 5 днів з моменту надсилання Замовником письмового повідомлення про розірвання договору поштою на адресу Постачальника, що зазначена у реквізитах сторін.

Відтак, укладений Договір поставки товарів від 04.02.2021 р. № 00090, згідно з п. 34 цього Договору, було розірвано 27.07.2021 року.

13 серпня 2021 року позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача претензію за вих. № 07/1408 про сплату заборгованості. Проте вказана претензія позивача залишилась без відповіді та реагування.

Отже, оплаченим позивачем, але непоставленим відповідачем є дизельне паливо, на загальну суму 11 575,20 грн., що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 11 575,20 грн. основної заборгованості, 1 004,66 грн. - 3% річних та 4 653,23 грн. - втрат від інфляції, згідно приведених розрахунків та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Оцінка суду.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору поставки товарів № 00090 від 04.02.2021 р. із додатком, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Позивачем, на підтвердження отримання від відповідача талонів (карток, скретч-картки) для заправки автомобілів в АЗС, долучено до матеріалів справи видаткові накладні, а саме: видаткова накладна № 150321/1 від 15.03.2021 р. на суму 109 200,00 грн.; видаткова накладна № 120421/2 від 12.04.2021 р. на суму 43 680,00 грн.; видаткова накладна № 120521/2 від 12.05.2021 р. на суму 65 520,00 грн.; видаткова накладна № 270521/1 від 27.05.2021 р. на суму 87 360,00 грн.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі паливних талонів на пальне від 15.03.2021 р. згідно видаткової накладної № 150321/1 від 15.03.2021 р. на суму 109 200,00 грн.; акт приймання-передачі паливних талонів на пальне від 12.04.2021 р. згідно видаткової накладної № 120421/2 від 12.04.2021 р. на суму 43 680,00 грн.; акт приймання-передачі паливних талонів на пальне від 12.05.2021 р. згідно видаткової накладної № 120521/2 від 12.05.2021 р. на суму 65 520,00 грн.; акт приймання-передачі паливних талонів на пальне від 27.05.2021 р. згідно видаткової накладної № 270521/1 від 27.05.2021 р. на суму 87 360,00 грн., які підписано повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Позивачем також долучено до матеріалів справи платіжні доручення про сплату позивачем відповідачу коштів на загальну суму 524 160,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 21929 від 19.02.2021 р. на суму 65 520,00 грн.; № 474 від 18.03.2021 р. на суму 109 200,00 грн.; № 1151 від 13.04.2021 р. на суму 43 680,00; № 1286 від 22.04.2021 р. на суму 65 520,00 грн.; № 1641 від 14.05.2021 р. на суму 65 520,00 грн.; № 1977 від 28.05.2021 р. на суму 87 360,00 грн.; № 2452 від 25.06.2021 р. на суму 32 760,00 грн.; № 2605 від 02.07.2021 р. на суму 21 840,00 грн.; № 2452 від 25.06.2021 р. на суму 32 760,00 грн.

Як встановлено судом, залишок не отовареного товару (бензину) становить 11 575,20 грн.

Відтак, загальна вартість непоставленого товару згідно Договору поставки товарів від 04.02.2021 р. № 00090, становить 11 575,20 грн.

Суд відзначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Картка являє собою емітований Покупцем документ, встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Постачальника.

Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною карток на пальне Львівському комунальному підприємству "Львівелектротранс", останній набув право власності на нафтопродукти в об`ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Передача талонів на пальне (картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє ТзОВ "Кондор Логістик" від обов`язку передати Львівському комунальному підприємству "Львівелектротранс" товар, придбаний ним згідно Договору, так як позивачем придбавався безпосередньо товар- дизельне паливо по вказаному вище договору, а не паливні картки, які підтверджують право власності на нього.

Таким чином, оскільки з моменту передання ТзОВ "Кондор Логістик" карток на пальне Львівському комунальному підприємству "Львівелектротранс", позивач набув право власності на пальне в об`ємах, які зазначені у видаткових накладних, незважаючи на фактичні обставини, за якими згідно таких паливних карток (талонів) позивач не мав можливості отримати товар, а тому позивач вправі вимагати повернення коштів, які перераховані ним відповідачу за договором і на які не отримано товар.

За умовами укладеного Договору поставки товарів № 00090 від 04.02.2021 р. із додатком, що є його невід`ємною частиною, відповідачем прийнято безумовне зобов`язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином.

Водночас, таку можливість має бути гарантовано відповідачем шляхом заправляння паливом у мережі АЗС.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем, шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 11 575,20 грн.

Відповідач, доказів належного виконання зобов`язань за Договором поставки товарів № 00090 від 04.02.2021 р., суду не подав.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо неможливості фактичного отримання позивачем товару, придбаного у відповідача у формі паливних карток, вартістю 11 575,20 грн.

Відтак, обставину неможливості реалізувати паливні картки, придбані у відповідача, суд визнає доведеною. Встановлена поведінка відповідача не відповідає умовам зобов`язань, що виникли між сторонами договору, адже, здійснюючи повну оплату товару - палива при придбанні карток, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС у спосіб пред`явлення паливних карток, обов`язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача.

Таким чином, неможливість використання талонів у повній кількості, доводить не виконання відповідачем зобов`язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у Договорі поставки товарів № 00090 від 04.02.2021 р. із додатком, який є його невід`ємною частиною.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 11 575,20 грн.

Станом на момент прийняття рішення у справі у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем боргу в сумі 11 575,20 грн., доказів протилежного суду не надано.

Стосовно нарахованих позивачем 1 004,66 грн. - 3% річних та 4 653,23 грн. - втрат від інфляції за період з 27.07.2021 р. по 17.06.2024 р., суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: 1 004,66 грн. - 3% річних та 4 653,23 грн. - втрат від інфляції, відповідно, за визначений позивачем період.

Станом на день ухвалення рішення, доказів оплати зі сторони відповідача як основної заборгованості, так і проведених позивачем нарахувань 3% річних і втрат від інфляції та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 11 575,20 грн. основної заборгованості, 1 004,66 грн. - 3% річних та 4 653,23 грн. - втрат від інфляції за вказаний позивачем період, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222 ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б; код ЄДРПОУ № 39046990) на користь позивача: Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" (79013, м. Львів, вул. Ак. Сахарова, буд. 2; код ЄДРПОУ 03328406) 11 575,20 грн. основної заборгованості, 1 004,66 грн. - 3% річних, 4 653,23 грн. - втрат від інфляції та 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Долінська О.З.