Рішення

від 14.01.2025 по справі 926/2102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Справа № 926/2102/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча

секретар судового засідання Голіней Я.І.

за участі представників:

позивача: Кулик О.І. (в режимі ВКЗ)

відповідача: Бобик Й.Б.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Восток Антрацит"

до Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 1 336 833, 59 грн

І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Восток Антрацит» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області про стягнення заборгованості за договором №266 від 14.12.2023 про закупівлю товарів (вугілля) в сумі 1 336 833, 59 грн.

Позов обґрунтований тим, що в порушення умов укладеного договору №266, відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 1 090 560 грн.

На підставі п. 7.3 договору позивачем нараховано пеню за період з 01.01.2024 по 02.08.2024 в розмірі 180 597, 93 грн, яку він просить стягнути з відповідача.

Керуючись ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області за період з 01.01.2024 по 02.08.2024 інфляційні втрати в розмірі 46 456, 77 грн та 3% річних в сумі 19 218, 89 грн.

Представник відповідача у додаткових поясненнях не заперечує факт поставки і використання вугілля, проте заперечує його якість виходячи з того, що листом від 26.12.2023 відповідач повідомив позивача про необхідність направлення його представника 29.12.2023 для відбору зразків вугілля. Оскільки позивач явку свого представника не забезпечив, такий відбір здійснено комісією відповідача та направлено зразки до Випробувальної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «ССІ».

Згідно протоколу випробувань від 22.01.2024 значення показників наданих відповідачем проб становлять: загальна вологість - 9,2 %, зональність 38,3%, нижча теплота згорання - 4175 к Кал/кг, крупність: 0-13 мм 71,2 %, більше 13 мм - 28,8%.

08.02.2024 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому зазначив, що поставлене останнім вугілля не відповідає вимогам ДСТУ 7146:2010 та наданого позивачем посвідчення якості за показниками загальної вологи, зональності на сухий стан, нижньої теплоти згорання на робочий стан, а також масової частки кусків розміром менше нижньої границі.

Відповідач просив позивача замінити партію вугілля та сплатити пеню у розмірі 5% від вартості неякісної та недостатньої продукції.

У відповідь на вказаний лист позивач вказав, що у встановлений договором поставки строк не отримував претензію щодо якості товару, а тому претензія не підлягає задоволенню.

Відповідач вважає, що позивач безпідставно відхилив претензію, тож не виконав умови договору поставки, у зв`язку з чим відсутні підстави для оплати товару неналежної якості.

Крім того, відповідач вважає, що позивач не довів моменту порушення відповідачем зобов`язання по оплаті вартості товару, оскільки пунктом 4.2 договору поставки передбачено, що оплата рахунка/видаткової накладної позивача за цим договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений у рахунку/видатковій накладній, який/яка не може бути меншим 10 (робочих) днів з моменту отримання рахунку/видаткової накладної відповідачем.

Однак у матеріалах справи відсутні рахунки/видаткові накладні, в яких вказано строк їх оплати, момент їх отримання відповідачем, а 10 робочих днів з моменту розвантаження вугілля (26.12.2023) спливає 09.01.2024, втім позивач нараховує пеню, 3% річних та інфляційні втрати з 01.01.2024, що свідчить про помилковість.

Відповідач вважає, що позивач нарахував пеню поза межами строків, передбачених ч. 6 ст. 232 ГПК України, будь-яких винятків з даного правила договір поставки не містить.

Крім того, відповідач просить зменшити суму пені та 3% річних на 99%.

Представник позивача в додаткових поясненнях зазначив, що з урахуванням строків, визначених в п. 4.1. договору, постачальник зобов`язаний оплатити поставлений товар не пізніше 31.12.2023 (останній день строку поставки).

Відповідно до видаткової накладної від 26.12.2023 № 36 Товар - вугілля кам`яне марки Г(Г2) (13- 100) в кількості 120 т. на суму 1 090 560 грн поставлено Герцаївській міській раді 26.12.2023.

