Постанова

від 15.01.2025 по справі 910/14595/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/14595/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Антонов" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (колегія суддів: Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 (суддя Паламар П. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Антонов" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект", про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 9 725 006,72 грн,

за участю представників:

позивача - Гоцалюк М. О.,

відповідача - Коршун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Антонов" (далі - АТ "Антонов", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" (далі - ТОВ "Інкомтех-Проект", відповідач) про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у загальному розмірі 9 725 006,72 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладених між позивачем та відповідачем договору № 10.1385.2021-К від 22.0.2021, додаткової угоди № 1 від 07.10.2021 до цього договору, позивач як покупець перерахував відповідачу як продавцеві суму попередньої оплати за поставку товару загалом у розмірі 6 034 499,28 грн, що становить 50 % від вартості товару, а саме: 09.11.2021 у розмірі 5 555 455,29 грн та 23.11.2021 у розмірі 479 043,99 грн. Проте, в порушення умов вказаного договору відповідач після одержання попередньої оплати в установлений строк не передав позивачу товар вартістю 12 068 998,56 грн.

3. У зв`язку з тим, що відповідач прийняте на себе зобов`язання у передбачений договором строк не виконав, одержані кошти не повернув, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 6 034 499,28 грн попередньої оплати, 485 698,82 грн збитків від інфляції за час прострочення, 174 531,91 грн - 3 % річних з простроченої суми, 2 185 446,82 грн - пені, 844 829,89 грн - штрафу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 22.09.2021 між АТ "Антонов" (покупець) та ТОВ "Інкомтех-Проект" (продавець) укладено договір № 10.1385.2021-К (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю комплектуючі вироби за найменуванням, в кількості та цінами, зазначеними в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити їх вартість на умовах попередньої оплати.

5. Відповідно до умов пункту 1.4 договору закупівля здійснюється за результатами тендеру № UA-2021-06-30-003378-b через систему закупівель "Prozorro".

6. Згідно з пунктом 3.2 договору сума договору складає 11 110 910,58 грн з урахуванням ПДВ.

7. Додатковою угодою № 1 від 07.10.2021 сторони збільшили об`єм закупівлі за договором, ввели в дію специфікацію № 2 та збільшили ціну договору до 12 068 998,56 грн з урахуванням ПДВ.

8. Відповідно до умов пункту 6.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 50 % від вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку від продавця.

9. Остаточний розрахунок в розмірі 50 % вартості за товар, що постачається, проводиться протягом 10 календарних днів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку, після поставки повного обсягу товару та отримання позитивного висновку вхідного контролю товару на складі покупця.

10. Наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 3227 від 09.11.2021, № 3388 від 23.11.2021, рахунками-фактурами № 30196 від 07.10.2021, № 30687 від 15.11.2021 підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 50 % попередньої оплати за договором у розмірі 5 555 455,29 грн та 479 043,99 грн відповідно, а загалом у сумі 6 034 499,28 грн.

11. Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку поставки товару у визначений договором строк.

12. За умовами пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору поставка за договором здійснюється відповідно до Правил "Інкотермс" в редакції 2020 року і приймається сторонами на умовах DDP - склад покупця (Україна, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1).

13. Максимальний термін постачання 45 тижнів з моменту передплати 50 % від покупця. Допускається дострокова поставка партіями або в повному обсязі товару з обов`язковим повідомленням покупця.

14. Право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової загибелі товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару, про що свідчить документ про передачу товару-видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін. Датою поставки вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній.

15. Отже, з урахуванням умов пункту 4.2 договору та здійсненої позивачем 09.11.2021 та 23.11.2021 попередньої оплати строк поставки товару за договором настав 04.10.2022.

16. Проте відповідач у передбачені договором строки поставку товару на суму попередньої оплати не здійснив.

17. Згідно із пунктом 8.3 договору у разі порушення термінів поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

18. 05.06.2023 позивач пред`явив відповідачу претензію № 126/8145-23 з вимогою сплатити на користь позивача за порушення строків виконання зобов`язань за договором № 10.1385.2021-К від 22.09.2021 суму заборгованості у розмірі 9 064 775,99 грн, з яких 6 034 499,28 грн - сума основної заборгованості, 2 185 446,82 грн - сума нарахованої пені, 844 829,89 грн - сума штрафу. Проте, вказаний лист із претензією не було вручено відповідачу та повернуто 26.06.2023 відділенням поштового зв`язку "Укрпошта" позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

19. Оскільки відповідач поставки товару на суму передоплати та/або повернення суми попередньої оплати не здійснив, позивач звернувся з цим позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, штрафних санкцій (пені, штрафу) за несвоєчасне виконання зобов`язання з поставки товару, інфляційних втрат та процентів річних, нарахованих на суму попередньої оплати.

20. Відповідач заперечував проти позовних вимог, в обґрунтування підстав неможливості стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 % річних посилався на існування форс-мажорних обставин та положення статей 614, 617 ЦК України.

21. На переконання відповідача, факт військової агресії проти України є непередбаченою обставиною, що відповідно до статті 617 ЦК України є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Наявність зазначеної події є загальновідомим фактом, що не потребує додаткового доведення.

22. Судами встановлено, що про настання зазначеної форс-мажорної обставини відповідач повідомляв позивача листом № 58 від 10.05.2022.

23. Крім того, відповідач зазначив, що правлінням Національного банку України прийнято постанову від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (далі - Постанова НБУ № 18), пунктом 15 якої банкам (які обслуговують клієнтів) вказано - зупинити видаткові операції, зокрема, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.

24. На підтвердження власних доводів відповідач надав листи АТ "Правекс Банк" № 2569/06-БТ від 15.06.2023, № 2766/11-04-1БТ від 14.07.2023, № 2110/06-БТ від 27.04.2023, в яких зазначено, що за рахунками відповідача застосовуються обмеження на видаткові операції відповідно до пункту 15 Постанови НБУ № 18 через наявність кінцевого бенефіціарного власника резидента Російської Федерації.

25. З доводів відповідача вбачається, що через обмеження видаткових операцій він був позбавлений можливості оплатити придбання у його контрагентів товарів, які підлягали передачі позивачеві.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

26. 20.03.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, про часткове задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Інкомтех-Проект" на користь АТ "Антонов" 6 034 499,28 грн попередньої оплати, 485 698,82 грн збитків від інфляції та 174 531,91 грн 3 % річних за прострочення повернення суми авансу, 100 420,95 грн витрат по оплаті судового збору.

27. Судові рішення про часткове задоволення позову обґрунтовані тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати, а тому з нього на користь позивача, крім основної заборгованості, відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає стягненню 485 698,82 грн збитків від інфляції та 174 531,91 грн - 3 % річних з простроченої суми.

28. Суди також дійшли до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 185 466,82 грн та штрафу у розмірі 844 829,89 грн за прострочення поставки товару на підставі статті 617 ЦК України, зазначаючи про те, що неможливість виконання зобов`язання з передачі товару позивачу за договором обумовлено настанням форс-мажорних обставин - прийняття Національним банком України постанови № 18, на підставі якої АТ "Правекс Банк" були зупинені видаткові операції за рахунками відповідача через наявність кінцевого бенефіціарного власника резидента Російської Федерації.

Короткий зміст касаційної скарги АТ "Антонов"

29. АТ "Антонов" у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 185 446,82 грн - пені, 844 829,89 грн - штрафу, та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позову.

30. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 15 постанови НБУ № 18, на який суб`єкти господарювання посилаються як на підставу виникнення форс-мажорних обставин (непереборної / невідворотної сили) при виконанні умов договору з поставки, та у зв`язку з цим правильного застосування судами норм матеріального права - статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 617 ЦК України у випадку одночасної сукупності наступних умов: 1) сторони є суб`єктами господарювання, які уклали договір на поставку продукції/товару; 2) постачальником за договором є юридична особа, кінцевим бенефіціарним власником якої є резидент рф/рб; 3) така юридична особа, не виконуючи свого зобов`язання з поставки, посилається на пункт 15 Постанови НБУ № 18 як на форс-мажорну обставину (невідворотну та непереборну силу), що унеможливило належне виконання умов договору з поставки.

31. Скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а лише констатували факт їх надання відповідачем, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та призвело до прийняття незаконних рішення та постанови, що в силу приписів пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України свідчить про порушення судами норм процесуального права.

32. Скаржник зазначає, що надані відповідачем листи АТ "Правекс Банк" № 2569/06-БТ від 15.06.2023, № 2766/11-04-1БТ від 14.07.2023, № 2110/06-БТ від 27.04.2023 в яких зазначено, що на підставі пункта 15 Постанови НБУ № 18 зупинені видаткові операції за рахунками ТОВ "Інкомтех-Проект" через наявність кінцевого бенефіціарного власника резидента Російської Федерацій, є неналежними доказами, на підставі яких неможливо встановити обставини, які входять в предмет доказування, оскільки ці листи не підтверджують виникнення форс-мажору.

Короткий зміст касаційної скарги ТОВ "Інкомтех-Проект"

33. ТОВ "Інкомтех-Проект" у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 485 698,82 грн - збитків від інфляції та 174 531,91 грн - 3 % річних за прострочення повернення невикористаної суми попередньої оплати.

34. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 15 постанови НБУ № 18 стосовно того, чи зупиняє ця норма виконання грошове зобов`язання одним суб`єктом господарської діяльності перед іншим на час воєнного стану та дії цієї постанови.

35. Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що обмеження (зупинення) видаткових операцій по рахунках відповідача внаслідок дії пункта 15 постанови НБУ № 18 відповідно зумовлює зупинення виконання грошового зобов`язання відповідача щодо повернення попередньої оплати позивачу.

36. Скаржник вважає, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення передплати повинен починатись після того, як завершиться воєнний стан і відповідачу буде відновлено право розпоряджатись коштами, які знаходяться на його рахунку в банку.

Короткий зміст відзивів на касаційні скарги

37. АТ "Антонов" у відзиві на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а судові рішення в частині стягнення з ТОВ "Інкомтех-Проект" на користь АТ "Антонов" інфляційних втрат та процентів річних без змін, посилаючись на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, а прийняття постанови НБУ № 18 не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

38. ТОВ "Інкомтех-Проект" у письмових пояснення зазначає про те, що у зв`язку з прийняттям постанови НБУ № 18 відповідач позбавлений можливості здійснювати видаткові операції, що свідчить про те, що грошові зобов`язання відповідача були зупинені, а тому підстави для застосування норми статті 625 ЦК України відсутні.

Позиція Верховного Суду

39. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою АТ "Антонов" та касаційною скаргою ТОВ "Інкомтех-Проект" є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 185 446,82 грн пені та 844 829,89 грн штрафу, а також в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків від інфляції у розмірі 485 698,82 грн та 3 % річних у розмірі 174 531,91 грн.

41. При цьому вказані вище судові рішення в частині стягнення основного боргу у розмірі 6 034 499,28 грн скаржниками не оскаржуються, а відтак не переглядаються Судом під час касаційного розгляду даної справи.

Щодо касаційної скарги АТ "Антонов"

42. Спірним питанням у цій справі є висновки судів попередніх інстанцій щодо настання форс-мажорних обставин (непереборної/невідворотної сили) при виконанні сторонами умов договору поставки у зв`язку з зупиненням на підставі Постанови НБУ № 18 видаткових операцій за рахунками відповідача через наявність кінцевого бенефіціарного власника резидента Російської Федерації, що призвело до неможливості виконання відповідачем зобов`язання з передачі товару позивачу за договором.

43. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

44. Зі змісту цієї норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

45. Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 15 постанови НБУ № 18 як підстави для виникнення форс-мажорних обставин (непереборної/невідворотної сили) при виконанні умов договору з поставки.

46. Верховний Суд зауважує, що з огляду на відсутність такого висновку необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.

47. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами у справі, відповідач у передбачені договором строки поставку товару на суму 11 110 910,58 грн не здійснив, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 2 185 446,82 грн пені та 844 829,89 грн штрафу за прострочення поставки товару.

48. Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суди виходили з того, що на підставі Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

49. Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" встановлено певні обмеження у роботі банків в період воєнного стану. Зокрема, згідно з пунктом 15 Постанови НБУ № 18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.

50. Суди дійшли висновку, що неможливість виконання відповідачем зобов`язання з передачі позивачу товару за договором було наслідком рішення державного органу (постанови НБУ № 18) із зупинення видаткових операцій за рахунками відповідача. Наявність такого рішення у відносинах сторін становило непереборну силу, що унеможливила виконання зобов`язання постачальника, починаючи з 05.03.2022 до настання строку передачі товару за договором, а також не закінчилася станом на час звернення позивача до суду з вказаним позовом 13.09.2023.

51. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що належне виконання відповідачем зобов`язання за договором виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (стаття 617 ЦК України) з огляду на наступне.

52. Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

53. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

54. За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

55. Так, частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

56. Суд звертає увагу на те, що абзацом 2 частини першої статті 617 ЦК України та частиною другою статті 218 ГК України прямо передбачено, що не вважається випадком непереборної сили, зокрема, недодержання (порушення) своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

57. Відповідно до пункту 3.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджений Рішенням Президії ТПП України 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент ТПП) не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили): фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

58. Колегія також звертає увагу, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

59. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

60. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

61. Колегія суддів акцентує на тому, що обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, оскільки вказана обставина не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, необхідною умовою звільнення від відповідальності є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, тобто їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

62. Отже, відповідач має довести об`єктивну неможливість виконання умов договору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та прийняттям у зв`язку з цим Постанови НБУ № 18, якою застосовані певні обмеження у діяльності банків.

63. В контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що зупинення видаткових операцій на підставі пункту 15 Постанови НБУ № 18, внаслідок чого у відповідача відсутня можливість придбати чи оплатити товар на виконання умов договору поставки, за даних умов здійснення господарської діяльності слід розглядати як дію непереборної сили, надзвичайних і невідворотних обставин.

64. В свою чергу, доводи позивача про те, що відсутність у відповідача коштів для проведення розрахунків у зв`язку з впливом обмежень Постанови НБУ № 18 не можна вважати форс-мажорними обставинами, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже настання таких обставин для відповідача знаходиться поза межами його впливу та має винятковий характер.

65. Отже, зупинення видаткових операцій згідно з пунктом 15 Постанови НБУ № 18 унеможливлює вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання умов договору, тобто такі обставини безпосередньо впливають на реальну можливість виконання зобов`язання та відповідно є підтвердженням настання форс-мажорних обставин.

66. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях дійшли до висновку, що наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена прийняттям Постанови НБУ № 18, яка унеможливила виконання зобов`язання постачальника за договором, що підтверджується наданими відповідачем листами АТ "Правекс Банк" № 2569/06-БТ від 15.06.2023, №2766/11-04-1БТ від 14.07.2023, №2110/06-БТ від 27.04.2023.

67. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач довів об`єктивну неможливість виконання умов договору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та прийняттям Постанови № 18, у зв`язку з чим підстав для стягнення 2 185 446,82 грн пені, 844 829,89 грн штрафу за прострочення строків поставки товару за договором немає.

68. Наведене свідчить про правильне застосування судами статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України, норми яких передбачають можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок випадку або непереборної сили, отже, доводи касаційної скарги позивача не зайшли свого підтвердження.

69. Не знайшли свого підтвердження й посилання скаржника на те, що надане відповідачем листування з АТ "Правекс Банк" щодо призупинення видаткових операцій у відповідності до пункту 15 Постанови НБУ № 18 не є доказом на підтвердження настання форс-мажорних обставин, оскільки судами, з урахуванням наданих відповідачем листів АТ "Правекс Банк", встановлено причинно-наслідковий зв`язок між наслідками введених обмежень пунктом 15 Постанови НБУ № 18 та реальною неможливістю відповідача виконувати конкретні договірні зобов`язання саме під впливом дії таких обмежень.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Інкомтех-Проект"

70. Предметом спору в цій справі є також матеріально-правова вимога АТ "Антонов" до ТОВ "Інкомтех-Проект про стягнення інфляційних втрат та процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення невикористаної суми авансу, оскільки відповідач не здійснив поставку частково оплаченого позивачем товару.

