Рішення

від 20.01.2025 по справі 918/1098/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1098/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65"

до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

про визнання права власності, встановлення заборони,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Відкрите акціонерне товариство "Пересувна механізована колона № 65" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (відповідач) про визнання права власності на трансформаторну підстанцію № 116, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 92, а також про встановлення заборони для підключення нових споживачів до розподільчих потужностей трансформаторної підстанції без відповідного попереднього погодження із ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", як власника трансформаторної підстанції.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності у позивач на ТП № 116 виникло на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна по Рівненській області від 11.07.2000 № 386 та Реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації від 23.08.2000 за реєстровим №1-19-489. На підставі таких правовстановлюючих документів позивачем взято на баланс спірний об`єкт. Також право власності на будівлю трансформаторної підстанції зареєстровано позивачем у Державному реєстрі речових прав. У ході своєї діяльності працівниками позивача виявлено виконання робіт із технічного обслуговування, пов`язаного із підключенням нових споживачів на трансформаторній підстанції з боку працівників відповідача без відповідного на те дозволу з боку позивача. Відповідач повідомив позивача, що трансформаторна підстанція, якій присвоєно №116, перебуває на його балансі, оскільки увійшла до переліку нерухомого майна, що ввійшло до статутного фонду ДАЕК Рівнеобленерго під час корпоратизації, що підтверджується інформацією з витягу щодо переліку нерухомого майна ДАЕК Рівнеобленерго, затвердженого 28.11.2002. Відтак і позивач, і відповідач вважають себе власниками спірної трансформаторної підстанції. Позивач вважає, що право власності відповідача на спірну трансформаторну підстанцію є непідтвердженим, а його декларативна заява, яка міститься у листі від 25.07.2023 № 28/5701, щодо поширення його прав власності на спірну трансформаторну підстанцію, є необґрунтованою. Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на трансформаторну підстанцію та встановлення обмежень на використання трансформаторної підстанції щодо обов`язкового отримання згоди позивача, як власника такої трансформаторної підстанції, під час здійснення відповідачем підключення нових споживачів.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 316, 317, 319, 386, 391, 392 ЦК України тощо.

08.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, та вважає її безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, виходячи з такого. Право власності за відповідачем на ТП-116 виникло ще у 1995 році, що підтверджується Переліком нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995. Наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450 Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно визначено перелік документів, які підтверджують право власності акціонерних товариств, які створені в процесі перетворення державних підприємств, зокрема до таких належить Перелік нерухомого майна, переданого у власність вказаних підприємств. У будівлі ЗТП-116 міститься електротехнічне обладнання відповідача. Крім того, відповідно до договору оренди землі від 01.01.2022 № 2022, укладеного між Рівненською міською радою (орендодавець) та відповідачем (орендар), орендарю передано земельну ділянку, у тому числі забудовані землі, які використовуються для об`єктів розподілу та транспортування електроенергії до користувачів. З моменту прийняття у власність ЗТП-116 і до теперішнього часу відповідач здійснює використання будівлі ТП, її огляди, планові ремонтні роботи, випробування обладнання тощо. Отже, враховуючи те, що відповідач є належним власником ТП - 116, що підтверджується належними документами, має право на безперешкодне користування та розпорядження належним на праві власності нерухомим майном, а відтак має право на підключення споживачів до розподільних потужностей ТП-116, як власник, без погодження з іншими особами, зокрема позивачем. Звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних документів, що підтверджують належне утримання спірного нерухомого майна, а відповідач користується ТП - 116 відкрито та здійснює заходи щодо його утримання, ремонту, перевірки та використовує його за цільовим призначенням, за допомогою власного електрообладнання, яке знаходиться в ТП -116. Ураховуючи той факт, що місце знаходження та реєстрації позивача співпадає з місцем розташування ТП -116, сумнівним є посилання позивача, про те що факт користування ТП - 116 ПАТ Рівнеобленерго став йому відомим лише у 2023 році. При цьому у своєму позові позивач не наводить правові підстави, які б підтверджували поважність причин пропуску позовної давності.

02.12.2024 від відповідача надійшли письмові додаткові пояснення у справі, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з тим, що за висновком суду апеляційної інстанції у справі № 918/1158/23 перелік нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995, є тим документом, що підтверджує виникнення у РОПЕМ ДАЕК "Рівнеобленерго" (а отже, і у відповідача як правонаступника) права власності на нерухоме майно, зокрема ТП-116 на вул. Київській, буд. 92 у м. Рівне. При розгляді вказаної справи судом також установлено факт нікчемності наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області №386 від 11.07.2000, яким позивачу передано спірну ТП - №116. Отже, враховуючи те, що відповідач є належним власником ТП 116, відтак має право на безперешкодне користування та розпорядження належним на праві власності нерухомим майном, а також на підключення споживачів до розподільних потужностей ТП 116 як власник ТП -116 без погодження з іншими особами, зокрема позивачем.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 01.11.2023 позовну заяву ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.11.2023 відкрито провадження у справі № 918/1098/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2023.

