Рішення

від 21.01.2025 по справі 557/1014/24

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/557/32/2025

Справа 557/1014/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року с-ще Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області у складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретар судового засідання Слюсарчук І.В.,

номер справи 557/1014/24,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Гощанська селищна рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Рудика Віталія Романовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Гощанської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Представник Рудик В.Р. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гощанської селищної ради, ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 та значиться за ОСОБА_5 , а саме: на земельну частку (пай), розміром 3,72 в умовних кадастрових гектарах, яка належала йому на праві спільної сумісної власності відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ 00015 від 21 серпня 1993 року.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 . На дату смерті останнього з ним проживала його дружина і мати сторін по справі - ОСОБА_4 , яка в силу положень ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, вступивши в управління та володіння спадковим майном, так як залишилася проживати в будинку, що був спільним майном подружжя, та доглядала за ним, а сторони по справі після смерті батька із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, спадщину після її смерті прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За життя покійні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працювали в КСП «Україна» та мали право на земельні частки (паї). Так, ОСОБА_4 за життя отримала сертифікат на земельну частку (пай), який увійшов до складу отриманої сторонами по справі - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 спадщини. Однак, враховуючи те, що сертифікати на земельну частку (пай) видавалися в 1997 році, сертифікат на ім`я ОСОБА_5 виданий не був, оскільки останній помер у 1995 році.

Як зазначено у позові, батько позивача ОСОБА_5 був членом КСП «Україна» та при розпаюванні земель був внесений до Додатку № 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ 00015 від 21 серпня 1993 року, при цьому дані щодо виключення ОСОБА_5 зі списків на отримання паю в зв`язку зі смертю в ГУ Держгеокадастр відсутні, у зв`язку з чим позивач вважає, що батько набув право спільної сумісної власності на земельну частку (пай) з моменту видачі Державного акту на право колективної власності на землю.

Відсутність у позивача документів на майнові права на земельний пай, що унеможливлює реалізацію його спадкових прав після смерті матері ОСОБА_7 , зумовлює звернення останнього до суду з даним позовом.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачі відзиви на позовну заяву не надали.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Рудик В.Р. у вступному слові 15 січня 2025 року позов підтримав з підстав, які є аналогічними, зазначеним у ньому, такий просив задовольнити. Таку ж позицію останній висловив і у письмовій заяві від 21 січня 2025 року, у якій судове засідання 21 січня 2025 року просив провести без участі сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_2 та представник Гощанської селищної ради у судове засіданні не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Згідно нотаріально завіреної 21 листопада 2024 року заяви ОСОБА_2 , остання позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , визнає повність і просить їх задовольнити.

Процесуальні дії у справі

02 липня 2024 року відкрито провадження у справі.

15 серпня 2024 року з Рівненського обласного державного нотаріального архіву витребувано копію спадкових справ після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5

22 листопада 2024 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є відповідно сином та донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , про що свідчать дані свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого 02 червня 1975 року Липківською сільською радою Гощанського району Рівненської області, серії НОМЕР_2 , виданого 15 червня 1962 року Липківською сільрадою Корецького району Рівненської області, та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 08 січня 1988 року (арк. спр. 7, 46, 47).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що стверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , повторно виданого Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06 лютого 2024 року (арк. спр. 8).

Також судом установлено, що спадщину після смерті ОСОБА_5 фактично прийняла його дружина ОСОБА_4 , так як проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вступила в управління та розпорядження спадковим майном, проте таку не оформила та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані обставини стверджуються даними довідки Гощанської селищної ради № 21-26/236 від 04 квітня 2024 року (арк. спр. 9), повідомлення завідувача Рівненського обласного державного нотаріального архіву від 28 серпня 2024 року за № 582/01-24 (арк. спр. 44), та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого міськвідділом реєстрації громадянського стану м. Рівне 23 лютого 1998 року (арк. спр. 10).

Після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом від 17 квітня 2000 року № 293 відповідно заведена спадкова справа № 269, інші спадкоємці із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зверталися, що стверджується даними цієї спадкової справи (арк спр. 45 - 53). Матеріалами цієї ж спадкової справи установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 квітня 2000 року отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом і спадкове майно, на яке видано вказані свідоцтва складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а також права на земельну частку пай у землі, що перебуває у колективній власності у КСП «Україна» Гощанського району Рівненської області розміром 3,72 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, яке належало померлій на підставі сертифіката серії РВ № 0042936, виданого Гощанською районною державною адміністрацією Рівненської області.

Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Строкалем В.Д. 10 червня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на земельні ділянки, які розташовані на території Липківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, що залишилися після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті якого фактично прийняла ОСОБА_4 , але юридично її не оформила та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що не подано необхідних для вчинення нотаріальних дій правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (арк. спр. 24).

Як убачається з державного акта на право колективної власності на землю серії РВ 00015 від 21 серпня 1993 року, КСП «Україна» передано у колективну власність 2769,5 гектарів землі в межах згідно з планом (арк. спр. 17-23).

Згідно з Додатком № 1 до Державного акта РВ 00015 від 21 серпня 1993 року - списку громадян - членів КСП «Україна», ОСОБА_5 внесений до списку членів КСП «Україна» під № 688.

Відповідно до повідомлення ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 27 лютого 2024 року за № 296/0/6-24 протокол засідання комісії КСП «Україна» Гощанського району від 20 грудня 1996 року в частині внесення змін та доповнень до списку громадян - членів КСП «Україна» в ГУ Держгеокадастру у Рівненській області відсутній (арк. спр. 16).

Станом на 01 січня 2024 року вартість земельної частки (паю) КСП «Україна» становить 142 461,63 грн, розмір паю - 3,72 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що стверджуються даними листа ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 08 квітня 2024 року за № 521/0/6-24 (арк. спр. 15).

Із даних вказаного листа судом також установлено, що відповідно до запису за № 6258 від 21 квітня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельні частки (паї) ОСОБА_4 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0042936.

Позивач, вказуючи на те, що позбавлений можливості реалізувати своє право на спадкування після смерті матері, так як відсутні правовстановлюючі документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Цивільні відносини щодо спадщини по даній справі виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відкрилась відповідно 06 серпня 1995 року та 22 лютого 1998 року, тому підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року №1540-VI (далі ЦК УРСР).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК УРСР).

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті, що визначено ст. 527 ЦК УРСР.

Згідно положень ч. 1 ст. 529, ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529-533 цього Кодексу. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в заповіті не передбачено інше (ст. 537 ЦК УРСР).

З огляду на наведені вище норми права, суду при розгляді справ про визнання права на спадкове майно належить встановити: факт смерті спадкодавця, коло спадкоємців, наявність (відсутність) заповіту, факт прийняття спадщини, наявність спадкового майна.

Частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі ЗК України) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами ст.ст. 22, 23 ЗК України та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК (435-15), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Зібрані по справі докази вказують, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 в порядку ст. 549 ЦК УРСР, як спадкоємець за законом першої черги шляхом вступу в фактичне управління спадковим майном, однак не отримала свідоцтво про право на спадщину.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли її діти - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , в порядку ст. 549 ЦК УРСР, як спадкоємці за заповітом, та відповідно спадкоємці за законом першої черги щодо частини майна, яка залишилась незаповіданою, що підтверджується даними спадкової справи № 296. До складу спадщини увійшло, в тому числі, і право на земельну частку (пай), успадковане після смерті ОСОБА_5 , яке не було охоплене заповітами ОСОБА_4 .

Наявними у матеріалах справи письмовими доказами стверджується те, що на час передачі земель у колективну власність КСП «Україна» та одержання останнім державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_5 перебував у членах КСП, був внесений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), однак не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), у зв`язку зі смертю.

Відсутність у спадкодавця ОСОБА_4 оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай) не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту його права є, зокрема, визнання права.

Оскільки ОСОБА_2 на спадщину, яка не охоплена заповітами, не претендує та визнає позов ОСОБА_1 , а будь-яких даних щодо наявності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 матеріали справи не містять й відповідно сторонами докази на підтвердження їх існування суду не надані, тому з огляду на вимоги зазначених вище норм закону суд вважає, що за позивачем слід визнати право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Україна», розміром 3,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас суд зауважує, що вимога про визнання права власності на земельну частку (пай) не відповідає вимогам закону, оскільки спадкодавцю належало право на земельну частку (пай), тобто право на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель, що не співпадає із поняттям права власності на земельну ділянку, оскільки останнє можливе лише щодо сформованої земельної ділянки.

Однак таке помилкове посилання позивача, на переконання суду, не впливає на підставність його позовних вимог. При цьому суд зауважує, що такий спосіб захисту права позивача є ефективним, оскільки іншого порядку визнання права в даному випадку не існує, тому позов необхідно задовольнити.

Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується ч. 9 ст. 141 та ст. 2 ЦПК України і враховує, що у даному випадку спір виник не внаслідок винних дій відповідачів, які проти позову заперечень не висловили, будь - яких дій, які б порушували право позивача на оформлення спадщини не вчиняли.

Тому, керуючись такими засадами цивільного судочинства як справедливість та верховенство права, суд покладає судові витрати на позивача незалежно від результатів вирішення спору та підстав для їх стягнення з відповідачів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 3,72 в умовних кадастрових гектарах відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ 00015 від 21 серпня 1993 року, що зареєстрований за № 1 в книзі записів державних актів на право колективної сласності на землю, у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ; Гощанська селищна рада, місцезнаходження: 35400, Рівненська область, с-ще Гоща, вул. Незалежності, 72, ЄДРПОУ 04385416.

Повне судове рішення складено 21 січня 2025 року.

Суддя Ю.В. Оленич