Ухвала

від 21.01.2025 по справі 307/5373/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

402/25-Вих Справа № 307/5373/24

Провадження № 2-о/307/126/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Сойми М.М., з участю секретаря Ваш Е.О., заявниці ОСОБА_1 та її представника - адвоката Матіка Р.І., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Тячів Закарпатської області Україна цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Бедевлянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Тячівського районного суду Закарпатської області в порядку окремого провадження із заявою, де заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Бедевлянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 10 лютого 1998 року по 21 жовтня 2022 року без реєстрації шлюбу.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вимоги заяви ОСОБА_1 мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході бойового завдання при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України під час військової агресії російської федерації та проходження військової служби в Збройних Силах України загинув ОСОБА_4 , з яким вона проживала у фактичних шлюбних відносинах та від спільного проживання з яким у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 у заявниці виникла потреба у встановленні факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_4 та встановлення даного факту викликане необхідністю визначення її статусу в розумінні Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Матяшук В.К. надіслав суду пояснення, в якому зазначив, що вимоги заяви ОСОБА_1 не визнає та вважає такі необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з тих підстав, що надані заявницею докази не підтверджують, що вона перебувала у сімейних відносинах із загиблим, а також із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю вбачається спір про право, метою якого є набуття права на отримання одноразової грошової допомоги. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 листопада 2020 року, справа № 140/2178/15-ц та в постанові від 10 листопада 2021 року в справі № 295/3547/21, спори щодо розміру грошової допомоги та права на її відшкодування між особами, які претендують на такі виплати органом, який проводить їх нарахування та виплату розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами. Метою звернення заявника із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для призначення і виплати їй як утриманці загиблого одноразової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Ця справа є фактично спором про встановлення факту, який виключно пов`язаний з наступним вирішенням спору про права на отримання виплат, передбачених постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, а відтак не може розглядатися в порядку окремого провадження.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Матіко Р.І. в підготовчому судовому засіданні заперечили щодо залишення без розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю з тих підстав, що спір про право відсутній. Метою заяви не є набуття права на отримання одноразової грошової допомоги, а є необхідність визначення статусу заявниці в розумінні Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представники заінтересованих осіб Міністерства оборони України та Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, а також заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з«явилися з невідомої суду причини, хоч належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши думку заявниці ОСОБА_1 та її представника - адвоката Матіка Р.І., дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження №61-14325св19) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із цією заявою, ОСОБА_1 просить встановити факт проживання з ОСОБА_4 з 10 лютого 1998 року по 21 жовтня 2022 року однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вказуючи, що встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_4 викликане необхідністю визначення її статусу в розумінні Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході бойового завдання при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України під час військової агресії російської федерації та проходження військової служби в Збройних Силах України загинув ОСОБА_4 .

Вказана обставина в подальшому є підставою для застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до ст. 16-3 якого одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

У письмових поясненнях від 25 грудня 2024 року Міністерством оборони України зазначено, що метою звернення заявника із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для призначення і виплати їй як утриманці загиблого одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частинами першою, другою статті 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1)загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» визначено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особам, зазначеним у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням положень абзаців четвертого і п`ятого цього пункту.

Розподіл часток одноразової грошової допомоги у разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, або відмови однієї з осіб, зазначених у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у трирічний строк з дня виникнення права на отримання допомоги не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до вимог статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, статті 100 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2023 року у справі №175/2319/22 зроблено висновок, що заява про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту смерті у певний час не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, а саме виникнення у заявника права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, а також права на спадкування за законом майна померлого спадкодавця, що є окремим предметом доказування.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, змін або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Таким чином, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у даній справі вплине на кількість осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та відповідно на її розмір для кожної особи, яка має на неї право, тобто встановлення факту пов`язане з наступним вирішенням спору про право, що відповідно є підставою для розгляду такої заяви по суті в порядку позовного провадження

Відтак, встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 10 лютого 1998 року по 21 жовтня 2022 року без реєстрації шлюбу матиме наслідком виникнення прав у заявниці на виплату одноразової грошової допомоги після загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , а заінтересована особа заперечує факт проживання заявника з військовослужбовцем ОСОБА_4 однією сім`єю та не визнає право заявниці на отримання одноразової грошової допомоги, що фактично унеможливлює розгляд заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження.

Подібні висновки у аналогічних справах про встановлення факту викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №759/1894/23, провадження №61-14701св23, від 01 травня 2024 року у справі №758/3298/23, провадження №61-1305 св 24, від 13 червня 2024 року у справі №357/10078/22, провадження №61-15033св23.

Враховуючи викладене, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу пов`язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження з огляду на імперативну вказівку закону.

Заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору, водночас, у даній справі Міністерство оборони України заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі №755/9100/18 (провадження №61-17332св20), від 25 жовтня 2022 року у справі №760/13773/20 (провадження №61-797св22).

Суд звертає увагу, що залишення заяви без розгляду не перешкоджає реалізації права ОСОБА_1 на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів шляхом звернення з відповідними вимогами в порядку позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 294, 315 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Бедевлянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявниці ОСОБА_1 та її представнику - адвокату Матіко Роману Івановичу, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 15-денний строк з дня проголошення (складання).

Головуюча: Сойма М.М.