Видаткова накладна підписана Герцаївським міським головою без зауважень. Відповідач у своїх поясненнях сам підтверджує факт поставки вугілля та не заперечує належне виконання умов договору з боку позивача в частині строків та обсягів поставки. Проте, зазначені товари залишаються неоплаченими. Тобто, враховуючи умови договору, замовником допущено пропуск строку виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

Відбір зразків повинен виконуватись за участю представника постачальника та покупця у відповідності до ДСТУ 4096:2002. Претензії по якості вугілля приймаються постачальником в письмовій формі на протязі п`яти робочих днів від дати його поставки. У всіх інших випадках товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по якості та вазі. Постачальник не несе відповідальності за погіршення якісних показників поставленого товару, що сталося внаслідок неналежного його зберігання в місцях поставки вугілля згідно заявок, наданих покупцем.

Відбір зразків вугілля, яке в подальшому відповідач направив на дослідження, результат якого відповідач надав суду, відбувся без присутності представника позивача, що вбачається з акту №1 від 29.12.2023. Варто зазначити і те, що згідно з цим актом, кількість палива, що випробовується: 48,660 т. У такому випадку відповідач погодився, що стосовно решти партії зі 120 т., тобто на 71,34 т. належна якість навіть не ставилась під сумнів. Крім того, у акті №1 від 29.12.2023 не зазначено, що до відбору проб були залучені відповідні кваліфіковані спеціалісти, в тому числі і ті, до яких в подальшому звертався відповідач, що ставить під сумнів дотримання ДСТУ при відборі проб.

Договором визначено право замовника і обов`язок учасника (позивача) на заміну неякісної партії товари, а також додаткову сплату пені. Однак, замовник не скористався своїм правом, використав вугілля в повному обсязі, але не розрахувався за нього.

Представник позивача звертає увагу, що на момент подання позову розмір основної заборгованості відповідача становить 1 090 560,00 грн, а розмір пені - 180 597,93 грн. Таким чином, співставивши у відсотковому співвідношенні розмір основної суми заборгованості та сукупний розмір пені вбачаємо, що розмір пені становить лише 16.56 % від суми основної заборгованості. Тобто, нараховані позивачем штрафні санкції є співмірними (адекватними) з розміром основного боргу та не перевищують його.

Відповідачем взагалі не виконано зобов`язання з оплати поставленого товару та не вживається заходів щодо його виконання майже рік, що свідчить про значне прострочення виконання.

Оскільки проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, доводи відповідача щодо можливості їх зменшення є необґрунтованими.

Представник відповідача в клопотанні про зменшення розміру пені та річних зазначив, що відповідач не оплатив вартість поставленого вугілля за договором через те, що воно не відповідало вимогам ДСТУ, про що у лютому 2024 року повідомив позивача.

Позивач, достеменно знаючи про причини несплати вартості товару, не надав жодних доказів, на яких базується видане ним посвідчення якості поставленого вугілля, не намагався провести повторне дослідження, а лише у серпні 2024 року звернувся з даним позовом до суду, тобто свідомо затягував вирішення даного спору в судовому порядку, внаслідок чого нарахував за період січня-серпня 2024 року пеню та 3% річних, чим намагається покарати відповідача, а не відновити свою майнові права.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують понесення позивачем збитків у зв`язку із простроченням оплати товару, а також докази, що свідчать про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення господарської діяльності для кредитора. До того ж, як зазначено вище, відповідач через низьку якість поставленого товару змушений був відбирати проби, оплачувати вартість лабораторного дослідження таких проб та витрат на їх доставку.

Відповідач вживав усіх необхідних для нього заходів для виконання зобов`язання, утім через неможливість перевірки якості вугілля при його доставці, а також після встановлення незалежною лабораторією невідповідності товару вимогам державних стандартів, вважав, що у нього відсутні законні підстави для оплати вугілля неналежної якості.

Відповідач є органом місцевого самоврядування, а вугілля було придбане за бюджетні кошти з метою опалення навчальних закладів у зимовий період.

Відповідач був вимушений використати вугілля позивача, хоча воно не мало належної якості, оскільки його було придбано для опалення навчальних закладів у зимовий період. Іншого вугілля у відповідача на складі не було, а відтак зупинка котелень навчальних закладів призвела б до зриву навчального процесу, завданню збитків приміщенням навчальних закладів та наявному в них майну, перевищення лімітів споживання електричної енергії.

Ураховуючи інтереси громади, необхідність забезпечення організації навчального процесу, відсутність іншого твердого палива, вугілля було використано для відвернення зазначених вище тяжких наслідків.

Відповідач вважає, що застосування пені та 3% річних не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності, адже є надмірно великим, у зв`язку з чим просить суд зменшити їх розмір на 99%.

ІІ. Рух справи у суді

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 20.08.2024 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 18.09.2024.

21.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 21.08.2024 постановлено призначене на 18.09.2024 підготовче судове засідання та всі наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції за участі представника позивача поза межами приміщення суду.

Ухвалами суду від 18.09.2024 та від 03.10.2024 підготовче судове засідання у зв`язку з неявкою відповідача відкладалось.

У судовому засіданні 31.10.2024 оголошено перерву до 19.11.2024.

Ухвалою суду від 19.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву, залишено відзив на позов без розгляду та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 05.12.2024.

Ухвалою суду від 05.12.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 26.12.2024.

У судовому засіданні 26.12.2024 оголошено перерву до 14.01.2025.

Присутній в судовому засіданні 14.01.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та до закінчення судових дебатів в порядку ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зробив заяву про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів в підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати відповідно до ст.240 ГПК України у судовому засіданні 14.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

III. Фактичні обставини справи, встановлені судом

12.10.2023 Герцаївською міською радою видано розпорядження №137-г про початок опалювального сезону 2023-2024 року, яке розміщене на офіційному сайті відповідача.

01.12.2023 Герцаївська міська рада Чернівецького району Чернівецької області оприлюднила на сайті «Прозоро» (веб адреса https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-01- 009497-а) оголошення про проведення закупівлі товару - вугілля кам?яне марки Г ((2) (13-100), ідентифікатор закупівлі UA-2023-12-01-009497-а.

Згідно наданого представником відповідача реєстру пропозицій позивачем подано свою цінову пропозицію та технічну специфікацію, в якій зазначив, що вугілля відповідатиме вимогам ДСТУ 7146 та ДСТУ 3472.

Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу розкриття тендерних пропозицій позивача визнано переможцем аукціону з ціновою пропозицією 1 090 560 грн. з ПДВ.

14.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Восток Антрацит" (постачальник або учасник) та Герцаївською міською радою (замовник) укладено договір закупівлі товарів №266.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що учасник зобов`язується у 2023 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації, що є додатком до цього договору і є його невід`ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: вугілля кам?яне марки Г(Г2) (13- 100) (код ДК 021:2015: 09110000-3 - тверде паливо). Кількість товарів: вугілля кам?яне - 120 тон.

Аналогічні відомості вказані у специфікації, додаток №1 до договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків протягом 2023 року, зміни плану фінансування протягом терміну дії договору та/або потреби замовника.

Згідно пункту 2.2. договору замовник має право перевірити вагу та якість товару, щодо відповідності до ДСТУ. Перевірка буде здійснюватись замовником вибірково в незалежній сертифікованій лабораторії, переважування на відповідній вазі. Претензії по якості твердого палива приймаються учасником в письмовій формі протягом десяти робочих днів після його поставки.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що замовник має право перевірити вагу та якість товару у відповідності до діючих нормативних документів. Перевірка якості повинна здійснюватися покупцем в незалежній сертифікованій лабораторії. Перевірка ваги повинна здійснюватися на сертифікованих електронних вагах. Відбір зразків повинен виконуватись за участю представника постачальника та покупця у відповідності до ДСТУ 4096:2002. Претензії по якості вугілля приймаються постачальником в письмовій формі на протязі п`яти робочих днів від дати його поставки. У всіх інших випадках товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по якості та вазі. Постачальник не несе відповідальності за погіршення якісних показників поставленого товару, що сталося внаслідок неналежного його зберігання в місцях поставки вугілля згідно заявок, наданих покупцем.

Ціна (сума) цього договору становить: 1 090 560,00 (один мільйон дев`яносто тисяч п`ятсот шістдесят гривень) 00 копійок, у т.ч. ПДВ (220%) 181 760,00 грн. (пункт 3.1 договору).

Згідно пункту 3.2. договору ціна (сума) цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. В замовника виникають бюджетні зобов`язання за цим договором у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення учасником рахунка на оплату товару та після підписання сторонами товарно-транспортної або видаткової накладної по мірі надходження коштів з бюджету на рахунок замовника але не пізніше 31.12.2023 ( пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що здійснення оплати відбувається після фактичного споживання/отримання товару у 100% розмірі на підставі надісланого рахунку/видаткової накладної для оплати. Обсяги споживання товару підтверджуються складеним сторонами актом приймання-передачі товару. Оплата рахунка/видаткової накладної постачальника за цим договором має бути здійснена сторонами у строк, визначений у рахунку/видатковій накладній, який/яка не може бути меншим 10 (робочих) днів з моменту отримання рахунку/видаткової накладної споживачем. Передбачається можливість відтермінування платежу до 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі товару сторонами.

Строк (термін) поставки (передачі) товарів: до 25.12.2023. (пункт 5.1 договору).

Згідно пункту 5.2. договору місце поставки (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг): За адресою загальноосвітній навчальних закладів Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області (згідно додатку 2 до договору).

Додатком №2 до договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником до двох навчальних закладів: 1) Герцаївському комунальному ліцеї імені Георгія Асакі (адреса: м. герца, вул. Г. Ліліяка), об`єм 60 тон; 2) Байраківському ліцею (адреса с. Байраки, вул. Шкільна, 12), об`єм 60 тон.

Пунктом 6.2.5. договору передбачено, що замовник в будь-який час має право звернутися до незалежної лабораторії для підтвердження якості. При невідповідності якості та марки твердого палива, виявленого шляхом лабораторного аналізу, постачальник зобов`язаний замінити партію та сплатити пеню у розмірі 5% від вартості неякісної та недостатньої продукції.

У разі порушення замовником строку оплати, визначеного пунктом 4.1 договору (при наявності бюджетного фінансування), замовник сплачує учаснику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого по накладній товару, за кожен день затримки оплати, за ввесь період прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє замовника від виконання взятих на себе зобов`язань по даному договору (пункт 7.3 договору).

Відповідно до пункту 10.1. договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 але в будь якому випадку до повного виконання сторонами умов даного договору.

В розділі XIII договору зазначено місцезнаходження сторін, зокрема позивача - Донецька область, с. Багатир, відомості про електронну адресу позивача відсутні.

Згідно видаткової накладної №36 від 26.12.2023 позивачем поставлено відповідачу 120 тон кам`яного вугілля на загальну суму з ПДВ 1 090 560,00 грн.

У судовому засіданні 26.12.2024 суд оглянув веб-сайт https://mail.ukr.net/ та електронну пошту gertsa_ekonomika@ukr.net, встановивши її належність позивачу (про що зазначено в розділі XIII договору). У свою чергу, листування та усі документи на виконання договору позивач надсилав відповідачу з електронної адреси energo.vostok2023@gmail.com, доказів іншого суду не надано.

25.12.2023 з електронної адреси energo.vostok2023@gmail.com на електронну адресу відповідача надійшли накладні та акти приймання - передачі, підписані позивачем в односторонньому порядку.

Листом від 26.12.2023 Герцаївська міська рада звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Восток Антрацит", в якому терміново просила надіслати на електронну пошту gertsa_ekonomika@ukr.net та gertsaminfin@ukr.net завірені копії: товарно-транспортної накладної, акту прийому-передачі товару на кожну товаротранспортну-накладну та копію завіреного сертифікату якості, який підтверджує відповідність якості товару до ДСТУ. Вищевказаний лист направлявся на електронну адресу energo.vostok2023@gmail.com .

26.12.2023 з електронної адреси energo.vostok2023@gmail.com позивач надіслав відповідачу копії витребуваних судом документів.

Судом встановлено, що оригінал видаткової накладної в сторін відсутній, проте факт поставки вугілля сторонами не заперечується.

Згідно посвідчення якості Г (Г2) 13-10, реєстраційний номер №10/12-1, вугілля кам`яне марки Г (Г2) 13-100 у кількості 120 тон відповідає вимогам ДСТУ 7146:2010, ДСТУ 3472:2015, а саме показник зональності не більше 24%, вологи не більше 8%, нижньої теплоти згорання не менше 5300 Ккл/кг .

Листом від 26.12.2023, який був направлений на електронну адресу energo.vostok2023@gmail.com, відповідач повідомив позивача про необхідність направлення його представника для відбору вугілля, поставленого за договором поставки, що буде здійснюватися 29.12.2023, з подальшою передачею до незалежної лабораторії.

28.12.2023 директори Герцаївського комунального ліцею імені Георгія Асакі та Байраківського ліцею звернулись із листами до відповідача, в яких зазначили, що при використанні отриманого вугілля виявлено його низьку якість та погане горіння, у зв`язку з чим просили вжити заходів щодо його заміни.

Судом встановлено, що відповідач повідомив позивача про необхідність направлення 29.12.2023 його представника для відбору вугілля, поставленого за договором поставки, проте позивач свого представника для відбору не забезпечив.

29.12.2023 комісією у складі представників відповідача проведено відбір об`єднаної проби від вугілля кам`яного марки Г (Г2) 13-100 завезеного згідно договору поставки позивача, що знаходилось на складі Герцаївського комунального ліцею ім. Георгія Асакі за адресою вул. Ліляка, 2, м. Герца, у загальній кількості 48,660 тон.

Підчас відбору сформовано 4 упакованих мішки , а саме: мішок №1 масою 24,30 кг, пломба 318249052, мішок №2 масою 24,220 кг, пломба №18249071, мішок №3 масою 24,010 кг, пломба 318249017, мішок №4 масою 24,420 кг, пломба №18249004, про що складено відповідний Акт.

Згідно поштової квитанції від 29.12.2023 відібрані зразки вугілля направлено до лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «ССІ» м. Кривий Ріг, яке згідно атестата про акредитацію від 28.12.2022 має право здійснювати відбір проб та визначати властивості кам`яного вугілля.

15.01.2024 відповідач звернувся до ТОВ «Сучасна сертифікація та інспекція «ССІ» із заявкою на проведення випробувань вугілля кам`яного марки Г (Г2) 13-100.

Згідно із протоколом випробувань ТОВ «Сучасна сертифікація та інспекція «ССІ» від 22.01.2024 № 306944 - зразки вугілля доставлені в лабораторію 18.01.2024, за результатами дослідження встановлено, що показники наданої відповідачем проби становлять: загальна вологість - 9,2%, зональність 38,3%, нижча теплота згоряння - 4175 кКал/кг, крупність: 0-13 мм 71,2%, більше 13 мм - 28,8%.

Відповідно до акту приймання-здачі наданих послуг від 22.01.2024 ТОВ «Сучасна сертифікація та інспекція «ССІ» надало Герцаївській міській раді послуги з контролю якості вугілля кам`яного на загальну суму 12 720,00 грн з ПДВ.

08.02.2024 відповідач звернувся до позивача з листом на електронну адресу energo.vostok2023@gmail.com, в якому зазначив, що поставлене останнім вугілля не відповідає вимогам ДСТУ 7146:2010 та наданого позивачем посвідчення якості за показниками загальної вологи, зональності на сухий стан, нижчої теплоти згоряння на робочий стан, а також масової частки кусків розміром менше нижчої границі, у зв`язку з чим просив позивача замінити партію вугілля та сплатити пеню у розмірі 5% від вартості неякісної та недостатньої продукції.

У відповідь позивач листом від 15.02.2024, що надійшов з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказав, що у встановлений договором поставки строк не отримував претензії щодо якості товару, а тому претензія не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що поставлене вугілля спожито відповідачем підчас опалювального сезону, що не заперечується сторонами.

02.08.2024 позивач звернувся з претензією до відповідача в якій вимагав терміново перерахувати на свій рахунок заборгованість в загальній сумі 1 336 833,59 грн, в тому числі 1 090 560,00 грн основного боргу, 180 597,93 грн пені, 456,77 грн інфляційних втрат та 19 218,89 грн 3% річних.

Вищевказана претензія вручена відповідачу, проте залишена останнім без реагування, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

IV. Позиція суду по суті спору

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу вугілля кам`яне марки Г (Г2) (13-100) у кількості 120 тон на загальну суму 1 090 560,00 грн, за яке останній не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 1 090 560,00 грн.

Посилання відповідача на поставку вугілля неналежної якості суд відхиляє, з огляду на встановлений судом факт використання поставленої продукції.

Також суд враховує, що відповідач порушив встановлений п. 2.4 договору строк направлення претензії по якості вугілля.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару, тож позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 090 560,00 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до пункту 7.3 договору, у разі порушення замовником строку оплати, визначеного пунктом 4.1 договору (при наявності бюджетного фінансування), замовник сплачує учаснику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого по накладній товару, за кожен день затримки оплати, за ввесь період прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє замовника від виконання взятих на себе зобов`язань по даному договору.