06.12.2023 від позивача надійшло клопотання про об`єднання справ № 918/1098/23 та № 918/1158/23 в одне провадження.

Ухвалою суду від 14.12.2024 у задоволенні клопотання позивача про об`єднання справ в одне провадження відмовлено.

18.12.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.12.2023 провадження у справі № 918/1098/23 за позовом ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" до ПАТ "Рівнеобленерго" про визнання права власності на трансформаторну підстанцію № 116, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 92, про встановлення заборони для підключення нових споживачів до розподільчих потужностей трансформаторної підстанції без відповідного попереднього погодження із ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", як власника трансформаторної підстанції, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/1158/23 за позовом ПАТ Рівнеобленерго про ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання протиправним та нечинним з моменту винесення наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області від 11.07.2000 № 386 Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ ПМК-65 в частині передачі у власність ВАТ Пересувна механізована колона №65 нерухомого майна - ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 92, м. Рівне, Рівненська область; витребування із чужого незаконного володіння ВАТ Пересувна механізована колона №65 до ПАТ Рівнеобленерго нерухомого майна: ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 92, м. Рівне, Рівненська область; визнання права власності за ПАТ Рівнеобленерго на нерухоме майно: ТП -116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 92, м. Рівне, Рівненська область.

11.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

12.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 918/1098/23.

Ухвалою суду від 19.07.2024 поновлено провадження у справі № 918/1098/23, підготовче засідання призначене на 02.09.2024.

У судових засіданнях 02.09.2024 і 16.09.2024 оголошено перерви на 16.09.2024 та 30.09.2024 відповідно.

Ухвалою суду від 30.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 25.11.2024.

У судовому засіданні 25.11.2024 оголошено перерву на 09.12.2024.

09.12.2024 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Ухвалою суду від 09.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/1098/23, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2025 (з урахуванням ухвали суду про внесення виправлень від 13.12.2024).

20.01.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке. Неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті справедливого суду, гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України"). Суд уважає за необхідне також зазначити, що у справі Смірнова проти України зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Ураховуючи викладене, зважаючи, що позивачу забезпечене право на ефективне представлення справи в суді, враховуючи, що представництво інтересів відповідача не обмежене одним представником, беручи до уваги строки розгляду справи, визначені ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Позивач з 22.02.1996 є суб`єктом господарювання, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій, власником якого є держава в особі Регіонального відділення фонду Державного майна України по Рівненській області.

З метою забезпечення господарської діяльності позивача Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській області на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна по Рівненській області №386 від 11.07.2000 передано у власність ряд будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Київська, № 92, про що КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 23.08.2000 за реєстровим №1-19-489.

Згідно з Додатком до наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна по Рівненській області № 386 від 11.07.2000 Перелік нерухомого майна, що додається у власність ВАТ ПМК-65, у складі будівель та споруд у власність позивача також передано підстанцію трансформаторну, що розташована по вул. Київській, 92 у м. Рівному.

На підставі вказаного наказу позивачем прийнято ТП -116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 92, м. Рівне, Рівненська область, на баланс товариства.

07.09.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" на підстанцію трансформаторну, площею 46,9 кв. м, за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 92, на підставі реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, виданого 23.08.2000 Рівненським міським бюро технічної інвентаризації, номер відомостей про речове право 51676181.

Як стверджує позивач, під час здійснення господарської діяльності його працівниками виявлено виконання робіт із технічного обслуговування, пов`язаного із підключенням нових споживачів, на трансформаторній підстанції з боку працівників відповідача без відповідного дозволу з боку позивача.

З метою з`ясування правових підстав для виконання таких робіт представником позивача надіслано адвокатський запит до відповідача з проханням про надання інформації про балансоутримувача трансформаторної підстанції, у відповідь на що останній листом №28/5701І від 25.07.2023 повідомив, що трансформаторна підстанція перебуває на його балансі, оскільки зазначена у переліку нерухомого майна, що ввійшло до статутного фонду ДАЕК Рівнеобленерго під час корпоратизації, що підтверджується витягом з переліку нерухомого майна ДАЕК Рівнеобленерго, затвердженого 28.11.2002.

Заразом, на думку позивача, відповідач, вчиняючи дії щодо розпорядження та користування спірним об`єктом шляхом здійснення робіт щодо підключення нових споживачів до трансформаторної підстанції, фактично порушує право власності позивача на таке майно, адже такі дії провадяться без відповідної на те згоди позивача, як власника майна.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно трансформаторної підстанції № 116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області, та про встановлення заборони для підключення нових споживачів до розподільчих потужностей трансформаторної підстанції без відповідного попереднього погодження.

У свою чергу, відповідач заперечує право власності позивача на спірне майно, зазначаючи, що ПАТ "Рівнеобленерго" є новим найменуванням ПАТ АЕС "Рівнеобленерго", яке було правонаступником ЗAT "Ей-І-Ес Рівнеенерго", яке було створено шляхом реорганізації ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.01.2004.

ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" створене шляхом перейменування ДАЕК "Рівнеобленерго» відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 14.11.2001.

ДАЕК "Рівнеобленерго" створена шляхом перетворення ДП "Рівненське обласне підприємство електричних мереж" відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.07.1995 № 137, що також зазначено у пункті 1.1 статуту позивача.

ДП "Рівненське обласне підприємство електричних мереж" виробничого об`єднання Львівенерго набуло статусу юридичної особи з моменту затвердження статуту вказаного підприємства Міністерством енергетики та електрифікації УРСР, а саме 21.04.1978.

Згідно з п. 4 статуту (в редакції 1978 року) одним із завдань підприємства було забезпечення прийняття на свій баланс трансформаторних підстанцій колгоспів, радгоспів та інших підприємств.

Відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" доручено: 1) Міністерству енергетики та електрифікації України створити державні акціонерні енергетичні компанії згідно з переліком (додаток № 2 до Указу), 2) Фонду державного майна України передати Міністерству енергетики і електрифікації управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до даного Указу.

Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.07.1995 № 137 створено ДАЕК "Рівнеобленерго", яка визнана правонаступником ДП "Рівненське обласне підприємство електричних мереж".

За п. 3.3 статуту ДАЕК "Рівнеобленерго", реєстраційний № 1197, що затверджений розпорядженням Рівненського міського виконавчого комітету від 31.08.1995, компанія є правонаступником ДП "Рівненське обласне підприємство електричних мереж" виробничого об`єднання Львівенерго Міністерства енергетики та електрифікації України, до складу якої входить, зокрема, Рівненський район електричних мереж.

Майно компанії складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена на балансі компанії. Компанія є власником майна, переданого засновником у власність (п. 3.4 - 3.5 статуту ДАЕК" Рівнеобленерго").

Пунктом 4.1.1 статуту ДАЕК "Рівнеобленерго" передбачено, що засновником компанії є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України.

Відповідно до Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації 1995 року, визначено перелік нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995.

Так, відповідно по Переліку нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995, визначено право власності позивача на об`єкт нерухомості - ТП -116 по вул. Київська у м. Рівне, Рівненської області.

Згідно з довідкою ПАТ "Рівнеобленерго" від 06.11.2023 № 44-28/7953 станом на 31.10.2023 будівля ЗТП № 116 обліковується на його балансі у складі таких основних засобів: Будівля ЗТП № 116: інвентарний номер - 30016799, дата прийняття на баланс - 01.06.1963, первісна вартість 53 375,52 грн, балансова вартість станом на 31.10.2023 12 589,60 грн. Електрообладнання ЗТП 10/0,4 № 116: інвентарний номер - 400007574, дата прийняття на баланс - 01.01.1964, первісна вартість 36 863,35 грн, балансова вартість станом на 31.10.2023 9 945,46 грн.

Також, як установлено судом, 01.01.2022 між орендодавцем - Рівненською міською радою та орендарем - ПАТ "Рівнеобленерго" укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 5610100000:01:037:0025, площею 0,0107 га у тому числі: забудовані землі, які використовуються для обслуговування об`єктів розподілу та транспортування електроенергії до користувачів площею 0,0107 га, згідно рішень Рівненської міської ради від 20.02.2003 № 244 та від 24.06.2021 № 852. На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна: трансформаторна підстанція (ТП). Договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2022 номер запису 47089628.

Ураховуючи викладене, ПАТ Рівнеобленерго звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання протиправним та нечинним з моменту винесення наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області від 11.07.2000 № 386 Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ ПМК-65 в частині передачі у власність ВАТ Пересувна механізована колона №65 нерухомого майна - ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 92, м. Рівне, Рівненська область; витребування із чужого незаконного володіння ВАТ Пересувна механізована колона №65 до ПАТ Рівнеобленерго нерухомого майна: ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 92, м. Рівне, Рівненська область; визнання права власності за ПАТ Рівнеобленерго на нерухоме майно: ТП -116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 92, м. Рівне, Рівненська область.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 у справі № 918/1158/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 918/1158/23 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинним наказу про передачу нерухомого майна та про визнання права власності скасовано, а рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 в цій частині змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 в частині задоволення позовних вимог про витребування нерухомого майна з чужого володіння залишено без змін.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на трансформаторну підстанцію № 116, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 92, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Підстави виникнення права власності поділяються на первісні (тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно) та похідні (за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва). Практичне значення такого поділу полягає в тому, що при похідних підставах виникнення права власності на річ завжди необхідно враховувати можливість існування прав на дану річ у її відчужувача. У цьому відношенні діє принцип права: "Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж сам має".

Так, до похідних способів набуття права власності належить набуття цього права у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК України).

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

Приписами ст. 392 ЦК України унормовано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судом із фактичних обставин справи, право власності у відповідача на ТП-116 виникло ще у 1995 році, до утворення юридичної особи позивача, і спірне майно - ТП-116 передано на баланс позивача відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95, наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.07.1995 № 137 Фондом державного майна України.

Відповідно до Переліку нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995, визначено право власності відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна ТП-116.

Відтак, оскільки станом на 1995 рік власником спірного майна був відповідач, приймаючи наказ від 11.07.2000 № 386 про передачу у власність позивача трансформаторної підстанції, Регіональне відділення діяло не у спосіб, передбачений законом, адже у Фонду державного майна України станом на 2000 рік були відсутні правомочності власника щодо ТП-116 у зв`язку з його відчуженням у 1995 році на користь відповідача.

Отже, наказ Регіонального відділення від 11.07.2000 № 386, на який позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог, є нікчемним та таким, що не створює жодних юридичних наслідків. Відсутність у Регіонального відділення під час прийняття наказу права розпоряджатися спірним майном виключає можливість набуття позивачем права власності на ТП-116.

Вказані обставини встановлені, як зазначалося, у постановах Північно-західного апеляційного господарського суду, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 918/1158/23 від 24.06.2024 та від 13.11.2024 відповідно.

Також постановою суду касаційної інстанції у справі № 918/1158/23 зазначено, що оскільки ПАТ "Рівнеобленерго" прагне повернення спірного нерухомого майна у своє володіння, то єдиною належною та ефективною позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна від ВАТ Пересувна механізована колона №65 на користь ПАТ "Рівнеобленерго", яка і підлягає до задоволення.

Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 916/495/21, від 03.11.2020 у справі № 909/948/18).

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тому обставини, встановлені постановами Північно-західного апеляційного господарського суду, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 918/1158/23 від 24.06.2024 та від 13.11.2024 відповідно повинні бути враховані як преюдиційні при розгляді цієї справи.

У свою чергу, визнання вказаними постановами наказу Регіонального відділення від 11.07.2000 № 386, на який позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог у цій справі, нікчемним та таким, що не створює жодних юридичних наслідків, зокрема відсутність у Регіонального відділення під час прийняття вказаного наказу права розпоряджатися спірним майном, що виключає можливість набуття позивачем права власності на ТП-116, а також задоволення вимоги ПАТ "Рівнеобленерго" про витребування спірного нерухомого майна від ВАТ Пересувна механізована колона №65 на користь ПАТ "Рівнеобленерго", виключає можливість задоволення вимоги позивача у цій справі про визнання права власності на ТП -116.

Щодо вимоги про встановлення заборони для підключення нових споживачів до розподільчих потужностей трансформаторної підстанції без відповідного попереднього погодження із ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", як власника трансформаторної підстанції, то суд зазначає таке.

Оскільки вказана позовна вимога є похідною від основної вимоги про визнання права власності, зважаючи, підстав для задоволення останньої немає, відтак відсутні підстави для задоволення похідної вимоги.

Отже, враховуючи те, що відповідач є належним власником ТП 116, відтак має право на безперешкодне користування та розпорядження належним на праві власності нерухомим майном, а також на підключення споживачів до розподільних потужностей ТП 116, як власник ТП -116, без погодження з іншими особами, зокрема позивачем.

Щодо заяви про застосування позовної давності, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц тощо).

Ураховуючи, що судом не установлено підстав для задоволення позову, відтак відсутні підстави для застосування позовної давності.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 5 368,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір у розмірі 5 368,00 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" до ПАТ "Рівнеобленерго" про визнання права власності на трансформаторну підстанцію № 116, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 92, а також про встановлення заборони для підключення нових споживачів до розподільчих потужностей трансформаторної підстанції без відповідного попереднього погодження із ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", як власника трансформаторної підстанції, відмовити.

Позивач: Відкрите акціонерне товариство "Пересувна механізована колона № 65" (33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 92, ідентифікаційний код 2302726).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71, ідентифікаційний код 05424874).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 21.01.2025.

Суддя О. Андрійчук