Постанова

від 17.01.2025 по справі 910/3503/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3503/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (Мальченко А. О., Агрикова О. В., Козир Т.П.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 (суддя Пукшин Л. Г.) у справі

за скаргою на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення 176 665,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, встановлені судами

1. У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - Компанія) як правонаступник Акціонерного товариства "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго"), яке було правонаступником Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПуАТ "Київенерго"), звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Укржитлосервіс" (далі - Державне підприємство) 176 665,16 грн, посилаючись на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за угодою від 29.12.2016 № 1703-16, укладеною між ПуАТ "Київенерго" та Державним підприємством, в частині повної та своєчасної оплати заборгованості.

2. 25.07.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову у цій справі, а 08.08.2022 - додаткове рішення про стягнення з Державного підприємства на користь Компанії 5 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. 20.03.2023 на виконання цих судових рішень Господарський суд міста Києва видав відповідні накази.

4. У листопаді 2023 року Компанія звернулася до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ ДВС), в якій скаржник просив суд визнати незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 15.11.2023 про повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/3503/22 на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та скасувати вказану постанову.

5. 13.12.2023 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про закриття провадження з розгляду вказаної скарги на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6. Постановляючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що постанова державного виконавця від 15.11.2023 про повернення виконавчого документа була скасована начальником Відділу ДВС в адміністративному порядку, визначеному частиною третьою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

7. 19.12.2023 Компанія звернулася до цього ж суду із заявою про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, в якій просила стягнути з Відділу ДВС 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

8. Ухвалою від 10.01.2024 Господарський суд міста Києва задовольнив частково зазначену заяву; стягнув з Відділу ДВС на користь Компанії 1 400,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині заяви відмовив.

9. Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив із того, що:

- заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Компанії не відповідає принципам розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до спірних правовідносин;

- практика стягнення Компанією з відділів державної виконавчої служби витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною, а стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу;

- оскільки юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, зважаючи численну кількість поданих стягувачем скарг на дії державної виконавчої служби в інших справах, суд дійшов висновку, що стягнення "гонорару успіху" в розмірі 4 000,00 грн у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідає критерію розумності, так як не має характеру необхідних, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

10. 27.03.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення ухвали Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 без змін.

11. Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу Компанії, та додатково зазначив, що:

- зі змісту акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг вбачається, що деякі зазначені в ньому послуги є тотожними, дублюють та охоплюють одна одну, що призводить до необґрунтованого завищення обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, що в підсумку свідчить про штучний та надмірний характер правової допомоги;

- з наданих Компанією доказів не вбачається, у чому полягали зміни в законодавстві щодо спірних правовідносин та як проведений адвокатом аналіз судової практики вплинув на результат вирішення справи та захист інтересів Компанії.

- стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника, у тому числі з органу примусового виконання рішення, не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. 06.04.2024 Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про покладення на Відділ ДВС витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 600,00 грн.

13. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

14. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що:

- апеляційний суд залишив поза увагою правові позиції Верховного Суду щодо практичної реалізації принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та застосування відповідних правових норм, викладені у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

- апеляційним судом не враховано положення частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України в частині того, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, покладено обов`язок доведення неспівмірності таких витрат. Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Відповідач та Відділ ДВС не скористалися наданим їм статтею 295 ГПК України правом на подання до суду відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

16. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

17. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

18. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

19. Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.

20. Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб`єктами оскарження.

21. Згідно зі статтею 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

22. Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

Такий висновок викладений у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.

23. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що приписи статті 343 ГПК України не охоплюють усіх можливих випадків процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження. У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватися загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 "Судові витрати" ГПК України).

24. Відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

25. Правило зазначеної статті стосується всіх стадій процесу, на яких такі витрати можуть виникати.

26. З наведеного вбачається, що у разі закриття провадження за скаргою на стадії судового контролю за виконанням судових рішень на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, заявник (скаржник) на підставі частини третьої статті 130 ГПК України може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема на правничу допомогу, внаслідок задоволення вимог скаржника державним (приватним) виконавцем після подання до суду скарги - у даному випадку внаслідок скасування оскаржуваної постанови державного виконавця начальником Відділу ДВС в адміністративному порядку.

