Рішення

від 09.01.2025 по справі 916/1171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1171/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (вул. Погранична, 39/1, Миколаїв, 54017) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА ЦЕНТР ПЛЮС" (вул. Прохорівська, буд 40, Одеса, Одеська область, 65005)за участтю третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: АТ Миколаївобленерго (ЄДРПОУ 23399393, 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40). про стягнення 20294,33 грн.

за участю представників:

від позивача: Степаненко О.О.- по довіреності;

від відповідача: не з`явився;

від 3-ої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА ЦЕНТР ПЛЮС" 20 294, 33 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 44/3436 від 01.12.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1171/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

24.10.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що користувачем даного приміщення є інші особи, а також на форс-мажорні обставини та не погоджується з обсягами спожитої електричної енергії.

22.04.2024р. позивачем по справі було подано до канцелярії суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Крім того, позивач звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача АТ Миколаївобленерго.

Також, 22.04.2024 позивач надав відповідь на відзив відповідно якої заперечує проти обставин викладених відзиві та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.05.2024 вирішено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.06.2024 залучено до участі у справі №916/1171/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: АТ Миколаївобленерго

01.07.2024 від третьої особи надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 14.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 09.01.2025р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01.12.2018 між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі Позивач) та ТОВ «КЕРАМА ЦЕНТР ПЛЮС» (далі - Відповідач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 44/3436. У липні 2021 Сторонами були підписані заява-приєднання та комерційна пропозиція до Договору № 44/3436 в новій редакції.

Позивач зазначає, що формування рахунків на сплату електричної енергії Відповідачу відбувалось на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії, отриманих від адміністратора комерційного обліку та на підставі цих даних складались акти приймання-передавання послуг.

Отже, в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань у Відповідача утворилась заборгованість за активну електроенергію, спожиту у липні - жовтні 2022 в сумі 20 294,33 грн., що підтверджується довідкою щодо заборгованості від 23.02.2023 № 08-14/43

У липні 2022 Позивач відпустив Відповідачу активну електричну енергію у кількості 1826 кВт/год. на суму 8726,33 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1454,39 грн., що підтверджується рахунком № 44/3436/7/1 від 01.08.2022 та актом прийняття-передавання послуг від 31.07.2022 року. Споживачем було проведено часткову оплату по рахунку в сумі 6357,23 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

У серпні 2022 Позивач відпустив Відповідачу активну електричну енергію у кількості 1399 кВт/год. на суму 6378,89 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1063,15 грн., що підтверджується рахунком № 44/3436/8/1 від 01.09.2022 та актом прийняття-передавання послуг від 31.08.2022 року.

У вересні 2022 Позивач відпустив Відповідачу активну електричну енергію у кількості 1357 кВт/год. на суму 6890,68 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1148,45 грн., що підтверджується рахунком № 44/3436/9/1 від 07.10.2022 та актом прийняття-передавання послуг від 30.09.2022 року.

У жовтні 2022 Позивач відпустив Відповідачу активну електричну енергію у кількості 826 кВт/год. на суму 4655,66 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 775,94 грн., що підтверджується рахунком № 44/3436/10/1 від 09.11.2022 та актом прийняття-передавання послуг від 31.10.2022 року.

Позивач стверджує, що залишок заборгованості Відповідача за спожиту електричну енергію згідно несплачених рахунків становить 20 294,33 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА ЦЕНТР ПЛЮС" 20 294, 33 грн. заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковими для неї. Виконання цивільного обов`язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

За змістом положень ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Предметом договору є дії (або утримання від дій), які повинна виконати (або утриматися від виконання) зобов`язана сторона.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Судом встановлено, що 01.12.2018 між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі Позивач) та ТОВ «КЕРАМА ЦЕНТР ПЛЮС» (далі - Відповідач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 44/3436. У липні 2021 Сторонами були підписані заява-приєднання та комерційна пропозиція до Договору № 44/3436 в новій редакції.

Згідно із пунктом 1.2.8 Правил постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Відповідно до пункту 3.1.5. Правил електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладання. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах на сайті Регулятора. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за цим Договором Постачальник (Заявник) продає електричну енергію Споживачу (Боржнику) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно підпункту 1 пункту 7.2 Договору Позивач зобов`язався забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та Договору.

Відповідно до пункту 13.1. цей Договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання.

Згідно п. 8 Комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до Договору, Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з дати підписання Споживачем заяви-приєднання до договору і укладається на строк до 31 грудня 2021р. (включно) та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення.

Згідно з п. 3 комерційної пропозиції до Договору Постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає Споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Cпоживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua (далі Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, «Акт прийняття-передавання товарної продукції» та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження Споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку Споживача без зауважень.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Якщо фактичне споживання та вартість електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.

Відповідно до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Пунктами 4.12., 4.13 Правил також передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується непобутовим споживачем протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Главою 8.6. Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого Постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 року (далі Кодекс) передбачений порядок зчитування показів лічильників, встановлених у споживачів.

Зокрема пунктами 8.6.7.-8.6.9. Кодексу передбачено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО (засобу комерційного обліку) протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Отже, формування рахунків на сплату електричної енергії Відповідачу відбувалось на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії, отриманих від адміністратора комерційного обліку та на підставі цих даних складались акти приймання-передавання послуг.

В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань у Відповідача утворилась заборгованість за активну електроенергію, спожиту у липні - жовтні 2022 в сумі 20 294,33 грн., що підтверджується довідкою щодо заборгованості від 23.02.2023 № 08-14/43

У липні 2022 Позивач відпустив Відповідачу активну електричну енергію у кількості 1826 кВт/год. на суму 8726,33 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1454,39 грн., що підтверджується рахунком № 44/3436/7/1 від 01.08.2022 та актом прийняття-передавання послуг від 31.07.2022 року. Споживачем було проведено часткову оплату по рахунку в сумі 6357,23 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

У серпні 2022 Позивач відпустив Відповідачу активну електричну енергію у кількості 1399 кВт/год. на суму 6378,89 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1063,15 грн., що підтверджується рахунком № 44/3436/8/1 від 01.09.2022 та актом прийняття-передавання послуг від 31.08.2022 року.

У вересні 2022 Позивач відпустив Відповідачу активну електричну енергію у кількості 1357 кВт/год. на суму 6890,68 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1148,45 грн., що підтверджується рахунком № 44/3436/9/1 від 07.10.2022 та актом прийняття-передавання послуг від 30.09.2022 року.

У жовтні 2022 Позивач відпустив Відповідачу активну електричну енергію у кількості 826 кВт/год. на суму 4655,66 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 775,94 грн., що підтверджується рахунком № 44/3436/10/1 від 09.11.2022 та актом прийняття-передавання послуг від 31.10.2022 року.

Судом встановлено, що залишок заборгованості Відповідача за спожиту електричну енергію згідно несплачених рахунків становить 20 294,33 грн.

Враховуючи невиконання зобов`язань відповідачем суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймається з наступних підстав.

В своєму відзиві Відповідач зазначає, що не користувався нежитловим приміщенням, оскільки у грудні 2021 був укладений договір оренди нежитлового приміщення.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 3.1.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року (далі Правила, ПРРЕЕ) Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору..

Отже сторонами в договорі є постачальник та споживач, які наділені відповідними правами та обов`язками, зокрема споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Тому твердження відповідача, що не здійснював свою діяльність та не користувався електричною енергією в спірний період, з огляду на умови Договору та чинне цивільне та господарське законодавство, та враховуючи, що на момент спірних правовідносин Договір був чинним, не впливає на його обов`язок здійснити повну оплату за електричну енергію, яка була поставлена позивачем на об`єкт споживача.

Окремо слід зазначити, що відповідно до пункту 7.9. Правил, електроживлення електроустановки може бути припинено оператором системи за заявою власника цієї електроустановки у зазначений заявником термін (за погодженням з оператором системи) та на погоджений електропостачальником строк (який визначається власником електроустановки) після оплати власником цієї електроустановки оператору системи послуги з відключення.

Отже, якщо відповідач стверджує, що не мав можливості споживати електричну енергію в спірний період, він мав би звернутися до ОСР та скористатися своїм правом, передбаченим пунктом 7.9. Правил.

Окрім того, за змістом вимог п. 4.27 Правил у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта.

Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об`єкта.

У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після припинення дії договорів зі споживачем, який звільняє приміщення, у частині постачання та розподілу електричної енергії на цей об`єкт.

Пунктом 13.6 Договору також передбачено, що дія Договору припиняється, зокрема, у разі зміни власника об`єкта Споживача та отримання від нового власника (користувача) або оператора системи розподілу документального підтвердження щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з новим власником (користувачем).

Від відповідача заяв щодо розірвання договору про постачання електричної енергії не надходило. Крім того, від оператора системи або нового користувача приміщення до Постачальника електричної енергії документальне підтвердження укладення договору про надання послуг з розподілу також не надходило.

Також у відзиві Відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин та зазначає, що внаслідок пошкоджень приміщення не може використовуватись за призначенням.

Пунктом 12.4. Договору передбачено, що Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто приписи законодавства, які регулюють підстави для звільнення Сторони від відповідальності за виконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, встановлюють обов`язковість доказування (доведення) Стороною факту непереборної сили.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

У загальному офіційному листі Торгово-промислової палати України, розміщеному на офіційному сайті 28.02.2022 зазначено, що у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом за кожним зобов`язанням окремо.

Отже, ТППУ видала загальний офіційний лист про засвідчення форс-мажорних обставин, яким засвідчила їх невідворотність та надзвичайність. При цьому, наявність форс-мажорних обставин само по собі не є достатньою підставою для настання наслідків форс-мажору. У той же час, необхідною умовою звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за укладеним договором є конкретизація саме тих невідворотних і надзвичайних обставин і подій під час війни, які не дозволяють виконувати свої зобов`язання за конкретних договором, тобто засвідчення наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставиною/подією та неможливістю виконання конкретних зобов`язань за договором, контрактом, угодою, тощо, як це передбачено пунктом 6.9 Регламенту засвідчення ТГПУ та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТППУ від 15.07.2014 № 40(3).

З огляду на зазначене, з метою виваженої оцінки обґрунтованості настання форс-мажорних обставин необхідно враховувати, у тому числі, такі обставини: - дотримання визначених форми, строків і процедури повідомлення про форс-мажорні обставини; - підтвердження неможливості виконання відповідного зобов`язання/обов`язку в установлені строки; - наявність причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс мажорних обставин і неможливістю виконання конкретних зобов`язань/обов`язків; - виконання дій, направлених на мінімізацію та усунення наслідків впливу форс-мажорних обставин відповідно до норм п.6 ст.3, ч.3 ст. 92 ЦК України.

Окрім того, Відповідач протягом періоду, за який проводиться стягнення заборгованості, не повідомляв Постачальника електричної енергії про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання договірних зобов`язань з Позивачем.

Крім того, форс-мажорні обставини не звільняють від виконання договірного зобов`язання, а лише передбачають звільнення від відповідальності у разі неможливості його виконання. Зазначене також підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 22.04.2022 № 2983/20.1/7-22.

По-третє, відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Пунктами 4.12., 4.13 Правил також передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Главою 8.6. Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого Постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 року (далі Кодекс) передбачений порядок зчитування показів лічильників, встановлених у споживачів.

Зокрема пунктами 8.6.7.-8.6.9. Кодексу передбачено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО (засобу комерційного обліку) протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Отже, формування рахунків на сплату електричної енергії Відповідачу відбувалось на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії, отриманих від адміністратора комерційного обліку та на підставі цих даних складались акти приймання-передавання послуг (копії звітів є додатком до позовної заяви).

Протягом липня жовтня 2022 оператор системи розподілу АТ «Миколаївобленерго» надавав відомості щодо споживання електричної енергії Споживачем ТОВ «КЕРАМА ЦЕНТР ПЛЮС», у зв`язку з чим Позивач виставляв Відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію.

Так, 19.04.2024 від АТ «Миколаївобленерго» надійшла відповідь в якій ОСР повідомив, що у зв`язку з ненаданням Споживачем даних комерційного обліку, відповідно до п. 8.6.7 Кодексу, розрахунок обсягів електричної енергії був проведений у відповідності до норм діючого законодавства з урахуванням вимог Наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану»

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що заперечення відповідача є хибними, не підтверджені належними доказами тому судом до уваги не приймаються.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІ Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА ЦЕНТР ПЛЮС" (вул. Прохорівська, буд 40, Одеса, Одеська область, 65005, код 34320892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (вул. Погранична, 39/1, Миколаїв, 54017, код 42129888) заборгованість по активній електроенергії у сумі 20 294,33 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20 січня 2025 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов