Рішення

від 16.01.2025 по справі 921/568/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/568/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" (46008, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 47А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКБУД" (46008, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 47А)

про стягнення 233066,97 грн заборгованості, розірвання договору та зобов`язання повернути майно.

За участі:

позивача Шкварок Т.Р.

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКБУД", у якій, з урахуванням заяви б/н від 07.10.2024 (вх. № 7757 від 10.10.2024) про усунення недоліків, просив:

- стягнути 233066,97 грн заборгованості, з яких: 211188,62 грн основного боргу з орендної плати; 4657,96 грн інфляційних нарахувань; 1747,08 грн 3% річних; 15473,31 грн пені;

- розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКБУД";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКБУД" повернути об`єкт оренди загальною площею 137,1 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 47 А (приміщення першого поверху).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2022, в частині своєчасної та повної оплати орендної плати за період лютий 2024 року серпень 2024 року.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 14.10.2024 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2024 позовну заяву у справі №921/568/24 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до заяви б/н від 07.10.2024 (вх. № 7757 від 10.10.2024) позивачем усунуто визначені в ухвалі від 30.09.2024 недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/568/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.11.2024, а також встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. з 06.11.2024 у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 07.11.2024, ухвалою суду від 31.10.2024 підготовче засідання у справі № 921/568/24 призначено на 25.11.2024.

Ухвалами суду від 25.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі та відкладено підготовче засідання на 16.12.2024.

Надалі, 16.12.2024 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі №921/568/24 та призначено її до розгляду по суті на 16.01.2025.

Представником позивача в судовому засіданні 16.01.2025 підтримано позовні вимоги.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 16.01.2025 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі повідомлений належним чином.

Наведене, а також письмові клопотання ТОВ "МАКБУД" від 28.10.2024 та від 22.11.2024 про перенесення судових засідань вказують про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Суд, у судовому засіданні 16.01.2025, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" (надалі - орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКБУД" (надалі - орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язався надати за цим договором орендарю приміщення (надалі - об`єкт оренди) загальною корисною площею 68,55 м.кв. (в приміщенні першого поверху), розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького 47 а, для розміщення ділового офісу, а також забезпечити орендарю вільний доступ в зазначене приміщення.

Згідно з п. 1.2 договору орендодавець зобов`язався передати орендарю у користування за цим договором все майно, яке було встановлено та знаходиться в приміщенні. Перелік переданого майна, встановленого і що знаходиться в приміщенні, наводиться в додатку 1 до цього договору.

У п. 2.1, п. 2.2 договору зазначено, що орендодавець у п`ятиденний термін після підписання цього договору забезпечує орендарю передачу приміщення по акту здачі-приймання. Сторони домовились, що підписання акту здачі-приймання об`єкта оренди відбудеться протягом п`яти днів з моменту підписання цього договору. Разом з приміщенням в аналогічному порядку здавання-приймання підлягає майно, яке було встановлено та знаходиться в приміщенні, перераховане у додатку 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.4 договору об`єкт оренди підлягає поверненню орендодавцю у випадках:

- закінчення терміну дії оренди (п.2.4.1);

- прострочення орендарем плати (інших платежів, передбачених договором) за користування об`єктом оренди на 30 календарних днів (п. 2.4.2);

- припинення дії договору за взаємною згодою сторін (п. 2.4.3);

- розірвання договору (п. 2.4.4);

- оголошення орендодавця або орендаря банкрутом (п.2.4.5);

- встановлення факту використання об`єкта оренди не за його цільовим призначенням (п. 2.4.6).

Згідно з п. 2.5 договору у випадку припинення дії даного договору з будь-яких причин, у тому числі у разі закінчення терміну його дії, орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю на протязі десяти календарних днів, з моменту припинення терміну дії даного договору. Об`єкт оренди підлягає поверненню орендодавцю на підставі акта повернення об`єкта оренди, який підписується повноважними представниками сторін, та є невід`ємною частиною даного договору.

Днем припинення нарахування орендної плати є день підписання акту повернення об`єкта оренди, що підписується в день коли орендар вивезе усе належне йому майно та звільнить приміщення, що орендувалось. В акті повернення об`єкта оренди в обов`язковому порядку вказується технічний стан об`єкта оренди (п. 2.5.1 договору).