27. Водночас обов`язковою умовою є доведення того, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу відповідає принципам розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до спірних правовідносин.

28. У частині другій статті 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

29. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

30. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

31. Разом із тим відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

32. Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

33. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

34. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

35. У касаційній скарзі позивач посилається на неврахування апеляційним судом висновків та правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

36. Проаналізувавши вищезазначені постанови суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у них, не суперечать висновкам, зробленим судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних постанови та ухвали, з огляду на наступне.

37. Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

38. Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

39. Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

40. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

41. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

42. Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 № 910/1964/21.

43. У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції України.

44. Водночас критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).

45. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

46. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, Компанія подала докази, які підтверджують розмір судових витрат, у строк, визначений частиною восьмою статті 129 ГПК України.

47. На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 11 000,00 грн до заяви про покладення на Відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу було додано копії: договору № 20-11-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 20.11.2023, акта приймання-передачі документів від 20.11.2023, акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.12.2023, довідки про взяття на облік платника податків, повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску, а разом з позовом подано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 на ім`я адвоката Грищенка Олександра Миколайовича, а також оригінал довіреності від 12.08.2021 на ім`я зазначеного представника.

48. На виконання умов вищевказаного договору між сторонами був підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.12.2023, відповідно до якого за період із 20.11.2023 по 13.12.2023 виконавець передав, а замовник прийняв наступні виконані роботи та надані послуги з організації, процесуально-правового супроводу, належного процесуального проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №24-1/11 від 24.11.2023 Компанії на дії державного виконавця Відділу ДВС у виконавчому провадженні № 71427256 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/3503/22. Підготовка для подання до Господарського суду міста Києва скарги вих. №24-1/11 від 24.11.2023 Компанії на дії державного виконавця Відділу ДВС у виконавчому провадженні № 71427256 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/3503/22 (5 годин).

49. Додаткова оплата (гонорар "успіху") адвоката на підставі пункту 3.8 договору від 20.11.2023 № 20-11-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі № 910/3503/22 за скаргою вих. №24-1/11 від 24.11.2023 Компанії на дії державного виконавця Відділу ДВС у виконавчому провадженні № 71427256 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/3503/22 - 4 000,00 грн.

50. Загальна вартість вказаних послуг склала 11 000,00 грн (пункт 2 акта).

51. Отже, сума заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у зв`язку з поданням скарги на дії державного виконавця Відділу ДВС становить 11 000,00 грн.

52. Дослідивши заяву позивача про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, зважаючи на положення норм процесуального законодавства, критерії реальності, розумності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, беручи до уваги конкретні фактичні обставини справи, доводи, викладені у заяві про відшкодування адвокатських витрат, а також докази, надані позивачем на підтвердження таких витрат, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про правомірність покладення на Відділ ДВС обов`язку з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1400,00 грн (1 год * 1 400,00 грн).

53. Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку доводам поданої позивачем апеляційної скарги та відхилив їх за необґрунтованістю.

54. У касаційній скарзі скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права стосовно критеріїв для визначення відшкодування адвокатських витрат, проте слід зазначити, що у вказаних скаржником справах суди за наслідками розгляду і вирішення позовних вимог, оцінки поданих в них доказів та доведеності понесених витрат на професійну правничу допомогу, вирішували питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тобто за інших фактичних обставин приймали судові рішення, ніж у справі, яка розглядається.

55. Крім того, як свідчить зміст оскаржених постанови та ухвали, суди першої та апеляційної інстанцій під час вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховували такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах. Аргументи позивача по суті зводяться до необхідності повного задоволення заяви про відшкодування Компанії витрат на правничу допомогу, понесених нею на стадії судового контролю за виконанням судових рішень, що однак не свідчить про неправильно здійснений судом першої інстанції розподіл цих витрат.

56. При цьому колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судами оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

57. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

58. Ураховуючи наведене, Суд вважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначеної абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін через відсутність підстав для їх скасування.

Судові витрати

61. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/3503/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач