Рішення

від 07.01.2025 по справі 925/1410/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року Черкаси справа №925/1410/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (вулиця Широка, 107-А, місто Кам`янське, Дніпропетровська область, 51901, ідентифікаційний код 21875464)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпауер Груп» (вулиця Припортова, будинок 42/1, офіс 1-11, 18016, ідентифікаційний код 45327536)

про стягнення 258 049,03 грн,

представники сторін у судове засідання не з`явились,

15.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпауер Груп», у якому просить суд з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 258 049,03 грн, з яких 257 184,72 грн сума передоплати та 864,31 грн 3% річних.

У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3870,74 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за домовленістю між позивачем та відповідача, останній зобов`язався поставити позивачу товар на суму 257 184,72 грн до 31.07.2024, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити цей товар. Позивач у підтвердження досягнутої домовленості між сторонами, перерахував на користь відповідача 257 184,72 грн, проте відповідач свої зобов`язання не виконав та не поставив позивачу товар у визначений строк, що стало підставою для звернення позивача до відповідача із відповідною претензією, у якій позивач вимагав від відповідача здійснити поставку товару у повному обсязі або повернути сплачені за товар кошти у розмірі 257 184,72 грн. Відповідач не здійснив поставку товару та не повернув кошти, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду за примусовим стягненням з відповідача заборгованості за непоставлений товар разом із нарахованими на неї річними.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.11.2024 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до свого провадження для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Судове засідання призначено о 12 год 00 хв 07.01.2025.

Відповідач у строк, який встановлений судом, відзив на позов суду не надав.

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 21.11.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позовній заяві, та є адресою його місцезнаходження (судом був замовлений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) (а.с.34-37). Ця ухвала вручена відповідачу не була та повернулась до суду із відміткою Акціонерного товариства «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Днем вручення судового рішення відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Отже, судом вжито належних заходів про повідомлення відповідача про розгляд справи, але останній не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та участю у судовому засіданні.

З огляду на положення частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпауер Груп», як постачальником, виникли господарські відносини з поставки товарів.

01.05.2024 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату по замовленню №9 на суму 257 184,72 грн з ПДВ за товар - затверджувач Cardolite NC-562 у кількості 780,00 кг.

Платіжними інструкціями №1700 від 02.05.2024 на суму 88978,50 грн та №1793 від 07.06.2024 на суму 168 206,22 грн позивач перерахував на користь відповідача 257 184,72 грн як оплату вартості товару, який відповідач повинен був поставити позивачу.

У призначені платежів цих платіжних інструкцій зазначено «Оплата за затверджував зг.рах.№9 від 01.05.2024, у тому числі ПДВ 20% - 28034,37 грн».

Отже, між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини з поставки товару, що свідчить про укладення між позивачем та відповідачем договору поставки у спрощений спосіб.

Отримавши грошові кошти у рахунок попередньої оплати вартості товару у сумі 257 184,72 грн, відповідач своїх зобов`язань не виконав.

Листом №35 від 18.09.2024, який адресований Товариству з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпауер Груп» повідомило, що виникли форс-мажорні обставини, пов`язані з розмитненням товару, однак відповідач гарантує поставку товару у строки максимум до одного місяця або у разі не вирішення питання, зобов`язався повернути грошові кошти.

За доводами позивача 18.09.2024 він направляв відповідачу претензію №4, у якій вимагав від відповідача здійснити поставку товару у повному обсязі у семиденний термін з дати отримання цієї претензії або повернути сплачені позивачем грошові кошти за товар у сумі 257 184,72 грн.

Відповіді відповідача на претензію позивача, матеріали справи не містять.

Матеріали справи також містять лист №464 від 29.10.2024, у якому позивач просив відповідача підписати та засвідчити акт звіряння взаємних розрахунків. До цього листа позивач долучив акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2024 до 29.10.2024, проте належних доказів направлення цього листа на адресу відповідача, матеріали справи не містять.

У добровільному порядку грошові кошти у сумі 257 184,72 грн відповідач не повернув позивачу, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар разом із нарахованими на неї 3% річними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 257 184,72 грн разом із нарахованими на неї 3% річними.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, судом встановлено, що складання та надання відповідачем рахунку на оплату та оплата його позивачем, свідчать про укладення між позивачем та відповідачем договору поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (статті 655,656 Цивільного кодексу України).

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статі 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено вище, на виконання договору, який укладено між сторонами у спрощений спосіб, згідно з рахунком постачальника позивач до передачі товару сплатив постачальнику кошти у розмірі 257 184,72 грн.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд не знайшов підтвердження доводів позивача, що сторонами був узгоджений строк поставки до 31.07.2024, оскільки у наданих позивачем доказах відсутнє посилання на цю дату. Позивач посилається на досудове врегулювання питань поставки обумовленого товару у вигляді телефонних перемовин та надсилання відповідачеві претензії та акту звірки, проте, у матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем цих дій (оскільки до поштових направлень позивачем не складалися описи вкладення, тому встановити, що саме направлялось 18.09.2024 та 29.10.2024 не має можливості).

Частиною 2 статті 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У частині 2 статті 693 Цивільного Кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи слідує, що відповідач, направляючи листа покупцеві, зазначив, що він гарантує поставку товару протягом місяця з дати листа, а у випадку її не здійснення, відповідач зобов`язався повернути кошти за товар. Отже, відсутність дій відповідача у місячний строк з 18.09.2024 щодо поставки товару надає позивачу право вимагати повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Доказів повернення попередньої оплати у сумі 257 184,72 грн відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 257 184,72 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 864,31 грн за період з 02.10.2024 до 11.11.2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Як зазначалось судом вище, відповідач не поставив покупцю товар у місячний строк з направлення гарантійного листа і не повернув кошти, як зобов`язався, тому у позивача виникло право на застосування положень статті 625 Цивільного Кодексу, з наступного дня після закінчення строку для виконання зобов`язання з повернення грошових коштів. Позивач визначив строк для нарахування річних з 02.10.2024 до 11.11.2024.

Водночас, враховуючи місячний термін, у який відповідач зобов`язався поставити позивачу товару, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягненння з відповідача 3% річних у період з 19.10.2024 (наступний день після закінчення місячного строку від дати гарантиійного листа) до 11.11.2024 (дата визначена самим позивачем у позові).

За розраухнком суду розмір 3% річних на суму 257 184,72 грн за період прострчоення з 19.10.2024 до 11.11.2024 становить 505,94 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних підлягають задоволенню саме у такому розмірі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 3865,36 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпауер Груп» (вулиця Припортова, будинок 42/1, офіс 1-11, 18016, ідентифікаційний код 45327536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (вулиця Широка, 107-А, місто Кам`янське, Дніпропетровська область, 51901, ідентифікаційний код 21875464) 257 184,72 грн, 505,94 грн 3% річних та 3865,36 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.01.2025.

Суддя О.І.Кучеренко