Рішення

від 20.01.2025 по справі 917/1866/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 Справа № 917/1866/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030,

до Комунального закладу позашкільної освіти «Кременчуцький міський будинок дитячої та юнацької творчості», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Миколи Залудяка, 14, код ЄДРПОУ 22528055,

про cтягнення 335 205,34 грн

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Комунального закладу позашкільної освіти «Кременчуцький міський будинок дитячої та юнацької творчості» про cтягнення 335 205,34 грн, з яких 236 860,02 грн - заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р., 57 820,01 грн - пеня, 25 765,75 грн - інфляційні втрати, 14 759,56 грн - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.11.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р., чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у відзиві від 15.11.2024 р. (вх. № 15453 від 15.11.2024 р.) вказав, що за період опалювального сезону 2024 року за договором № 7133 у Комунального закладу позашкільної освіти «Кременчуцький міський будинок дитячої та юнацької творчості» виникла заборгованість за спожиту теплову енергію та просив зменшити розмір пені на 90 %, посилаючись на необхідність врахування балансу інтересів сторін у справі, майновий (фінансовий) стан позивача та відповідача, значний розмір боргу та значний розмір нарахованої пені, відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором та ступінь виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором.

21.11.2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 15720), в якій він підтримав позовні вимоги та заперечив проти зменшення пені.

25.11.2024 року відповідач подав до суду клопотання від 24.11.2024 р. (вх. № 15854), у якому повідомив про сплату основної заборгованості за договором № 7133 від 01.11.2022 р.

Позивачем також було подано до суду заяву від 16.01.2025 р. (вх. № 552 від 16.01.2025 р.), у якій зазначено, що станом на 15.01.2025 р. основний борг за спірний період відсутній, переплата в сумі 73,56 грн зарахована в рахунок погашення майбутніх платежів.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

01.11.2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» та Комунальним закладом позашкільної освіти «Кременчуцький міський будинок дитячої та юнацької творчості» було укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 (а.с. 39-42), згідно з п. 1 якого Теплопостачальна організація (ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») взяла на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень Споживача (Комунальний заклад позашкільної освіти «Кременчуцький міський будинок дитячої та юнацької творчості») за адресою вул. Миколи Залудяка, буд. 14 - будинок дитячої та юнацької творчості, а Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Також сторони узгодили, що при виконанні даного договору вони керуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією.

Пунктом 43 договору визначено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.11.2022 р. і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 р. (згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін (п. 44 договору).

Доказів заявлення однією із сторін про припинення договору або його перегляд до суду не надано.

Згідно з п. 33 договору № 7133 від 01.11.2022 р. розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

За даними позивача, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р., що стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою про стягнення з Комунального закладу позашкільної освіти «Кременчуцький міський будинок дитячої та юнацької творчості» 335 205,34 грн, з яких 236 860,02 грн - заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р., 57 820,01 грн - пеня, 25 765,75 грн - інфляційні втрати, 14 759,56 грн - 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р., акти прийняття-передачі послуг та рахунки на оплату за листопад 2022 року - серпень 2024 року з доказами надання їх відповідачу та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: платіжні інструкції № 306 від 19.11.2024 р., № 307 від 19.11.2024 р., № 308 від 19.11.2024 р., № 309 від 19.11.2024 р., № 310 від 19.11.2024 р. та № 311 від 19.11.2024 р.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 31 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р., вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

Відповідно до п. 32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 1.4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого Постановою НКРЕКП № 1174 від 25.06.2019 р., умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що відпускається з колекторів та/або надходить у теплову мережу, як грошовий вираз сумарної величини: планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво власними котельнями, витрат на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії, не враховуючи витрати на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення (у тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати відповідні тарифи), планованих витрат на покупну теплову енергію, що змінюється прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Також у пункті 1.4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання визначено, що умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - це абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 р. № 477 з 01.11.2022 р. введено в дію двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) в таких розмірах: умовно-змінна частина в розмірі 2 197,08 грн/Гкал без ПДВ та умовно-постійна частина в розмірі 136 068,84 грн/Гкал без ПДВ.

Рішенням Полтавської обласної ради від 28.07.2023 р. № 669 (в ред. рішення Полтавської обласної ради від 26.09.2023 р. № 687) з 01.10.2023 р. введено в дію двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) в таких розмірах: умовно-змінна частина в розмірі 3 064,76 грн/Гкал без ПДВ та умовно-постійна частина в розмірі 170 458,64 грн/Гкал без ПДВ.

Як зазначено вище, у пункті п. 33 договору № 7133 від 01.11.2022 р. сторони визначили, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами, що кореспондується з положеннями п.п. 31, 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.

З урахуванням вказаних норм позивачем було здійснено нарахування Комунальному закладу позашкільної освіти «Кременчуцький міський будинок дитячої та юнацької творчості» плати за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по серпень 2024 року.

При цьому, у пункті 36 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р. визначено, що факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

Згідно з пунктом 11 договору Споживач зобов`язаний розглянути направлений йому Теплопостачальною організацією Акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його Теплопостачальній організації, підписаним та скріпленим печаткою.

У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 11 договору, цей акт, що підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії (абз. 2 п. 36 договору № 7133 від 01.11.2022 р.).

Сторонами було підписано акти прийняття-передачі послуг від 30.11.2022 р., 28.02.2023 р., 31.03.2023 р., 30.04.2023 р., 31.05.2023 р., 30.06.2023 р., 31.07.2023 р., 31.08.2023 р., 30.09.2023 р., 31.10.2023 р., 30.11.2023 р., 31.01.2024 р., 29.02.2024 р. та 31.03.2024 р. (а.с. 8-16).

Крім того, позивачем було надано відповідачу акти прийняття-передачі послуг від 31.12.2022 р., 31.01.2023 р., 31.12.2023 р., 30.04.2024 р., 31.05.2024 р., 30.06.2024 р., 31.07.2024 р. та 31.08.2024 р. (а.с. 8-9, 14, 16-18), що підтверджується реєстрами виданих на руки рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії та за послугу з постачання гарячої води (а.с. 43-53) та не заперечується відповідачем.

Доказів направлення відповідачем на адресу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заперечень на зазначені акти до суду не надано, відтак вони вважаються оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, вказані акти прийняття-передачі за листопад 2022 року - серпень 2024 року приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 7133 від 01.11.2022 р. на загальну суму 1 177 796,85 грн.

Як стверджує позивач, Комунальному закладу позашкільної освіти «Кременчуцький міський будинок дитячої та юнацької творчості» не здійснено оплату заборгованості за теплову енергію за договором № 7133 від 01.11.2022 р. на суму 236 860,02 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку вказаної заборгованості та встановлено, що він є обґрунтованим.

Відповідач станом на дату звернення позивача з позовною заявою у даній справі оплату у вказаному розмірі не здійснив.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 19.11.2024 року, тобто після подання Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» позову у даній справі, відповідачем було здійснено на користь позивача оплату заявленої до стягнення основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р. в сумі 236 860,02 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 306 від 19.11.2024 р., № 307 від 19.11.2024 р., № 308 від 19.11.2024 р., № 309 від 19.11.2024 р., № 310 від 19.11.2024 р. та № 311 від 19.11.2024 р.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, наявні підстави для закриття провадження в даній справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р. в розмірі 236 860,02 грн.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 39 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р. визначено, що у випадку несплати у вказані терміни вартості теплової енергії вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також стягуються 3 % річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати, згідно зі ст. 625 ЦК України.

Відповідач контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 57 820,01 грн пені за прострочення оплати вартості товару за договором № 7133 від 01.11.2022 р. (а.с. 75), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», є обґрунтованими та правомірними.

Як зазначено вище, відповідач у відзиві від 15.11.2024 р. (вх. № 15453 від 15.11.2024 р.) просив зменшити розмір нарахованої ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» пені на 90 %.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому ні у зазначених нормах, ні в інших положеннях чинного законодавства України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 925/577/21).

Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У цій справі, вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: 1) ступінь виконання зобов`язання боржником, а саме, що боржник повністю виконав зобов`язання зі сплати основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р.; 2) статус відповідача, який є закладом освіти та фінансується з міського бюджету; 3) відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах.

Суд також враховує, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього, тоді як для позивача зменшення розміру пені таких негативних наслідків не матиме.

Крім того, суд зазначає, що пеня та штраф є лише фінансовими санкціями за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. Пеня не є основним боргом і будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може.

Врахувавши викладене, з огляду на необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені за порушення умов договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р. на 50 % - до 28 910,01 грн Відмовляючи у зменшенні штрафних санкцій на 90 %, суд враховує, що надмірне зменшення розміру пені взагалі нівелює її значення як засобу забезпечення виконання зобов`язання (Постанова КГС ВС від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем приведено розрахунок 3% річних за прострочення здійснення оплати за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7133 від 01.11.2022 р. в розмірі 14 759,56 грн та інфляційних втрат в розмірі 25 765,75 грн (а.с. 72-73, 76).

Контррозрахунку розміру інфляційних втрат та відсотків річних відповідачем також надано не було.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в частині стягнення з Комунального закладу позашкільної освіти «Кременчуцький міський будинок дитячої та юнацької творчості» 28 910,01 грн пені, 25 765,75 грн інфляційних втрат, 14 759,56 грн 3 % річних, а також закриття провадження у справі в частині стягнення 236 860,02 грн основного боргу. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 180,14 грн

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Позивач просить провести розподіл судових витрат відповідно до ст.7 ЗУ "Про судовий збір". Дане клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу позашкільної освіти «Кременчуцький міський будинок дитячої та юнацької творчості» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Миколи Залудяка, 14, код ЄДРПОУ 22528055) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2А, код ЄДРПОУ 03338030, рахунок НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478) 28 910,01 грн - пеня, 25 765,75 грн - інфляційні втрати, 14 759,56 грн - 3 % річних; 1 180,14 грн судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В частині стягнення 236 860,02 грн основного боргу - закрити провадження у справі.

5. В іншій частині позову - відмовити.

6. Повернути Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2А, код ЄДРПОУ 03338030) 2 842,32 грн., сплаченого при поданні позову платіжною інструкцією №1765935054 від 24.10.2024р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 20.01.2025 р.

Суддя О.С. Мацко