71. Так, частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

72. Відповідно до частини першої та третьої статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

73. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

74. Згідно з вимогами частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

75. Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача перераховано суму попередньої оплати у загальному розмірі 6 034 499,28 грн, проте відповідач у встановлений договором строк - до 04.10.2022 поставку товару не здійснив, у зв`язку з чим 05.06.2023 позивач пред`явив відповідачу вимогу про повернення суми попередньої оплати за договором, яка залишена відповідачем без задоволення.

76. За таких обставин, суди дійшли до висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до вимог частини другої статті 693 ЦК України суми боргу у розмірі неповернутого авансу 6 034 499,28 грн.

77. Крім того, суди дійшли до висновку, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, з нього на користь позивача, крім основної заборгованості, відповідно до вимог статті 625 ЦК України підлягає стягненню 485 698,82 грн збитків від інфляції та 174 531,91 грн 3 % річних з простроченої суми.

78. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 15 постанови НБУ № 18 стосовно того, чи зупиняє ця норма виконання грошового зобов`язання одним суб`єктом господарської діяльності перед іншим на час воєнного стану та дії цієї постанови.

79. Відповідно до частини другої-третьої статті 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб-підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

80. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 1088 ЦК України безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

81. Статтею 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що банки надають послугу з відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів.

82. Таким чином для юридичних осіб відкриття поточних рахунків в установах банків для здійснення безготівкових розрахунків, пов`язаних із веденням господарської діяльності, є обов`язковою умовою.

83. Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. В частині 3 цієї ж статті, зазначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

84. Поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (підпункт 12 пункту 3 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162).

85. При цьому за визначенням термінів, наведених у статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

86. Отже, за змістом послуги з відкриття та ведення поточних рахунків банк виконує розпорядження клієнта про безготівкові розрахунки (перерахування і видачу відповідних сум з рахунка), при цьому для банка виконання цього розпорядження враховується як видаткова операція.

87. Розглядаючи справу суди встановили, що АТ "Правекс Банк" листами № 2569/06-БТ від 15.06.2023, № 2766/11-04-1БТ від 14.07.2023, № 2110/06-БТ від 27.04.2023 повідомив відповідача про застосування за його рахунками обмеження на видаткові операції відповідно до пункту 15 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" через наявність кінцевого бенефіціарного власника резидента Російської Федерації.

88. Так, відповідно до пункту 15 вказаної постанови НБУ № 18, зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, визначених у підпунктах 1- 13 пункту 15 постанови.

89. Пунктом 21 постанови НБУ № 18 визначено, що протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечать цій постанові.

90. Верховний Суд у постанові від 10.10.2023 у справі № 910/11289/22 зазначив, що постанова НБУ № 18 є нормативно-правовим актом, який установлює особливості щодо здійснення операцій з валютними цінностями в період запровадження воєнного стану та впроваджує обмеження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій; постанова НБУ № 18 забороняє банкам здійснювати будь-які валютні операції, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) у рф або у рб. Банк не має права здійснювати зарахування коштів, що надійшли від таких осіб на поточний рахунок клієнта в Україні.

91. В свою чергу, згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

92. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

93. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

94. Отже, стаття 625 ЦК України регулює питання щодо застосування до боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідальності у вигляді сплати процентів річних та інфляційних втрат.

95. Зважаючи на те, що у ТОВ "Інкомтех-Проект" у спірних правовідносинах виникло зобов`язання з повернення суми невикористаної попередньої оплати, тобто грошове зобов`язання, тому в силу приписів частини першої статті 625 ЦК України відповідач несе відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання незалежно від наявності у нього можливості такого виконання, у тому числі у зв`язку з встановленою на підставі пункту 15 постанови НБУ № 18 законодавчої заборони на здійснення видаткових операцій по рахункам та неможливість у зв`язку з цим проведення розрахунків.

96. З наведеного вбачається, що відповідач перебуває у такій ситуації, за якої Національний банк України на підставі постанови № 18 зупинив здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками своїх клієнтів, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, на невизначений строк (протягом дії воєнного стану), внаслідок чого ТОВ "Інкомтех-Проект" позбавлений можливості сплачувати рахунки та виконувати свої грошові зобов`язання, у тому числі зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати за договором позивачу.

97. Таким чином видається, що відповідач перебуває у вкрай невигідних умовах, за яких з одного боку, для відповідача встановлена законодавча заборона/обмеження на здійснення видаткових операцій по рахунках, а з іншого боку, позивач наділяється в силу приписів статті 625 ЦК України правом нараховувати інфляційні втрати на суму боргу та 3 % річних у продовж необмеженого періоду часу - протягом дії встановленої постановою НБУ № 18 заборони видаткових операції по рахунках відповідача на період дії воєнного стану.

98. Здійснюючи аналіз та співвідношення прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах, колегія суддів акцентує увагу на тому, що діяльність банківської системи України перебуває поза межами контролю відповідача, внаслідок чого загальна сума санкцій за невиконане грошове зобов`язання у вигляді процентів річних та інфляційних втрат буде неодмінно зростати, що може призвести до перевищення цієї суми над сумою основної заборгованості; отже захист майнових прав позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів буде непропорційно обтяжливим для майнових прав відповідача.

99. Колегія звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

100. Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (пункт 7.33).

101. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про те, що оскільки грошове зобов`язання неможливо виконати без використання грошових коштів, що знаходяться на поточному рахунку юридичної особи, тому на період дії пункту 15 постанови НБУ № 18 зупиняється строк виконання грошового зобов`язання боржника (клієнта банку), видаткові операції по рахунках якого зупинені, протягом дії воєнного стану.

102. Період часу, коли нормативно-правовим актом Національного банку України боржнику обмежено право на використання своїх коштів та зупинено видаткові операції по рахунках в банку, не може рахуватися як період, коли існує невиконане грошове зобов`язання. Відповідно за період зупинення боржнику видаткових операцій неправомірним є нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

103. Таким чином Верховний Суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до відповідача передбачених статтею 625 ЦК України наслідків невиконання грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 485 698,82 грн збитків від інфляції та 174 531,91 грн 3 % річних з простроченої суми слід відмовити, адже зупинення боржнику видаткових операцій по рахункам зупиняється строк виконання грошового зобов`язання боржника на період дії пункту 15 постанови НБУ № 18.

104. Враховуючи викладене, наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення 485 698,82 грн - збитків від інфляції та 174 531,91 грн - 3 % річних за прострочення повернення невикористаної суми попередньої оплати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

105. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

106. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

107. З огляду на зазначене у цій постанові, Суд дійшов до висновку про те, що касаційна скарга ТОВ "Інкомтех-Проект" підлягає задоволенню, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 485 698,82 грн - збитків від інфляції та 174 531,91 грн - 3 % річних за прострочення повернення невикористаної суми попередньої оплати з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

108. Оскільки наведені АТ "Антонов" підстави касаційного оскарження не отримали свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Судові витрати

109. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції частково скасовує судові рішення у справі та ухвалює нове, розподіл судових витрат здійснює суд касаційної інстанції.

110. Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

111. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Інкомтех-Проект" було сплачено судовий збір у сумі 14 855,20 грн за подання апеляційної скарги та 19 806,93 грн за подання касаційної скарги. Зазначені кошти підлягають стягненню на користь відповідача з позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Антонов" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" задовольнити.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/14595/23 щодо задоволених позовних вимог про стягнення 485 698,82 грн - збитків від інфляції та 174 531,91 грн - 3 % річних скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті - залишити без змін.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Антонов" (код ЄДРПОУ 14307529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" (код ЄДРПОУ 32830287) 14 855,20 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 19 806,93 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач