Рішення

від 20.01.2025 по справі 917/1967/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 Справа № 917/1967/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства "Агророзвиток", вул. Надпільна, 248/А, оф. 305, м. Черкаси, Черкаська область, 18000

до відповідача Фізичної особи-підприємця Гейко Сергія Борисовича, АДРЕСА_1

про стягнення 52 281,84 грн,

Секретар судового засідання Костандян О.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Приватне підприємство "Агророзвиток" просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Гейко Сергія Борисовича 52 281,84 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 29.05.2024 року між сторонами Договору поставки нафтопродуктів №55, з яких : 40 216,84 грн основного боргу, 12 065,00 грн 30% розміру дебіторської заборгованості - штрафних санкцій, встановлених п. 5.2 Договору.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за переданий йому у власність товар.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : Акт приймання передачі паливних карт до договору №55 від 29.05.2024; Договір №55 від 29.05.2024; Акт звірки ПП Агророзвиок з ФОП Гейко С.Б. за 01.06.24-30.09.24; ВН № АГ-000002553 від 28.06 2024; ВН №АГ-000001451 від 14.06.2024; ВН №АГ-000002854 від 31.07.2024; Платіжна інструкція №13 від 06.06.24 на суму 10 000 грн; Платіжна інструкція №48476012SB від 18.06.24; Договір №1182 купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ від 15.01.2024; Додаток 1 Реєстр проведених операцій з паливними картками БРСМ НАФТА з 01.06.2024 по 30.09.24.PDF; Докази направлення цінного листа з описом вкладення до цінного листа 20.09.2024 (накладна №1801500020551, фіскальні чеки); Лист-претензія №71 від 13.09.2024 до ФОП Гейко С.Б..PDF з доказами направлення (опис вкладення до цінного листа та докази оплати відправки цінного).

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

12.11.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Агророзвиток" до відповідача Фізичної особи-підприємця Гейко Сергія Борисовича про стягнення 52 281,84 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 29.05.2024 року між сторонами Договору поставки нафтопродуктів №55, з яких : 40 216,84 грн основного боргу, 12 065,00 грн 30% розміру дебіторської заборгованості - штрафних санкцій, встановлених п. 5.2 Договору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 справу № 917/1967/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 18.11.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 18.11.2024, яка направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою, повернулася до Господарського суду Полтавської області без відмітки пошти про причини повернення.

Враховуючи вищевикладене, суд листом № 01-19/880/2024 від 04.12.2024 повторно направив на адресу відповідача копію ухвали від 18.11.2024 по справі №917/1967/24.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 18.11.2024, яка направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 18.11.2024 вважається врученою відповідачу 20.12.2024 року.

Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суду не надав.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

29.05.2024 між Приватним підприємством «Агророзвиток» (далі Постачальник) та фізичною особою підприємцем Гейко Сергій Борисович (далі - Покупець), було укладено Договір поставки нафтопродуктів №55 (далі - Договір, а.с. 12-13).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

-в порядку та на умовах визначених цим Договором Постачальник зобов`язується поставляти, організовувати та забезпечувати заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати паливно-мастильні матеріали (надалі іменуються - «ПММ») (п. 1.1 Договору);

- розрахунки за відпущені через роздрібну мережу АЗС ПММ за цим Договором, здійснюються виключно у безготівковій формі із застосуванням : електронної паливної картки (смарт-картака) грошова - спеціального платіжного засобу у вигляді емітованої у встановленому діючим законодавством порядку пластикової картки встановленого зразку, що використовується для ініціювання переказу грошових коштів з умовного рахунку платника (п. 1.4. та п. 1.4.1 Договору);

- Постачальник до 5 числа місяця наступного за звітним видає Покупцю видаткову накладну на кількість і суму отриманих ПММ (п. 2.1.8 Договору);

- видаткові накладні та інші документи первинного бухгалтерського обліку не підписані Покупцем протягом 10 днів з дати отримання, або ж з дати повернення поштового відправлення в разі якщо Покупець не забрав цінний лист з вкладенням з видатковими накладними з відділення поштового оператора, підписані лише стороною Постачальника вважається належно оформленими, вірними та мають юридичну силу (п. 2.1.9 Договору);

- у разі прострочення терміну оплати за цим Договором Покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день такого прострочення. А також інфляційні збитки, що поніс Постачальник, та 30 (тридцять) відсотків від розміру дебіторської заборгованості - штрафних санкцій. Сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють Покупця від виконання прийнятих зобов`язань за цим Договором (п. 5.2. Договору).

29.05.2024 позивач за Актом приймання - передачі Паливних карт до Договору № 55 від 29.05.2024 передав у користування відповідачу електронні паливні картки (смарт - картка грошова), роздрібних операторів АЗС «БРСМ-НАФТА» та АЗС «УКРНАФТА» в загальній кількості 4 картки, за наступними унікальними номерами: 133941, 133942, 345100, 34118. Даний акт підписаний представником позивача та відповідачем, а також скріплений печаткою відповідача (в матеріалах справи наявна копія Акту приймання-передачі Паливних карт до Договору, а.с. 13 зі зворотної сторони).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору, в період з 01.06.2024 по 07.11.2024 ним було відпущено, а відповідачем було прийнято ПММ в об`ємі 1 371,630 л., на загальну суму 64 216,84 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних :

- №АГ-000001451 від 14.06.2024, на кількість 520,830л., на суму 24 000,00 грн;

- №АГ-000002553 від 28.06.2024, на кількість 499,460л., на суму 23 707,37 грн;

- №АГ-000001451 від 31.07.2024, на кількість 351,340л., на суму 16 509,47 грн.

На виконання п.2.1.8 Договору позивач надсилав відповідачу зазначені вище видаткові накладні в 2-х примірниках кожна, звичайним поштовим відправленням - листами через національного поштового оператора «Укрпошта».

Позивач зазначає, що цей вид поштового відправлення не передбачає документальної фіксації відправлення, відповідно документальні докази цих відправлень у позивача відсутні.

За даними позивача відповідач не повернув йому жодного завіреного примірника видаткових накладних.

Враховуючи вищевикладене, 24.10.2024 позивач повторно зробив поштове відправлення на адресу відповідача вищезазначених видаткових накладних та Акту звірки через національного поштового оператора - «Укрпошта», цінним листом з вкладенням (копії опису вкладення до цінного листа №1801500026207 від 24.10.2024 та чеків по оплаті поштового відправлення від 24.10.2024 наявні у матеріалах справи, а.с. 31-32).

На підтвердження факту відпуску-передачі відповідачу ПММ на АЗС «БРСМ-НАФТА» по електронним паливним картам №133941 та № 133942 в період з 01.06.2024 по 30.09.2024 загальним об`ємом 1 371,630 л., позивач надав Реєстр проведених операцій з паливними картками-НАФТА, який був сформований ТОВ «ТНТ ГРУП» на запит ПП «Агрорзвиток». Реєстр завірений підписом уповноваженої особи ТОВ «ТНТ ГРУП», якій належить мережа АЗС «БРСМ-НАФТА», на якій відбувалась передача ПММ відповідачу (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 23).

Реєстр - є витяг з автоматичної електронної системи обліку ТОВ «ТНТ ГРУП» по проведеним транзакціям з приймання - передачі ПММ за пред`явленими електронним паливним карткам відповідно до умов Договору №1182 купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ 15.01.2024, за період з 01.06.24 по 30.09.24 (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 20-22).

За даними позивача з моменту укладення Договору і по дату звернення до суду з даною позовною заявою відповідач частково оплатив отримані ПММ на суму 24 000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №13 від 06.06.2024 на суму 10 000,00 грн та № 48476012 SB від 18.06.2024 на суму 14 000,00 грн (а.с. 18-19).

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення Лист-претензію №71 від 13.09.2024 (з видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків). Копії опису вкладення до цінного листа №1801500020551 та докази оплати поштового відправлення наявні у матеріалах справи (а.с. 24-25). Цінний лист №1801500020551 з додатками до нього не були отримані відповідачем на «Укрпошта» та були повернуті позивачу.

За даними позивача станом на 07.11.2024 заборгованість відповідача за отриманий товар складає 40 216,84 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 52 281,84 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 29.05.2024 року між сторонами Договору поставки нафтопродуктів №55, з яких : 40 216,84 грн основного боргу, 12 065,00 грн 30% розміру дебіторської заборгованості - штрафних санкцій, встановлених п. 5.2 Договору.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення, в період з 01.06.2024 по 07.11.2024 позивачем було відпущено, а відповідачем було прийнято ПММ в об`ємі 1 371,630 л., на загальну суму 64 216,84 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних :

- №АГ-000001451 від 14.06.2024, на кількість 520,830л., на суму 24 000,00 грн;

- №АГ-000002553 від 28.06.2024, на кількість 499,460л., на суму 23 707,37 грн;

- №АГ-000001451 від 31.07.2024, на кількість 351,340л., на суму 16 509,47 грн.

В дотримання умов Договору позивачем неодноразово було направлено відповідачу вищезазначених видаткових накладних (копії доказів направлення наявні у матеріалах справи, а.с. 31-32).

Проте, вказані видаткові накладні не були повернуті позивачу.

У п. 2.1.9 Договору сторони узгодили, що видаткові накладні та інші документи первинного бухгалтерського обліку, не підписані Покупцем протягом 10 днів з дати отримання, або ж з дати повернення поштового відправлення в разі якщо Покупець не забрав цінний лист з вкладенням з видатковими накладними з відділення поштового оператора, підписані лише стороною Постачальника вважається належно оформленими, вірними та мають юридичну силу.

Тобто, враховуючи приписи п. 2.1.9 Договору, вищезазначені видаткові накладні вважаються належно оформленими, а товар отриманий за ними підлягає оплаті відповідачем.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у повному обсязі здійснена оплата за отриманий товар по видатковій накладній №АГ-000001451 від 14.06.2024, яка також не була повернута останнім позивачу. Дана обставина відповідачем не спростована.

Проведення відповідачем двічі часткової оплати за товар на загальну суму 24 000,00 грн засвідчує його волю щодо настання відповідних правових наслідків. Тобто, в даному випадку часткова сплата коштів за товар відповідачем підтверджує фактичне отримання ним цього товару і відсутність до нього претензій по кількості та якості.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не повністю оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 40 216,84 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт виконання своїх зобов`язань з оплати отриманого Товару, пред`явлення претензій щодо його якості та кількості, неотримання Товару за вказаними накладними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 40 216,84 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що у разі прострочення терміну оплати за цим Договором Покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день такого прострочення. А також інфляційні збитки, що поніс Постачальник та 30 (тридцять) відсотків від розміру дебіторської заборгованості - штрафних санкцій. Сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють Покупця від виконання прийнятих зобов`язань за цим Договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 12 065,00 грн 30% розміру дебіторської заборгованості - штрафних санкцій, встановлених п. 5.2 Договору.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12 065,00 грн, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 40 216,84 грн основного боргу та 12 065,00 грн штрафу, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 1318 від 11.11.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 36).

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Гейко Сергія Борисовича ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «АГРОРОЗВИТОК» (18002, м. Черкаси, вул. Надпільна, 248/А, оф. 305, код ЄДРПОУ 37106209) 40 216,84 грн основного боргу, 12 065,00 грн штрафу (30% розміру дебіторської заборгованості) та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 20.01.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик