Ухвала
від 20.01.2025 по справі 922/2485/24
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2485/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючої), Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024

за позовом територіального відділення АМК

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Міко"

про стягнення 136 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Територіальне відділення АМК 26.12.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, а рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі № 922/2485/24 залишити в силі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України.

Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у цій справі було подано у 2024 році, де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року був визначений у розмірі 3 028, 00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн та пені у розмірі 68000,00 грн за несвоєчасне виконання рішення (а не оскарження рішення Антимонопольного комітету України), то ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн), а тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у цій справі позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Міко" штраф у розмірі 68000,00 грн та пеню у розмірі 68000,00 грн із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України, а також стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Міко" на користь територіального відділення АМК судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, зокрема: рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у цій справі скасовано з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник зазначає, що справа має виняткове для нього значення та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки у разі перегляду цієї справи Верховним Судом та ухвалення постанови, остання слугуватиме джерелом права у подібних правовідносинах щодо питання стягнення органами Антимонопольного комітету України та його територіальними відділеннями несплачених у добровільному порядку штрафів та пені в дохід державного бюджету.

Також скаржник з посиланням на приписами статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", згідно з якими рішення органів АМК є обов`язковим до виконання у визначені строки, зазначає про те, що сплата суб`єктом господарювання штрафу та пені має виняткове для нього значення, оскільки пов`язано з прямою вказівкою закону і безпосереднім виконанням скаржником своїх обов`язків щодо стягнення штрафу і пені у судовому порядку, невиконання яких призведе також до неотримання грошових коштів місцевим бюджетом відповідної територіальної громади, що в свою чергу матиме негативний вплив як для суспільства, так і для держави в цілому.

Наведене, на думку скаржника, підпадає під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку.

Верховний Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

З огляду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Однак скаржник, вказуючи на фундаментальне значення цієї справи, не навів обґрунтованих доводів та не надав жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд, розглянувши наведені доводи скаржника щодо наявності виняткового значення та значного суспільного інтересу у цій справі, передбаченого згаданим підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, зауважує, що суспільний інтерес може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб`єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, та спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави, забезпечення у ній суспільного порядку, безпеки тощо.

У свою чергу, надаючи оцінку "винятковості справи", суд досліджує мотиви, відповідно до яких сам учасник справи вважає справу такою, що має для нього виняткове значення. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Водночас наведені в касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних рішень у цій справі не дають підстав і для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника, оскільки доводи скаржника зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги, яка подана на судове рішення у малозначній справі, належність якої до категорії малозначних була передбачуваною, також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію

Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, в касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою територіального відділення АМК на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у цій справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 922/2485/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення20.01.2025
Оприлюднено22.01.2025
Номер документу124560689
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/2485/24

Ухвала від 20.01.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Судовий наказ від 10.12.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Слободін Михайло Миколайович

Постанова від 03.12.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Слободін Михайло Миколайович

Ухвала від 02.12.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Слободін Михайло Миколайович

Ухвала від 28.10.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Слободін Михайло Миколайович

Рішення від 24.09.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аріт К.В.

Ухвала від 27.08.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аріт К.В.

Ухвала від 26.08.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аріт К.В.

Ухвала від 19.07.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аріт К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні