Ухвала

від 14.01.2025 по справі 907/947/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 907/947/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

позивача: Пеняк І.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача: не з`явились,

третьої особи-1: Перетятько С.М.,

третьої особи-2: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Національного банку України

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023

та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023

та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"

на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024

у справі № 907/947/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"

до Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

1. Національний банк України

2. Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат" (треті особи - Національний банк України та Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності.

Позовна заява мотивована тим, що закрита трансформаторна підстанція №28г загальною площею 37,3 кв.м, що знаходиться в м. Берегове по вул. Сільвая, належить позивачу як майно, що увійшло до статутного фонду товариства під час корпоратизації ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач). Під час здійснення товариством заходів, спрямованих на проведення державної реєстрації права власності на будівлю ЗТП №28г, було встановлено, що належна позивачу будівля ЗТП №28г була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під найменуванням «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, Ж» у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3 на праві власності Приватного акціонерного товариства «Берегівський м`ясокомбінат». Позивач вважає, що відповідачем без наявних правових підстав було змінено назву об`єкта нерухомості «будівля ЗТП-28г» на назву «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, Ж» та зареєстровано за ним на праві власності, що є неправомірним та порушує право власності позивача.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 (суддя Пригуза П.Д.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (колегія суддів у складі: Скрипчук О.С. - головуючий, Матущак О.І., Плотніцький Б.Д.), позовні вимоги задоволено повністю. Витребувано на користь позивача з незаконного володіння відповідача будівлю «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, літера «Ж», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна: «комплекс», який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., місто Берегове, вул. Сільвая, буд. 3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 54071821102). Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 2103792 від 30.04.2013 в частині державної реєстрації права власності відповідача на будівлю «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, літера «Ж», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна «комплекс», який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., місто Берегове, вул. Сільвая, буд. 3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 54071821102). Припинено право власності відповідача на будівлю «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, літера «Ж», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна «комплекс», який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., місто Берегове, вул. Сільвая, буд. 3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 54071821102), номер запису про право власності: 858053.

Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 (колегія суддів у складі: Скрипчук О.С. - головуючий, Кравчук Н.М.., Плотніцький Б.Д.) відмовлено у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/947/22.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що позивачем доведено, що спірне майно (будівля ЗТП №28г) вибуло з його володіння без наявності законних на те підстав, незаконно було зареєстроване як об`єкт права власності відповідача. Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18, від 14.06.2022 у справі №910/9381/20, відповідно до яких «…Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації…», суди виснували, що з моменту державної реєстрації ДАЕК «Закарпаттяобленерго», яка мала місце 31.08.1995 всі активи та пасиви Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, в тому числі і будівля ЗТП №28г стала власністю ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є ПрАТ «Закарпаттяобленерго»). В свою чергу, з`ясовуючи у органу місцевого самоврядування підстави та документи, які були подані відповідачем до виконавчого комітету Берегівської міської ради на підтвердження факту внесення до статутного фонду відповідача будівлі «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, Ж» з метою видачі відповідачу свідоцтва про право власності серії №28925 від 19.04.2006, в результаті чого було отримано відомості та документи, від виконавчого комітету Берегівської міської ради листом №1362/03-17 від 25.06.2020, згідно з яким Берегівська міська рада надала копію рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради №187 від 13.04.2006, а також копії документів на підставі яких було прийнято вищезазначене рішення, серед яких немає відомостей щодо внесення до статутного фонду відповідача будівлі «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, Ж». Окрім цього, згідно з переліком майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Берегівський м`ясокомбінат» (згідно з наказом про створення ВАТ «Берегівський м`ясокомбінат» №3/702 від 29.03.1996) виданого РВ ФДМ України по Закарпатській області, у вказаному переліку відсутні будь-які відомості щодо внесення до статутного фонду відповідача будівлі «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, Ж». Відповідач включив до складу свого майна спірний об`єкт нерухомості, провівши на земельній ділянці, якою він володіє на правах постійного користування, інвентаризацію об`єктів нерухомого майна та включивши до нового технічного паспорта спірний об`єкт нерухомості будівлю ТП 28, надавши їй найменування - «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, Ж». Відтак, встановлено відсутність будь-якого правовстановлюючого документу, згідно з яким будівля «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, Ж» могла б правомірно перебувати у відповідача, що спростовує доводи про те, що спірна будівля належить відповідачу.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у додатковій постанові від 10.01.2024 Західний апеляційний господарський суд зазначив, що ініціатором апеляційного перегляду розгляду справи є Національний банк України, відповідач не подавав до суду жодних пояснень, доводів апеляційної скарги Національного банку України не підтримував. Переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду в межах справи №907/947/22 позивачу надавались адвокатські послуги, зокрема, підготовка відзиву на апеляційну скаргу Національного банку України, підготовка пояснень на відзив Національного банку України. В подальшому, апеляційну скаргу залишено без задоволення, відтак вказані витрати заявника були неминучі з огляду на безпідставно ініційований Національним банком України апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що не вбачає підстав для покладення адвокатських витрат за розгляд апеляційної скарги Національного банку України на Приватне акціонерне товариство «Берегівський м`ясокомбінат».

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Національний банк України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. За доводами скаржника:

- місцевий господарський суд у судовому засіданні по суті, яке відбулося 06.07.2023, не звертаючи увагу на заперечення Національного банку України залучив нові недопустимі докази, подані позивачем разом із клопотанням від 06.07.2023 № 07-2023/2, чим порушив положення ч. 8 ст. 80, ст. 177, ст. 181, ст. 182 ст. 194, ст. 236 та ст. 237 ГПК України, поклавши їх в основу прийнятого рішення, та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2019 у справі № 924/270/18;

- Наказ № 123 не містить інформації про право власності позивача чи іншої особи на будь-який об`єкт, а позивачем не надано документів, які б засвідчували факт передачі власником майна ЗТП № 28г Державній акціонерній енергопостачальній компанії «Закарпаттяобленерго», тобто відсутній правовстановлюючий документ на спірне майно, що виключає застосування ст. 387 ЦК України, чого суди не врахували, як і висновків Верховного Суду з приводу застосування ст. 387 ЦК України, викладених у постановах від 11.07.2023 у справі № 916/1457/19, від 22.08.2018 у справі № 906/420/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16;

- позивачем не було надано будь-яких доказів неправомірного набуття права власності ПрАТ «Берегівський м`ясокомбінат» на Оспорюване майно (приміщення під літерою «Ж» у складі Майнового комплексу) або протиправної реєстрації зазначеного права власності в Державного реєстру речових прав. Виснувавши, що «Відповідач включив до складу свого майна спірний об`єкт нерухомості, провівши на земельній ділянці, якою він володіє на правах постійного користування, інвентаризацію об`єктів нерухомого майна та включивши до нового технічного паспорта спірний об`єкт нерухомості будівлю ТП 28, надавши їй найменування - «трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, Ж», суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.11.2019 у справі № 910/9834/18, відповідно до яких судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях;

- трансформаторна підстанція призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з ним, а відтак згідно з ст. 186 ЦК України є приналежністю основної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц та від 25.07.2019 у справі № 907/442/18;

- суди порушили принцип правової визначеності, оскільки рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018 у справі № 907/628/17, яке набрало законної сили 12.02.2019 та є обов`язковим до виконання в силу ст. 129-1 Конституції України, встановлено наявність права власності у відповідача на оспорюване майно та звернено на нього стягнення на користь Національного банку України, і право власності відповідача на оспорюване майно більше як 17 років визнавалося та підтверджувалося держава, що зумовило довіру в учасників цивільного обороту до держави у визнання і підтвердження фактів набуття відповідачем оспорюваного майна;

- суди дійшли помилкових висновків, що ЗТП № 28г та будівля трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень «Ж», є однією будівлею, та не дослідили зібрані у справі докази, зокрема Технічний паспорт Мукачівського БТІ та обставини, встановлені рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018 у справі № 907/628/17, що зумовило порушення судом норм ст. 236 та ст. 237 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.12.2023 у справі № 924/498/23;

- суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема висновок експерта, наданий позивачем у справі № 907/416/21, щодо того ж оспорюваного майна та який містить відповіді на ті ж питання, що і поданий висновок того ж експерта в даній справі, також судами не взято до уваги зазначені вище обставини, що зумовило порушення судом норм ст. 236 та ст. 237 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.01.2020 у справі № 918/36/19;

- оскільки у позовній заяві відсутня вимога про визнання іпотеки спірної будівлі припиненою, відповідно суд першої інстанції у рішенні не вирішував вказаного питання, а тому з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2019 у справі № 756/15538/15-ц (відповідно до яких проаналізувавши положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв`язку зі статями 388, 509, 598 ЦК України суд дійшов висновку, що оскільки Закон України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки), наявні достатні підстави стверджувати про те, що у разі набрання чинності рішенням суду у справі № 907/947/22, яким буде задоволено позовні вимоги у повному обсязі, іпотека спірної будівлі залишиться чинною, що тим самим не зможе забезпечити реальне поновлення прав позивача та вимагатиме повторного звернення до суду з окремим позовом.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.03.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 23.02.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.02.2024 від Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить касаційну скаргу задовольнити, а оскаржені постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів - скасувати.

Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.02.2024 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник вказує на помилковість доводів скаржника та правильність висновків судів попередніх інстанцій, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів - без змін.

Крім цього, від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

Не погоджуючись з додатковою постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив положення п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, ч.4 ст.129 ГПК України, ч.9 ст.129 ГПК України і застосував їх без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.02.2022 у справі № 910/389/21, від 13.10.2020 у справі №911/2115/19, від 19.04.2023 у справі №904/4736/21, від 18.07.2023 у справі №910/110/21, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21, у додаткових постановах Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №915/1406/21, від 05.07.2022 у справі №923/447/15, від 04.03.2021 у справі №916/376/19.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 907/947/22 та призначено її до розгляду на 02.04.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2024 від Національного банку України надійшли пояснення у справі.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2024 відкладено розгляд справи, а розгляд касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 907/947/22 об`єднано в одне касаційне провадження.

Також від позивача 02.04.2024 надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції за скаргою Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 907/947/22 у розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні 02.04.2024 оголошено перерву у справі до 16.04.2024.

Ухвалою від 02.04.2024 призначено до розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 на 16.04.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 справу № 907/947/22 разом з касаційною скаргою Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, а також заявами Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.05.2024 справу № 907/947/22 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвалами від 29.05.2024 касаційну скаргу Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 907/947/22, а також заяви Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 призначено до розгляду на 25.06.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.06.2024 від Національного банку України надійшли додаткові пояснення стосовно розподілу судових витрат.

В судовому засіданні 25.06.2024 оголошено перерву у справі до 02.07.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2024 призначено заяви Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 907/947/22 до розгляду на 09.07.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2024 справу № 907/947/22 разом з касаційною скаргою Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, а також заявами Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховний Суд від 10.09.2024 справу № 907/947/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до Приватного акціонерного товариства «Берегівський м`ясокомбінат», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України та Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності - повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2024 призначено касаційну скаргу Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 907/947/22, а також заяви Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 до розгляду на 03.12.2024.

Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2024 повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 907/947/22, а також заяв Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відбудеться 12.12.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.12.2024 від Національного банку України надійшли додаткові пояснення стосовно розподілу судових витрат.

Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2024 повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 907/947/22, а також заяв Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відбудеться 14.01.2025.

Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ПрАТ "Закарпаттяобленерго" 09.01.2024 надійшли заперечення проти додаткових пояснень Національного банку України.

Верховним Судом встановлено, що як вбачається з касаційної скарги Національного банку України, скаржник серед підстав касаційного оскарження визначив неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц та від 25.07.2019 у справі № 907/442/18 про те, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з ним, а відтак згідно з ст. 186 ЦК України є приналежністю основної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від наведених висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі №369/5240/16-ц, щодо застосування ст. 186 ЦК України за подібних обставин, з таких підстав.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з положеннями ст. 186 ЦК України річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Головна річ і належна є відокремленими одна від одної різнорідні речі. Різниця між ними полягає в тому, що головна річ може бути використана за призначенням і без належності, а належність за загальним для неї призначенням без головної речі використовуватися не може.

Відповідно статті 1 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" трансформаторна підстанція - це електрична установка відкритого або закритого типу, призначена для розподілу або перетворення електричної енергії. Об`єкт енергетики - електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), лінійний об`єкт енергетичної інфраструктури, електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об`єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа, споруда альтернативної енергетики тощо.

З аналізу наведених норм вбачається, що трансформаторна підстанція є окремим об`єктом, підстанцією закритого або відкритого типу, яка має своє самостійне призначення - розподіл або перетворення електричної енергії та становить єдиний комплекс - об`єкт енергетики.

Такий об`єкт енергетики не становить єдине ціле з будинком, який отримує електропостачання через трансформаторну підстанцію та може використовуватися не тільки для обслуговування зазначеного будинку, а тому не підпадає під ознаки приналежності, визначені ст. 186 ЦК України.

Водночас, за іншого тлумачення положень ст. 186 ЦК України, яке наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду викладеної у постанові від 20.06.2018 у справі №369/5240/16-ц, вбачається висновок, що у разі підключення нового об`єкту нерухомого майна до енергомереж через трансформаторну підстанцію, яка вже здійснює розподіл електроенергії до певного об`єкту та, відповідно, є приналежністю такого об`єкту, новий об`єкт має також набувати права власності на трансформаторну підстанцію в порядку ст. 186 ЦК України, як і будь-який інший об`єкт, що приєднається до електромережі через цю трансформаторну підстанцію.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про те, що трансформаторна підстанція є окремим об`єктом права власності, не є приналежністю основної речі (будинку), яка має слідувати за основною річчю. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

При цьому, аналізуючи питання щодо того чи є правовідносини у справі № 907/947/22 та справі №369/5240/16-ц подібними, колегія суддів виходить з такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Колегія суддів враховує, що як у справі № 369/5240/16-ц спір виник між сторонами щодо їхнього права власності на трансформаторну підстанцію, так і у справі № 907/947/22 спір стосується витребування майна - трансформаторної підстанції, тобто у цих справах є подібний змістовий критерій спірних правовідносин, суть якого складає питання про приналежну природу трансформаторної підстанції відносно головної речі, яка отримує електроенергію через таку підстанцію та відповідно питання щодо застосування у цих відносинах ч. 2 ст. 186 ЦК.

Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Відповідно до частини першої статті 303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

З огляду на викладене вище, справа № 907/947/22 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Справу № 907/947/22 разом з касаційною скаргою Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, а також заявами Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.