Ухвала

від 21.01.2025 по справі 917/1442/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

21.01.2025 Справа № 917/1442/24

Суддя Киричук О.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВНІКА»

про стягнення витрат на правову допомогу по справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВНІКА» (61105, м. Харків, пр.-т Гагаріна, буд.181 Адреса для листування: 61105. м. Харків, а/с 8371, ЄДРПОУ 41662148)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ ТУРБОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (36014, м. Полтава, вул. Зіньківська, буд.6, ЄДРПОУ 00110792)

про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в розмірі 69527,00 грн. за Договором №01/08 на транспортне обслуговування

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

02.09.2024 р. Господарський суд Полтавської області видав судовий наказ по справі № 917/1442/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ ТУРБОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВНІКА» заборгованості в розмірі 69527,00 грн. за Договором №01/08 на транспортне обслуговування, а також суми судових витрат у розмірі 302 грн. 80 грн. за видачу судового наказу.

На адресу господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВНІКА» про стягнення витрат на правову допомогу по справі (вх. № 684 від 20.01.2024р.), в якій заявник повідомив, що при видачі судового наказу невирішеним залишилося питання стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Частиною першою ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини другої ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Положення Господарського процесуального кодексу України не ставлять в залежність і скасування судового наказу за заявою боржника від обґрунтованості його доводів, викладених у такій заяві, а лише передбачають необхідність зазначення в ній про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п. 5 ч. 3 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених приписів господарського процесуального закону вбачається, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Отже, наказне провадження є спрощеним видом судового провадження у господарських справах, а судовий наказ - є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, як вище зазначалося, згідно зі статтею 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У свою чергу, стягнення витрат на правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

Разом з тим, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд звертає увагу на положення ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких сторони є учасниками у справах позовного провадження, тоді як дана справа розглядається в порядку наказного провадження, в якому, відповідно до положень ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, учасниками є заявник та боржник.

Порядок розгляду справ за правилами наказного провадження визначено розділом II Господарського процесуального кодексу України «Наказне провадження», який окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені заявником, та чітко визначає, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. При цьому положеннями ч. 1 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому за правилами наказного провадження боржник буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить таке право вимоги.

Наведене у сукупності свідчить про відсутність у будь-якому випадку підстав для вирішення питання щодо покладення на боржника витрат на правову допомогу.

Отже, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ ТУРБОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» витрат на правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВНІКА» про стягнення витрат на правову допомогу по справі № 917/1442/24 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 21.01.2025 р.

Суддя Киричук О.А.