Рішення

від 20.01.2025 по справі 917/777/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 р. Справа № 917/777/20(917/1796/24)

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., після виходу з відпустки, розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали

за позовною заявою Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЄВРОБУД", 38800, Полтавська область, смт. Чутове, вул. Полтавський шлях, 369, ідент. код 41798946

про стягнення грошових коштів

в межах справи про банкрутство № 917/777/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна", вул. Данила Щербаківського, 58, м. Київ, ідент. код 34014304

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Чорновола, 22а, м. Полтава, 36039, ідент. код 32017261

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/777/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 року справу № 917/777/20 розподілено судді Білоусову С.М.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року прийнято справу № 917/777/20 до свого провадження.

Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 01-10/200-2 від 21.10.2024 року (вх. № 1876/24 від 22.10.2024 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЄВРОБУД" про стягнення 746 058,14 грн. заборгованості за договором № 5 на переробку давальницької сировини від 02.01.2019 року.

Вказана позовна заява відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.10.2024 року приєднана судді Білоусову С.М. до справи.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона подана з додержанням вимог ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України; підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Згідно п. 2 статті 7 Кодексу України з питань банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи зазначене, суд ухвалою від 28.10.2024 року прийняв справу № 917/777/20(917/1796/24) до свого провадження та постановив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач, обґрунтовує позовні вимоги тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЄВРОБУД" не виконало умови покладені на нього Договором № 5 на переробку давальницької сировини від 02.01.2019 року, а тому має заборгованість у розмірі 429 305,55 грн. основного боргу, 257 139,47 інфляційних витрат та 59 613,12 грн. 3% річних.

21.11.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЄВРОБУД" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15728), у якому відповідач не погоджується з заявленими вимогами посилаючись на те, що позивач також має заборгованість перед ним, але по іншому договору, а також зазначає що ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не була надана калькуляція витрат до акту виконаних робіт, а також не здійснено звірку взаєморозрахунків між сторонами.

06.12.2024 року від позивача надійшло клопотання № 01-10/226-5 від 05.12.2024 року (вх. № 16511) про поновлення строку для подання відповіді на відзив.

За приписами ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на клопотання позивача щодо поновлення процесуального строку, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин даної справи, суд поновлює Дочірньому підприємству "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" строк для подачі відповіді на відзив.

06.12.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 16512), у якій останній посилається на те, що заборгованість ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед відповідачем не є предметом розгляду даної справи, а тому наведені аргументи не мають до неї відношення. Також позивач зазначає, що калькуляція собівартості не є первинним документом, а лише внутрішнім розрахунком підприємства.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - Виконавець, Позивач, ДП "Полтавський облавтодор") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЄВРОБУД" (далі - Замовник, Відповідач, ТОВ "ІНТЕРЄВРОБУД") було укладено Договір № 5 від 02.01.2019 року на переробку давальницької сировини (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконувати відповідно до умов цього Договору роботи з обробки та переробки давальницької сировини в готову продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію і оплатити вартість робіт Виконавця.

Пунктом 3.1 Договору зазначено, що результатом виконаних робіт за цим Договором є готова продукція, право власності на яку належить Замовнику.

Відповідно до пункту 6.1. Договору розрахунки за надані послуги між Сторонами здійснюються за узгодженими договірними цінами, які визначаються рахунками та актами наданих послуг.

Пунктом 6.2. Договору зазначено, що Замовник оплачує Виконавцю вартість переробки давальницької сировини, виходячи з розрахунку (калькуляції) до цього Договору протягом 5 днів після підписання двостороннього акту виконаних робіт.

ДП "Полтавський облавтодор" свої зобов`язання за Договором № 5 від 02.01.2019 року на переробку давальницької сировини (далі - Договір) виконало належним чином та в повному обсязі на загальну суму 429 305,55 грн.

Відповідач свого обов`язку в частині оплати товару не виконав, з огляду на що, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЄВРОБУД" 429 305,55 грн. основного боргу, 257 139,47 інфляційних витрат та 59 613,12 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір № 5 від 02.01.2019 року на переробку давальницької сировини є підставою для виникнення господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно Господарського кодексу України та згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати відповідно до умов цього Договору роботи з обробки та переробки давальницької сировини в готову продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію і оплатити вартість робіт Виконавця.

Згідно з пунктом 2.1. Договору продукцією є асфальтобетонна суміш, виготовлення якої здійснюється з давальницької сировини Замовника.

Відповідно до пункту 2.2. Договору послуги, зазначені у п.1.1. цього Договору, виконуються Виконавцем з використанням власних виробничих потужностей та необхідних допоміжних матеріалів (енергоносії).

Пунктом 3.5 Договору визначено, якщо в процесі приймання будуть виявлені будь-які недоліки готової продукції, тоді це має бути відображено в дефектному акті. Якщо Замовник прийняв роботу без перевірки, то він втрачає право посилатися на ці недоліки, якщо вони могли бути виявлені під час приймання.

Відповідно до пункту 6.1. Договору розрахунки за надані послуги між Сторонами здійснюються за узгодженими договірними цінами, які визначаються рахунками та актами наданих послуг.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що Замовник оплачує Виконавцю вартість переробки давальницької сировини, виходячи з розрахунку (калькуляції) до цього Договору протягом 5 днів після підписання двостороннього акту виконаних робіт. Калькуляцій до цього договору підлягають перегляду щомісячно, після отримання рахунків за енергоносії від постачальників.

Згідно з пунктом 9.1. Договору усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього Договору або у зв`язку з ним, вирішуються Сторонами шляхом переговорів.

Пунктом 9.2. Договору зазначено, що Сторона, яка вважає, що права й інтереси порушені, зобов`язана направити іншій Стороні претензію. Сторона, яка отримала претензію, зобов`язана направити відповідь на неї в письмовій формі рекомендованим листом протягом 15 днів.

Відповідно до пункту 9.3. Договору при неможливості врегулювати суперечку і розбіжності між Сторонами у добровільному порядку, дані спори і розбіжності передаються на розгляд до господарського суду їх застосуванням норм матеріального права України.

У пунктах 10.1.,10.2. зазначено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Позивач - ДП "Полтавський облавтодор" свої зобов`язання за Договором № 5 від 02.01.2019 року на переробку давальницької сировини виконав своєчасно, належним чином та в повному обсязі на загальну суму 429 305,55 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками з обох сторін документами, саме:

- актом здавання-приймання робіт № 559 від 29.03.2019 року на суму 83 522,44 грн;

- актом здавання-приймання робіт № 585 від 24.04.2019 року на суму 237 331,03 грн;

- актом здавання-приймання робіт № 678 від 31.07.2019 року на суму 45 121,86 грн;

- актом здавання-приймання робіт № 716 від 31.08.2019 року на суму 24 550,07 грн;

- актом здавання-приймання робіт № 990 від 31.10.2019 року на суму 38 780,15 грн.

Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" неодноразово надсилало відповідачу претензії № 01-10/172-15 від 22.09.2021 року, № 01-10/150-9 від 30.09.2022 року, № 01-10/205-11 від 30.12.2022 року та № 01-10/38-3 від 27.02.2024 року в яких, разом з іншими заборгованостями, вимагав негайної сплати борг за вищевказаними актами в сумі 429 305,55 грн, однак, всі претензії ТОВ "ІНТЕРЄВРОБУД" були залишені без реагування.

Як вже зазначалось вище, пунктом 9.2. Договору зазначено, що Сторона, яка вважає, що права й інтереси порушені, зобов`язана направити іншій Стороні претензію. Сторона, яка отримала претензію, зобов`язана направити відповідь на неї в письмовій формі рекомендованим листом протягом 15 днів.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повного та належного виконання зобов`язання за договором № 5 від 02.01.2019 року на переробку давальницької сировини.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 429 305,55 грн. основного боргу за виконані роботи, які обумовлені Договором.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За порушення строків оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 257 139,47 грн. інфляційних витрат та 59 613,12 грн. 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. Договору визначено, що Замовник оплачує Виконавцю вартість переробки давальницької сировини, виходячи з розрахунку (калькуляції) до цього Договору протягом 5 днів після підписання двостороннього акту виконаних робіт. Калькуляцій до цього договору підлягають перегляду щомісячно, після отримання рахунків за енергоносії від постачальників.

Здійснивши перевірку наданого розрахунку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 257 139,47 грн. інфляційних витрат та 59 613,12 грн. 3% річних

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суд справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 11 190,87 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЄВРОБУД" (38800, Полтавська область, смт. Чутове, вул. Полтавський шлях, 369, ідент. код 41798946) на користь Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36039, м. Полтава, вул. В.Чорновола, 22А, ідент. код 32017261) 429 305,55 грн основної заборгованості, 257 139,47 грн інфляційних витрат, 59 613,12 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 11 190,87 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення складено та підписано 20.01.2025 року.

Суддя Білоусов С. М.