У п. 2.6 договору зазначено, що орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди в тому ж технічному стані, в якому він його отримав з врахуванням нормального зносу та проведених невід`ємних поліпшень. Під «нормальним зносом» сторони розуміють звичайне (природне) погіршення стану об`єкта оренди, яке сталося внаслідок його належної експлуатації і таке, яке можливо усунути проведенням поточного ремонту, а також звичайний знос будівлі в цілому, який стався під впливом часу без втручання орендаря, і що відбулось на об`єкті оренди.

У п. 3.1 договору сторонами обумовлено термін дії оренди, зазначивши, що договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 включно.

Розмір місячної орендної плати складає 10000 грн за приміщення (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору орендна плата починає нараховуватись з 01.10.2022 та сплачується орендарем не пізніше 5 числа кожного наступного місяця на підставі рахунку, наданого орендодавцем.

Відповідно до п. 4.4 договору щомісяця орендодавець готує та передає орендарю акт наданих послуг, який останній зобов`язується підписати на протязі двох робочих днів.

Розмір орендної плати може переглядатися за письмовою вимогою орендодавця (п. 4.5 договору).

У п. 4.7 договору зазначено, що вартість комунальних та інших послуг не входить до орендної плати.

Орендар не пізніше 5 числа кожного наступного місяця компенсовує орендодавцю усі фактичні витрати за користування комунальними та іншими послугами (п. 4.8 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачені обов`язки орендаря, зокрема:

- на підставі наданих орендодавцем рахунків своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсовувати усі фактичні витрати за користування комунальними послугами, телефонами, послугами інтернет;

- у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві, орендоване приміщення та майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна.

У п. 9.2 договору сторонами обумовлено, що у разі невнесення орендної плати (компенсації фактичних витрат за користування комунальними та іншими послугами) у строки, встановлені в цьому договорі, орендар сплачує орендодавцю пеню за весь період прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (у період впродовж якого існувала заборгованість), за кожен день прострочення від розміру простороченої суми платежів, передбачених договором.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання договору і діє до 31.12.2022, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору (п. 11.1 договору).

Згідно з п. 11.2 договору зміни та доповнення до цього договору можуть мати місце за згодою сторін, які оформляються в письмовій формі і становлять невід`ємну частину цього договору.

Після закінчення терміну оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, за інших рівних умов, має переважне право на продовження договору, на новий термін, який буде додатково погоджений сторонами (п. 11.8 договору).

Підписаним сторонами 01.07.2022 актом здачі-приймання підтверджується факт передачі в оренду нерухомого майна площею 68,55 кв.м., а саме: частини адмінбудинку (приміщення цокольного поверху) площею 68,55 м. кв.; кондиціонери 1шт.; світильники денного світла 10 шт.; тумбочка з умивальником 1 шт.; дзеркало настінне 1 шт.; система пожежної сигналізації 1 од.; система відеоспостереження 1 од.

У цьому акті вказано, що об`єкт оренди переданий в технічно справному стані.

Надалі, між сторонами укладено додаткові угоди від 23.08.2022, від 30.12.2022, від 30.12.2023 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2022.

Додатковою угодою від 23.08.2022 викладено в іншій редакції наступні умови договору:

пункт 1.1. договору:

"1.1. Орендодавець зобов`язався надати за цим договором орендарю приміщення (надалі - об`єкт оренди) загальною корисною площею 137,1 м.кв. (в приміщенні першого поверху), розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького 47 а, для розміщення ділового офісу, а також забезпечити орендарю вільний доступ в зазначене приміщення";

- пункт 4.1. договору:

"4.1. Розмір місячної орендної плати складає:

4.1.1. за вересень 2022 року 10000 грн;

4.1.2. починаючи з жовтня 2022 року 20000 грн";

- пункт 4.2. договору:

"4.2. Орендна плата починає нараховуватись з вересня 2022 року та сплачується орендарем не пізніше 5 числа кожного наступного місяця на підставі рахунку, наданого орендодавцем".

Ця додаткова угода набирає чинності з 01.09.2022 (п. 4 додаткової угоди від 23.08.2022).

Додатковою угодою від 30.12.2022 викладено в іншій редакції наступні умови договору:

- пункт 3.1 договору: "3.1. Договір діє до 31.12.2023";

- пункт 4.1 договору: "4.1. Розмір місячної орендної плати складає починаючи з березня 2023 року 27480,55 грн за приміщення".

Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання (п. 4 додаткової угоди від 30.12.2022).

Додатковою угодою від 30.12.2023 сторонами продовжено дію договору до 31.12.2024.

Матеріали справи містять копії актів про надання послуг за період лютий 2024 серпень 2024 року на загальну суму 217265,95 грн, а саме:

- №1038 від 29.02.2024 на суму 27480,55 грн (за оренду приміщення);

- №1039 від 29.02.2024 на суму 6752,77 грн (за компенсацію електроенергії, водопостачання, водовідведення та використаний газ);

- №1644 від 29.03.2024 на суму 27480,55 грн (за оренду приміщення);

- №1645 від 29.03.2024 на суму 6006,60 грн (за компенсацію електроенергії, водопостачання, водовідведення та використаний газ);

- №2389 від 30.04.2024 на суму 27480,55 грн (за оренду приміщення);

- №2390 від 30.04.2024 на суму 3181,31 грн (за компенсацію електроенергії, водопостачання, водовідведення та використаний газ);

- №3037 від 31.05.2024 на суму 27480,55 грн (за оренду приміщення);

- №3038 від 31.05.2024 на суму 3099,95 грн (за компенсацію електроенергії, водопостачання, водовідведення та використаний газ);

- №3724 від 30.06.2024 на суму 27480,55 грн (за оренду приміщення);

- №3725 від 30.06.2024 на суму 2362,93 грн (за компенсацію електроенергії, водопостачання, водовідведення та використаний газ);

- №4601 від 31.07.2024 на суму 27480,55 грн (за оренду приміщення);

- №4602 від 31.07.2024 на суму 3498,54 грн (за компенсацію електроенергії, водопостачання, водовідведення);

- №5444 від 31.08.2024 на суму 27480,55 грн (за оренду приміщення), скріплених підписами та печатками сторін.

На їх підставі позивач виставляв відповідачу рахунки для оплати на загальну суму 217265,95 грн, а саме:

- №2065 від 29.02.2024 на суму 34233,32 грн;

- №1644 від 29.03.2024 на суму 33487,15 грн;

- №2389 від 30.04.2024 на суму 30661,86 грн;

- №2065 від 31.05.2024 на суму 30580,50 грн;

- №3724 від 30.06.2024 на суму 29843,48 грн;

- №2556 від 31.07.2024 на суму 30979,09 грн;

- №2641 від 31.08.2024 на суму 27480,55 грн.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" зазначено, що акт №1039 від 29.02.2024 на суму 6752,77 грн (за компенсацію електроенергії, водопостачання, водовідведення та використаний газ) залишився неоплаченим на суму 675,44 грн, у зв`язку з чим, борг відповідача за орендну плату та за компенсацію електроенергії, водопостачання, водовідведення, використаний газ складає 211188,62 грн.

19.07.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою від 19.07.2024, у якій просив оплатити борг в сумі 192728,97 грн.

У вимозі позивачем повідомлено, що у разі відсутності оплати суми боргу, він буде змушений звернутись до суду з вимогами про стягнення боргу, нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України, повернення об`єкта оренди.

Однак, така вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Зазначені обставини відповідачем в процесі розгляду справи у встановленому законом порядку не заперечені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 ГК України.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.5 ст.762 ЦК України та ч.3 ст.285 ГК України орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджений факт укладення сторонами у справі договору від 01.07.2022 оренди нежитлового приміщення, а також факт передачі позивачем за актом приймання - передачі від 01.07.2022 відповідачу визначеного вказаним договором майна, площа якого з урахуванням укладеної додаткової угоди від 23.08.2022 складає 137,1 кв.м.

Оскільки відповідач користувався об`єктом оренди, факт такого користування не заперечив, то в силу закону та договору зобов`язаний був здійснювати орендні платежі за користування ним.

Згідно розрахунку, складеного позивачем, у відповідача, станом на вересень 2024 року, існує борг по орендній платі в сумі 211188,62 грн за період лютий 2024 року серпень 2024 року. Таким чином, борг відповідача з орендної плати становить 211188,62 грн.

На дату ухвалення рішення у цій справі доказів сплати 211188,62 грн боргу з орендної плати за договором від 01.07.2022 від відповідача не надходило.

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором від 01.07.2022 своєчасно та в повному обсязі не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 211188,62 грн боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача нараховану відповідно до п. 9.2 договору пеню в сумі 15473,31 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування в сумі 4657,96 грн та 3% річних в сумі 1747,08 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, у п. 9.2 договору сторонами обумовлено, що у разі невнесення орендної плати (компенсації фактичних витрат за користування комунальними та іншими послугами) у строки, встановлені в цьому договорі, орендар сплачує орендодавцю пеню за весь період прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (у період впродовж якого існувала заборгованість), за кожен день прострочення від розміру простороченої суми платежів, передбачених договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та 3%.

Згідно проведеного перерахунку встановлено, що правомірним є задоволення до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 4657,96 грн, 3% річних в сумі 1747,08 грн, пені в сумі 15333,30 грн. А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Розрахунок перевірений судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, а його результат долучено до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч. 4 ст.74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву, він позбавляється права заперечувати проти обставин справи, якщо його незгода не викладена у відзиві.

За таких обставин, позовна вимога позивача про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача 211188,62 грн боргу, 15333,30 грн пені, 4657,96 грн інфляційних нарахувань та 1747,08 грн 3% річних, як доведені позивачем та не заперечені належним чином відповідачем.

В частині стягнення решти 140,01 грн пені в позові слід відмовити, як необгрунтовано заявлених, оскільки такі нараховані по актах за лютий 2024 року позивачем поза межами визначеного ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного строку, та оскільки іншого строку законом або договором не встановлено.

Згідно з ст. 41, п. п. 4, 5 ч.2 ст. 42 ГПК України сторони зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст.ст. 46, 162 ГПК України визначення підстав і предмета позову належить виключно до повноважень позивача, який звертається до суду.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" у тексті позовної заяви зазначено, що прострочення орендарем плати за користування приміщенням становить більше 30 календарних днів, що є підставою для повернення об`єкта оренди.

За п. 2.4 договору сторони правочину та господарського спору передбачили кілька самостійних підстав повернення орендованого майна.

Серед них є:

- прострочення орендарем плати (інших платежів, передбачених договором) за користування об`єктом оренди на 30 календарних днів (п. 2.4.2);

- розірвання договору (п. 2.4.4).

Щодо іншої вимоги позивача, яка торкається розірвання договору слід зазначити наступне.

З урахуванням наведених позивачем підстав позову, встановленого судом прострочення відповідачем оплати орендних платежів понад 30 календарних днів, умов п. 2.4.2 договору, який передбачає підставу для повернення об`єкта оренди, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКБУД" повернути об`єкт оренди.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведена норма кореспондується з ч.1 ст.651 ЦК України, згідно з якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право наймодавця (орендодавця) на розірвання договору найму (оренди) передбачено ст.783 ЦК України.

Так, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача (стаття 783 ЦК України).

Суд зазначає, що у тексті позовної заяви позивачем не наведено правових підстав для розірвання договору оренди та не доведено їх існування. Не містить їх і укладений між сторонами договір оренди.

Окрім того, розірвання договору можливе до закінчення терміну, на який його укладено.

З урахуванням додаткової угоди від 30.12.2023, строк дії договору складав до 31.12.2024.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження волі обох сторін на продовження строку дії спірного договору.

Додатковим підтвердженням цьому є заперечення позивача/орендодавця щодо подальшого користування відповідачем/орендарем об`єктом оренди (а відтак і щодо подальшого продовження дії договору) у заявленій до останнього позовній заяві, датованій вереснем 2024 року.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

З урахуванням того, що, станом на момент прийняття судом рішення у даній справі, закінчився термін дії договору оренди від 01.07.2022, суд відмовляє у задоволенні вимоги про розірвання такого договору.

Розподіл судових витрат.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За змістом ст. 1 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності.

Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1 ст. 124 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивачем зроблено попередній (орієнтовний) розрахунок цих витрат, що склав 20000 грн. На підтвердження зазначеного надано копію договору №01/24 від 04.01.2024 про надання правничої (адвокатських послуг) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР№000281 від 29.03.2018 та ордер ВО №1086698 від 17.09.2024.

Згідно інформації, одержаної судом із Єдиного реєстру адвокатів України (створений та почав функціонувати з 16.01.2013 на підставі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 26 (http://erau.unba.org.ua), який є загальнодоступним та загальновідомим Інтернет ресурсом та містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, які відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набули права на зайняття адвокатською діяльністю, Шкварок Тарас Романович здійснює індивідуальну адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва серії ТР№000281, виданого Радою адвокатів Тернопільської області 29.03.2018, на підставі рішення №118/6 від 29.03.2018.

04.01.2024 адвокат Шкварок Тарас Романович (надалі - адвокат) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістр -Д" (надалі - замовник) уклали договір про надання правничої допомоги (адвокатських витрат), за умовами п. 1 якого за цим договором адвокат зобов`язався взяти на себе зобов`язання по наданню замовнику на строковій основі комплексу адвокатських послуг (правничої допомоги) консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобов`язався здійснити оплату таких послуг.

01.07.2024 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №01/24 про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 04.01.2024, відповідно у п. 1 якої зазначено, що така визначає порядок оплати правничої допомоги (адвокатських послуг) при представленні інтересів замовника щодо підготовки та подання до Господарського суду Тернопільської області позовної заяви про стягнення боргу з ТОВ "Макбуд".

За надання правової допомоги (адвокатських послуг) в суді першої інстанції замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 20000 грн (п.2 додаткової угоди).

Згідно з п. 3 додаткової угоди розмір винагороди (гонорару) за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

У п. 6 додаткової угоди сторони домовились, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після набрання рішення суду законної сили.

Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору №01/24 про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 04.01.2024.

Зважаючи на наведене, між адвокатом та клієнтом в договорі розмір гонорару адвоката визначено у фіксованому розмірі.

У ч.2 ст. 126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021ту справі №918/1045/20.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.

Однак, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Відповідачем не подано жодних заперечень щодо заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу.

Частиною 4 статті 129 ГПК України вказано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що сторонами договору №01/24 від 04.01.2024, з урахуванням змісту додаткової угоди від 01.07.2024, не було погоджено вартість кожного етапу робіт, а погоджено гонорар адвоката у фіксованому розмірі, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме несвоєчасної оплати за оренду приміщення, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, не заперечених відповідачем, беручи до уваги приписи п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, які вказують на те, що судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також те, що спір з майновими вимогами до відповідача виник внаслідок дій відповідача, зміст ч.9 ст. 129 ГПК України, суд зазначає, що позивачу за рахунок відповідача підлягає до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 13329,33 грн.

В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКБУД" (46008, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 47А, ідентифікаційний код 31138350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" (46008, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 47А, ідентифікаційний код 21141124) 211188 (двісті одинадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 62 коп. боргу, 4657 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят сім) грн 96 коп. інфляційних нарахувань, 1747 (одну тисячу сімсот сорок сім) грн 08 коп. 3% річних, 15333 (п`ятнадцять тисяч триста тридцять три) грн 30 коп. пені.

Видати наказ.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКБУД" (46008, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 47А, ідентифікаційний код 31138350) повернути об`єкт оренди загальною площею 137,1 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 47 А (приміщення першого поверху) Товариству з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" (46008, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 47А, ідентифікаційний код 21141124).

Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКБУД" (46008, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 47А, ідентифікаційний код 31138350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" (46008, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 47А, ідентифікаційний код 21141124) 6521 (шість тисяч п`ятсот двадцять одну) грн 90 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат та 13329 (тринадцять тисяч триста двадцять дев`ять) грн 33 коп. витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 21 січня 2025 року.

Суддя І.П. Шумський