Ухвала

від 20.01.2025 по справі 991/8444/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року

м. Київ

справа № 991/8444/23

провадження № 51- 910ск24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Полтавський ГЗК») на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2024 року,

встановив:

Вищий антикорупційний суд вироком від 12 жовтня 2023 року затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , визнав його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 369, 4 ст. 190 КК України (в редакції закону України № 2617-VIII від 22.11.2018, чинній до 11.08.2023), та призначив узгоджене сторонами покарання.

Не погоджуючись із вироком, ПрАТ «Полтавський ГЗК»подало апеляційну скаргу, зазначивши про те, що це судове рішення стосується прав та інтересів Товариства.

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалою від

21 листопада 2023 року повернув указану апеляційну скаргу, не визнавши за ПрАТ «Полтавський ГЗК» право на оскарження вироку на підставі угоди стосовно

ОСОБА_4 . Голови правління ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_5 , не погоджуючись із ухвалою, подав касаційну скаргу, в якій посилався на безпідставне повернення апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду ухвалою від 28 лютого 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ПрАТ «Полтавський ГЗК».

14 листопада 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника ПрАТ «Полтавський ГЗК» - адвоката ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні № 52023000000000493.

В апеляційній скарзі представник зазначав про те, що адвокатським бюро «Олега Горецького» на підставі договору здійснювалось представництво

ПрАТ «Полтавський ГЗК». Передані ОСОБА_4 грошові кошти у якості неправомірної вигоди могли належати Товариству та призначались як оплата послуг за надання ОСОБА_4 правничої допомоги. На думку адвоката, у випадку встановлення походження грошових коштів - оплати за договором між ПрАТ «Полтавський ГЗК» та АБ «Олега Горецького» Товариство має бути залучено до кримінального провадження в якості потерпілого. Крім того, незаконними діями ОСОБА_4 завдано репутаційних збитків Товариству, що може вплинути на його подальшу господарську діяльність та знецінення акцій.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 18 грудня

2024 року повернула указану апеляційну скаргу, не визнавши за

ПрАТ «Полтавський ГЗК» право на оскарження вироку на підставі угоди стосовно ОСОБА_4

ПрАТ «Полтавський ГЗК» оскаржило вказану ухвалу в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї матеріали, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ПрАТ «Полтавський ГЗК» на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Положеннями ч. 4 ст. 394 КПК України визначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку, 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року у справі № 5-347 кс 15, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (провадження № 51-5394 кмо 19, справа № 639/2837/19).

З огляду на вказані висновки, обов`язковою умовою для виникнення у особи, яка не включена до переліку осіб, передбаченого ст. 394 КПК України, права на апеляційне оскарження вироку суду на підставі угоди є те, що такий вирок має стосуватись прав, свобод та інтересів цієї особи.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Полтавський ГЗК» зазначало про те, що Товариство, ймовірно, є потерпілим від шахрайських дій ОСОБА_4 , адже передані ним у якості неправомірної вигоди грошові кошти могли належати Товариству та призначались як оплата послуг за надання ОСОБА_4 правничої допомоги.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, перевіривши апеляційну скаргу ПрАТ «Полтавський ГЗК», дійшла висновку про те, що:

-Товариство не визнавалось потерпілою особою у даному кримінальному провадженні;

-твердження в апеляційній скарзі про ймовірне заподіяння Товариству діями ОСОБА_4 матеріальної шкоди ґрунтується лише на припущеннях, позаяк відсутні відомості про завдання Товариству такої шкоди;

-ПрАТ «Полтавський ГЗК» не є тією особою, яка має право на оскарження вироку на підставі угоди, а доводи апеляційної скарги не свідчать про те, що оскаржуваний вирок якимось чином зачіпає його права та інтереси.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ПрАТ «Полтавський ГЗК», діяв відповідно до вказаних вимог кримінального процесуального закону, при цьому належним чином обґрунтував свої висновки.

Відтак, на думку Суду, Товариство ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі, доводи якої є аналогічними, не навело жодного переконливого обґрунтування того, що ПрАТ «Полтавський ГЗК» є тією особою, яка має право на оскарження вироку на підставі угоди у кримінальному провадженні № 52023000000000493. Наведені в скаргах доводи також не свідчать про те, що оскаржуваний вирок якимось чином зачіпає права та інтереси Товариства.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 лютого 2024 року вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», поданою з аналогічних підстав, на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від

21 листопада 2023 року.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ПрАТ «Полтавський ГЗК» та відмовляє у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

ухвалив:

відмовити ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3