Суд виснує, що відповідно до пункту 7.3 договору сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГПК України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 84 постанови від 16.10.2024 по справі №911/952/22 зазначила, що: «сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (див. постанову Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 (провадження № 3-432гс17) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22)».

Згідно пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення учасником рахунка на оплату товару та після підписання сторонами товарно-транспортної або видаткової накладної по мірі надходження коштів з бюджету та рахунок замовника але не пізніше 31.12.2023.

Враховуючи, що відповідач не оплатив вартість поставленого вугілля у встановлений договором строк, перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував 180 597,93 грн пені за період з 01.01.2024 по 02.08.2024, яку він просить стягнути з відповідача.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З огляду на зазначене вище, на підставі здійсненого розрахунку позивачем правомірно нараховано відповідачу 19 218,89 грн 3% річних та 46 456,77 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2024 по 02.08.2024.

Відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум пені, 3% річних та інфляційних втрат та доказів відсутності заборгованості суду не надано.

Щодо клопотання представника відповідача про зменшення пені та річних, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої та другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. При цьому визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Поряд з викладеним суд зауважує, що при вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема, у разі, якщо за порушення умов зобов`язання застосовується неустойка, розмір якої має імперативний характер (встановлений законом) (частина друга статті 231 ГК України).

Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.

Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

Керуючись висновками суду касаційної інстанції, сформованими у вищевказаній постанові, а також у постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18, від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18, суд зазначає, що зменшення розміру пені є не обов`язком, а правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін, оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань нарахування та стягнення неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Оцінюючи можливість зменшення розміру неустойки, суд врахував, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.

Судом встановлено, що відповідач повідомив позивача про необхідність направлення його представника для відбору вугілля з метою перевірки його якості.

Позивач, в порушення принципу добросовісності, не направив свого представника для здійснення відбору вугілля та в подальшому відмовився замінити неякісне вугілля, посилаючись на порушення відповідачем строків звернення з претензією щодо якості продукції. Жодних доказів в спростування висновку незалежної сертифікованої лабораторії щодо якості поставленого вугілля позивач не надав.

Відповідач, виходячи з його пояснень, був вимушений використати вугілля позивача, оскільки тривав опалювальний сезон, тож зупинка роботи котельнь навчальних закладів могла призвести до зриву навчального процесу в закладах освіти, завданню збитків приміщенням навчальних закладів та наявному в них майні.

Виходячи зі встановленого факту поставки товару неналежної якості відповідач не сплачував суму боргу, сподіваючись на заміну партії вугілля або зменшення її вартості.

Суд також враховує, що відповідач є органом місцевого самоврядування, а вугілля було придбане за бюджетні кошти з метою опалення навчальних закладів у зимовий період.

Враховуючи, що спір виник у тому числі внаслідок порушення позивачем обов`язку поставки вугілля належної якості та безпідставного ігнорування пропозиції відповідача про направлення представника позивача для здійснення відбору проб вугілля, беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін та майновий стан відповідача як органу місцевого самоврядування, виходячи з того, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, який крім неустойки також просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені на 80% та стягнення на користь позивача 36 119,59 грн пені.

Щодо зменшення 3% річних суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 23.05.2024 у справі №921/540/23 наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Враховуючи вищевикладене, клопотання представника відповідача про зменшення 3% річних не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено наявність відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, а розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), і не може свідчити про надмірне збагачення кредитора.

Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 090 560,00 грн основного боргу, 46 456,77 грн інфляційних втрат, 36 119,59 грн пені та 19 218,89 грн 3% річних.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 статті 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

V. Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 20 052,50 грн згідно платіжної інструкції №942 від 15.08.2024.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Однак, в даному випадку суд враховує те, що судовий збір у разі зменшення судом суми пені покладається на відповідача у повному обсязі, без урахування суми зменшення неустойки.

З урахуванням норми п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на зменшення суми пені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20 052,50 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області (60500, вул. Г. Асакі, буд. 9, м. Герца, Чернівецький район, Чернівецька область, код 21423970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Восток Антрацит» (85830, вул. Маяковського, 25, село Багатир, Великоновосілківський район, Донецька область, код 40332955) 1 090 560,00 грн основного боргу, 46 456,77 грн інфляційних втрат, 36 119,59 грн пені, 19 218,89 грн 3% річних та 20 052,50 грн судового збору.

3. В частині стягнення 144 478,34 грн пені відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв